Березівський районний суд Одеської області
10.10.2024
Справа № 494/583/24
Провадження № 2/494/297/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.10.2024року м. Березівка Одеської області
Березівський районний суд Одеської області у складі:
судді - Римаря І.А.,
за участю: секретаря судового засідання-Антонишиної І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Березівського районного суду Одеської області цивільну справу №494/583/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Березівська міська рада Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно, -
В С Т А Н О В И В:
29.03.2024 року до Березівського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі- продажу дійсним та права власності на нерухоме майно.
У своїй заяві позивач зазначив, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю відповідач є власником земельної ділянки площею 13.70 га, кадастровий номер 5121281600:01:002:0154, розташованої на території колишньої Демидівської сільської ради Березівського району Одеської області. 21.10.2021 рок між ОСОБА_2 та позивачем укладено договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки, згідно умов якого відповідач передала йому документи на земельну ділянку, а позивачем сплачено 110000.00 грн., також з метою дотримання умов вказаного правочину ОСОБА_2 написала розписку від 28.10.2021 року та було складено акт приймання-передачі, згідно якого відповідачем передано спірну земельну ділянку. Однак, відповідач до теперішнього часу ухиляється від перереєстрації придбаного нерухомого майна на позивача. 09.11.2021 року ОСОБА_2 не з`явилась до нотаріуса для посвідчення договору купівлі-продажу, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом порушеного права та просить визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки дійсним, також визнати за ним право власності на вищевказану земельну ділянку.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 09.11.2024 року.
Ухвалою суду від 19.04.2024 року по справі відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 23.07.2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті, також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Березівську міську раду Одеської області.
В судові засідання 23.09.2024 року та 10.10.2024 року позивач або його представник не з`явилися, однак 23.09.2024 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, вказав, що позовні вимоги підтримує (а.с.59.).
Відповідач у жодне підготовче судове засідання та судове засідання не з`явився, 23.09.2024 року подав до суду клопотання в якому зазначив, що проти задоволення позову не заперечує, а також просить розглядати справу без її участі (а.с.57).
Представник третьої особи Березівської міської ради Одеської області у судові засідання 23.09.2024 року та 10.10.2024 року також не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений був належним чином, про що свідчать розписки (а.с.53,60) про причини своєї неявки суду не повідомив. Будь-яких пояснень, клопотань до суду щодо позовної заяви не надсилали.
За приписами ч. 2ст.247Цивільно-процесуальногокодексу України (далі ЦПК України) у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Суд вважає зазначити, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши і проаналізувавши докази, врахувавши думку представника позивача та відповідача, викладені у заявах, ігнорування викликів третьої особи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 4 ст.206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що 28.10.2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 13.70 га, кадастровий номер 5121281600:01:002:0154, призначено для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Демидівської сільської ради Березівського району Одеської області (а.с.22-23).
Власником вказаної земельної ділянки згідно державного акту на право власності вищевказаної земельної ділянки серії ОД №078980 є ОСОБА_2 (а.с.5).
Згідно акту приймання-передачі від 28.10.2021 року відповідач передала, а позивач прийняв у власність вищевказану земельну ділянку (а.с.7).
Відповідно до розписки від 28.10.2021 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 кошти у розмірі 110000.00 грн. за продаж спірної земельної ділянки (а.с.6).
Позивач звертався до відповідача щодо необхідності приїхати до нотаріальної контори для оформлення договору купівлі-продажу, однак остання письмово повідомила ОСОБА_1 про те, що не має можливості приїхати до нотаріуса, через відсутність вільного часу, вважає, що ніяким чином не порушує право позивача на нерухоме майно, та не перешкоджає у вільному його користуванні та розпорядженні, отримала кошти за продаж земельної ділянки та вважає, що не потрібно нотаріально посвідчувати договір (а.с.8).
Відповідно дост.657Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦК України), договір купівліпродажу повинен бути укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного договору недійсним.
Разом з тим, між сторонами була досягнута взаємна згода відносно всіх істотних умов договору, оскільки позивач передав продавцю обумовлену суму коштів, а продавець передала позивачу нерухоме майно в натурі та документи на нього.
Згідно нормч.1,2 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно дост.201 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 386 ЦК Українипередбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
Згідно з ч. 1ст. 334 ЦК Україниправо власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до цивільного законодавства, однією із умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.
Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.13постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9, при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з`ясувати чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість. У зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених ст.ст.218та220 Цивільного кодексу України.
Відповідно достатті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 386 ЦК Українипередбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
Згідно матеріалів справи, сторонами, при укладанні договору купівліпродажу була досягнута угода по всіх істотних умовах, крім того відбулось повне виконання договору, а саме відповідач передала позивачу нерухоме майно та документи на нього, а останній, у свою чергу, передав відповідачу обумовлену суму коштів, що підтверджується актом прийому-передання за договором купівлі-продажу від 28.10.2021року та розпискою відповідача, а позивач прийняв нерухоме майно, фактично вступив у володіння вказаним майном.
Відповідач жодного разу не висувала вимоги щодо повернення об`єкту нерухомості, не заперечувала проти визнання права власності за позивачем, про що свідчить заява, яка міститься в матеріалах справи.
Окрім того, позивачем додано до матеріалів справи лист-роз`яснення завідувача Березівської державної нотаріальної контори від 30.11.2021 року про наступне: враховуючи, що 26.11.2021 року ОСОБА_2 не прибула до Березівської державної нотаріальної контори для посвідчення договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2021 року, та не надав документів посвідчуючих її особу, встановити волевиявлення цієї особи на продаж Вам нерухомого майна не є можливим. Також, роз`яснено що позивач може звернутись до суду для визнання права власності на нерухоме майно (а.с.21).
Такі дії відповідача порушують права позивача.
Разом з цим, під час розгляду справи у суді, відповідач надіслав заяву про визнання позовних вимог.
Окрім цього, суд враховує, що третя особа Березівська міська рада Одеської області, на території якої знаходиться вищевказане майно та внаслідок якої виник спір, жодних заперечень та взагалі будь-яких відомостей стосовно цієї справи не надало.
Відповідно дост. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006р. N3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачено, щосуди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950р.та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.
Заст. 6 Європейської конвенції з прав людинивизнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».
У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі "Case of Oneryildis v. Turkey" (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття "майно" охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Статтею 41 ч.1, ч.4 Конституції Українипередбачено: «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю… Право приватної власності є непорушним».
Разом з цим, суд вважає зазначити, що у пункті 4.1.Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004 зазначено, що відповідно до частини першоїстатті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення вКонституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Таким чином, судовому захисту підлягає порушене, невизнане або ж оспорюване право, свобода чи інтерес.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.
З аналізу вищевказаних норм права та фактичних обставин справи, із врахуванням практики Європейського суду з прав людини та положеньЦПК України, оскільки по-перше, сторони при укладені договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.10.2021 року досягли згоди з усіх істотних умов такого договору та виконали усі умови цього договору, по-друге, положення даного договору не суперечать закону і не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб та держави, по-третє, відповідач з моменту укладення договору купівлі-продажу ухилилась від нотаріального посвідчення цього договору та на теперішній час уникає вчинити такі дії, суд доходить висновку про задоволення позову про визнання договору купівлі-продажу від 28.10.2021 року дійсним, а тому підлягає до задоволенню і похідна вимога про визнання за позивачем право власності на вищевказану земельну ділянку.
Керуючись ст.ст.220,328,368,638,657 ЦК України, ст.ст.4,12,19,83,259,263,265,268 ЦПК Українисуд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Березівська міська рада Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.
Визнати договір купівлі- продажу земельної ділянки, за кадастровим номером 5121281600:01:002:0154, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 28 жовтня 2021 року, дійсним.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) право влансості на земельну ділянку площею 13.70 га, кадастровий номер 5121281600:01:002:0154, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території колишньої Демидівської сільської ради Березівського району Одеської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ).
Третя особа Березівська міська рада Одеської області (пл. Ген Плієва 9, м. Березівка Одеської області, код ЄДРПОУ 04056842).
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14.10.2024 року.
Суддя І.А. Римар
Суд | Березівський районний суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 10.10.2024 |
Оприлюднено | 16.10.2024 |
Номер документу | 122269479 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: визнання права власності |
Цивільне
Березівський районний суд Одеської області
Римар І. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні