Рішення

від 01.10.2024 по справі 495/5898/24

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/5898/24

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

01 жовтня 2024 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

судді Заверюха В.О., при секретарі Кісьовій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області, в інтересах держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Управління освіти, культури, молоді та спорту Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та стягнення шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області, в інтересах держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області звернувся до суду з позовом до Управління освіти, культури, молоді та спорту Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 , в якому просить визнати недійсним договір від 06.12.2021 року про надання послуг із проведення супервізії, стягнути з ОСОБА_1 незаконно отриманні кошти внаслідок вчинення адміністративного правопорушення у розмірі 10662 грн. 43 коп. та стягнути судові витрати.

Короткий зміст та обґрунтування позову

Присягу посадовоїособи місцевогосамоврядування ОСОБА_1 прийняла 30.05.2018року зпопередженням провстановлені ЗаконамиУкраїни «Прослужбу ворганах місцевогосамоврядування» та«Про запобіганнякорупції» обмеження,пов`язані зприйняттям наслужбу воргани місцевогосамоврядування таїї проходження. Згіднорозпорядження головиСтарокозацької сільськоїради Білгород-Дністровськогорайону Одеськоїобласті №64-о/свід 30.12.2020року ОСОБА_1 було переведенона посадуначальника Управлінняосвіти,культури,молоді таспорту Старокозацькоїсільської радиБілгород-Дністровськогорайону Одеськоїобласті з30.12.2020року зарезультатами конкурсуз оплатоюпраці врозмірі 7400,00грн.посадового окладута встановленоїй шостукатегорію дляпосади начальникаУправління освіти,культури,молоді таспорту Старокозацькоїсільської радиБілгород-Дністровськогорайону Одеськоїобласті.Згідно посадовоїінструкції ОСОБА_1 ,вона,як начальникУправління,призначається напосаду тазвільняється зпосади розпорядженнямсільського головиСтарокозацької сільськоїради,безпосередньо підпорядковуєтьсясільському головіта йогозаступникам тадо їїзавдань іобов`язків середіншого належитьрозпорядження коштамиУправління вмежах затвердженогокошторису витрат.Начальник Управліннязгідно посадовоїінструкції повинензнати КонституціюУкраїни,Закони України«Про службув органахмісцевого самоврядування»,«Про місцевесамоврядування вУкраїні» та«Про запобіганнякорупції».Начальник Управліннянесе відповідальністьза завдануматеріальну шкоду,за правопорушення,скоєні впроцесі здійсненнясвоєї діяльності,за невиконанняабо неналежневиконання посадовихобов`язків передбаченихпосадовою інструкцією.Незважаючи наприписи антикорупційногозаконодавства,постановою Білгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областівід 13.10.2023справа №495/8066/23,яка набралазаконної сили24.10.2023, ОСОБА_1 притягнуто доадміністративної відповідальностіза вчиненняадміністративного правопорушення,передбаченого ч.1ст.172-7 КУпАП (неповідомила Старокозацькусільську радупро наявністьу неїреального конфліктуінтересів підчас укладаннядоговору)та ч.2ст.172-7 КУпАП (вчинила дії та прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів під час укладення договору). В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнала. У цій постанові суду встановлено наступні обставини: 06.12.2021 року між Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району, в особі начальника ОСОБА_1 (замовник) з однієї сторони та громадянки ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір на надання послуг із проведення супервізії, згідно якого виконавець зобов`язується надати послуги супервізії, а саме: здійснення психолого-педагогічного та методичного супроводу педагогічних працівників закладів освіти Старокозацької сільської ради в кількості 5 осіб, спрямований на їх професійний та особистісний розвиток, подолання ними власних професійних труднощів та професійних компетентностей відповідно до завдань Нової української школи, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначені послуги, загальна сума договору складає 10 662,43 гривні. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині фінансових розрахунків - до повного їх здійснення. Відповідно до Акту приймання послуг із проведення супервізії до договору від 06.12.2021 року встановлено, що у період з 10.12.2021 року по 16.12.2021 рік виконавець надав послуги з проведення супервізії в обсязі 53 години, замовник прийняв зазначені послуги. Підписанням цього акту сторони засвідчили, що послуги із проведення супервізії надані виконавцем на належному рівні та в повному обсязі відповідно до умов договору, сторони претензій одна до одної не мають. Тобто, під час підписання акту приймання послуг із проведення супервізії до договору від 06.12.2021 року начальник Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Величко О.