ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"10" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3466/24
За позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 40081200)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ ЛАЙН ЛОДЖИК» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 21, офіс 704/1, код ЄДРПОУ 35565081)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретарь с/з Корчевський М.Ю.
Представники сторін:
Від позивача: Павлова І.В. - на підставі ордера серії ВН №1319975 від 05.01.2024р.;
Від відповідача: не з`явився.
Суть спору: Акціонерне товариство (далі - АТ) «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі Філія) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «СІ ЛАЙН ЛОДЖИК» про стягнення заборгованості у розмірі 14 949 грн 88 коп., пені у розмірі 9 425 грн 46 коп., 3% річних у розмірі 730 грн 38 коп., інфляційних збитків у розмірі 1 429 грн 25 коп.
Ухвалою суду від 09.08.2024р. позовну заяву залишено без руху. 12 серпня 2024р. від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 14.08.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/3466/24, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 05.09.2024р. Ухвалою суду від 05.09.2024р. відкладено судове засідання на 26.09.2024р. Ухвалою суду від 26.09.2024р. відкладено судове засідання на 10.10.2024р.
Позивач АТ «Українська залізниця» в особі Філії, підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідач ТОВ «СІ ЛАЙН ЛОДЖИК», не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Ухвала суду про відкриття провадження по справі №916/3466/24 направлена на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але повернулась до суду не врученою з приміткою пошти: Адресат відсутній за вказаною адресою.
Крім того, суд здійснював розміщення ухвал суду у справі на офіційному сайті Господарського суду Одеської області.
У відповідності до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
В ухвалі від 16.01.2023р. у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).
Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідачів про розгляд даної справи.
У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач у справі - АТ «Українська залізниця» в особі Філії, зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. № 200, 21.10.2015р. утворено шляхом злиття підприємств залізничного транспорту Акціонерне товариство «Українська залізниця», яке є правонаступником ДП «Одеська залізниця».
Відповідно до рядку 30 Зведеного переліку земельних ділянок ДП «Одеська залізниця» право постійного користування, якими вноситься до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015р., право постійного користування, встановлене згідно Державного акту на право постійного користування ІІ-ОД № 003996 від 10.03.1999р. на земельну ділянку, розташовану в Одеській області Лиманський район, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський у межах Затоківської селищної ради, було внесено до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця».
Таким чином, на твердження позивача, з 21.10.2015р. АТ «Укрзалізниця» є належним землекористувачем вищезазначеної земельної ділянки, як правонаступник ДП «Одеська залізниця».
Як стверджує позивач, 20.10.2020р. між ним (Товариство) та ТОВ «СІ ЛАЙН ЛОДЖИК» (Платник) було укладено Договір №ОД/НКМ-20- 371д-НЮ про компенсацію сплати земельного податку сторонніми особами за користування землею акціонерного товариства «Українська залізниця» на ділянках, що не мають кадастрових номерів.
Відповідно до умов Договору №ОД/НКМ-20- 371д-НЮ: земельна ділянка площею 0,0253 га, яка знаходиться в смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеської області, у межах Затоківської селищної ради, фактично використовується ТОВ «СІ ЛАЙН ЛОДЖИК» з метою проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (відстій) для технічних потреб (пункт 1.1 Договору).
При цьому, як зазначає позивач, земельна ділянка площею 0,0253 га, яка знаходиться в Одеській області Лиманський район, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський у межах Затоківської селищної ради, перебуває у постійному користуванні позивача на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 003996 від 10.03.1999р. (пункт 1.1 Договору).
На твердження позивача, відповідач зобов`язався на умовах цього Договору відшкодовувати позивачу витрати, пов`язані із сплатою позивачем земельного податку за земельну ділянку площею 0,0253 га, яка знаходиться в Одеській області Лиманський район, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський у межах Затоківської селищної ради (пункт 1.1 Договору).
Сторони погодили, що оплата здійснюється шляхом 100% річної передоплати у порядку безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Товариства, що вказаний у розділі Договору «Місцезнаходження та реквізити Сторін», протягом 30-ти днів з моменту виставлення Платнику рахунку-фактури Товариством в особі виробничого підрозділу регіональної філії «Одеська залізниця» Служби колії «Одеська дистанція захисних лісонасаджень».
При укладанні Договору його сторонами також було погоджено строк його дії з 01.01.2020р. до 31.12.2020р. Якщо жодна із Сторін не звернеться письмово за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору із пропозицією до іншої Сторони про припинення його дії, то Договір вважається пролонгованим на тих же умовах строком на рік (пункт 6 Договору).
Пунктом 2.2 Договору визначено, що розмір плати, яку сплачує Платник на користь Товариства складає 5 438 грн 13 коп. (без ПДВ), на 2020 рік.
Позивач звертає увагу суду, що Договір є чинним з огляду на те, що починаючи з дати його укладання жодна із сторін не зверталась до іншої сторони із пропозицією про припинення дії Договору.
Додатковою угодою №1 від 10.08.2021р. до Договору №ОД/НКМ-20-371д-НЮ компенсації плати сторонніми особами за користування землею регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на ділянках, що не мають кадастрових номерів від 20.10.2020р. сторонами було визначено розмір плати, яку сплачує відповідач на користь позивача, у розмірі 7 119 грн. з ПДВ за 2021 рік.
З огляду на вищезазначене, позивач вважає, що на підставі Договору у відповідача виник обов`язок щодо щорічного, протягом строку дії Договору, відшкодування витрат позивача, пов`язаних із сплатою останнім земельного податку за земельну ділянку площею 0,0253 га, визначену у розділі 1 Договору.
Однак, відповідач не виконав свій обов`язок за Договором.
Як стверджує позивач, за земельну ділянку площею 0,0253 га, яка розташована в Одеській області Лиманський район, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський у межах Затоківської селищної ради розмір витрат земельного податку, які сплатив позивач у 2021р., склав 7 119 грн., що підтверджується копією уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2021р. та платіжними дорученнями від 26.02.2021р. №3475072, від 26.03.2021р. №3544997, від 29.04.2021р. №3627336, від 28.05.2021р. №3709607, від 29.06.2021р. №3798993, від 29.07.2021р. №3900108, від 28.08.2021р. №3975076, від 29.11.2021р. №4268525, від 28.12.2021р. №4355917, від 27.01.2022р. №4461271.
У 2022р. позивач як земельний податок сплатив за земельну ділянку площею 0,0253 га, яка розташована в Одеській області Лиманський район, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський у межах Затоківської селищної ради 2022р. - 7 830 грн 88 коп., що підтверджується копією уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2022р. та платіжними дорученнями від 25.02.2022р. №4560929, від 29.03.2022р. №4621774, від 28.04.2022р. №4684744, від 30.05.2022р. №4751005, від 29.06.2022р. №4815281, від 28.07.2022р. №23412, від 28.08.2022р. №84050, від 29.09.2022р. №152414, від 28.10.2022р. №214529, від 29.11.2022р. №288422, від 28.12.2022р. №352629, від 27.01.2023р. №38353.
21 листопада 2022р. як зазначає позивач, ним було надіслано на адресу відповідача рахунки від 18.12.2022р. №72/191, від 18.11.2022р. №73/191 щодо здійснення оплати за Договором.
Крім того, листом від 17.03.2023р. №ПЧЛ-1-04/108 позивач звернувся до відповідача із вимогою про сплату наявної заборгованості. Але, відповіді та задоволення своїх вимог не отримав.
Як стверджує позивач, необхідність включення до бази оподаткування ПДВ коштів, отриманих у вигляді компенсації понесених витрат зі сплати земельного податку, підтверджена індивідуальною податковою консультацією ДПС від 25.02.2021р. №714/ІПК/99-00-21-03- 02-06.
Водночас, позивач звертає увагу суду, що при укладенні Додаткової угоди №1 до Договору було узгоджено, що розмір плати за Договором визначається з ПДВ.
Позивач зазначає, що строк виконання обов`язку відповідача щодо оплати позивачеві 14 949 грн 88 коп. (7119, 00 грн.+ 7830,88 грн. з ПДВ) в якості відшкодування витрат позивача із сплати земельного податку за 2021-2022рр. за земельну ділянку настав 21 грудня 2022р.
Поза тим, позивач зазначає, що відповідно до п. 4.3 Договору за несвоєчасне виконання (порушення) грошового зобовязання, у тому числі затримка, за цим Договором відповідач має сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 4.4 Договору строк нарахування Платнику пені за порушення строків оплати, встановлених п. 2.3. Договору, не обмежується шестимісячним строком згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України. Сторони встановили позовну давність щодо неустойки за цим Договором тривалістю 2 роки, відповідно до ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України.
З огляду на вищезазначене, позивач вважає правомірним стягнути з відповідача пеню у розмірі 9 425 грн 46 коп., нараховану по 06.08.2024р. окремо по кожному виставленому відповідачу рахунку для оплати.
Крім того, посилаючись на ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу три відсотки річних у розмірі 730 грн 38 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 429 грн 25 коп.
У якості нормативного обгрунтування позову позивач посилається на приписи ст.ст. 509, 525, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України.
Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, відзиву на позовну заяву не надав.
Дослідивши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, судом встановлено, що відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. №200 21.10.2015р. утворено шляхом злиття підприємств залізничного транспорту Акціонерне товариство «Українська залізниця», яке є правонаступником ДП «Одеська залізниця».
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.06.2020р. у справі №910/5953/17 встановлено, що державну реєстрацію АТ «Укрзалізниця» здійснено 21 жовтня 2015 року. Згідно зі статутом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №735, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.
Відповідно до рядку 30 Зведеного переліку земельних ділянок ДП «Одеська залізниця», право постійного користування якими вноситься до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015р., право постійного користування, встановлене згідно Державного акту на право постійного користування ІІ-ОД № 003996 від 10.03.1999 р. на земельну ділянку, розташовану в Одеській області Лиманський район, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський у межах Затоківської селищної ради, було внесено до статутного капіталу АТ «Українська залізниця».
З огляду на це, з 21.10.2015р. АТ «Українська залізниця» є належним землекористувачем вищезазначеної земельної ділянки, як правонаступник ДП «Одеська залізниця».
Судом встановлено, що 20 жовтня 2020р. між АТ «Українська залізниця» в особі Філії (Товариство) та ТОВ «СІ ЛАЙН ЛОДЖИК» (Платник) укладено Договір №ОД/НКМ-20- 371д-НЮ про компенсацію сплати земельного податку сторонніми особами за користування землею акціонерного товариства «Українська залізниця» на ділянках, що не мають кадастрових номерів, згідно п. 1.1. якого Платник зобов`язується на умовах та на підставі цього Договору компенсувати (відшкодувати) Товариству витрати, пов`язані зі сплатою Товариством земельного податку за земельну ділянку, яка знаходиться у постійному користуванні АТ «Укрзалізниця» на підставі Державного акту на право користування землею серії II-ОД №003996 від 10.03.1999р., та якою Платник користується з метою проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (відстій) для технічних потреб.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1.2. Договору земельна ділянка розташована: Одеська область Лиманский район смт. Затока м. Білгород-Дністровський у межах Затоківської селищної ради.
Загальна площа земельної ділянки складає 0,0253 га, згідно «Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» біля готелю «Два ангела», Лиманский район смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області» (п. 1.3. Договору).
Відповідно до п. 6.1 Договору він набирає чинності з моменту його укладення, тобто з дня його підписання Сторонами, і діє з 01.01.2020р. до 31.12.2020р..
