Вирок

від 14.10.2024 по справі 645/1655/23

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/1655/23

Провадження № 1-кп/645/56/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальні провадження № 42023222020000046 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, тимчасово не працюючого, з середньою освітою, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 336 КК України, -

в с т а н о в и в:

Згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години ЗО хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан.

Відповідно до Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години ЗО хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України №341/2022від 17.05.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години ЗО хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президент України № 573/2022 від 12.08.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години ЗО хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до Указу Президента України №757/2022 від 07.11.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк ;дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Згідно Указу Президента України № 58/2023 від 06.02.2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Згідно Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» з 24 лютого 2022 року на території України оголошено загальну мобілізацію строком на 90 діб.

Указом Президента України №342/2022 від 17.05.2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» продовжено строк проведення загальної мобілізації в Україні із 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до Указу Президента України №574/2022 від 12.08.2022 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» продовжено строк проведення загальної мобілізації в Україні із 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Згідно Указу Президента України №758/2022 від 07.11.2022 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» продовжено строк проведення загальної мобілізації в Україні із 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до Указу Президента України №59/2023 від 06.02.2023 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» продовжено строк проведення загальної мобілізації в Україні із 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

22.06.1994 року ОСОБА_4 був прийнятий з обліку призовників на військовий облік та отримав військовий квиток серії НОМЕР_1 від 22.06.1994 року, виданий ІНФОРМАЦІЯ_2 .

22.06.1994 року Рішенням медичної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 22.06.1994 року ОСОБА_4 визнаний придатним до військової служби у воєнний час.

24.01.2023 року, перебуваючому на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовозобов`язаному ОСОБА_4 було вручено повістку на 25.01.2023 року для проходження військово- лікарської комісії та визначення придатності для подальшого несення служби у складі Збройних Сил України.

25.01.2023 року обвинувачений ОСОБА_4 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 для проходження військово-лікарської комісії та подальшого несення служби у складі Збройних Сил України. По прибуттю до ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого ОСОБА_4 було записано до «Журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих військовозобов`язаним для проходження медичного огляду за 2023 рік №74» за №1765 та видано направлення № ВВОБ/2013 від 25.01.2023 року на проходження медичного огляду військово- лікарської комісії. Перед проходженням військово-лікарської комісії обвинуваченому ОСОБА_4 було роз`яснено його права та обов`язки щодо проходження медичного огляду та надання медичної документації стосовно захворювань та перебування на будь-яких обліках.

25.01.2023 року обвинувачений самостійно, без будь-якого примусу, пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до довідки №247 від 25.01.2023 року, виданої військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 визнаний здоровим та приданим до військової служби. На підтвердження повідомлення про обов`язок надання повних та достовірних відомостей про стан здоров`я та ознайомлення з висновком медичного огляду військово-лікарської комісії ОСОБА_4 поставив свій особистий підпис у пункті 11 картки обстеження та медичного огляду.

Також, 25.01.2023 року о 12.30 годині відповідальний виконавиць мобілізаційного відділення старший солдат ОСОБА_6 , який діє відповідно до «Функціональних обов`язків відповідального виконавця мобілізаційного відділення», затверджених начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 07.04.2022 року, додатково ознайомив ОСОБА_4 з Указом Президента України №757/2022 від 07.11.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та Указом Президента України №758/2022 від 07.11.2022 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», роз`яснив про кримінальну відповідальність за неявку у вказаний час в повістці та вручено під особистий підпис бойову повістку, в якій зазначено номер команди (4741) та дата прибуття, а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_4 о 07.00 годині» до ІНФОРМАЦІЯ_3 , який розташовано за адресою: АДРЕСА_2 . Жодних скарг чи заяв щодо проблем зі здоров`ям або підстав, які можуть стати причиною для ухилення від призову за мобілізацією з боку ОСОБА_4 не надходило.

27.01.2023 року о 07.00 годині та у подальшому ОСОБА_4 , будучи військовозобов`язаним і приданим для військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, не маючи права і на відстрочку, без поважних причин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , про причини свого неприбуття працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 не повідомив, чим проігнорував бойову повістку та ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.

У судовому засіданні ОСОБА_4 свою провину визнав частково, та пояснив, що він дійсно отримав повістку для уточнення своїх даних та наступного дня прийшов до воєнкомату, де отримав направлення на проходження військово-лікарської комісії. 25 січня 2023 року він пройшов всіх лікарів. Обвинувачений вказав, що він повідомляв лікарів про проблеми з здоров`ям, а саме про те, що у нього у 1997 році була травма бедра. Обвинувачений не заперечує, що він підписував картку обстеження та медичного огляду, де зазначив, що інформації щодо стану його здоров`я надана ним у повному обсязі. Також він був попереджений про надання неповної та недостовірної інформації щодо стану свого здоров`я. За час, який минув після обстеження воєнно-лікарської комісії, ОСОБА_4 ніякого лікування або медичного обстеження більше не проходив. Після проходження лікарської комісії, обвинувачений отримав повітку на відправку на 27.01.2023 року, ніяких зауважень з цього приводу не висловлював. 27.01.2023 року він не пішов до ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки погано себе почував. За медичною допомогою не звертався. Пояснити чому саме він не пішов в подальшому до ТЦК, обвинувачений не зміг. Він зазначив, що він не може служити у зв`язку зі слабим здоров`ям, але документів у нього щодо поганого стану здоров`я не має.

Не дивлячись на частково визнання своєї провини обвинуваченим, його провина у фактично скоєному повністю підтверджується сукупністю зібраними у справі і дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.

