Ухвала
від 14.10.2024 по справі 916/3073/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

"14" жовтня 2024 р. Справа № 916/3073/24

За позовом: заступника керівника Херсонської обласної прокуратури (65082, м. Одеса, вул. Софіївська, 19, код ЄДРПОУ 04851120)

До відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК ІНТЕГРАЛ» (82200, Львівська обл., м.Трускавець, вул.Стебницька, 51, код ЄДРПОУ 41193313); Генічеської міської військової адміністрації (75023, Херсонська обл., Херсонський р-н, с.Музиківка, вул. 40 років Пекремоги, буд.33); Генічеської міської ради (75500, Херсонська обл., Херсонський р-н, м.Генічеськ, вул.Міська, буд.8, код ЄДРПОУ 35248359)

про визнання незаконним рішень, визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації, зобов`язання вчинити певні дії

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Корчевський М.Ю.

В засіданні брали участь представники сторін:

Від прокуратури: Кущ В.Г. - згідно посвідчення №079204;

Від відповідача: Генічеська міська військова адміністрація Станчук А.Ю. в порядку самопредставництва;

Від відповідача: Генічеської міської ради Станчук А.Ю. в порядку самопредставництва;

Від відповідача: ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ» - не з`явився;

Вільний слухач: Христюк В.В. - на підставі паспорта.

СУТЬ СПОРУ: Заступник керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ( далі- ТОВ) «ВК ІНТЕГРАЛ», Генічеської міської військової адміністрації, Генічеської міської ради про:

- визнання незаконним та скасування п.2 рішення Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 22.03.2019р. №938 «Про укладання договору оренди»;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки комунальної власності площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147, яка розташована по вул.Берегова, земельна ділянка 3Б в с.Стрілкове Генічеського району Херсонської області, укладеного 22.03.2019р. з ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ», який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №31855379 від 30.05.2019р.;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.06.2019р. індексний номер 47196881 та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації речового права оренди номер запису про інше речове право 31855379, з одночасним припиненням ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ» права оренди на земельну ділянку площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147, яка розташована по вул.Берегова, земельна ділянка 3Б в с.Стрілкове Генічеського району Херсонської області;

- зобов`язання ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ» повернути Генічеській міській раді земельну ділянку площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147, яка розташована по вул.Берегова, земельна ділянка 3Б в с.Стрілкове Генічеського району Херсонської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.07.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/3073/24, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.08.2024р.

Ухвалою суду від 20.08.2024р. відкладено підготовче засідання на 10.09.2024р. Ухвалою суду від 10.09.2024р. призначено підготовче засідання на 17.09.2024р. Ухвалою суду від 17.09.2024р. закрито підготовче провадження у справі №916/3073/24 та призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 04.10.2024р. Ухвалою суду від 04.10.2024р. відкладено судове засідання на 10.10.2024р.

Представник прокуратури у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті позовні вимоги підтримує, наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, що надійшла до суду 19.08.2024р.

Відповідач Генічеська міська військова адміністрація, проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 24.07.2024р.

Відповідач- Генічеська міська рада, проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 25.07.2024р.

Відповідач ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ», проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 09.08.2024р., запереченнях на відповідь на відзив, що надійшли до суду 03.09.2024р.

Позивач у справі заступник керівника Херсонської обласної прокуратури у позовній заяві, що подана в інтересах держави, зазначив, що 18.12.2017р. ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ» за договором купівлі-продажу придбало у ТОВ «Міжнародна клініка відновного лікування» павільйон загальною площею 11,6 кв.м. Договір купівлі-продажу зареєстровано в реєстрі за № 1244 від 18.12.2017р., посвідчено приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Скрипченко А.Д.

У зв`язку із переходом до ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ» права власності на будівлю, рішенням Стрілківської сільської ради від 22.03.2019р. №937 припинено право користування земельною ділянкою ТОВ «Міжнародна клініка відновного лікування» та укладено угоду про розірвання договору оренди, в частині об`єкта оренди.

Пунктом 2 рішення Стрілківської сільської ради від 22.03.2019р. № 938 вирішено укласти з ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ» договір оренди землі на ділянку площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147, яка розташована по вулиці Берегова, 3 -Б, село Стрілкове Генічеського району Херсонської області на території Стрілківської сільської ради із земель оздоровчого призначення для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів (06.01), строк дії договору 49 років.

Як зазначив прокурор, на підставі вказаного рішення ради 22.03.2019р. укладено договір оренди земельної ділянки площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147, у п.4 якого визначено, що на земельній ділянці відсутні будинки, будівлі та інші об`єкти.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітету Генічеської міської ради Пікуль О.О. 30.05.2019 р. за номером 31855379 вчинено запис про державну реєстрацію права оренди ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ» на земельну ділянку площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147.

Прокурор вважає, що рішення Стрілківської сільської ради від 22.03.2019р. № 938 та договір оренди земельної ділянки, укладений 22.03.2019р. між Стрілківською сільською радою та ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ» щодо земельної ділянки площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147 мають бути визнані недійсними та зазначає, що порядок надання земельних ділянок у власність чи користування, наведений у статті 123 Земельного кодексу України (у відповідній редакції).

За частинами першою, другою ст. 124 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент укладення договору від 22.03.2019р.) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними у статті 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою та третьою ст. 134 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Таке положення законодавства спрямоване на забезпечення принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована), закріплений у положеннях ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України в редакціях, чинних на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці.

Так, за ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містить ст. 377 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, прокурор вважає, що зміст ст. 120 Земельного кодексу України вказує, що передбачений законодавцем спосіб захисту прав на землю, закріплений зазначеною нормою, спрямований виключно за захист власників нерухомого майна і застосовується виключно до відносин землекористування забудованими ділянками і не може бути застосований до захисту прав забудови, яка ще не проведена.

Крім того, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019р. у справі № 921/158/18, прокурор зазначив, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Також, посилаючись на практику Верховного Суду, прокурор зазначив, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Якщо сторони в договорі, спрямованому на відчуження будинку, не обумовили розміру земельної ділянки, на якій такий будинок розташований, то встановлення розміру здійснюється відповідно до нормативів, визначених у цій місцевості, та мети, з якою земельна ділянка використовується.

Прокурор вважає, що земельну ділянку в оренду ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ» передано із порушенням вимог земельного законодавства, посилаючись на те, що Стрілківською сільською радою рішення від 22.03.2019р. № 938 було прийнято на підставі ст. 120 Земельного кодексу України, яка не могла застосовуватися до правовідносин землекористування земельною ділянкою площею 110, 7811 га за умови переходу прав власності на нерухоме майно площею 11,6 кв., адже ч.2 цієї статті, у редакції на час прийняття спірного рішення ради, передбачала, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, в редакції станом на 18.12.2017р. (час укладення між ТОВ «Міжнародна клініка відновного лікування» і ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ» договору купівлі-продажу павільйону) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Прокурор зазначив, що оспорюваним рішенням від 22.03.2019р. № 938 Стрілківська сільська рада надала ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ» у користування земельну ділянку на позаконкурентній основі для будівництва та обслуговування санаторно оздоровчих закладів, а не для використання земельної ділянки безпосередньо під розташованим на ній об`єктом нерухомого майна (павільйону) та необхідної для його обслуговування.

При цьому, прокурор вважає, що у випадку належного застосування у правовідносинах ст. 120 Земельного кодексу України після переходу права власності на об`єкт нерухомого майна мала відбутись зміна чинного договору виключно у вигляді заміни орендаря без зміни інших істотних умов. Водночас, фактичні обставини передачі земельної ділянки ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ» та укладення договору оренди від 22.03.2019р. свідчать про те, що відбулось укладення нового договору оренди земельної ділянки, який укладено не на умовах договору попереднього землекористувача, зокрема у частині строку дії Договору.

Прокурор вважає, що про неможливість застосування ст. 120 Земельного кодексу України до орендних відносин, що виникли у Стрілківської сільської ради та ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ», також вказує і вид використання земельної ділянки. Так, попереднім її користувачем - ТОВ «Міжнародна клініка відновного лікування», ділянка набувалася у складі цілісного масиву площею 353 га, який передавався відповідно до містобудівної документації для комплексної забудови морського узбережжя Арабатської стрілки рекреаційними закладами (комплексом).

Відтак, враховуючи, що попереднім землекористувачем не досягнуто єдиної мети комплексної забудови та розміщення рекреаційних закладів і інфраструктури, необхідної для їх функціонування (водопостачання водовідведення, електрифікації тощо), прокурор вважає, що подальший перехід права користування землею, яка формувалася як цілісний комплекс, призначений для відповідної комплексної забудови, частинами не може свідчити про відповідність мети та дотримання виду використання землі у попереднього та чинного орендаря землі.

Прокурор вважає, що фактична заміна сторони договору не може призвести до погіршення умов передачі земель комунальної власності не для цілей визначених законом і індивідуально-правовим актом, та не може призвести до збільшення строку оренди, а укладення нового договору оренди від 22.03.2019р., в порушення приписів законодавства, призвело до таких наслідків чим порушило інтереси держави.

Також, прокурор зазначив, що ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ» після придбання у власність нерухомого майна площею 11,6 кв.м мало право на отримання у власність або у користування земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно та ділянки, яка є необхідною для обслуговування цього майна.

Передача в оренду земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу будівлі, для нового будівництва передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями ст.ст. 134,135 Земельного кодексу України.

Крім того, прокурор зазначив, що ч. 1 п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України та ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», у редакції на час укладення договору оренди землі, було унормовано, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактору виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами.

За приписами ч. 2 ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка розташованих у межах населених пунктів земельних ділянок незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.

Водночас, враховуючи, що з ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ» укладено новий договір оренди земельної ділянки, в порушення вищевказаних норм на час передачі ділянки у користування нормативна грошова оцінка ділянки не проведена. Вартість земельної ділянки зазначено у розмірі, вказаному у договорі, укладеному з ТОВ «Міжнародна клініка відновного лікування». Державний земельний кадастр до цього часу не містить відомостей про проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 110,7811 га з кадастровим номером 6422185200:11:012:0147.

Вищевказане, на думку прокурора, є порушенням вимог Закону України «Про оцінку земель» та внаслідок застосування для визначення розміру орендної плати заниженої нормативної грошової оцінки місцевий бюджет може недоотримувати значні кошти.

Прокурор зазначив, що відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/ або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Як зазначив прокурор, у зв`язку із цим рішення Стрілківської сільської ради від 22.03.2019р. №938 підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а договір оренди земельної ділянки площею 110 га, укладений 22.03.2019 р. між Стрілківською сільською радою і ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ», підлягає визнанню недійсним.

Стосовно скасування державної реєстрації права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно прокурор зазначив, що із Державного реєстру прав на нерухоме майно вбачається, що державним реєстратором виконавчого комітету Генічеської міської ради Херсонської області Пікуль О.О. 04.06.2019р. прийнято рішення номер 47196881 про державну реєстрацію права оренди ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ» на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147, а також 30.05.2019р. за реєстраційним номером 31855379 вчинено запис про реєстрацію речового права (права оренди).

Посилаючись на положення ст.ст. 15, 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ураховуючи, що право оренди ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ» з реєстраційним номером 31855379 зареєстровано на підставі договору оренди землі від 22.03.2019р., що підлягає визнанню недійсним, прокурор вважає, що право оренди на вказаний об`єкт нерухомості має бути припинено шляхом скасування державної реєстрації права оренди та рішення державного реєстратора індексний номер 47196881 від 04.06.2019р. про реєстрацію права оренди ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ» також підлягає скасуванню з одночасним припиненням речового права, зареєстрованого на об`єкт нерухомості.

