Рішення

від 14.10.2024 по справі 911/3478/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3478/23

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО АКВА"

04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 37-41, код ЄДРПОУ 36800559

до ОСОБА_1

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про стягнення 11400,00 грн.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №1622/23 від 17.11.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО АКВА" до ОСОБА_1 про стягнення 11400,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання з повернення обладнання за договором поставки продукції від 23.11.2019 №18072.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно з пунктом 1 частини 5 цієї статті малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено, що на 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2684,00 гривень.

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО АКВА" заявлена до стягнення сума у розмірі 11400,00 грн, отже, дана справа є малозначною в розумінні пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до категорій справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Крім цього, у позовній заяві позивач заявив клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.11.2023 позовну заяву (вх. №1622/23 від 17.11.2023) прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та відкрито провадження у справі №911/3478/23.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.03.2024 суд витребував у Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області та Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області надійшов лист (вх. №4630/24 від 08.04.2024).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області надійшов лист (вх. №4600/24 від 08.04.2024).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області надійшов лист (вх. №4868/24 від 12.04.2024).

У зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд -

встановив:

1. Правовідносини сторін

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО АКВА" як постачальником (далі - позивач/постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Деревинським Владиславом Володимировичем як покупцем (далі - відповідач/покупець) 23.11.2019 укладено договір поставки продукції №18072 (далі - договір).

Згідно з пунктом 1.1. договору постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід?ємними частинами цього договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невід?ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 3.2. договору загальна сума цього договору відповідає загальній сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов цього договору.

Також сторонами підписаний додаток №1/1372 до договору, відповідно до якого, з метою стимулювання та збільшення збуту (продажу) товару, що поставляється постачальником, позивачем безоплатно надається відповідачу торгове обладнання.

Згідно з пунктом 1.1. додатку до договору №1372 відповідно до мети використання покупцю надається торгове обладнання у користування виключно для збереження та реалізації продукції, яка поставляється постачальником покупцю, покупцю забороняється використовувати обладнання для інших цілей.

Відповідно до пункту 1.2. додатку до договору №1372 склад, перелік, найменування, кількість обладнання узгоджена сторонами та наведена в акті прийому-передачі торгового обладнання, оформленого відповідно до пункту 1.3.

Згідно з пунктом 1.3. додатку до договору №1372 обладнання передається в комплекті; склад кожного окремого комплекту узгоджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі, що є невід`ємною частиною договору.

За пунктом 1.4. додатку до договору №1372 обладнання належить ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" на праві власності.

До матеріалів справи надано копію акту прийому-передачі торгового обладнання № 703 до додатку №1372 до договору поставки № 18072 від 23.11.2019, який підписаний обома сторонами та скріплений відбитками їх печаток, відповідно до якого позивач передав, а відповідач отримав таке обладнання у користування: холодильник 2-дв. внутрішній UBC Ice Stream Large Моршинська Туре = "RDI" ID = "52" сер. № 19070 інв. № Н8007; заводський номер 19070; інвентарний номер Н8007, рік випуску 2010, кількість - 1.

За пунктом 2.2.4. додатку до договору №1372 покупець зобов?язаний на першу вимогу надавати можливість оглянути представникам постачальника торгове обладнання.

Згідно з пунктом 2.2.8. додатку до договору №1372 покупець зобов?язується повернути обладнання у справному стані за письмовою вимогою постачальника в термін десяти календарних днів з дати направлення такої вимоги на юридичну адресу покупця, зазначену у договорі поставки.

Відповідно до пункту 3.1. додатку до договору №1372 в разі неповернення обладнання у строк, зазначений в пункті 2.2.8. додатку, покупець зобов?язаний сплатити на рахунок постачальника вартість обладнання в розмірі та порядку, передбаченому пунктами 3.4. та 3.5. додатку.

За пунктом 3.4. додатку до договору №1372 вартість обладнання, що підлягає сплаті за обладнання, рік випуску якого складає від 10 років від дати виникнення спірних правовідносин, становить для дводверного холодильника 8400,00 грн.

2. Аргументи позивача

Позивач зазначає, що згідно з додатком до договору №1372 відповідач отримав від позивача торгове обладнання: холодильне обладнання дводверне UBC ICE STREAM Large Моршинська, заводський номер 19070, інвентарний номер Н8007, що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі №703 від 10.12.2021.

Підставами позову позивач визначає те, що у ході перевірки стану обладнання представниками позивача виявлений та встановлений факт закриття торгівельної точки відповідача та неможливості оглянути обладнання, про що складено акт від 26.06.2023, який позивачем наданий до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 3.2. додатку до договору № 1372 покупець сплачує штраф у розмірі 3000,00 грн за кожен випадок порушення зобов?язань, передбачених пунктом 2.2. додатку. За пунктом 2.2.4. додатку до договору №1372 покупець зобов?язаний на першу вимогу надавати можливість оглянути представникам постачальника торгівельне обладнання.

У зв?язку із порушенням відповідачем умов договору, позивачем нарахований штраф у розмірі 3000,00 грн.