І. прийняла та оцінила послуги, які надавала вона особисто, як особа, що проводить супервізію та отримує за це дохід. Із розрахунково-платіжної відомості від 21.12.2021 року встановлено, що послуги надані відповідно до договору були сплачені в повному обсязі. Посада начальника Управління, на якій перебуває ОСОБА_1 відноситься до суб`єктів на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», як на посадову особу місцевого самоврядування. ОСОБА_1 є суб`єктом, якому чинним законодавством імперативно заборонено приймати рішення та вчиняти дії в умовах реального конфлікту інтересів. Укладання договору начальником Управління ОСОБА_1 про надання послуг із проведення супервізії від 06.12.2021 року з громадянкою ОСОБА_1 , тобто із собою особисто, свідчить про вчинення дій та прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів. У порушення вимог п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 не повідомила Старокозацьку сільську раду або НАЗК про наявність реального конфлікту інтересів, не утрималася від прийняття рішення та вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів, а також не вжила заходів щодо його врегулювання. Укладаючи спірний договір, будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування, ОСОБА_1 фактично уклала договір із самою собою задля фінансового збагачення. При цьому сам факт укладення та фіксації виконання договору шляхом підписання актів повністю охоплене волею однієї особи - ОСОБА_1 , а тому наявні у справі докази підтверджують реалізацію волевиявлення на свідоме зловживання правом на шкоду інший особі - Управління. У спірному договорі супервізії ОСОБА_1 , з одного боку виступає в своїх інтересах, а зі сторони Управління як представник. На момент укладення спірного правочину ОСОБА_1 мала законодавчо визначену заборону, визначену ч.1 ст.227, ч.3 ст.238 ЦК України, на укладення договору із собою ж, що додатково свідчить про недійсність цього правочину та необхідність застосування до нього наслідків його недійсності, які визначені ст.216 ЦК України. Договір супервізії від 06.12.2021 року підлягає визнанню недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину. З копії платіжного доручення №2011 від 22.12.2021 року вбачається, що розрахунок з ОСОБА_1 за проведення договору супервізії був проведений платником Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Старокозацької сільської ради за рахунок коштів місцевого бюджету. Сам факт корупційного діяння, в результаті якого було укладено договір, тягне за собою заподіяння шкоди державі, уповноваженим органом якої виступає Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області. Враховуючи викладене,завдана начальником Управління шкода є результатом вчинення адміністративних правопорушень (вину у вчиненні яких відповідач визнав у повному обсязі) та порушенням вимог законодавства, які спричинено умисними, протиправними, винними діями відповідача, а тому ОСОБА_1 зобов`язана відшкодувати заподіяну нею шкоду у розмірі 10 662,43 грн.. Листом Білгород-Дністровської окружної прокуратури від 07.12.2023 року №55-9551ВИХ-23 Старокозацька сільськарада Білгород-Дністровськогорайону Одеськоїобласті повідомлена про наявність порушень в діях ОСОБА_1 щодо укладання договору в умовах реального конфлікту інтересів та необхідності вжиття заходів щодо стягнення незаконно отриманих коштів внаслідок вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією. Таким чином, Старокозацькій сільськійраді Білгород-Дністровськогорайону Одеськоїобласті як з 13.10.2023 року (після винесення судового рішення), так і з 07.12.2023 року (після надходження листа Білгород-Дністровської окружної прокуратури) достовірно відомо про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також про наявність заподіяної шкоди, однак жодних заходів щодо реагування на виявлені порушення сільською радою не вжито. Окрім цього, Старокозацькою сільською радою Білгород-Дністровського районуОдеської області листом від 11.12.2023 року за вих. №3244/05-06/1816 зазначено про те, що сільська рада не вживала заходів та в подальшому не планує вчиняти дії щодо стягнення з ОСОБА_1 коштів, у зв`язку з відсутністю претензій до неї. Тобто шкода, завдана державі неправомірним рішенням ОСОБА_1 , до цього часу залишається невідшкодованою, у зв`язку з чим у Білгород- Дністровської окружної прокуратури на підставі ст.23 Закону України «Про прокуратуру» виникають підстави для вжиття заходів представницького характеру. Враховуючи, що Старокозацька сільськарада Білгород-Дністровського районуОдеської області повідомленапрокурором провиявлене порушеннялистом від 07.12.2023 року №55-9551ВИХ-23 та у повідомленні про намір представництва їх інтересів у неї було достатньо часу, щоб відреагувати на лист та вчинити певні дії, однак подібних заходів на захист порушених власних інтересів вжито не було.

Рух справи у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.06.2024 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Прокурор в судовому засіданні вимоги позову підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві та просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, але надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнала.

Представник Управління освіти, культури, молоді та спорту Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області у судове засідання не зявився, повідомлявся, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч.3ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.4ст.200 ЦПК Україниухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться у порядку, встановленому статтями206, 207цьогоКодексу.

Відповідно до вимог ч.2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідност.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно доч.4ст.42ЦПУ Україниу справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із положеннями ч.3 ст.56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч.4 ст.56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень. З метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У разівідкриття провадженняза позовноюзаявою,поданою прокуроромв інтересахдержави вособі органу,уповноваженого здійснюватифункції державиу спірнихправовідносинах,зазначений органнабуває статусупозивача.У разівідсутності такогооргану абовідсутності унього повноваженьщодо зверненнядо судупрокурор зазначаєпро цев позовнійзаяві ів такомуразі прокурорнабуває статусупозивача (ч. 5 ст. 56 ЦПК України).

Згідно з положеннями ч.2 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним серед принципів здійснення місцевого самоврядування в Україні є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевогосамоврядування вселах,селищах,містах,районах умістах (уразі їхстворення)самостійно складаютьта схвалюютьпрогнози відповіднихмісцевих бюджетів,розробляють,затверджують івиконують відповіднімісцеві бюджетизгідно зБюджетнимкодексом України.

Частиною 1 статті 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Позовна заява подається в інтересах Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, оскільки у відповідності до п.1.1 Положення про Управління освіти, культури, молоді та спорту Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, Управління є виконавчим органом Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Згідно з п.1.2 Положення, засновником Управління є Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області. Управління підзвітне і підконтрольне Старокозацькій сільській раді, підпорядковане виконавчому комітету Старокозацької сільської ради та Старокозацькому сільському голові, а з питань здійснення делегованих повноважень підконтрольне відповідним органам виконавчої влади.

Пункт 1.5. Положення, Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у територіальному представництві Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та бланк встановленого зразка, має право у межах своїх повноважень укладати від свого імені угоди з юридичними і фізичними особами, мати майнові і немайнові права, нести зобов`язання, бути позивачем і відповідачем у судах.

Пункт 1.13. Положення, Управління є головним розпорядником бюджетних коштів за видатками, які визначені рішенням про бюджет Старокозацької сільської територіальної громади у сфері освіти, культури, молоді та спорту.

Пункт 7.1. Положення, Управління фінансується за рахунок коштів сільського бюджету, які виділені на його утримання.

Судом встановлено, що Присягу посадової особи місцевого самоврядування ОСОБА_1 прийняла 30.05.2018 року з попередженням про встановлені Законами України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та «Про запобігання корупції» обмеження, пов`язані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та її проходження.

Згідно розпорядження голови Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №64-о/с від 30.12.2020 року ОСОБА_1 було переведено на посаду начальника Управління освіти, культури, молоді та спорту Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області з 30.12.2020 року за результатами конкурсу з оплатою праці в розмірі 7 400,00 грн. посадового окладу та встановлено їй шосту категорію для посади начальника Управління освіти, культури, молоді та спорту Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадами в органах місцевого самоврядування є посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Отже, ОСОБА_1 є посадовою особою місцевого самоврядування.

Згідно частини першої, пункту 1, підпункту «в» ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на посадових осіб місцевого самоврядування поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».

Згідно посадової інструкції ОСОБА_1 , вона, як начальник Управління, призначається на посаду та звільняється з посади розпорядженням сільського голови Старокозацької сільської ради, безпосередньо підпорядковується сільському голові та його заступникам та до її завдань і обов`язків серед іншого належить розпорядження коштами Управління в межах затвердженого кошторису витрат.

У постанові від 21 червня 2023 року у справі №905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Подібні висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі №904/123/22, від 26 жовтня 2022 року у справі №904/5558/20, від 21 грудня 2022 року у справі №904/8332/21, від 20 липня 2023 року у справі №917/160/22, від 22 серпня 2023 року у справі №922/1775/22.

Начальник Управління згідно посадової інструкції повинен знати Конституцію України, Закони України «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про запобігання корупції». Начальник Управління несе відповідальність за завдану матеріальну шкоду, за правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків передбачених посадовою інструкцією.

Відповідно до п.6.4.2. Положення, посадовим особам Управління забороняється вчиняти дії, що можуть бути розцінені як використання свого службового становища в корисних цілях, а також дії, які, відповідно до чинного законодавства України, вважаються корупційними.

Відповідно доп.9ст.1Закону України«Про запобіганнякорупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною участині першійстатті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Постановою Білгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областівід 13.10.2023року, справа№495/8066/23,яка набралазаконної сили24.10.2023, ОСОБА_1 притягнуто доадміністративної відповідальностіза вчиненняадміністративного правопорушення,передбаченого ч.1ст.172-7 КУпАП (неповідомила Старокозацькусільську радупро наявністьу неїреального конфліктуінтересів підчас укладаннядоговору)та ч.2ст.172-7 КУпАП (вчинила дії та прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів під час укладення договору). В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнала.

При розглядісправи №495/8066/23про притягнення ОСОБА_1 до адміністративноївідповідальності завчинення адміністративнихправопорушень передбаченихч.ч.1,2ст.172-7 КУпАП судом встановлені наступні обставини: 06.12.2021 року між Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району, в особі начальника ОСОБА_1 (замовник) з однієї сторони та громадянки ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір на надання послуг із проведення супервізії, згідно якого виконавець зобов`язується надати послуги супервізії, а саме: здійснення психолого-педагогічного та методичного супроводу педагогічних працівників закладів освіти Старокозацької сільської ради в кількості 5 осіб, спрямований на їх професійний та особистісний розвиток, подолання ними власних професійних труднощів та професійних компетентностей відповідно до завдань Нової української школи, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначені послуги.

Загальна сума договору складає 10 662,43 грн.. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині фінансових розрахунків - до повного їх здійснення.

Відповідно до Акту приймання послуг із проведення супервізії до договору від 06.12.2021 року встановлено, що у період з 10.12.2021 року по 16.12.2021 рік виконавець надав послуги з проведення супервізії в обсязі 53 години, замовник прийняв зазначені послуги.

Підписанням цього акту сторони засвідчили, що послуги із проведення супервізії надані виконавцем на належному рівні та в повному обсязі відповідно до умов договору, сторони претензій одна до одної не мають.

Тобто, під час підписання акту приймання послуг із проведення супервізії до договору від 06.12.2021 року начальник Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Величко О.І. прийняла та оцінила послуги, які надавала вона особисто, як особа, що проводить супервізію та отримує за це дохід.

Із розрахунково-платіжної відомості від 21.12.2021 року встановлено, що послуги надані відповідно до договору були сплачені в повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» та п.2 Примітки до ст. 1727 КУпАП під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Також у ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що приватний інтересбудь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

У ст.41 Закону встановлено, що особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.

Відповідно до ч.1 ст.28Закону України«Про запобіганнякорупції» особи, зазначені у пунктах 1,2частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Вимогами ст.12-1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що посадові особи місцевого самоврядування зобов`язані дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України «Про запобігання корупції».

У світі існує чітке бачення того, що корупція становить серйозну загрозу верховенству права, підриває основи демократії, нівелює соціальну справедливість, перешкоджає економічному розвитку та загрожує належному виконанню державою своїх зобов`язань щодо поваги, захисту, сприяння та виконання прав людини, що знайшло своє відображення у Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31 жовтня 2003 року, яка набрала чинності для України з 01 січня 2010 року, та відповідно до статті 9Конституції України є частиною національного законодавства України (далі - Конвенція ООН проти корупції).

Частиною першою статті 5 Конвенції ООН проти корупції передбачено, що кожна Держава-учасниця, згідно з основоположними принципами своєї правової системи, розробляє й здійснює або проводить ефективну скоординовану політику протидії корупції, яка сприяє участі суспільства і яка відображає принципи правопорядку, належного управління державними справами й державним майном, чесності й непідкупності, прозорості й відповідальності.

Статтею 34 КонвенціїООН проти корупції врегульовано щодо наслідків корупційних діянь, а саме з належним урахуванням добросовісно набутих прав третіх осіб кожна Держава-учасниця вживає заходів, відповідно до основоположних принципів свого внутрішнього права, щоб врегулювати питання про наслідки корупції. У цьому контексті Держави-учасниці можуть розглядати корупцію як фактор, що має значення в провадженні про анулювання або розірвання контрактів, або відкликання концесій або інших аналогічних інструментів, або вжиття заходів для виправлення становища, яке склалося.

Саме ці вимоги Конвенції ООН проти корупції знайшли своє відображення та уточнення у відповідних нормах Закону України «Про запобігання корупції».

У постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року у справі №826/15347/17 викладено правовий висновок про те, що реальний конфлікт інтересів має три елементи. Перший елемент це наявність у державного службовця повноваження, які можуть бути використані для задоволення приватного інтересу. Другий елемент це наявність у державного службовця приватного інтересу в тій сфері, в якій він виконує зазначені вище повноваження. І третій елемент це ризик впливу приватного інтересу державного службовця на об`єктивність чи неупередженість прийняття ним рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених обов`язків та повноважень в майбутньому. При цьому всі три елементи повинні бути доведені, а не ґрунтуватися на припущеннях. Зокрема, стверджуючи про приватний інтерес необхідно зазначити в чому він проявляється чи може бути проявлений.

Враховуючи вищевикладене, посада начальника Управління, на якій перебуває ОСОБА_1 відноситься до суб`єктів на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», як на посадову особу місцевого самоврядування. ОСОБА_1 є суб`єктом, якому чинним законодавством імперативно заборонено приймати рішення та вчиняти дії в умовах реального конфлікту інтересів.

Укладання договору начальником Управління ОСОБА_1 про надання послуг із проведення супервізії від 06.12.2021 з громадянкою ОСОБА_1 , тобто із собою особисто, свідчить про вчинення дій та прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

Так, Велика Палата Верховного Суду вважає, що незаконним є рішення, яке прийняте в умовах реального конфлікту інтересів (постанова Великої Палати Верховного суду від 20.03.2019 у справі № 442/730/17).

Таким чином, у порушення вимог п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 не повідомила Старокозацьку сільську раду або НАЗК про наявність реального конфлікту інтересів, не утрималася від прийняття рішення та вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів, а також не вжила заходів щодо його врегулювання.

Отже, вказаними діями ОСОБА_1 вчинено адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, передбачені ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП, що підтверджено постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.10.2023 у справі №495/8066/23, яка набрала законної сили 24.10.2023 року.

Прийняте начальником Управління в умовах реального конфлікту інтересів рішення компрометує, спаплюжує таке рішення, та, як наслідок, нівелює довіру суспільства до органів місцевого самоврядування в цілому.

Суперечність полягає в тому, що, з одного боку, в особи наявний приватний інтерес (майновий або немайновий), а з іншого, особа, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, має виконувати свої службові обов`язки в інтересах держави, територіальної громади, виключаючи можливість будь-якого впливу приватного інтересу.

Таким чином, особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, приймаючи те чи інше рішення (вчиняючи ту чи іншу дію) по суті стоїть перед вибором задоволення публічного інтересу (на користь держави, територіальної громади) або приватного інтересу (власних інтересів, інтересів близьких осіб). Тому навіть за умови, що особа, маючи приватний інтерес, приймає об`єктивні та неупереджені рішення, вона вчиняє дії в умовах реального конфлікту інтересів (п.2.4 методичних рекомендацій НАЗК від 21.10.2022 року №13 «Суперечність між приватним інтересом та повноваженнями»).

Статтею 280 КУпАПвстановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правиламист.284 КУпАПрішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Оскільки факт корупційного діяння встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили та є чинним, а обставини, встановлені цим рішенням, стосуються особи, уповноваженої на виконання функцій органу місцевого самоврядування, яка брала участь у прийнятті оспорюваного за цим позовом договору, то вони не підлягають доказуванню.

Таким чином, факт укладання договору ОСОБА_1 в загальній сумі 10 662,43 грн., тобто вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів і став підставою для притягнення начальника Управління до відповідальності за ч.ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП що, відповідно, не може ставитися під сумнів.

Відповідно до ст.298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

З постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.10.2023 року у справі № 495/8066/23 вбачається, що питання стягнення завданої внаслідок вчинення правопорушення шкоди не вирішувалось, а у добровільному порядку кошти відповідачем не повернуто.

У відповідності до вимог ч.1 ст.65-1 Закону України «Про запобігання корупції» за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Згідно ч.1 ст.66 Закону України «Про запобігання корупції», збитки, шкода, завдані державі внаслідок вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила відповідне правопорушення, в установленому законом порядку.

Відповідно доч.2ст.67Закону України«Про запобіганнякорупції» правочин, укладений внаслідок порушення вимог цього Закону, може бути визнаним недійсним.

За приписами ст.16 ЦК України одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним та відшкодування збитків (шкоди).

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Фіктивнии? правочин по суті є ніщо інше, як інсценування правочину. Подібне інсценування покликане створити враження прояву волі осіб зробити щось, що ззовні сприи?мається як правочин. При цьому таке інсценування не обов`язково є дією, можливою є і бездіяльність, якщо вона зовні виглядає як прояв волі особи.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише «про людське око», знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).

Таким чином, суд з`ясовуючи питання щодо фіктивності договору, як укладеного всупереч інтересам позивача, має з`ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору (аналогічний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).

Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення.

У постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі №522/5850/19 викладено правовий висновок про те, що в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

У спірному випадку за наявності корупційного правопорушення очевидним є те, що ОСОБА_1 не переслідувала жодну розумну, добросовісну мету при укладенні спірного договору, окрім своїх приватних майнових інтересів.

У постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 04.12.2019 у справі №910/17755/18 викладено правовий висновок про те, що в контексті фіктивності пов`язаність осіб правочину якраз і полягає в спільній реалізації ними волевиявлення на свідоме зловживання правом на шкоду інший особі.

Натомість виходячи з вказаної правової позиції очевидним є те, що укладаючи спірний договір, будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування, ОСОБА_1 фактично уклала договір із самою собою задля фінансового збагачення. При цьому сам факт укладення та фіксації виконання договору шляхом підписання актів повністю охоплене волею однієї особи - ОСОБА_1 , а тому наявні у справі докази підтверджують реалізацію волевиявлення на свідоме зловживання правом на шкоду інший особі - Управління.

Оскільки спірний правочин укладався в умовах реального конфлікту інтересів, як корупційне правопорушення, то в даному випадку наявні ознаки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ст.228 ЦК України), що може свідчити про нікчемність спірного договору супервізії.

Окрім цього, слід звернути увагу на те, що у спірному договорі супервізії ОСОБА_1 , з одного боку виступає в своїх інтересах, а зі сторони Управління як представник.

Відповідно до ч.1-3 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Частиною третьою статті 238 ЦК України передбачено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Ознак комерційного представництва, які визначені ст.243 ЦК України під час підписання спірного договору не виявлено.

Відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Тому на момент укладення спірного правочину ОСОБА_1 мала законодавчо визначену заборону, визначену ч.1 ст.227, ч.3 ст.238 ЦК України, на укладення договору із собою ж, що додатково свідчить про недійсність цього правочину та необхідність застосування до нього наслідків його недійсності, які визначені ст.216 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2023 у справі №686/26628/20 викладено правовий висновок про те, що дії особи кваліфікуються як зловживання правом тоді, коли особа виходить за межу належного їй суб`єктивного права у «місці», де ця межа не прокреслена стіною прямої заборони. Перетинаючи межу, особа, тим самим, ступає на територію чужого права. Отже, за допомогою концепції зловживання правом суд вирішує конфлікт між двома суб`єктивними правами, наперед не вирішений у нормативно-правових актах. При цьому, зважуючи протилежні інтереси сторін, суд керується принципом пропорційності і метою, задля якої існує відповідне право.

З огляду на вищезазначене, вважаємо, що договір супервізії від 06.12.2021 року підлягає визнанню недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Згідно ч.1, ч.2 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до ч.5 ст.216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

У спірному випадку за договором супервізії, який оспорюється прокурором, здійснено розрахунки, хоча жодних послуг фактично надано не було, а тому місцевому бюджету нанесено збитки.

Відповідно доч.1 ст.68 Закону України«Про запобіганнякорупції», фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення і яким завдано моральної або майнової шкоди, збитків, мають право на відновлення прав, відшкодування збитків, шкоди в установленому законом порядку.

Згідно ст.1166ЦК Українимайнова шкода,завдана неправомірнимирішеннями,діями чибездіяльністю особистимнемайновим правамфізичної абоюридичної особи,а такожшкода,завдана майнуфізичної абоюридичної особи,відшкодовується вповному обсязіособою,яка їїзавдала.

Відповідно до положень ст.1167 ЦК України зобов`язання відшкодувати шкоду виникає за умови, що така шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності).

У пункті 2 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від27березня 1992року №6«Про практикурозгляду судамицивільних справза позовамипро відшкодуванняшкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 2 статті 10 цього Закону передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини 1, 4, 8 статті 60 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частинами 2, 4 статті 61 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами 1, 2 статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

З урахуванням вищезазначеного, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування структурним підрозділом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

У силу статей 22, 26 БК України відносини, які виникли між Радою та Управлінням, будуються на засадах підконтрольності та підпорядкованості в частині одержання і витрачання бюджетних коштів та здійснення фінансово-господарської діяльності.

З копії платіжного доручення №2011 від 22.12.2021 вбачається, що розрахунок з ОСОБА_1 за проведення договору супервізії був проведений платником Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Старокозацької сільської ради за рахунок коштів місцевого бюджету.

Сам факт корупційного діяння, в результаті якого було укладено договір, тягне за собою заподіяння шкоди державі, уповноваженим органом якої виступає Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області.

Враховуючи викладене,завдана начальником Управління шкода є результатом вчинення адміністративних правопорушень (вину у вчиненні яких відповідач визнав у повному обсязі) та порушенням вимог законодавства, які спричинено умисними, протиправними, винними діями відповідача, а тому ОСОБА_1 зобов`язана відшкодувати заподіяну нею шкоду у розмірі 10 662,43 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини та факти наведені вище, позовні вимоги Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області, в інтересах держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Управління освіти, культури, молоді та спорту Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та стягнення шкоди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.п.1. п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору із позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.п.1. п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору із позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За поданняпозовної заяви,що маєодночасно майновийі немайновийхарактер,судовий збірсплачується заставками,встановленими дляпозовних заявмайнового танемайнового характеру(ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв`язку з обґрунтованістю позовних вимог також підлягають стягненню з відповідача Управління освіти, культури, молоді та спорту Старокозацької сільської ради Одеської області на користь Одеської обласноїпрокуратури сплачений судовий збір в сумі 1514 грн. та з ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 4 542 грн..

Керуючись ст.ст.4,12-13,81, 133, 141, 200, 206, 211,247,258,259,263,265,268,354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області, в інтересах держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Управління освіти, культури, молоді та спорту Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та стягнення шкоди - задовольнити.

Визнати недійсним договір від 06.12.2021 року про надання послуг із проведення супервізії та застосувати наслідки його недійсності.

Стягнути з ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Білгород-Дністровським РВ УМВС України в Одеській області 17.07.1995року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь держави в особі Старокозацької сільськоїради незаконно отриманні кошти внаслідок вчинення адміністративного корупційного правопорушення в сумі 10 662,43 грн. (десять тисяч шістсот шістдесят дві гривні сорок три копійки) на користь місцевого бюджету Старокозацької сільської ради, р/р UA598999980314040544000015616, отримувач: ГУК в Одеській області/отг с.Старок./24060300, ЄДРПОУ: 37607526; банк отримувача: Казначейство України; код класифікації доходів бюджету: 24060300; найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження.

Стягнути з Управління освіти, культури, молоді та спорту Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, юридична адреса: 67730, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Старокозаче, вул.Соборна, буд.34, код ЄДРПОУ 42180111 сплачений судовий збір в сумі 1 514 гривень за подачу позову на рахунок Одеської обласної прокуратури за наступними реквізитами: отримувач коштів Одеська обласна прокуратура (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3); код отримувача за ЄДРПОУ: 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Стягнути з ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Білгород-Дністровським РВ УМВС України в Одеській області 17.07.1995року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 4 542 грн. за подачу позову на рахунок Одеської обласної прокуратури за наступними реквізитами: отримувач коштів Одеська обласна прокуратура (юридична адреса: 65026, м.Одеса, вул.Пушкінська, 3); код отримувача за ЄДРПОУ: 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Заверюха В.О.