Рішення

від 09.10.2024 по справі 910/16034/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.10.2024Справа № 910/16034/23

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Жалоби С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Корпорації "ТСМ Груп"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 1 653 854,43 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Сидоренко В.В.

від відповідача: Касьянов М.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Корпорація "ТСМ Груп" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1 653 854,43 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором про виконання комплексу робіт № 05/19 від 05.08.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання із сплати за виконані на підставі договору про виконання комплексу робіт №05/19 від 05.08.2019 роботи, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 1 653 854,43 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що акти, вартість робіт за якими є предметом спору, позивачем не було своєчасно направлено на підписання відповідачу, докази фактичного виконання таких робіт відсутні. Фактично відповідні акти було направлено після закінчення строку дії договору. До того ж, у відзиві наголошено, що у 2023 позивачем направлялись акти виконаних робіт за 2023 рік, у підписанні яких було відмовлено, оскільки жодні роботи у 2023 році не виконувались, після чого підрядником було направлено акти, в яких вказано про виконання робіт у листопаді - грудні 2021.

10.01.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, про відмову у позові.

Постановою Верховного Суду від 12.06.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 скасовано, справу № 910/16034/23 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу від 02.07.2024 автоматизованого розподілу справ між суддями справу №910/16034/2 передано на розгляд судді Князькову В.В.

Ухвалою від 03.07.2024 призначено підготовче засідання у справі на 24.07.2024.

24.07.2024 судове засідання у підготовчому провадженні відкладено на 07.08.2024.

07.08.2024 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 18.09.2024.

Ухвалою від 18.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.10.2024.

У судовому засіданні 09.10.2024 представником позивача було підтримано позовні вимоги в повному обсязі та вказано, що докази фактичного виконання робіт, оплата яких є предметом спору у справі, у листопаді - грудні 2021 було надано суду під час нового розгляду справи разом із додатковими поясненнями від 05.08.2024.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

В судовому засіданні 09.10.2024 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

05.08.2019 між Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (замовник) та Корпорацією "ТСМ Груп" (генеральний підрядник) був укладений договір на виконання комплексу робіт №05/19, відповідно до п. 1.1 якого генеральний підрядник зобов`язується за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт з теми: "ВП Южно-Українська АЕС. Енергоблоки №1 та №2. Комплекс інженерних засобів системи фізичного захисту. АКТЗ. ІІ етап. Частина 2. Постачання обладнання та будівельні роботи" в цілому або за етапами в обсягах та у строки, що зазначені у графіку виконання робіт (додаток №2) та у відомостях обсягів робіт (додаток №4) до вказаного договору.

Пунктом 1.3 договору №05/19 від 05.08.2019 визначено, що генеральний підрядник здає в обумовлені терміни виконані роботи замовнику, за свій рахунок усуває дефекти, що виявилися в процесі виробництва робіт і в межах гарантійного терміну експлуатації. Замовник зобов`язується прийняти та сплатити виконані роботи.

Сторони у пункті 2.1 договору №05/19 від 05.08.2019 обумовили договірну ціну робіт, доручених до виконання генеральному підряднику, яка змінювалася шляхом укладання додаткових угод №1 від 01.11.2019 та №4 від 29.10.2021.

Терміни виконання робіт сторонами визначені в графіку виконання робіт, який є невід`ємною частиною цього договору, і також змінювався шляхом укладення додаткових угод №1 від 01.11.2019, №2 від 03.06.2020 та №3 від 17.11.2020.

За змістом п. 4.1.1 договору №05/19 від 05.08.2019 оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів.

Згідно з п. 5.10 договору №05/19 від 05.08.2019 приймання актів виконаних робіт здійснюється за формою КБ-2В до 25 числа поточного місяця, приймання довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 до 28 числа поточного місяця. Керуючись змінами до п. 201.1 ПКУ, генеральний підрядник складає акти виконаних робіт окремо на кожний вид робіт та кодує їх згідно з ДКПП.

Відповідно до п. 15.6 договору №05/19 від 05.08.2019 в редакції додаткової угоди №3 від 17.11.2020 договір набуває чинності з дати підписання договору та скріплення його печатками і діє до 30.03.2023.

Як вказує позивач, Корпорацією "ТСМ Груп" у листопаді та грудні 2021 року були виконані роботи на загальну суму 1 653 854,43 грн., за наслідками чого були складені акти приймання виконаних будівельних робіт №9 за листопад 2021 на суму 372 545,53 грн, №10 за листопад 2011 на суму 408 339,91 грн, №11 за грудень 2021 на суму 108 247,52 грн та №12 за грудень 2021 на суму 764721,47 грн, а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

Супровідним листом №98 від 10.08.2023 Корпорацією "ТСМ Груп" було направлено на адресу відповідача означені акти для прийняття та підписання. Означений лист згідно повідомлення про вручення №0421506700472 було вручено адресату 18.08.2023.

Листом №23-0033.02.05/15070 від 23.08.2023 відповідачем повернуто акти виконаних робіт та вказано, що надіслані акти виконаних робіт повертаються без погодження як такі, що містять інформацію, яка не відповідає дійсності.

Означені обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина 1 статті 853 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 4 статті 882 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або якщо це передбачено договором, етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Правова позиція щодо застосування частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України є сталою в судовій практиці Верховного Суду. Так, зокрема, стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено у п.6.3 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18. Цей висновок полягає в тому, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 03.07.2024 по справі №906/764/20.

Таких висновків також дотрималася і об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 також зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акту. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. У такому разі генпідрядник повинен довести, що він надсилав замовнику акт та, у випадку необґрунтованої відмови останнього від його підписання, реальне виконання робіт за договором (такі висновки також наведені і у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №917/1489/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18).

Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18, на які посилається позивач у касаційній скарзі.

Як було встановлено судом, Корпорацією "ТСМ Груп" у листопаді та грудні 2021 року були виконані роботи на загальну суму 1 653 854,43 грн., за наслідками чого були складені акти приймання виконаних будівельних робіт №9 за листопад 2021 на суму 372 545,53 грн, №10 за листопад 2011 на суму 408 339,91 грн, №11 за грудень 2021 на суму 108 247,52 грн та №12 за грудень 2021 на суму 764721,47 грн, а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

Супровідним листом №98 від 10.08.2023 Корпорацією "ТСМ Груп" було направлено на адресу відповідача означені акти для прийняття та підписання. Означений лист згідно повідомлення про вручення №0421506700472 було вручено адресату 18.08.2023.

Листом №23-0033.02.05/15070 від 23.08.2023 відповідачем повернуто акти виконаних робіт та вказано, що надіслані акти виконаних робіт повертаються без погодження як такі, що містять інформацію, яка не відповідає дійсності.

Виходячи викладених вище правових норм та з наведеної вище правової позиції Верховного Суду, суд зазначає, що у даному випадку не підписання з боку відповідача наданих позивачем актів виконаних робіт не є беззапереченою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Не може бути такою підставою також і виключно порушення підрядником строків направлення таких актів на розгляд замовнику, що передбачені договором №05/19 від 05.08.2019.

У даному випадку, обов`язковим є встановлення обставин фактичного виконання підрядником робіт, стягнення вартості яких є предметом спору у справі. При цьому, з огляду на приписи чинного законодавства щодо обов`язку доказування, обов`язок довести свої позовні вимоги покладено саме на позивача.

Наразі, суд звертає увагу відповдача на те, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Судом вище вказувалось, що під час нового розгляду справи позивачем було зазначено про надання доказів фактичного виконання робіт, оплата яких є предметом спору у справі, у листопаді - грудні 2021 було із додатковими поясненнями від 05.08.2024.

Зокрема, у вказаних поясненнях позивачем зазначено, що фактичне виконання робіт у листопаді - грудні 2021 року підтверджується тим, що для виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт позивач у відповідності графіку виконання робіт по договору в період листопада - грудня 2021 року направив своїх співробітників у відрядження в м. Южноукраїнськ на південну атомну електростанцію, що підтверджується: наказами на відрядження, посвідченнями про відрядження з відмітками відповідача та документами на проживання співробітників позивача у м. Южноукраїнськ.

Позивачем вказано, що робітники Корпорації "ТСМ Груп" здійснювали будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи з матеріалів, що були отримані від відповідача на підставі наступних актів передачі обладнання та матеріалів в монтаж № 17- 44680 від 27.11.2017, № 18- 30383 від 20.07.2018, № 19- 65625 від 17.12.2019, № 20-7077 від 13.02.2020.

Після проведення вищезазначених робіт позивачем відповідно був складений акт приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) за № 9 за листопад 2021.

Позивачем також вказано, що в період з 22 по 27 листопада 2021 року співробітниками позивача за кошторисом № 4 2-1-2/СС/1 було змонтовано обладнання та матеріали, яке було отримане від відповідача на підставі наступних актів передачі обладнання та матеріалів в монтаж, а саме: № 19- 24553 від 15.05.2019, № 19-65137 від 11.12.2019, № 20-17070 від 15.04.2020, № 20- 20279 від 06.05.2020, № 20-23355 від 01.06.2020, № 20-27135 від 07.07.2020, № 20- 32257 від 22.07.2020. Після проведення вищезазначених робіт підрядником відповідно був складений акт приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) за № 10 за листопад 2021.

У поясненнях від 05.08.2024 Корпорації "ТСМ Груп" також зазначено, що в період з 29 листопада по 03 грудня 2021 року співробітниками позивача за кошторисами №2-1-118/АКТС/2 та №2-1-2/СС/1, яке було отримано позивачем від відповідача на підставі актів передачі обладнання та матеріалів в монтаж № 17- 44680 від 27.11.2017, № 18-6814 від 20.02.2018, № 19-65625 від 17.12.2019. Після проведення вищезазначених робіт позивачем відповідно був складений акт приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) № 11 за грудень 2021.

Також позивачем вказано, що в період з 16 листопада по 03 грудня 2021 співробітниками позивача за кошторисами № 2-1-120/АКТС/1 та № 2-1-3/СС/1 були проведені пусконалагоджувальні роботи, про що відповідно був складений акт приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) за №12 за грудень 2021.

Однак, суд критично ставиться до наведених вище доказів, оскільки останні жодним чином не доводять обставин фактичного виконання робіт за договором у певному обсязі та за певною вартістю. Зокрема, суд зауважує, що присутні робітників Корпорації "ТСМ Груп" на місці виконання робіт протягом певного часу не може вважатись беззаперечним підтвердженням виконання робіт, перелік яких визначено в актах №9 за листопад 2021 на суму 372 545,53 грн, №10 за листопад 2011 на суму 408 339,91 грн, №11 за грудень 2021 на суму 108 247,52 грн та №12 за грудень 2021 на суму 764721,47 грн.

До того ж, суд аналогічним чином оцінює надані позивачем акти передачі обладнання та матеріалів в монтаж, оскільки останні складено не у спірний період, а отже, у суду відсутні підстави достеменно вважати, що останні вказують на виконання робіт у листопаді-грудні 2021.

Одночасно, судом враховано, що заперечуючи твердження позивача, відповідачем наголошено надано суду довідки про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2023 та за червень 2023, які було отримано від позивача. Зі змісту вказаних довідок вбачається, що їх загальна сума збігається із загальною вартістю робіт, яка заявлена до стягнення у межах справи. До того ж, з матеріалів справи вбачається, що вказані довідки разом з актами було направлено підрядником замовнику липні 2023. У липні 2023 замовником було повернуто такі акти без прийняття, з огляду на те, що останні містять інформацію, яка не відповідає дійсності. Тоді як на підтвердження направлення відповідачу актів №9 за листопад 2021 на суму 372 545,53 грн, №10 за листопад 2011 на суму 408 339,91 грн, №11 за грудень 2021 на суму 108 247,52 грн та №12 за грудень 2021 на суму 764721,47 грн позивачем долучено до матеріалів справи лист №98 від 10.08.2023, тобто, після повернення замовником підряднику з відмовою від підписання актів за липень 2023 та за червень 2023.

До того ж, суд враховує, що в матеріалах справи наявні первинні документи, а саме акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт та витрати, які було підписано сторонами у 2022, що фактично нівелює твердження позивача про неможливість своєчасного направлення актів виконаних робіт за листопад-грудень 2021.

За таких обставин, враховуючи наведене у сукупності, приймаючи до уваги вказівки верховного Суду, які викладено у постанові від 12.06.2024 по справі, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів в їх хронологічній послідовності, суд дійшов висновку щодо відсутності належного доказового обґрунтування позивачем обставин фактично виконання Корпорацією"ТСМ Груп" в межах договору №05/19 від 05.08.2019 робіт, які перелічено в актах: №9 за листопад 2021 на суму 372 545,53 грн, №10 за листопад 2011 на суму 408 339,91 грн, №11 за грудень 2021 на суму 108 247,52 грн та №12 за грудень 2021 на суму 764721,47 грн, а також довідках про вартість виконаних будівельних робіт.

Отже, позовні вимоги Корпорації "ТСМ Груп" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1 653 854,43 грн підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що судові витрати, які понесено позивачем в межах розгляду справи, залишаються за Корпорацією "ТСМ Груп".

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю в задоволенні позову Корпорації "ТСМ Груп" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1 653 854,43 грн.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 14.10.2024.

Суддя В.В. Князьков