07.10.2023 позивач направив відповідачу вимогу про сплату штрафу за порушення умов договору та повернення торгового обладнання або сплату 8400,00 грн, у випадку неповернення холодильного обладнання.

Станом на час звернення позивача з даним позовом до суду, відповідач штраф не сплатив, торгове обладнання не повернув.

3. Аргументи відповідача

Відповідач своїх аргументів та заяв по суті справи не надав.

Судом, за результатом перевірки інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», згідно із відповіддю №334444 від 23.11.2023, встановлено, що 03.10.2022 до реєстру внесено відомості про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Деревинським Владиславом Володимировичем.

Відповідно до частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

На запит суду 23.11.2023 отримано відповідь №334451 з Єдиного державного демографічного реєстру про встановлене місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .

Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 23.11.2023 була направлена відповідачу рекомендованим листом, однак, 04.01.2024 вона повернулась до суду у зв?язку із відсутністю адресата за адресою.

У зв?язку з поверненням ухвали, суд направив запит до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області та Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .

Листами (вх. №4630/24 від 08.04.2024, вх. №4600/24 від 08.04.2024, вх. №4868/24 від 12.04.2024) Державна міграційна служба у м. Києві та Київській області та Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області підтвердили зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 , відтак, суд направляв ухвалу Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 23.11.2023 за зареєстрованим місцем проживання (перебування) ОСОБА_1 .

Судом враховане, що Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Враховуючи вищенаведене, можна дійти висновку що суд здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, суд вважає, що відповідач не може вважатись позбавленим права на змагальність сторін, що є одним із основних принципів господарського судочинства, що закріплені у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з частинами 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договором, згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 цього Кодексу).

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи договору поставки та, з урахуванням додатку №1372 до договору як його невід`ємної частини - позички: безоплатне користування відповідачем обладнанням, що отримане від позивача з метою зберігання та реалізації поставленого позивачем товару та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Згідно із статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу Українипро договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

За частиною 2 статті 833 Цивільного кодексу України користувач зобов`язаний: 1) користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі; 2) користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором; 3) повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Відповідно до статті 836 Цивільного кодексу України якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

5.1. Щодо відсутності заяв по суті від відповідача.

Судом вчинені всі належні дії для своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи: копія ухвали Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 23.11.2023 направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення засобами поштового зв`язку «Укрпошта» на адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які були внесені відповідачем при реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності, відомостям з Єдиного державного демографічного реєстру, Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області та Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області 27.11.2024 та повернулась до суду за закінченням терміну зберігання.

Суд наголошує, що Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Таким чином, суд здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

5.2. Щодо належності спору до юрисдикції господарських судів.

Договір поставки продукції №18072 від 23.11.2019 укладений відповідачем як суб`єктом підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, Фізична особа-підприємець Деревинський Владислав Володимирович припинив свою підприємницьку діяльність 03.10.2022 за власним рішенням.

Частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

За змістом статтей 51, 52 598-609 Цивільного кодексу України, статтей 202-208 Господарського кодексу України, частини 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю усім своїм майном.

Така правова позиція також викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.

За статтями 4, 45 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторонами в судовому процесі господарської юрисдикції - позивачами і відповідачами - можуть бути і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (цей випадок до них не належить).

Відтак, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Як вказано судом вище, згідно з Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець (навіть ліквідований, як у даному випадку) відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу фізичної особи-підприємця не припинились, спір належить до юрисдикції господарських судів.

5.3. Щодо наявності заборгованості за договором.

Наявним у матеріалах справи актом прийому-передачі торгового обладнання №703 від 10.12.2021 підтверджується, що позивач передав, а відповідач прийняв холодильне обладнання дводверне UBC ICE STREAM Large Моршинська, заводський номер НОМЕР_2 , інвентарний номер Н8007.

На підтвердження того, що представники Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО АКВА" не змогли оглянути приміщення у якому знаходиться обладнання, що передбачено пунктом 2.2.4. додатку до договору №1372, у зв?язку із закриттям торгівельної точки, складено акт від 26.06.2023, копію якого додано до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 3.2. додатку до договору №1372 покупець сплачує штраф у розмірі 3000,00 грн за кожен випадок порушення зобов?язань, передбачених пунктом 2.2. додатку.

Пунктом 2.2.8. додаткової угоди до договору №1372 передбачено, що покупець зобов?язаний повернути обладнання у справному стані по закінченню терміну дії договору протягом 5 календарних днів з моменту розірвання строку дії договору, або за вимогою постачальника згідно письмової вимоги постачальника в термін 10 календарних днів з дня направлення такої вимоги на юридичну адресу покупця, зазначену в договорі поставки.

Позивачем складена та направлена на юридичну адресу відповідача вимога від 28.09.2023 №21 про сплату штрафу у сумі 3000,00 грн за порушення умов договору, а саме: пункту 2.2.4. та повернення торгового обладнання або сплату 8400,00 грн вартості холодильного обладнання, у разі, якщо повернення торгового обладнання неможливе. На підтвердження відправлення позивач додає до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек АТ "Укрпошта" від 07.10.2023.

З огляду на правильність заповнення реквізитів, наявність на описі вкладення підпису уповноваженого представника та відбитку календарного штемпелю поштового відділення, відповідністю Правилам надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила), суд бере до уваги вказані опис та чек як належні докази направлення вимоги засобами поштового зв`язку на вказану в описі адресу, що була юридичною адресою Фізичної особи-підприємця Деревинського Владислава Володимировича за відомостями, що внесені ним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також є адресою його місця проживання на час розгляду справи за відомостями з Реєстру територіальної громади Української МТГ.

Відповідно до пункту 2 Правил документом, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Відповідно до пунктів 59, 61 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Згідно з Правилами розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і підтверджує факт надання послуги відділенням зв`язку.

Відтак, опис вкладення в поштовий конверт з підписом працівника поштового зв`язку та відбитком календарного штемпеля, а також документ, що підтверджує надання поштових послуг - фіскальний чек є належними доказами відправлення відповідачу вимоги.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не додано до матеріалів справи відомостей про отримання або неотримання відповідачем зазначеної вимоги, однак, згідно з умовами договору відповідач зобов?язаний був повернути торгове обладнання та сплатити штраф за порушення умов договору протягом 10 днів з дня відправки вимоги на юридичну адресу відповідача, тобто - до 17.10.2023.

При цьому, судом також враховані правові висновки Верховного Суду (постанови від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19) про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - позивача.

Як стверджує позивач, відповідач не повернув обладнання у визначений строк та не сплатив суму штрафу, доказів протилежного суду не надано.

Суд також зауважує, що запис про припинення діяльності фізичної особи-підприємця Деревинського Владислава Володимировича внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.10.2022, тобто, перевірка стану торгового обладнання проводилась представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО АКВА" після припинення здійснення підприємницької діяльності відповідачем, а за умовами договору спірне обладнання мало зберігатись у місці проведення підприємницької діяльності і використовуватись відповідачем у межах підприємницької діяльності з метою реалізації товару, що поставлений позивачем.

З урахуванням вказаного, суд вважає достатніми та доведеними підстави нарахування відповідачу 3000,00 грн штрафу за порушення умов договору та 8400,00 грн вартості холодильного обладнання у зв?язку із його неповерненням, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

За змістом статтей 51, 52, 598- 609 Цивільного кодексу України, статтей 202- 208 Господарського кодексу України, частини 9 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) господарські зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки фізична особа не перестає існувати та відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім майном.

Згідно з пунктом 8.5. договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 23.11.2020, а у фінансовій частині до повного виконання сторонами своїх зобов?язань. У разі, якщо жодна сторона протягом 30 календарних днів до закінчення терміну дії даного договору не заявить про наміри його розірвання, цей договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Суду не надано доказів того, що одна із сторін договору заявляла про наміри його розірвання, в порядку пункту 8.5. договору, відтак, договір діяв на час спірних правовідносин.

Зважаючи на вказане, спірні зобов`язання за договором повністю не виконані, не повернуто майно та не сплачений штраф, правомірність нарахування якого підтверджується умовами договору між сторонами та обставинами справи, з огляду на вищевказані висновки суду про належність надіслання позивачем відповідачеві вимоги про сплату штрафу, повернення обладнання або сплату обумовленої договором компенсації в разі неможливості його повернення - строк виконання спірних договірних зобов`язань настав та з 18.10.2023 розпочалось прострочення їх виконання, відтак, вони підлягають виконанню.

6. Результати розгляду справи

6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку задоволення позовних вимог у повному обсязі.

7. Розподіл судових витрат

Згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача в повному обсязі.

Суд зауважує, що при зверненні позивача з позовом до суду, ним відповідно до платіжної інструкції №27172 від 14.11.2023 сплачений судовий збору у розмірі 2684,00 гривні.

Водночас, згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з цим позовом в електронній формі за допомогою підсистеми «Електронний суд», судовий збір мав бути сплачений ним у розмірі 2147,20 гривень (2684,00*0,8).

Тобто, судовий збір у розмірі 536,80 гривень є зайво сплаченим та підлягає поверненню позивачу з державного бюджету шляхом постановлення відповідної ухвали, у випадку звернення позивача з відповідним клопотанням, в порядку пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судовий збір у належному розмірі: 2147,20 гривень - покладається на відповідача.

До позовної заяви позивачем долучений додаток "Попередній розрахунок судових витрат", відповідно до якого заявляються лише вищерозподілені судом судові витрати позивача зі сплати судового збору, інших судових витрат позивачем не заявлено.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 52, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов (вх. №1622/23 від 17.11.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО АКВА" до ОСОБА_1 про стягнення 11400,00 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО АКВА" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 37-41, код ЄДРПОУ 36800559) 8400,00 грн (вісім тисяч чотириста гривень) вартості обладнання, 3000,00 грн (три тисячі гривень) штрафу, 2147,20 (дві тисячі сто сорок сім гривень двадцять копійок) судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 14.10.2024.

Суддя С.О. Саванчук