Показаннями свідка ОСОБА_8 , яка у судовому засіданні пояснила, що з липня 2022 року по червень 2023 року перебувала на посаді лікаря, голови військово-лікарської комісії в ІНФОРМАЦІЯ_3 . В її повноваження входило проведення медичного огляду військовозобов`язаних осіб та видача довідки про придатність або не придатність до військової служби. Огляд військовозобов`язаних осіб проводила комісія лікарів, та після огляду всіма лікарями складався висновок, згідно наказу МОЗ № 402 від 2008 року. Якщо під час огляду були виявлені якісь захворювання або військовозобов`язані особи надавали медичну документацію про наявність захворювання, вони направлялись на додаткові обстеження. Свідок зазначила, що ОСОБА_4 пройшов 30.01.2023 року медичне обстеження, був визнаний придатним до військової служби та була надана довідка військо-лікарської комісії. Ніяких зауважень ОСОБА_4 під час свого обстеження не висловлював.

Свідок ОСОБА_6 , будучи допитаним в режимі відеоконференції, у судовому засіданні вказав, що з липня 2022 року він виконував обов`язки відповідального виконавця мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 . В його функції входило спілкування з військовозобов`язаними особами та розподіл їх по військовим частинам. Свідок зазначив, що ОСОБА_4 рішенням медичної комісії був визнаний придатним до військової служби у воєнний час. Свідок, після проходження обвинуваченим медичної комісії , особисто вручив повістку, згідно якої, останньому було необхідно було прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 . При вручені повістки обвинуваченому було роз`яснені наслідки ухилення від призиву за мобілізацією про кримінальну відповідальність. ОСОБА_4 у призначений час до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився, ніяких документів, які б надавали право на відстрочку не надав.

Суд, виходячи з принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду доказів, передбачених ст.22 КПК України, прийняв відмову сторони обвинувачення від допиту у судовому засіданні свідка обвинувачення ОСОБА_7 , про що не заперечували обвинувачений та сторона захисту.

Також вина обвинуваченого підтверджується наступними доказами:

- даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42023222020000046, згідно якого 13 квітня 2023 року внесено відомості до ЄРДР щодо ухилення ОСОБА_4 від призову за мобілізацією;

- карткою обстеження та медичного огляду ОСОБА_4 від 25.01.2023 року та довідкою військово-лікарської комісії № 247 від 25.01.2023, відповідно до яких ОСОБА_4 придатний до військової служби за станом здоров`я;

- ксерокопією корінця повістки від 25.01.2022 року, яку отримав ОСОБА_4 на 7.00 год. 27.01.2023 року;

- повідомленням про кримінальне правопорушення, складеним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_7 , згідно якого було повідомлено начальника ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області про кримінальне правопорушення за ст. 336 КК України, вчинене ОСОБА_4 ;

- оригіналом повістки на відправку виданої на ім`я ОСОБА_4 , про його виклик на 7.00 год. 27.01.2023 року.

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені уст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Оцінюючи докази, безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Оцінюючи показання свідків, наданим ними в судовому засіданні, суд враховує, що їх покази прямо стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення.

Згідно зі ст. 17 КПК Україниособа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»під час мобілізації та переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на штати воєнного часу, громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ними документах.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 336 КК України(ухилення від призову за мобілізацією), проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов`язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до військового комісаріату для відправлення до військової частини. Злочин є закінченим з моменту неявки військовозобов`язаного до такого місця.

Враховуючи зазначене, суд кваліфікує дії за ст. 336 КК України, а саме: ухилення від призиву на військову службу під час мобілізації.

Частково визнання своєї провини обвинуваченим, суд при оцінці доказів по справі, розцінює, як спробу ухилитися від кримінальної відповідальності. Вчинення злочину, передбаченого ст. 336 КК України, знайшло своє відображення в матеріалах справи і підтверджено дослідженими в ході судового засідання доказами.

З метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представником уповноваженого органу з питань пробації була складена досудова доповідь за ухвалою суду, згідно з якою орган пробації прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінені як середні.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він одружений, утриманців не має, офіційно не працює, на обліку в лікаря-нарколога в КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» не перебуває, на обліку в лікаря-психіатра в КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» ХМР не перебуває, має середню освіту, має постійне місце проживання, в силу ст. 89 КК України раніше не засуджений.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, його конкретні обставини та наслідки, особу винного, наявність обставини, яка пом`якшує покарання - щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання, йому необхідно призначити покарання у виді мінімальної санкції, передбаченої ст. 336 КК України, та саме таке покарання є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого.

При цьому, суд не знайшов підстав для застосування положень ст. 75 КК України, у зв`язку на наступним.

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке за класифікацією злочинів, передбачених ст. 12 КК України, хоча й відносяться до нетяжкого злочину, але спрямоване на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, під час дії воєнного стану, який введений на території України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад.

При цьому відповідно до ст. 65 Конституції України захист вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Такі положення основного закону дублюються в статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Умисне ухилення від такого обов`язку під час війни створює негативні наслідки та тенденції в суспільстві та підриває обороноздатність держави.

За таких обставин застосування до ОСОБА_4 такої правової пільги, як звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України не буде відповідати вимогам закону України про кримінальну відповідальність, а також засадам та меті покарання, визначеним ст.50, 65 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

До набрання вироком законної сили суд не вбачає підстав для застосування за відсутності клопотання запобіжного щодо обвинуваченого, оскільки протягом розгляду кримінального провадження останній належним чином виконував свої процесуальні обов`язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 370, 371, 373, 374, 376, 392, 395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Речовий доказ - оригінал довідки № 247 військово-лікарської комісії від 25.01.2023 року, видана на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити у справі у ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Речові докази - оригінал документа «корінець бойової повістки на відправку», виданої на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їхнього зберігання.

Вирок може бути оскаржений з підстав до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку після його оголошення вручається прокурору та обвинуваченому.

Суд роз`яснює обвинуваченому, потерпілому право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя-