Ухвала

від 14.10.2024 по справі 917/1702/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі

14.10.2024 Справа № 917/1702/24

Суддя Тимощенко О. М. розглянувши матеріали

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Полтавський алмазний інструмент", вул. І. Дорошенка, 34, м. Полтава, 36023,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмазний мір", вул. Шемші Калдаяков, 40, кв. 34, м. Астана, район Алмати, Республіка Казахстан 010000

про стягнення 425 134,12 євро заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

08.10.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Полтавський алмазний інструмент" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмазний мір" про стягнення 425 134,12 євро заборгованості за договором поставки товару №373-220001 від 18.042022 року (вх. № 1778/24).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024р. даний позов був переданий на розгляд судді Тимощенко О. М.

11.10.2024 року до суду від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, а саме: доказу відправлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу - поштової квитанції АТ "Укрпошта" віл 11.10.2024 року.

Дослідивши матеріали даної позовної заяви господарський суд встановив, що позовну заяву подано з додержанням вимог статей 162, 164, 172 ГПК України, у зв`язку з чим визнає їх достатніми для прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі.

Справа підлягає розгляду у порядку загального позовного провадження.

Суд зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідач по справі є нерезидентом, який не має свого представництва на території України.

Місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмазний мір" є вул. Шемші Калдаяков, 40, кв. 34, м. Астана, район Алмати, Республіка Казахстан 010000, яка є юридичною особою, що створена та діє за законодавством іншої держави та є нерезидентом із місцезнаходженням у Республіці Казахстан. Інформації щодо наявності на території України представництва відповідача у справі немає.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Так, між Приватним акціонерним товариством "Полтавський алмазний інструмент" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмазний мір" було укладено договір поставки товару №373-220001 від 18.042022 року.

Додатковою угодою №4 від 07.04.2023 сторони домовилися викласти пункт 10.2 розділу 10 договору в наступній редакції: "10.2. Усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим договором або у зв`язку з ним, у тому числі ті, що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Господарському суді Полтавської області, за місцем знаходження постачальника".

Таким чином, справа підсудна Господарському суду Полтавської області.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

У справах за участю нерезидентів для передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном господарськими судами застосовується Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, яка була імплементована в національне законодавство Законом України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000 №2052-III і набрала чинності для України з 26.11.2000.

Статтею 365 ГПК України передбачено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок вручення викликів, повідомлень та судових рішень іноземним юридичним особам регулюється ГПК, двосторонніми та багатосторонніми міжнародними договорами, ратифікованими Україною.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ГПК у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 1 Конвенції "Про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах", остання застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

У п. 46 Практичного керівництва із застосування Конвенції, яке розміщене на сайті Гаазької конференції (третє видання 2006 року та четверте видання 2016 року) та на сайті "Законодавство" Верховної Ради України (третє видання, 2006 року, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_a890, тут і далі саме на це видання надається посилання), в якому проаналізована практика застосування Конвенції судами держав-учасниць, вказано, що термін "вручення" має усталене техніко-юридичне значення і визначає вручення судом документів з дотриманням формальних вимог, які є юридично достатніми з точки зору інформування відповідача щодо судового процесу.

У Практичному керівництві зазначається, що суд кожної країни відповідно до національного законодавства визначає, чи підлягає документ відправленню за кордон. Звертається увага на те, що національна належність, місцезнаходження юридичної особи - нерезидента не є вирішальним для застосування Конвенції.

Тобто національне законодавство та судова практика можуть передбачати випадки, коли суд не направляє відповідачам-нерезидентам судові документи за кордон.

В Україні існує усталена судова практика (постанова Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/5257/21 та ін.) що судові документи можуть не відправлятися за кордон для вручення у разі, якщо іноземна юридична особа: має представника на території України, призначеного відповідно до вимог ГПК, має офіційне представництво на території України.

Судом встановлено, що відповідач - нерезидент не має представників чи зареєстрованих представництв на території України.

Кожен суд може здійснювати процесуальні дії виключно на території своєї держави, що випливає із принципу державного суверенітету. Повноваження суду не поширюються на територію іноземної держави. Відтак, якщо суд направляє судові документи без дотримання спеціального порядку вручення документів, передбаченого міжнародним договором, такі документи не розглядаються як судове повідомлення, повістка, рішення тощо, а мають статус звичайної кореспонденції приватної особи. Шляхом підписання міжнародного договору держава надає дозвіл іноземним судам офіційно вручати судові документи на своїй території. Якщо документ вручений не у порядку, визначеному міжнародним договором, то сторона, яка отримала такий документ, завжди може стверджувати, що вона не була повідомлена належним чином про судовий розгляд, не отримала ухвалу чи рішення суду. Вручення судового документу іноземній фізичній чи юридичній особі поза спеціальним порядком, встановленим міжнародним договором, може розглядатися як неповага суду до суверенітету іноземної держави. Таким чином, якщо суд, керуючись національним законодавством, певними міркуваннями та доводами, не дотримається встановленого Конвенцією формального порядку повідомлення всіх відповідачів, це може призвести до неможливості визнання та примусового виконання рішення суду за кордоном (у країні місцезнаходження відповідача чи його майна).

Спосіб (канал) вручення судових документів обирається судом, який ухвалив відповідний документ.

Оскільки позивач в позовній заяві вказав адресу відповідача у Республіці Казахстан (що підтверджується довідкою про державну реєстрацію юридичної особи відповідача №10100675035216 від 05.10.2023 року), то вручення судових документів має відбуватися за кордоном. Відтак застосуванню підлягає Конвенція (Україна та Республіка Казахстан є сторонами цієї Конвенції).

Конвенція передбачає можливість використання судом різних каналів вручення документів за кордоном:

1) основний (статті 5, 6, 7) - через Центральний орган держави, що запитується;

2) альтернативні: прямі консульські канали без застосування заходів примусу (ч.1 ст.8); - непрямі консульські канали (ч.1 ст.9 Конвенції); непрямі дипломатичні канали у виключних обставинах (ч.2 ст.9); поштові канали (ст.10(а)); прямі зв`язки між судовими та іншими посадовими особами, чи іншими компетентними особами (ст.10(б)); прямі зв`язки між особою, що бере участь у судовому процесі та судовими посадовими особами чи іншими компетентними особами (ст.10(с));

3) інші канали, які не регулюються Конвенцією: відповідно інших міжнародних угод (статті 11, 24, 25); національного законодавства держави яка вручає документи (ст.19).

У Практичному керівництві роз`яснюється, що поштові канали зв`язку - це відправка листів у вигляді звичайного поштового відправлення, рекомендованого листа та з повідомленням про вручення. Поштові канали також можуть охоплювати відправку електронною поштою та іншими сучасними засобами електронної комунікації, якщо це передбачено національним законодавством.

Пунктом "а" ст.10 Конвенції передбачено, якщо запитувана держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном.

Заяви і застереження, висловлені державами до міжнародного договору, є його невід`ємною частиною. При застосуванні багатостороннього міжнародного договору його положення діють з урахуванням заяв і застережень України, висловлених у законі під час ратифікації чи приєднання, та відповідної іноземної держави.

Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net) Республіка Казахстан заявила, що вона не заперечує проти способів передачі документів, передбачених статтями 8 та 10 Конвенції.

Суд має право обрати канал вручення документів з урахуванням вимог Конвенції. Основний та альтернативні канали є рівнозначними, тому суд з урахуванням принципу пропорційності (конкретних обставин справи) має обирати відповідний канал вручення документів.

Згідно статті 15 Конвенції кожна договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:

a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,

b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,

c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Відповідно до статті 7 Конституції Казахстану, у Республіці Казахстан державною мовою є казахська.

Таким чином, для належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання, відповідно до розділу ІХ Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне зобов`язати позивача надати суду примірники нотаріально засвідченого перекладу на казахську мову копії даної ухвали.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 176, 228, 234, 235, 247, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

3. Призначити підготовче засідання у справі на 05.12.2024 року на 09:00 год. Підготовче засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Полтавської області за адресою: м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, зал судових засідань 40 .

4. Зобов`язати позивача протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали подати до суду нотаріально засвідчений переклад на казахську мову копії даної ухвали.

5. Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.167, 184 ГПК України.

Суд звертає увагу відповідача, що усі документи, які подаються до Господарського суду Полтавської області, повинні бути переведені на українську мову і легалізовані у встановленому законодавством порядку.

6. Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

7. Попередити відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.2 ст.178 ГПК України). При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об`єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. ч.3,4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України).

8. Звернути увагу учасників процесу на порядок оформлення заяв, клопотань, заперечень, встановлений ст. 170 ГПК України, також на порядок подачі доказів, передбачений ст. 80 ГПК України.

9. Після надходження від відповідача до Господарського суду Полтавської області заяв по суті справи, направити їх копії позивачу для здійснення перекладу на українську мову. Встановити позивачу 10-ти денний строк з дня отримання вищезазначених документів для здійснення їх нотаріально засвідченого перекладу на українську мову та направлення до Господарського суду Полтавської області.

10. Повідомити учасників справи про те, що вони можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, на вебсторінці офіційного вебпорталу судової влади у мережі Інтернет за адресою: pl.arbitr.gov.ua.

Ухвала підписана 14.10.2024 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає (ст.ст.235,255 ГПК України).

Суддя О. М. Тимощенко