Щодо вимоги про повернення земельної ділянки прокурор зазначив, що Стрілківська сільська рада, код ЄДРПОУ 26283863, є реорганізованою відповідно до територіальної реформи шляхом приєднання до Генічеської міської ради у 2021 році. На сьогодні село Стрілкове та відповідна територіальна громада входить до складу Генічеської об`єднаної територіальної громади від імені якої діє Генічеська міська рада, яка є правонаступником Стрілківської сільської ради.

Таким чином, спірна земельна ділянка є комунальною власністю Генічеської об`єднаної територіальної громади в особі Генічеської міської ради.

Прокурор зазначив, що цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеними законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Згідно з ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного немайнового або майнового права та інтересу. Визначені у ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що повернення земельної ділянки у державну/комунальну власність переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами для гарантування безпечності довкілля, непогіршення екологічної ситуації, забезпечення правомірного користування надрами. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки.

За таких обставин, прокурор зазначив, що суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки у цій справі до комунальної власності спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності.

Щодо підстав для представництва інтересів держави прокурор зазначив, що орган місцевого самоврядування є представницьким органом територіальної громади, який діяв при прийнятті рішення про передачу земельної ділянки в оренду всупереч інтересам територіальної громади з порушенням вимог земельного законодавства.

Враховуючи, що орган місцевого самоврядування є відповідачем, тому прокурор подав позов в інтересах територіальної громади.

Також, прокурор зазначив, що ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зазначив, що ч.3 ст. 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Таким чином, прокурор вважає, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Прокурор вважає, що у даному випадку відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, у звязку із чим звернувся до суду в якості позивача та зазначив, що при встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

При цьому, прокурор вважає, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителів певного населеного пункту). Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, прокурор зазначив, що згідно з ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.

Статтями 142 Конституції України та 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Прокурор зазначив, що порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави.

Закріплений Конституцією та законодавством України порядок у галузі земельних відносин, у тому числі щодо передачі земель комунальної власності у власність, користування чи оренду, спрямований на забезпечення інтересів територіальної громади, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян.

За таких обставин, «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду є задоволення суспільної потреби у відновленні не лише законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання використання землі, яка належить територіальній громаді, а також забезпечення можливості раціонального використання цих земель.

Таким чином, прокурор дійшов висновку про те, що у разі якщо представницький орган територіальної громади, яким є орган місцевого самоврядування, діє всупереч інтересів територіальної громади, то прокурор наділений повноваженнями захищати такі інтереси територіальної громади як складову інтересів держави, за умови відсутності іншого державного органу з відповідними повноваженнями, спрямованими на здійснення такого захисту.

Посилаючись на позицію Верховного Суду,викладену у постанові від 15.10.2019р. у справі № 903/129/18, прокурор зазначив, що необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади) й орендаря, повернення землі у комунальну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження майном комунальної власності, дотримання принципу раціонального використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Підставою представництва прокурором інтересів держави в цих спірних правовідносинах прокурор вважає бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави - Генічеською міською радою, повноваження якого на цей час здійснює Генічеська міська військова адміністрація (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідач - Генічеська міська військова адміністрація, у відзиві на позовну заяву зазначив, що заявлені позовні вимоги жодним чином не стосуються Генічеської міської військової адміністрації, як тимчасового державного органу.

Так, відповідач зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває по теперішній час.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 р. № 1364 перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Згідно Переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022р.) Генічеська міська територіальна громада визначена як тимчасово окупована територія з 24.02.2022 року по теперішній час.

В зв`язку з окупацією, в середині березня 2022 року Генічеський міський голова, Генічеська міська рада, її виконавчий комітет та керівництво виконавчих органів самоусунулися від виконання свої обов`язків, в т.ч. не забезпечили евакуації на підконтрольну ЗСУ документації міської ради, її виконкому та інших виконавчих органів.

Указом Президента України № 387/2022 від 03.06.2022 р. було утворено Генічеську міську військову адміністрацію, яка виконує свої повноваження відповідно ст. 4, 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану, адже, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження.

Згідно з Постановою Верховної Ради України від 03.11.2022 р. № 2706-ІХ начальник Генічеської міської військової адміністрації відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» набув також повноважень відповідної міської ради, її виконавчого органу та міського голови.

Відповідно п.26) ч. 2 ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» до компетенції військових адміністрацій населених пунктів віднесено, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (крім вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад один рік).

Відповідач також зауважив, що Генічеська міська військова адміністрація з моменту її створення здійснює свої повноваження виключно на території, підконтрольній ЗСУ, отже, з об`єктивних підстав не мала та не може мати доступу як до місця розташування спірної земельної ділянки, так і до документації щодо її відведення та передачі в оренду, які перебувають та території тимчасово окупованої Генічеської громади.

Крім того, відповідач зауважив, що Генічеська міська рада (код ЄДРПОУ 35248359) як юридична особа публічного права не припиняла та не призупиняла своєї діяльності, а лише (відповідно Постанови ВРУ 03.11.2022 р. № 2706-ІХ та ч. 2 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану») змінила свого керівника ним став начальник Генічеської міської військової адміністрації.

За таких обставин, відповідач вважає твердження прокурора у позовній заяві про те, що підставою представництва прокурором інтересів держави в цих спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави - Генічеською міською радою, повноваження якого на цей час здійснює Генічеська міська військова адміністрація (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру») - не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству.

Генічеська міська військова адміністрація є тимчасовим державним органом, який здійснює свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування (ч.1 та 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»), не є та не може вважатися правонаступником а ні Стрілківської сільської ради, а ні Генічеської міської ради.

З урахуванням вищевикладеного, а також враховуючи, що Генічеська міська військова адміністрація була створена через декілька років після виникнення правових підстав (прийняття оскаржуваного рішення сільської ради та укладення оспорюваного договору оренди) для звернення до суду із зазначеним позовом та безумовно буде припинена без створення правонаступників згідно ч.8 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», відповідач вважає, що позиція прокурора щодо залучення Генічеської міської військової адміністрації у справу № 916/3073/24 як окремої сторони є безпідставною.

Відповідач Генічеська міська рада, інтереси якої станом на даний час представляє Генічеська міська військова адміністрація

Відповідач - ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ», проти позову заперечує та зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147, загальною площею 110,7811 га, яка за основним цільовим призначенням відноситься до категорії земель оздоровчого призначення (вид цільового призначення: для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, для розміщення реабілітаційно- оздоровчого комплексу та об`єктів його інфраструктури), розташована за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Стрілкове, вул. Берегова, земельна ділянка 3Б, перебуває у комунальній власності Генічеської міської територіальної громади Генічеського району Херсонської області, повноваження власника щодо якої, до створення відповідної Генічеської міської військової адміністрації (код ЄДРПОУ: 44880100) у червні 2022 року, здійснювала Генічеська міська рада (код ЄДРПОУ:35248359) як правонаступник раніше-існуючої та реорганізованої у 2021 році внаслідок об`єднання територіальних громад - Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області (код ЄДРПОУ: 26283863).

Вказана земельна ділянка знаходиться на території Генічеського району Херсонської області, яка починаючи з 24.02.2022 року і до сьогоднішнього дня є повністю тимчасово окупована країною-агресором, внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України.

З урахуванням обставини тимчасової окупації країною-агресором території Генічеського району Херсонської області в межах якої знаходиться спірна земельна ділянка, орендне використання останньої, відповідно до її цільового призначення за напрямом, визначеним органом земельно-правової компетенції як розпорядником земель комунальної форми власності, об`єктивно неможливе. Товариство, зазначає, що станом на сьогодні, вимушено не здійснює використання зазначеної земельної ділянки як законний та повноправний її орендар.

Відповідач зазначає, що 18.12.2017р. набув у приватну власність об`єкт нежитлової нерухомості павільйон, загальною площею: 11,6 кв.м., розташований за адресою: Херсонська область, Генічеський район, село Стрілкове, вул. Берегова, 3а, на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна клініка відновного лікування», як продавцем, Договору купівлі-продажу павільйону від 18.12.2017р., який був посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Скрипченко А.Д., зареєстрованим в реєстрі за №1244.

На підставі зазначеного, Товариство зареєструвало на свою користь право приватної власності на павільйон (номер запису про право власності у ДРРП: 24003740 від 18.12.2017 щодо нерухомого майна реєстраційний номер якого у ДРРП: 1441442165221), що підтверджується Витягом з ДРРП індексний № 108040369 від 18.12.2017 року, сформованим приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Скрипченко А.Д.

Відповідно до абз. 2 п. 1.3. Договору купівлі-продажу павільйону від 18.12.2007 р. павільйон, який відчужується за цим договором, розташований на земельні ділянці площею 110,7811 га, кадастровий номер земельної ділянки 6522185200:11:012:0147.

При цьому, як зазначає відповідач, земельна ділянка комунальної форми власності, що перебуває у нього в оренді, первинно була виділена як об`єкт цивільних прав у 2005 році в складі єдиного масиву земель державної форми власності, загальною площею 353,3707 га., розташованого за межами населеного пункту села Стрілкове, Генічеського району Херсонської області, для його наступної передачі на користь первинного землекористувача в оренду, який виявив бажання для її орендного оплатного використання. ТОВ «Міжнародна клініка відновного лікування» отримало право оренди земельної ділянки за Договором оренди землі від 10.03.2006 р. за процедурою та в порядку, встановленому чинним на той момент земельним законодавством, на підставі вмотивованого рішення органу державної влади, при цьому на той момент, чинне земельне законодавство (ст. 134 Земельного кодексу України в редакції від 02.03.2006 року), не встановлювало обов`язкове правило щодо необхідності продажу права оренди земельної ділянки державної та комунальної форми власності у порядку проведення земельних торгів у формі конкурсу чи аукціону.

Об`єктом орендного використання за Договором оренди землі в редакції від 03.03.2006 року були три самостійні земельні ділянки: Ділянка № 1 площею 215,5896 га. з кадастровим номером 6522185200:11:012:0131 (для розміщення реабілітаційного оздоровчого комплексу та об`єктів його інфраструктури); Ділянка № 2 площею 2,0000 га. з кадастровим номером 6522185200:11:013:0129 (для розміщення очисних споруд); Ділянка № 3 площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147 (для розміщення реабілітаційного оздоровчого комплексу та об`єктів його інфраструктури).

Отже, як зазначає відповідач, спірна земельна ділянка була сформована та перебувала на праві оренди у попереднього землекористувача до виникнення права власності на об`єкт нерухомого майна.

Фактично на момент набуття відповідачем у власність павільйону (18.12.2017 року) земельна ділянка кадастровим номером 6522185200:11:012:0147, на якій він розташовувався, внаслідок розширення меж села Стрілкове, Генічеського району Херсонської області перейшла з державної форми власності у комунальну, з урахування чого 08.11.2017р. було зареєстроване право комунальної власності територіальної громади села Стрілкове в особі Стрілківської сільської ради на спірну земельну ділянку (номер відомостей про речове права у ДРРП: 2337 3764 від 08.11.2017) та 04.02.2019р. між ТОВ «Міжнародна клініка відновного лікування», як її орендарем, та Стрілківською сільською радою, як її новим розпорядником, було укладено Доповнення до договору оренди землі про внесення змін до договору оренди землі від 10.03.2006 р., зареєстрованого у Генічеському районному відділі Херсонської регіональної філії ДП "Центру ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.03.2006 р. за № 4AA002179-040672000001, які в першу чергу стосувалися, зміни сторони орендодавця із районної державної адміністрації, як розпорядника земель державної форми власності на Стрілківську сільську раду.

Відповідач також зазначив, що відповідно до Договору оренди землі №4 від 22.03.2019р., який був укладений за наслідком волевиявлення належного розпорядника відповідної спірної земельної ділянки - Стрілківської сільської ради, остання надавалася в оренду ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ» для її використання за цільовим призначенням, для визначеної у договорі мети у вигляді розміщення реабілітаційно-оздоровчого комплексу та об`єктів його інфраструктури (оздоровчі комплекси, термальні та питні свердловини), строком на строк 49 років, із встановленням розміру щорічної орендної плати у розмірі 1 % нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що дорівнював сумі 166 581,94 грн., з урахуванням щорічної індексації розміру нормативно-грошової як базису для визначення розміру орендної плати.

Відповідач зауважив, що він до 24 лютого 2022 року належним чином та у повній мірі виконував свої обов`язки як орендар за Договором оренди землі №4, в тому числі, щодо належної та повної сплати орендної плати за договором та використання земельної ділянки відповідно до мети її передачі в оренду, що узгоджувалася із суспільними інтересами на відповідній території.

Прокурор, звертаючись з позовом до суду, вбачає порушення земельного законодавства у тому, що ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ», маючи право на отримання земельної ділянки під об`єктом нерухомості, повинне було реалізувати таке право не шляхом укладання нового договору із уповноваженим розпорядником такої землі на підставі вмотивованого та законного рішення, а шляхом вступу у права орендаря за договором оренди від 10.03.2006р.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що правовий порядок в України діє на основоположному принципі верховенства права, узгодженого із правовою максимою, що ніхто не може бути примушений робити те, що прямо не передбачено законодавством (ст. 19 Конституції України). Іншими словами, відповідне положення встановлює основу правопорядку в Україні за яким для фізичних та юридичних осіб приватного права при реалізації своїх законних прав дозволено все, що прямо не заборонено.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Таким чином, відповідач вважає, що в питанні, щодо набуття ним в орендне користування земельної ділянки комунальної форми власності, враховуючи особливий правовий режим останньої, який стосується необхідності дотримання процедури розпорядження такою земельною ділянкою від імені її дійсного власника територіальної громади, Товариство мало певну свободу розсуду відносно того, яким чином останнє могло ініціювати процедуру набуття в оренду спірної земельної ділянки як власник об`єкта нерухомості, що на ній розташований, тобто право розсуду щодо обрання способу набуття земельних прав на землю, а саме: скористатися процедурою переходу права оренди на таку земельну ділянку за Договором оренди від 10.03.2006р., укладеним між ТОВ «Міжнародна клініка відновного лікування» та Райдержадміністрацією (за положеннями ст. 120 Земельного кодексу України) або скористатися процедурою повторного надання відповідної земельної ділянки за вмотивованим рішенням органу земельно-правової компетенції на позаконкурсній основі із наступним укладанням нового договору оренди щодо такої земельної ділянки за положеннями ст. 116, 123, 124, ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України.

Крім того, відповідач зауважив, що перехід права оренди за Договором оренди від 10.03.2006 року на користь ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ» також не був можливий через те, що за цим договором право оренди розповсюджувалося на три самостійні земельні ділянки як об`єкти цивільних прав, а тому перерозподіл прав та обов`язків за таким договором, в тому числі тих, які стосувалися розміру орендної плати, яка підлягає сплаті на користь орендодавця, не був можливий без узгодження інтересів всіх зацікавлених осіб.

Також відповідач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції від 07.02.2019 року) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на розпорядження відповідно землями державної та комунальної власності визначалися положеннями ст. 122 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції від 07.02.2019 року) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Станом на березень 2019 року повноваження власника спірної земельної ділянки від імені та в інтересах Стрілківської сільської територіальної громади здійснювала відповідна Стрілківська сільська рада Генічеського району Херсонської області, отже, саме остання відповідно до положень визначених у ст. 122 Земельного кодексу України мала повноваження здійснювати розпорядження, за власним рішенням, в тому числі, щодо її передачі в довгострокову оренду.

Посилаючись на положення ст.ст.123, 124, 134 Земельного кодексу України, відповідач зазначає, що враховуючи ту обставину, що на спірні земельній ділянці знаходилося нерухоме майно ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ» у вигляді павільйону, останнє могло ініціювати процедуру передачі такої земельної ділянки без необхідності проведення земельних торгів, тобто на позаконкурсному порядку, на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування із наступним укладанням договору оренди.

Враховуючи лист ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ» № 1/03-19 від 11.03.2019 р. на адресу сільради, а також розірвання договору оренди від 10.03.2006 року в частині використання спірної земельної ділянки, Стрілківською сільською радою Генічеського району Херсонської області було ухвалено рішення № 938 від 22.03.2019 року «Про укладання договору оренди», яким одночасно вирішено як розірвати договір оренди від 10.03.2006 р. в частині оренди спірної земельної ділянки, укладений між ТОВ «Міжнародна клініка відновного лікування» та сільрадою, так і одночасно вирішено передати таку земельну ділянку в оренду на користь ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ». На підставів цього рішення було укладено Договір оренди землі №4 від 22.03.2019 року.

Щодо тверджень прокурора про неможливість набуття відповідачем спірної земельної ділянки у позаконкурсному порядку без проведення земельних торгів, з огляду на те, що площа павільйону є суттєво менша ніж площа земельної ділянки, що надається, нібито для його обслуговування, відповідач зазначив, що земельна ділянка надана в оренду для проведення нового будівництва із розміщення реабілітаційно-оздоровчого комплексу та об`єктів його інфраструктури (оздоровчі комплекси, термальні та питні свердловини). При цьому, вказана мета передачі земельної ділянки в довгострокову оренду узгоджується із цільовим призначенням останньої, яка відноситься до категорії земель оздоровчого призначення (вид цільового призначення: для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів (код 06.01).

При цьому, сам факт розташування на спірній земельній ділянці павільйону Товариства, на думку відповідача, виключно надавав змогу останньому привілейованим шляхом, переважно перед іншими третіми особами набути вказану земельну ділянку на зобов`язальному праві оренди, без обов`язкового проведення процедури земельних торгів.

Відповідач зауважив, що як положення ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, так і будь-які інші положення земельного законодавства України не містять будь-якого застереження щодо мінімального та максимального розміру земельної ділянки у співвідношенні до об`єкта нерухомості, що на ній розташований, в порядку реалізації права на позаконкурсне отримання земельної ділянки.

Щодо тверджень прокурора про заниження розміру орендної плати у договорі оренди землі №4, відповідач зазначив, що прокурором не доведено будь-яким допустимими, належними, достовірними доказами обставину того, що місцевий бюджет недоотримав будь-яку суму грошових коштів у зв`язку із передачею спірної земельної ділянки в довгострокову оренду на користь ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ».

Посилаючись на положення ст.ст. 15, 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 01.01.2019 року), ч. 5 ст. 5 Закону України «Про оцінку земель», відповідач вважає, що під час укладання Договору оренди № 4 від 22.03.2019 року сторонами було взято до уваги, що станом на 2019 рік «нової» нормативної грошової оцінки на підставі розробленої та затвердженої технічної документації відносно земель в межах населеного пункту с. Стрілкове не було затверджено, у звязку із чим за основу визначення орендної плати сторонами було погоджено взяти розмір нормативної грошової оцінки, який був визначений та діяв раніше, в особливості, який був узгоджений за положеннями Договору оренди від 10.03.2006 року, укладеного між ТОВ «Міжнародна клініка відновного лікування» та Райдержадміністрацією у пропорційному співвідношенні до розміру спірної земельної ділянки.

З урахуванням зазначеного, у Договорі оренди землі №4 від 22.03.2019р. (п. 9 Договору) було визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 166 581 грн 94 коп. за 2019 рік, що становить 1 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та не може бути меншою ніж земельний податок.

При цьому, відповідач звернув увагу суду на те, що відповідне визначення розміру узгоджувалося із правилами визначення розміру орендної плати земель державної та комунальної форми власності нормативно-грошову оцінку яких не було проведено, за положеннями п. 288.1. ст. 288, підпункту 288.5.1. пункту 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Сам факт не актуалізації нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки в розрізі її оновлення кожні 5-7 років, на думку відповідача, не може ставитися йому у вину, як законному та добросовісному орендарю такої земельної ділянки, оскільки обов`язок щодо завчасного її оновлення лежить на органах державної влади, органах місцевого самоврядування, як суб`єктів за владними рішеннями який здійснюється відповідне оновлення (актуалізації) (ст. 18, 20, 23 Закону України «Про оцінку земель», за якими нормативно-грошова оцінка проводиться за рішенням органу місцевого самоврядування, за наслідками якого здійснюється розроблення відповідної технічної документації, яка затверджується знову ж таки за рішенням органу місцевого самоврядування).

Навіть сам факт не проведення нормативної грошової оцінки земель на відповідній території за владним рішенням органу державної влади та органу місцевого самоврядування, на думку відповідача, не свідчить про те, що такі органи як розпорядники земель державної та комунальної форми власності, не можуть передавати останні в оренду на користь фізичних та юридичних осіб, в розрізі неможливості визначення розміру орендної плати, оскільки, як нами вже було проілюстровано із посиланням на положення абзацу 2 підпункту 288.5.1. пункту 288.5 ст. 288 ПК України визначення розміру орендної плати земель державної та комунальної власності може здійснюватися без наявної інформації про нормативно-грошову оцінку конкретної земельної ділянки, без її обов`язкового проведення.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором як самостійним учасником справи, за наслідками чого подана позовна заява підлягає залишенню без розгляду, відповідач зазначив, що подаючи відповідну позовну заяву в інтересах Держави заступник керівника Херсонської обласної прокуратури набув самостійного процесуального статуту в особі позивача, при цьому, підставою для набуття такого самостійного процесуального статусу прокурор обґрунтував тим, що у даному випадку відсутній відповідний орган, який уповноважений на здійснення захисту порушених інтересів Держави, а тому ним подається позов в інтересах територіальної громади.

При цьому, надалі по тексту своєї позовної заяви, прокурор зазначає, що підставою для вступу його в представництво інтересів Держави в розрізі інтересів територіальної громади є обставина наявної бездіяльності органу, уповноваженого державою на здійснення відповідної функції захисту інтересів Держави в особі Генічеської міської військової адміністрації, яку прокурор зазначив відповідачем.

Відповідач зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Посилаючись на положення ст. 53 ГПК України відповідач вважає, що для того щоб прокурор набув самостійного правого статуту позивача за позовною заявою, поданою з метою захисту та представництва інтересів Держави, має бути наявна обставина відсутності органу уповноваженого здійснювати такий захист та представництво або відсутність у такого органу відповідних повноважень щодо звернення до суду. Інших підстав для набуття самостійного статусу прокуратурою в особі позивача чинні положення процесуального законодавства не визначають.

У випадку даних спірних правовідносин, як зазначає відповідач, у прокурора були відсутні підстави для того, щоб виступити самостійно в якості особи позивача, з урахуванням того, що у даних спірних правовідносинах безпосередньо наявний орган державної влади уповноважений на захист інтересів Держави, і такий суб`єкт не виступав особою, що приймала рішення сесії Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 22.03.2019р. №938 «Про укладання договору оренди» та не є стороною оспорюваного Договору оренди землі № 4 від 22.03.2019 року, а тому такий суб`єкт може вважатися таким, що зацікавлений у захисті порушених інтересів Держави. Таким суб`єктом владних повноважень у даних спірних правовідносинах безпосередньо є Генічеська міська військова адміністрація, яка утворена як суб`єкт владних повноважень та є самостійною юридичною особою на підставі Указу Президента України № 387/2022 від 03 червня 2022 р., але зазначена прокурором як відповідач.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради за наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації.

Таким чином, з урахуванням зазначених положень відповідач вважає, що починаючи із дня набрання чинності Указом Президента України № 387/2022 від 03 червня 2022 року «Про утворення військової адміністрації» повноваження Генічеської міської ради в силу прямої вимоги закону припинилися. При цьому, за наслідком такого припинення, відбулося часткове перебирання функцій та повноважень органу місцевого самоврядування до новоутвореної військової адміністрації без наслідків притаманних для правонаступництва, у звязку із чим повноваження із захисту інтересів Генічеської міської територіальної громади, пов`язані з належним та законним розпорядженням земельними ділянками комунальної форми власності для мети їх передачі в довгострокову оренду, об`єктивно перейшли до відповідної військової адміністрації. І саме зазначена військова адміністрація набула правового статусу суб`єкта, уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави, про які зазначає прокурор у своєму позові.

На підтвердження того, що саме Генічеська міська військова адміністрація виступає органом, уповноваженим законом на представництво порушених інтересів держави за даними спірними правовідносинами, на думку відповідача, також вказує і та обставина, що заступник керівника Херсонської обласної прокуратури попередньо, до подачі даного позову, звертався доцієї військової адміністрації із листом -повідомленням про те чи вживалися Генічеською міською військовою адміністрацією заходи реагування на виявлені порушення земельного законодавства під час передачі спірної земельної ділянки в оренду (лист Херсонської обласної прокуратури від 12.04.2024 року №15/1-2997-24 ).

У зв`язку із цим, на думку відповідача, наявні процесуальні умови для залишення позовної заяви прокурора у даній справі без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків:

Згідно ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.

Згідно з пунктом 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Абзацом першим ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абз.1-3 ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абз.2 ч.5 ст.53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18; від 06.07.2021р. у справі № 911/2169/20; від 28.09.2022р. у справі № 483/448/20; від 20.06.2023р. у справі № 633/408/18; від 21.06.2023 р.у справі № 905/1907/21; від 08.11.2023р. у справі № 607/15052/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020р. у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18; від 06.07.2021р. у справі № 911/2169/20; від 21.06.2023р. у справі № 905/1907/21, від 11.06.2024р. у справі №925/1133/18).

У постанові від 26.06.2019р. у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абз. 3-4 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020р. у справі № 698/119/18,від 15.09.2020р. у справі № 469/1044/17, від 06.07.2021р. у справі № 911/2169/20, від 20.07.2022р. у справі № 910/5201/19, від 28.09.2022р. у справі № 483/448/20, від 20.06.2023р. у справі № 633/408/18, від 21.06.2023 р.у справі № 905/1907/21, від 05.07.2023р. у справі № 912/2797/21, від 08.11.2023 р.у справі № 607/15052/16, від 08.11.2023р. у справі № 607/15052/16-ц.

Частини третя та четверта ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто, визначений ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020р. у справі № 698/119/18; від 11.02.2020 р. у справі № 922/614/19, від 28.09.2022р. у справі № 483/448/20; від 08.11.2023р. у справі № 607/15052/16-ц).

Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені ст. 174 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч.5 ст. 162 ГПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Таким чином, невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із ч.4 ст. 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р.у справі № 912/2385/18)

Натомість, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень п. 2 ч.1 ст. 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18; від 06.07.2021р. у справі № 911/2169/20; від 21.06.2023р. у справі № 905/1907/21, від 11.06.2024р. №925/1133/18 ).

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені ст. 174 або ст. 226 ГПК України.

Відповідно до ч.1ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

У пунктах «б», «в», «є» ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 2 Цивільного кодексу України передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до ч.1 ст. 169 Цивільного кодексу України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно зі ст.172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

У цій справі Генічеська міська рада, як правонаступник Стрілківської сільської ради, здійснюючи право розпорядження землею в межах територіальної громади, є учасником цивільних правовідносин, хоча і не є стороною Договору оренди землі, та не приймала рішення щодо передачі спірної земельної ділянки в орендне користування.

Суд зауважує, що прокурор оскаржив п.2 рішення Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 22.03.2019р. №938 «Про укладання договору оренди», саме тому визначив Генічеську міська раду відповідачем.

У постанові від 11.06.2024р. №925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що помилковим є підхід, за якого у цій категорії справ - справах за позовами прокурора, поданими на захист інтересів держави, порушених унаслідок незаконних дій органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб - питання про належного відповідача вирішується як вторинне, похідне від питання про те, якого результату прагне досягнути прокурор своїм позовом.

Коло відповідачів не може визначатися залежно від того, чи залишиться до кого звертатися з позовом, якщо орган, уповноважений захищати інтереси держави у відповідних правовідносинах, буде визначений прокурором позивачем, навіть якщо цей орган сам спричинив порушення інтересів держави.

Відповідач визначається незалежно від процесуальної позиції інших учасників справи. Відповідачем у господарському судочинстві є особа, до якої звернена вимога позивача, яка своєю чергою спрямована на захист відповідного порушеного права або законного інтересу.

Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 р.у справі № 483/448/20; від 20.06.2023р. у справі № 633/408/18; від 08.11.2023р. у справі № 607/15052/16-ц).

У постанови від 25.06.2019р. у справі № 910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Виходячи з викладеного, в зазначеній категорії справ найперше належить встановити, про захист яких інтересів держави йдеться, якими суб`єктами вони були порушені, в чому полягало порушення та можливість за рахунок таких суб`єктів задовольнити позовні вимоги.

У постанові від 15.09.2020р. у справі №469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18; від 28.09.2022р. у справі № 483/448/20).

Поряд із цим таке процесуальне позиціонування прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього органу позивачем суперечило б принципу розумності. Отже, статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.

У постанові від 28.09.2022 р.у справі № 483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020р. у справі № 698/119/18, від 15.09.2020р. у справі № 469/1044/17, від 05.07.2023 р.у справі № 912/2797/21).

У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

У даній справі, прокурор звернувся до суду з вимогою про визнання незаконним та скасування п.2 рішення Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 22.03.2019р. №938 «Про укладання договору оренди», яким вирішено

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 р. у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023р. у справі № 912/2797/21; від 12.09.2023р. у справі № 910/8413/21).

Оскільки на підставі Рішення Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 22.03.2019р. №938 22.03.2019р. було укладено Договір оренди земельної ділянки комунальної власності площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147, яка розташована по вул.Берегова, земельна ділянка 3Б в с.Стрілкове Генічеського району Херсонської області з ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ», зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням.

Суд також зазначає, що Указом Президента України № 387/2022 від 03.06.2022 р. було утворено Генічеську міську військову адміністрацію, яка виконує свої повноваження відповідно ст. 4, 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану, адже, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження.

При цьому, Генічеська міська рада (код ЄДРПОУ 35248359) як юридична особа публічного права не припиняла та не призупиняла своєї діяльності, а лише (відповідно Постанови ВРУ 03.11.2022 р. № 2706-ІХ та ч. 2 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану») змінила свого керівника ним став начальник Генічеської міської військової адміністрації.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради за наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації.

Таким чином, з урахуванням зазначених положень законодавства, починаючи із дня набрання чинності Указом Президента України № 387/2022 від 03 червня 2022 року «Про утворення військової адміністрації» повноваження Генічеської міської ради в силу прямої вимоги закону припинилися.

За наслідком такого припинення, відбулося часткове перебирання функцій та повноважень органу місцевого самоврядування до новоутвореної військової адміністрації без наслідків притаманних для правонаступництва, у звязку із чим повноваження із захисту інтересів Генічеської міської територіальної громади, пов`язані з належним та законним розпорядженням земельними ділянками комунальної форми власності для мети їх передачі в довгострокову оренду, об`єктивно перейшли до відповідної військової адміністрації. І саме зазначена військова адміністрація набула правового статусу суб`єкта, уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави, про які зазначає прокурор у своєму позові.

На підтвердження того, що саме Генічеська міська військова адміністрація виступає органом, уповноваженим законом на представництво порушених інтересів держави за даними спірними правовідносинами, також вказує і та обставина, що заступник керівника Херсонської обласної прокуратури попередньо, до подачі даного позову, звертався до цієї військової адміністрації із листом -повідомленням про те чи вживалися Генічеською міською військовою адміністрацією заходи реагування на виявлені порушення земельного законодавства під час передачі спірної земельної ділянки в оренду (лист Херсонської обласної прокуратури від 12.04.2024 року №15/1-2997-24).

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про те, що у даній справі прокурор мав звернутися до суду за захистом інтересів держави в інтересах саме Генічеської міської військової адміністрації, яка мала бути позивачем у справі, а не відповідачем.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розглядy, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

За таких обставин, наявні підстави для залишення позовної заяви заступника керівника Херсонської обласної прокуратури, поданої в інтересах держави до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК ІНТЕГРАЛ», Генічеської міської військової адміністрації, Генічеської міської ради про: - визнання незаконним та скасування п.2 рішення Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 22.03.2019р. №938 «Про укладання договору оренди»; - визнання недійсним договору оренди земельної ділянки комунальної власності площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147, яка розташована по вул.Берегова, земельна ділянка 3Б в с.Стрілкове Генічеського району Херсонської області, укладеного 22.03.2019р. з ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ», який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №31855379 від 30.05.2019р.; -скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.06.2019р. індексний номер 47196881 та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації речового права оренди номер запису про інше речове право 31855379, з одночасним припиненням ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ» права оренди на земельну ділянку площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147, яка розташована по вул.Берегова, земельна ділянка 3Б в с.Стрілкове Генічеського району Херсонської області; -зобовязання ТОВ «ВК ІНТЕГРАЛ» повернути Генічеській міській раді земельну ділянку площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147, яка розташована по вул.Берегова, земельна ділянка 3Б в с.Стрілкове Генічеського району Херсонської області, без розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст.226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Витрати по сплаті судового збору слід покласти на прокурора згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись п.п. 2 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 234-235, 254-255 Господарського процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву заступника керівника Херсонської обласної прокуратури, поданої в інтересах держави до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК ІНТЕГРАЛ», Генічеської міської військової адміністрації, Генічеської міської ради про: - визнання незаконним та скасування п.2 рішення Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 22.03.2019р. №938 «Про укладання договору оренди»; - визнання недійсним договору оренди земельної ділянки комунальної власності площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147, яка розташована по вул.Берегова, земельна ділянка 3Б в с.Стрілкове Генічеського району Херсонської області, укладеного 22.03.2019р. з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК ІНТЕГРАЛ», який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №31855379 від 30.05.2019р.; -скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.06.2019р. індексний номер 47196881 та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації речового права оренди номер запису про інше речове право 31855379, з одночасним припиненням Товариству з обмеженою відповідальністю «ВК ІНТЕГРАЛ» права оренди на земельну ділянку площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147, яка розташована по вул.Берегова, земельна ділянка 3Б в с.Стрілкове Генічеського району Херсонської області; -зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК ІНТЕГРАЛ» повернути Генічеській міській раді земельну ділянку площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147, яка розташована по вул.Берегова, земельна ділянка 3Б в с.Стрілкове Генічеського району Херсонської області залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної в порядку, передбаченому ст. 234 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено 14.10.2024р.

Суддя Н.В. Рога


Суд	Господарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення	14.10.2024
Оприлюднено	16.10.2024
Номер документу	122271480
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою щодо визнання незаконним акта, що порушує право оренди

Рога Н.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Ухвалавід 14.10.2024 по справі 916/3073/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —916/3073/24

Ухвала від 14.10.2024

Ухвала
від 14.10.2024 по справі 916/3073/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