В п. 6.2. Договору зазначено щодо закінчення строку дії цього Договору: якщо жодна із Сторін не звернеться письмово за тридцять (30-ть) календарних днів до закінчення строку дії Договору із пропозицією до іншої Сторони про припинення його дії, то Договір вважається пролонгованим на тих же умовах строком на рік.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять заяв жодної із сторін щодо припинення строку дії Договору, тому останній вважається чинним.
Пунктом 2.1 Договору сторони узгодили, що розрахунки за цим Договором здійснюються у національній валюті України.
Відповідно до п. 2.2. Договору розмір плати, яку сплачує Платник па користь Товариства, складає 5 438 грн. 13 коп., без ПДВ, на 2020 рік.
10 серпня 2021р. між АТ «Українська залізниця» в особі Філії та ТОВ «СІ ЛАЙН ЛОДЖИК» укладено Додаткову угоду №1 до Договору №ОД/НКМ-20-371д-НЮ про компенсацію сплати земельного податку сторонніми особами за користування землею акціонерного товариства «Українська залізниця» на ділянках, що не мають кадастрових номерів, якою сторонами погоджено викласти пункт 2.2 Договору у новій редакції, а саме: «розмір плати, яку сплачує Платник па користь Товариства, складає 7 119 грн., з ПДВ, на 2021 рік».
Згідно з п. 2.3. Договору оплата здійснюється шляхом 100% річної передоплати у порядку безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Товариства, що вказаний у розділі Договору «Місцезнаходження та реквізити Сторін», протягом 30-ти днів з моменту виставлення Платнику рахунку-фактури Товариством в особі виробничого підрозділу служби колії регіональної філії «Одеська залізниця» «Одеська дистанція захисних лісонасаджень».
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наданої АТ «Українська залізниця» (платник - Виробничий підрозділ «Одеська дистанція захисних лісонасаджень» Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця») уточнюючої податкової декларації з плати на землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2021р. сплачено 11 586 422 грн 23 коп. земельного податку, з яких 7 119 грн. (з ПДВ) земельного податку за земельну ділянку площею 0,0253 га, яка розташована в Одеській області Лиманський район, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський у межах Затоківської селищної ради.
Позивачем підтверджено сплату земельного податку за 2021р. платіжними дорученнями від 26.02.2021р. №3475072, від 26.03.202р. №3544997, від 29.04.2021р. №3627336, від 28.05.2021р. №3709607, від 29.06.2021р. №3798993, від 29.07.2021р. №3900108, від 28.08.2021р. №3975076, від 29.11.2021р. №4268525, від 28.12.2021р. №4355917, від 27.01.2022р. №4461271.
Водночас, згідно з уточнюючою податковою декларацією з плати за землю за 2022р. АТ «Українська залізниця» (платник - Виробничий підрозділ «Одеська дистанція захисних лісонасаджень» Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця») сплачено 12 745 034 грн 81 коп. земельного податку, з яких 7 830 грн 88 коп. (з ПДВ) земельного податку за земельну ділянку площею 0,0253 га, яка розташована в Одеській області Лиманський район, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський у межах Затоківської селищної ради.
Позивачем підтверджено сплату земельного податку за 2022р. платіжними дорученнями від 25.02.2022р. №4560929, від 29.03.2022р. №4621774, від 28.04.2022р. №4684744, від 30.05.2022р. №4751005, від 29.06.2022р. №4815281, від 28.07.2022р. №23412, від 28.08.2022р. №84050, від 29.09.2022р. №152414, від 28.10.2022р. №214529, від 29.11.2022р. №288422, від 28.12.2022р. №352629, від 27.01.2023р. №38353.
Як вбачається з матеріалів справи, виробничим підрозділом «Одеська дистанція захисних лісонасаджень» на виконання п. 2.3. Договору, 21.11.2022р. рекомендованим поштовим відправленням №6512303854641 на адресу ТОВ «СІ ЛАЙН ЛОДЖИК» направлено:
- рахунок №72/191 від 18.11.2022р. на суму 7 119 грн. (з ПДВ) із зазначенням платежу: Компенсація сплати земельного податку за користування землею за 2021р. згідно договору №ОД/НКМ-20-371д-НЮ від 20.10.2020р.;
- рахунок №73/191 18.11.2022р. на суму 7 830 грн 88 коп. (з ПДВ) із зазначенням платежу: Компенсація сплати земельного податку за користування землею за 2022р. згідно договору №ОД/НКМ-20-371д-НЮ від 20.10.2020р.
17 березня 2023р. виробничим підрозділом «Одеська дистанція захисних лісонасаджень» АТ «Українська залізниця» на адресу ТОВ «СІ ЛАЙН ЛОДЖИК» направлено вимогу щодо сплати рахунків №72/191 та №73/191 від 18.11.2022р.
Отже, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, позивач виконав свої зобов`язання згідно Договору №ОД/НКМ-20-371д-НЮ від 20.10.2020р. в повному обсязі.
Поза тим, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували виконання ТОВ «СІ ЛАЙН ЛОДЖИК» своїх зобов`язань за Договором №ОД/НКМ-20-371д-НЮ від 20.10.2020р. та сплати рахунків №72/191 та №73/191 від 18.11.2022р.
Відповідно до п. 3.3.1. Договору Платник зобов`язаний в обумовлені цим Договором строки у повному обсязі виконати грошове зобов`язання.
Згідно з п. 4.1. Договору невиконання або неналежне виконання умов даного Договору Платником є порушенням зобов`язання за цим Договором.
Відповідно до п. 4.2. Договору за порушення виконання зобов`язання за цим Договором Платник несе відповідальність відповідно до цього Договору та вимог чинного законодавства України.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких обставин, обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором №ОД/НКМ-20-371д-НЮ про компенсацію сплати земельного податку сторонніми особами за користування землею акціонерного товариства «Українська залізниця» на ділянках, що не мають кадастрових номерів від 20.10.2020р. у розмірі 14 949 грн 88 коп.
У ст. 610 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За приписами п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема щодо сплати неустойки.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного Кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання (порушення) грошового зобов`язання, у тому числі затримка, за цим Договором Платнику нараховується пеня від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 4.4. Договору строк нарахування Платнику пені, передбаченої цим Договором, не обмежується шестимісячним строком згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Сторони встановили позовну давність щодо неустойки за цим Договором тривалістю 2 (два) роки відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевірив наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат судом встановлено, що він є правильним, у зв`язку із чим підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення з ТОВ «СІ ЛАЙН ЛОДЖИК» пені у розмірі 9 425 грн 46 коп., 3% річних у розмірі 730 грн 38 коп. та інфляційних втрат у розмірі 1 429 грн 25 коп.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч. 1 ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі Трофимчук проти України (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ ЛАЙН ЛОДЖИК» про стягнення основної заборгованості за договором у розмірі 14 949 грн 88 коп., пені у розмірі 9 425 грн 46 коп., 3% річних у розмірі 730 грн 38 коп., інфляційних збитків у розмірі 1 429 грн 25 коп. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ ЛАЙН ЛОДЖИК» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 21, офіс 704/1, код ЄДРПОУ 35565081) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) заборгованість у розмірі 14 949 грн 88 коп., пені у розмірі 9 425 грн 46 коп., 3% річних у розмірі 730 грн 38 коп., інфляційних збитків у розмірі 1 429 грн 25 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 14 жовтня 2024 р.
Суддя Н.В. Рога
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 10.10.2024 |
Оприлюднено | 16.10.2024 |
Номер документу | 122271562 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про невиконання або неналежне виконання зобов’язань |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Рога Н.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні