Ухвала

від 10.10.2024 по справі 536/2265/24

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/2265/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Кременчука кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,-

Встановив:

В провадженні Кременчуцького районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 заявила клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, яке вмотивоване тим, що з вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України є кримінальним проступком та з потерпілою вона примирилася, матеріальні збитки, завдані кримінальним правопорушенням, нею відшкодовано в повному обсязі. В письмовому клопотанні про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності представник потерпілої ОСОБА_5 зазначила, що вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням, так як матеріальна шкода їй не завдана.

В судовому засіданні прокурор не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченої.

Представник потерпілого Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, надала в провадження суду клопотання про проведення розгляду справи за її відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Згідно з п.2 ч.3 ст.314 КПК України, в підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частини другої ст.284 КПК України.

Пунктом п.1 ч.2 ст.284КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом, зокрема у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності відбувається у випадках, передбачених Кримінальним кодексомУкраїни (ст.44 КК України).

Зокрема, ст.46КК України передбачає звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Наслідком звільнення особи від кримінальної відповідальності, відповідно до ч.3 ст.288 КПК України, є закриття кримінальне провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, яке, відповідно до ст.12 КК України, є кримінальним проступком і до кримінальної відповідальності притягується вперше.

В обґрунтування заявленого клопотання обвинувачена ОСОБА_4 посилається на те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України є кримінальним проступком та з потерпілою вона примирилася, матеріальні збитки, завдані кримінальним правопорушенням, нею відшкодовано в повному обсязі.

Представник потерпілого ОСОБА_5 в клопотанні зазначила, що збитки їй відшкодовані.

Частиною 1 статті 55КПК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Поняття «потерпілий», яке використано у ст.46 КК України, вжито у його кримінально-правовому розумінні, а не кримінально-процесуальному, виходячи з того, що поняття «потерпілий» в кримінально-правовому значенні є первинним щодо його розуміння в кримінальному процесі, оскільки в кримінальному праві потерпілий з`являється об`єктивно, в результаті вчинення проти нього кримінального правопорушення. Особа у кримінально-правовому розумінні є потерпілим з моменту вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а не з моменту подання нею відповідної заяви, як це передбачено у частині 2 статті55 КПК України.Таким чином,потерпілий вкримінально-правовомурозумінні якжертва посяганняз`являєтьсявже змоменту вчиненняцього посягання,незалежно відтого,чи закріплений(юридичнолегалізований)такий статуспроцесуально. Кримінальний процесуальний закон (статті 55,59 КПК України)юридично закріплюєстатус потерпілогоучасника кримінальногопровадження,наділяючи йогопевними процесуальнимиправами таобов`язкамисаме якучасника процесу.Звільнення відкримінальної відповідальностіу зв`язкуз примиреннямвинного зпотерпілим базується,зокрема,на принципахгуманізму таекономії кримінальноїрепресії.

З огляду на ці принципи, саме потерпілий (тобто особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо спричинено шкоду) може виразити свою волю про прощення винного, на підставі чого приймається рішення про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності згідно зі ст.46 КК України.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду 16.09.2019 року по справі №439/397/17.

На підтвердження своїх повноважень представником потерпілого ОСОБА_5 надано довіреність №03-22/1081 від 21.08.2024 року, відповідно до якої Омельницька сільська рада в особі сільського голови ОСОБА_6 уповноважує ОСОБА_5 представляти інтереси в поліції, судах, прокуратурі в рамках кримінального провадження №4202417203000059 від 12 червня 2024 року, проте зазначене доручення не містить обсягу повноважень довіреної особи, зокрема, повноважень надавати згоду на закриття кримінального провадження.

Як вбачається з роз`яснень щодо забезпечення правильного й однакового застосування судами кримінального і кримінально-процесуального законодавства, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів.

При цьому з огляду на положення ст.46КК України та ч. 2 і ч. 3 ст.288КПК України у їх взаємозв`язку для встановлення факту такого примирення обов`язковим є підтвердження потерпілим своєї позиції у суді, що слугує важливою процесуальною гарантією забезпечення добровільності його волевиявлення.

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 5 жовтня 2021 р. у справі № 715/2106/20 дійшов висновку, що обов`язковою процесуальною умовою для встановлення такої підстави звільнення від кримінальної відповідальності, як «примирення особи, яка вчинила злочин, з потерпілим» (ст. 46 КК), під час розгляду відповідного питання в суді є підтвердження факту примирення винного з потерпілим, зокрема і під час з`ясування думки потерпілого щодо можливості звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за цією підставою.

Представник потерпілого ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася та не підтвердила свої повноваження, що позбавляє суд можливості встановити думку потерпілої особи щодо заявленого клопотання, переконатися у добровільності позиції та відсутності будь-якого неправомірного впливу.

Також, з клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності вбачається, що обвинувачена ОСОБА_4 з потерпілою примирилася, а представник потерпілої ОСОБА_5 зазначає, що матеріальна шкода їй не завдана, в той час як відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42024172030000058 розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням потерпілому Омельницькій територіальній громаді Кременчуцького району Полтавської області становить 109000 гривень.

З обвинувального акту вбачається, що об`єктом кримінального правопорушення є земельна ділянка комунальної форми власності, та ОСОБА_4 обвинувачується у її незаконному заволодінні шляхом обману.

В силуположень ст.13,14Конституції Україниземля,її надра,атмосферне повітря,водні таінші природніресурси,які знаходятьсяв межахтериторії України,природні ресурсиїї континентальногошельфу,виключної (морської)економічної зониє об`єктамиправа власностіУкраїнського народу.Від іменіУкраїнського народуправа власниказдійснюють органидержавної владита органимісцевого самоврядуванняв межах,визначених цієюКонституцією. Кожнийгромадянин маєправо користуватисяприродними об`єктамиправа власностінароду відповіднодо закону. Власністьзобов`язує.Власність неповинна використовуватисяна шкодулюдині ісуспільству. Державазабезпечує захистправ усіхсуб`єктівправа власностіі господарювання,соціальну спрямованістьекономіки.Усі суб`єктиправа власностірівні передзаконом.Земля єосновним національнимбагатством,що перебуваєпід особливоюохороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

В такому випадку дії обвинуваченої завдають шкоду не тільки приватним інтересам фізичних осіб, а й публічним інтересам.

Примирення є двостороннім актом, що вимагає волевиявлення певної спрямованості, як зі сторони потерпілої особи, так і зі сторони особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Особливе значення має саме спрямованість примирення це вирішення кримінально-правового конфлікту та примирення є комплексним, міжгалузевим інститутом кримінального та кримінального процесуального законодавства, спрямованого на задоволення/відновлення прав потерпілого та заохочення позитивної посткримінальної поведінки суб`єкта злочину. На забезпечення дієвості правових механізмів інституту примирення, його цілей і мети впливають «складні» зв`язки між принципами публічності і диспозитивності.

Враховуючи високі стандарти, які існують у сфері захисту людини та основоположних свобод, і більшу рішучість, яка відповідно й неминуче вимагається при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства слід надавати особливого значення існуванню в інституті примирення конкуренції принципів публічності і диспозитивності, яка визначає пріоритети публічного і приватного інтересів та їх взаємозв`язок.

Під час примирення сторін у кримінальному судочинстві кожна зі сторін кримінально-правового конфлікту переслідує свої інтереси. Для потерпілого це відновлення порушених прав шляхом відшкодування заподіяної злочином шкоди, для захисту якої він у кримінальному процесі наділений відповідними правами. Для обвинуваченого (підозрюваного) це уникнення кримінальної відповідальності або призначення мінімального покарання.

Адже сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норму права про примирення щодо конкретного (їх) випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні (публічні) інтереси.

Держава, у свою чергу, будучи носієм публічного інтересу, регулює суспільні відносини, які є предметом кримінального процесуального права.

Слід зазначити, що під час вирішення кримінально-правових конфліктів Європейський суд з прав людини зобов`язує національні суди дотримуватись балансу між приватними і публічними інтересами.

При цьому, зважаючи на обставини, викладені в обвинувальному акті, звільнення особи від кримінальної відповідальності в зв`язку з примиренням винного з потерпілим може мати місце лише тоді, коли кримінальне правопорушення завдає шкоди приватним, а не публічним інтересам.

При зверненні до суду з відповідним клопотанням не встановлено, яким чином обвинувачена досягла примирення з потерпілою особою, оскільки зазначення в клопотанні, наданому в судовому засіданні обвинуваченою про те, що представнику потерпілого ОСОБА_5 матеріальну шкоду не завдано, не свідчить про виконання умов передбачених статтею 46 КК України для звільнення від відповідальності за примиренням винного з потерпілим.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про звільнення її від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та закриття кримінального провадження.

Керуючись ст.55,284,288,314,369 КПК України, суд,

Ухвалив:

У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про звільнення її від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та закриття кримінального провадження відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали суду оголошено 14.10.2024.

Суддя ОСОБА_1