Рішення

від 01.10.2024 по справі 910/8549/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2024Справа № 910/8549/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРА-С2"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 30 308 440,40 грн

за участю представників:

від позивача: Рогатин С.В.

від відповідача: Фартушна В.Л., Подольський А.А.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРА-С2" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 30 308 440,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором №544/01 від 23.08.2019.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/8549/24, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 30.07.2024.

У судовому засіданні 30.07.2024 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 10.09.2024.

05.08.2024 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 призначено підготовче засідання по справі №910/8549/24 на 18.09.2024.

У судовому засіданні 18.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/8549/24 до судового розгляду по суті на 01.10.2024, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

18.09.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про закриття провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 274 057,97 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 01.10.2024 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні 01.10.2024 надали пояснення по суті своїх заперечень, проти позову заперечили, просили суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 01.10.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ТОВ «ФОРА-С2» на виконання умов договору №544/01 від 23.08.2019 у період жовтня 2021 року та з лютого 2022 року по серпень 2022 року поставлено відповідачу електричну енергію, на підтвердження чого позивач надав акти купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них, відповідно до яких сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої позивачем електричної енергії:

- за жовтень 2021 року - акт від 31.10.2021 на загальну суму 4 674 777,73 грн.;

- за лютий 2022 року - акт від 28.02.2022 на загальну суму 1 967 806,89 грн.;

- за березень 2022 року - акт від 31.03.2022 на загальну суму 4 442 952,61 грн.;

- за квітень 2022 року - акт від 30.04.2022 на загальну суму 5 027 502,98 грн.;

- за травень 2022 року - акт від 31.05.2022 на загальну суму 7 588 396,85 грн.;

- за червень 2022 року - акт від 30.06.2022 на загальну суму 7 090 811,45 грн.;

- за липень 2022 року - акт від 31.07.2022 на загальну суму 6 913 844,18 грн.;

- за серпень 2022 року - акт від 31.08.2022 на загальну суму 5 561 121,39 грн

За доводами позивача, відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, оплату за придбану електроенергію здійснив частково:

- за жовтень 2021 року на загальну суму 4 235 586,02 грн;

- за лютий 2022 року - на загальну суму 1 663 488,47 грн;

- за березень 2022 року - на загальну суму 767 905,18 грн;

- за квітень 2022 року - на загальну суму 2 481 852,65 грн;

- за травень 2022 року - на загальну суму 1 311 553,31 грн;

- за червень 2022 року - на загальну суму 1 779 992,08 грн;

- за липень 2022 року - на загальну суму 2 273 719,66 грн.

Таким чином, позивач посилається на те, що на дату звернення до суду з цим позовом розмір основної заборгованості відповідача за придбану відповідачем у спірному періоді енергію за "зеленим" тарифом становить 26 025 703,60 грн, а саме:

-за жовтень 2021 року борг - 439 191,71 грн.;

-за лютий 2022 року борг - 304 318,42 грн.;

- за березень 2022 року борг - 3 675 066,29 грн.;

- за квітень 2022 року борг - 2 545 650,33 грн.;

- за травень 2022 року борг - 6 276 843,54 грн.;

- за червень 2022 року борг - 5310819,3 7 грн.;

- за липень 2022 року борг - 4 640 124,52 грн.;

- за серпень 2022 року борг - 2 833 689,47 грн.

Оскільки відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, оплату за придбану енергію здійснив частково, позивач звернувся до суду з позов про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 26 025 703,60 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 3 109 738,08 грн, 3% річних у розмірі 1 172 999,15 грн.

Позиція відповідача

Відповідач у відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що зобов`язання сторін у заявлений період виникли під час дії воєнного стану, відтак наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин наказів Міненерго №140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період.

Відповідач надав власний розрахунок заборгованості, відповідно якого вартість електроенергії, у загальному розмірі за спірний період становить 43 348 806,00 грн, поточна оплата у загальному розмірі 17 241 529,30 грн, загальний розмір оплати у % - 39,77%.

Також відповідач зазначив, що позивачем здійснено розрахунки 3% річних та інфляційних втрат некоректно, упущено дефляцію, завищено суму інфляційних втрат та не заокруглено індекс інфляції.

Відповідач вказує на те, що державне підприємство не має можливості забезпечення повної оплати електричної енергії за «зеленим» тарифом, оскільки вартість значно вища ніж ціна за якою Гарантований покупець здійснює її подальший продаж.

Також відповідач посилався на те, що Гарантований покупець на даний момент недоотримує кошти від НЕК «Укренерго» в якості оплати послуги, в результаті відповідач не може своєчасно та в повному обсязі виконувати свої поточні зобов`язання перед постачальниками універсальних послуг та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що сплата 3% річних та інфляційних втрат позивачу, в надзвичайно складних умовах воєнного часу ще більше ускладнить ситуацію на ринку електричної енергії та призведе до недоотримання учасниками ринку коштів за товарну продукцію (електричну енергію) та як наслідок неможливості здійснення ними господарської діяльності; в критичній сфері інфраструктури, якою є сфера електроенергетики, відтак відповідач просить суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн від стягнутої суми.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Державне підприємство "Гарантований покупець" є суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії на провадження діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця, у відповідності до Закону України "Про ринок електричної енергії" зобов`язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством.

23.08.2019 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (далі - Гарантований покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРА-С2» (далі - виробник за «зеленим» тарифом, позивач) укладено договір № 544/01, відповідно до умов якого виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок №641).

29.04.2020 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №1304/01/20 до договору №544/01 від 23.08.2019, якою статті 1-7 договору викладено в новій реакції.

05.05.2020 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №1343/01/20 до договору №544/01 від 23.08.2019, якою внесли зміни до Переліку місць встановлення приладів.

23.02.2021 сторонами укладено Додаткову угоду № 827/01/21 до договору №544/01 від 23.08.2019, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до договору №544/01 від 23.08.2019.

Згідно з п. 2.3 договору продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Згідно з п. 2.4 договору сторони погодили, що виробник за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Згідно з п. 10.1 Порядку (в редакції, чинні станом на час виникнення правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Пунктом 10.4 Порядку (в редакції, чинні станом на час виникнення правовідносин) передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

У пункті 7.4 договору сторони погодили, що якщо продавець за «зеленим» тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив «зелений» тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030).

На виконання умов договору у період жовтня 2021 року та з лютого 2022 року по серпень 2022 року позивачем продано, а відповідачем придбано електричну енергію у загальному розмірі 43 267 214,08 грн, про що між сторонами було складено та підписано акти купівлі-продажу електроенергії:

- за жовтень 2021 року - акт від 31.10.2021 на загальну суму 4 674 777,73 грн.;

- за лютий 2022 року - акт від 28.02.2022 на загальну суму 1 967 806,89 грн.;

- за березень 2022 року - акт від 31.03.2022 на загальну суму 4 442 952,61 грн.;

- за квітень 2022 року - акт від 30.04.2022 на загальну суму 5 027 502,98 грн.;

- за травень 2022 року - акт від 31.05.2022 на загальну суму 7 588 396,85 грн.;

- за червень 2022 року - акт від 30.06.2022 на загальну суму 7 090 811,45 грн.;

- за липень 2022 року - акт від 31.07.2022 на загальну суму 6 913 844,18 грн.;

- за серпень 2022 року - акт від 31.08.2022 на загальну суму 5 561 121,39 грн

Відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, станом на час звернення позивача до суду, заборгованість сплатив частково у розмірі 17 241 510,48 грн, у зв`язку із чим за розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 26 025 703,60 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3 109 738,08 грн, 3% річних у розмірі 1 172 999,15 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Спірні правовідносини щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію, регулюються нормами Цивільного Кодексу України та Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Порядку купівлі Гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії затвердженого постановою від 26.04.2019 №641 (надалі - Порядок №641).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. 1.3 Порядку виробник за «зеленим» тарифом - суб`єкт господарювання, що здійснює виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії та продаж електричної енергії гарантованому покупцю за «зеленим» тарифом відповідно до укладеного між ними договору.

У відповідності до ч. 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого" тарифу.

Як встановлено судом, між Державним підприємством «Гарантований покупець» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРА-С2» укладено договір № 544/01 від 23.08.2019, відповідно до умов якого виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач у період жовтня 2021 року та з лютого 2022 року по серпень 2022 року продав відповідачу електричну енергію у загальному розмірі 43 267 214,08 грн, про що між сторонами було складено та підписано акти купівлі-продажу електроенергії: за жовтень 2021 року - акт від 31.10.2021 на загальну суму 4 674 777,73 грн.; за лютий 2022 року - акт від 28.02.2022 на загальну суму 1 967 806,89 грн.; за березень 2022 року - акт від 31.03.2022 на загальну суму 4 442 952,61 грн.; за квітень 2022 року - акт від 30.04.2022 на загальну суму 5 027 502,98 грн.; за травень 2022 року - акт від 31.05.2022 на загальну суму 7 588 396,85 грн.; за червень 2022 року - акт від 30.06.2022 на загальну суму 7 090 811,45 грн.; за липень 2022 року - акт від 31.07.2022 на загальну суму 6 913 844,18 грн.; за серпень 2022 року - акт від 31.08.2022 на загальну суму 5 561 121,39 грн

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Згідно з п. 10.1 Порядку (в редакції, чинні станом на час виникнення правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Пунктом 10.4 Порядку (в редакції, чинні станом на час виникнення правовідносин) передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 09.09.2022 № 1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 20.09.2022 № 1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" за липень 2022 року.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.03.2023 № 473 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у серпні 2022 року.

З огляду на встановлені договором строки оплати та враховуючи норми чинного законодавства, відповідач був зобов`язаний здійснити оплату відпущеної електричної енергії, у жовтні 2021 та у лютому 2022 - червні 2022 року у строк до 14.09.2022 (включно); у липні 2022 року - у строк до 23.09.2022 (включно); у серпні 2022 року - у строк до 17.03.2023 (включно).

Отже, погоджений сторонами порядок оплати строк оплати за відпущену електричну енергію є таким, що настав.

У зв`язку із частковою оплатою відповідачем заборгованості, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій, заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 26 025 703,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому відповідачем після подачі позову до суду було частково погашено суму заборгованості за договором № 544/01 від 23.08.2019 у сумі 274 057,97 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №394 373 від 28.08.2024, №387 321 від 30.07.2024.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи те, що після подання позову до суду відповідачем сплачено борг у сумі 274 057,97 грн згідно із платіжними інструкціями №394 373 від 28.08.2024, №387 321 від 30.07.2024, суд закриває провадження у справі №910/8549/24 в частині позовних вимог про стягнення 274 057,97 грн, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на те, що порушення Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" зобов`язань щодо оплати вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом, виключає фактичну можливість здійснення повних розрахунків відповідача з постачальниками та виробниками.

З огляду на ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, та відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором № 544/01 від 23.08.2019 саме на відповідача покладено обов`язок здійснювати оплату відпущеної електричної енергії, виробленою продавцем за "зеленим" тарифом, а також відповідно до Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКЕКП від 26.04.2019 № 641.

Посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника без підтвердження цього належними доказами, яких відповідачем надано не було, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом".

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача та не приймає доводи відповідача.

Доводи відповідача про застосування до спірних правовідносин наказів Міненерго №140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022 судом відхиляються, оскільки Накази Міністерства енергетики України №140 та №206 закріплюють забезпечення виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел, мінімальною оплатою, встановленою Міністерством енергетики України, вартості переданої електричної енергії, однак не звільняють відповідача від обов`язку повного розрахунку та не змінюють терміни виникнення грошових зобов`язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з п. 10.4 Порядку.

Більш того, станом на дату настання строку оплати за заявлений період Наказ Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» втратив чинність.

У постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 щодо застосування положень частини 8 статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, наказу № 206. Згідно з цими висновками, положення наказу №206 не змінюють і не припиняють обов`язок ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку № 641.

Отже, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, наказу № 206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі №910/9100/22, з урахуванням уточнення такого змісту:

- Накази №140 та №206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань Гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

- накази не звільняють ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для Гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору.

Отже, доводи відповідача судом відхиляються, у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не підтверджено належними та достатніми доказами обставини на які він посилається у відзиві на позов, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Надавши оцінку поданим позивачем доказам, з огляду на часткову оплату відповідачем заборгованості, та враховуючи те, що відповідачем не надано жодних доказів в спростування обставини наведених у позові, суд вважає, що позивачем підтверджено факт виконання своїх зобов`язань за договором, а тому суд задовольняє позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 25 751 645,60 грн, з урахуванням часткових оплат відповідачем.

У зв`язку із простроченням оплати вартості поставленої продукції позивачем, заявлено до стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3 109 738,08 грн, 3% річних у розмірі 1 172 999,15 грн.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що розрахунки інфляційних втрат у розмірі 3 109 738,08 грн та 3% річних у розмірі 1 172 999,15 грн є арифметично вірними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на настання обставин непереборної сили, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану.

Відповідно до 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

Судом встановлено, що відповідачем не надано належних доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин, зокрема сертифікат про форс-мажорні обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України, не надано доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин.

Таким чином, враховуючи умови договору та норми чинного законодавства, з огляду на відсутність в матеріалах справи сертифікату про форс-мажорні обставини, виданого Торгово-промисловою палатою України, доказів повідомлення позивача про неможливість виконання відповідачем свого зобов`язання у внаслідок настання форс-мажорних обставин з наданням відповідних доказів, суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності обставин непереборної сили.

Водночас, відповідачем заявлено про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн від стягнутої суми.

Згідно із ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Інфляційні втрати та відсотки річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв`язку з знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 22.02.2022 у справі № 924/441/20).

Водночас, у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №924/441/20 суд звертав увагу на необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та зазначав, що "виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання."

У відзиві відповідачем належним чином не обґрунтовано та не надано належних доказів в підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних.

Підсумовуючи наведене, враховуючи, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості випадку, невідповідності розміру відсотків наслідкам порушення, суд не вбачає підстав для зменшення розміру 3% річних, а тому суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат до 1 гривні.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи встановлені вище обставини, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРА-С2" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості у розмірі 25 751 645,60 грн та закриває провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 274 057,97 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

При цьому, суд зазначає позивачу, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, сплачена сума судового збору в частині позовних вимог щодо яких закрито провадження у справі повертається особі, яка його сплатила за її клопотанням.

Оскільки на даний час позивачем не заявлено клопотання про повернення судового збору, то питання про повернення суми судового збору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", наразі не вирішується.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРА-С2" до Державного підприємства «Гарантований покупець» в частині стягнення основного боргу у розмірі 274 057,97 грн - закрити.

2. Позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРА-С2" (вул. Живова, 11, м. Тернопіль, 46008, ідентифікаційний код 42106845) заборгованість у сумі 25 751 645,60 грн, 3% річних у сумі 1 172 999,15 грн, інфляційні втрати у сумі 3 109 738,08 грн та судовий збір у сумі 450 515,75 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 14.10.2024.

Суддя О.В. Гулевець