Рішення

від 08.10.2024 по справі 918/743/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/743/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

до відповідача-2 Комунального некомерційного підприємства "Пологовий будинок" Рівненської міської ради

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 88 793, 00 грн

Секретар судового засідання Гуменюк О.С.

В засіданні приймали участь:

Від органу прокуратури: Рункевич І.В.

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Рівненської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", до відповідача-2 Комунального некомерційного підприємства "Пологовий будинок" Рівненської міської ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 88 793,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та Комунальне некомерційне підприємство "Пологовий будинок" Рівненської міської ради уклали договір про постачання електричної енергії №16629-ВЦ (надалі-Договір). Згодом сторони уклали ряд додаткових угод, якими збільшили ціну за одиницю товару посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку. Відтак, за період дії Договору на постачання електричної енергії з ініціативи постачальника 3 рази збільшено ціну за електричну енергію з 3,4325 грн без ПДВ до 4,40458 грн без ПДВ, на тобто на 28,3%.

На переконання прокурора, додаткові угоди №3 від 26.09.2022 та №4 від 29.09.2022 укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому їх необхідно визнати недійсними в судовому порядку.

Оскільки додаткові угоди підлягають визнанню недійсними то розрахунок за поставлену електроенергію у вересні 2022 грудні 2022 року повинен здійснюватися за ціною, вказаною за умовами додаткової угоди № 2 від 23.09.2022 до Договору, а саме 3,74088 грн за 1 кВт/год без ПДВ. Таким чином, грошові кошти в сумі 88 793, 00 грн є такими, що були безпідставно одержані Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", а тому у відповідності до ст.ст. 216, 1212 ЦК України, підлягають поверненню.

Ухвалою суду від 19.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.09.2024.

02.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача -1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшов відзив на позовну заяву. Представником вказано, що Прокурор звертаючись в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області в позовній заяві не наводить жодних обставин та не надає до позову належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення прав та/або інтересів Рівненської міської ради Рівненської області по Договору (спірних додаткових угод). При тому, що даний Договір (спірні додаткові угоди) укладені між КНП "ПОЛОГОВИЙ БУДИНОК" та ТОВ "РОЕК", до яких Рівненська міська рада Рівненської області немає жодного відношення та більш того не є стороною даного Договору. Окрім того, Відповідач вважає, що додаткова угода №3, №4 до Договору, були укладена між сторонами у відповідності до умов договору, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Таким чином, оскільки правові підстави щодо визнання додаткових угод недійсними відсутні, то відповідно вимога Прокурора в частині застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення з TOB "РОЕК" на користь Рівненської міської ради коштів в сумі 88 793,00 грн, задоволенню не підлягає.

04.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від Рівненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив. Прокурор вважає доводи представника відповідача-1, викладені у відзиві на позовну заяву, необгрунтованими, а тому оскаржувані додаткові угоди укладені з порушенням закону та підлягають визнанню недійсними. Відповідно грошові кошти в сумі 88 793, 00 грн є такими, що були безпідставно одержані, а тому підлягають поверненню.

09.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача -1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшли заперечення на відповідь на відзив. Представник вказує, що прокурор звернувся в інтересах неналежного позивача, оскільки у прокуратури відсутні повноваження щодо представництва органів місцевого самоврядування, а саме Рівненської міської ради.

Ухвалою суду від 17.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.10.2024.

В судовому засіданні 08.10.2024 прокурор підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі, заперечила щодо відкладення розгляду справи.

В судове засідання 08.10.2024 представник позивача не з`явився, однак 08.10.2024 надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Рівненської міської ради.

В судове засідання 08.10.2024 представник відповідача-1 не з`явився, однак 03.10.2024 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 08.10.2024 представник відповідача-2 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Розглянувши клопотання представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи, суд вирішив наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За приписами статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Обставин, що передбачені ч. 2 ст. 202 ГПК України, судом не встановлено.

При цьому, відповідно до приписів ст. 202 ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Господарський суд зазначає, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Судом зазначається, що у даній справі судом не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

Враховуючи викладене, суд вважає неповажними причини неявки представника відповідача-1 в судове засідання, у зв`язку з чим відмовляє у відкладенні розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Рівненською окружною прокуратурою, за результатами опрацювання системи публічних закупівель "Прозорро" встановлено, що КНП "Рівненським пологовим будинком" Рівненської міської ради проведено закупівлю UA-2021-11-19-005639-b за предметом: "Електрична енергія".

За результатами аукціону переможцем визначено учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі ТОВ "РОЕК"), з яким в подальшому укладено з Комунальним некомерційним підприємством "Пологовий будинок" Рівненської міської ради Договір №16629-ВЦ на постачання електричної енергії від 31.12.2021 на суму 1 729 999,00 грн.

Згідно з п.п. 5.1., 5.2. Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції.

Відповідно до комерційної пропозиції (Додаток №2), ціна за електричну енергію (кВт*год) (одиницю товару) становить 3,4325 грн/кВт*год без ПДВ.

Відповідно до п. 13.8 Договору його умови не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків встановлених договором.

Абзацами 3, 4 п. 13.8 Договору встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається з умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показними, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному веб-сайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, Сторонами визначаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з веб-сайту) оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР та про діяльність ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за відповідний розрахунковий період, які оприлюднюються ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" згідно законодавства або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.

В подальшому між сторонами, на підставі даних з сайту ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ", експертного висновку Рівненської торгово-промислової палати підписано ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку:

- додатковою угодою № 2 від 23.09.2022 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 3,74088 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 01 вересня 2022 року (+ 9%);

- додатковою угодою № 3 від 26.09.2022 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 4,08006 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 11 вересня 2022 року (+19%);

- додатковою угодою № 4 від 29.09.2022 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 4,40458 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 21 вересня 2022 року (+28,3%).

Відтак, за період дії Договору на постачання електричної енергії з ініціативи постачальника 3 рази збільшено ціну за електричну енергію з 3,4325 грн без ПДВ до 4,40458 грн без ПДВ, на тобто на 28,3%.

Крім того, встановлено, що ТОВ "РОЕК" на виконання Договору поставлено 386 000 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1 727 338, 75 грн, а саме:

- згідно акту приймання-передавання за січень 2022 року №489001654/1/1 39 014 кВт*год. на суму 160698 грн 67 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №7 від 10.02.2022;

- згідно акту приймання-передавання за лютий 2022 року №489001654/2/1 26 223 кВт*год. на суму 139 992 грн 44 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №13 від 10.03.2022;

- згідно акту приймання-передавання за березень 2022 року №489001654/3/1 33 683 кВт*год. на суму 138 740 грн 29 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №28 від 12.04.2022;

- згідно акту приймання-передавання за квітень 2022 року №489001654/4/1 28 464 кВт*год. на суму 117 243 грн 22 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №41 від 10.05.2022;

- згідно акту приймання-передавання за травень 2022 року №489001654/5/1 35 213 кВт*год. на суму 145 042 грн 36 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №51 від 09.06.2022;

- згідно акту приймання-передавання за червень 2022 року №489001654/6/1 29 988 кВт*год. на суму 123 520 грн 58 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №63 від 12.07.2022;

- згідно акту приймання-передавання за липень 2022 року №489001654/7/1 27 695 кВт*год. на суму 114 075 грн 72 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №75 від 11.08.2022;

- згідно акту приймання-передавання за серпень 2022 року №489001654/8/1 26 592 кВт*год. на суму 109 532 грн 46 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №86 від 12.09.2022;

- згідно акту приймання-передавання за вересень 2022 року №489001654/9/1 40 044 кВт*год. на суму 195 821 грн 53 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №96 від 13.10.2022;

- згідно акту приймання-передавання за жовтень 2022 року №489001654/10/1 35 790 кВт*год. на суму 189 167 грн 89 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №105 від 11.11.2022;

- згідно акту приймання-передавання за листопад 2022 року №489001654/11/1 30 357 кВт*год. на суму 160 451 грн 80 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №116 від 12.12.2022;

- згідно акту приймання-передавання за грудень 2022 року №489001654/12/1 25 173 кВт*год. на суму 133 051 грн 79 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №133 від 23.12.2022.

Прокурор вказує, що додаткові угоди №3 від 26.09.2022, №4 від 29.09.2022 до Договору укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а безпідставно сплачені кошти стягненню з ТОВ "РОЕК" на користь Рівненської міської ради.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються поставки товару. Спірний характер правовідносин базується на тому, що прокурор вважає порушеними інтереси держави з огляду на недотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні додаткових договорів, якими внесено зміни до вартості товару що закуповувався.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 3 статті 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з нормами частини 1 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону № 922-VIII видно, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року по справі № 922/2321/22).

Наведене підтверджується також тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону України "Про публічні закупівлі" редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як також видно з пояснювальної записки до проекту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Як встановлено судом, 31.12.2021 за результатами проведеної процедури закупівлі відповідач-1 та відповідач-2 уклали договір про постачання електричної енергії та було поставлено 131 364 кВт*год електричної енергії на загальну суму 678 493,01 грн.

Додатковими угодами №3 від 26.09.2022, №4 від 29.09.2022 сторони збільшили ціну за одиницю товару (спожиту електричну енергію).

Суд встановив, що поставлений товар був не тільки прийнятий відповідачем-2 у власність, а й спожитий.

З матеріалів справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" ініціювало підписання додаткових угод, внаслідок чого збільшено ціну за одиницю товару у порівнянні з первинним договором.

На обґрунтування необхідності внесення змін до договору, шляхом укладення вказаних додаткових угод, ТОВ "РОЕК" надано один і той же експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати від 20.09.2022 відповідно до змісту якого середньозважена ціна на електроенергію на РДН (ОЕС) у першій декаді вересня 2022 року збільшилась на 10,37% в порівняні з серпнем 2022 року, а у другій декаді вересня 2022 року середньозважена ціна на електроенергію на РДН (ОЕС) збільшилась на 8,69% в порівняні з першою декадою вересня 2022 року.

Прокурор вказує, що вказані відомості не могли братись до уваги та бути підставою для внесення змін до Договору, щодо ціни електричної енергії, шляхом укладення додаткових угод оскільки вони не відображають коливання цін, що відбувались з моменту укладення договору до моменту підписання додаткової угоди.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього. Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

З наданого ТОВ "РОЕК" експертного висновку Рівненської торгово-промислової палати вбачається, що в ньому зазначені відомості лише щодо зміни цін на електричну енергію на РДН (ОЕС) за період з 01.08.2022 по 20.09.2022. Роздруківки результатів роботи РДН/ВДР з веб-сайту ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" мають лише довідково-інформаційний характер, а не встановлюють ціни на електроенергію та жодним чином не підтверджують факт неможливості здійснення поставки електроенергії за ціною яка визначена в договорі.

В той же час, експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати не містить відомостей щодо динаміки ціни на електроенергію, в ньому відсутній аналіз вартості ціни на дату укладення Договору № 16629-ВЦ від 31.12.2021 та додаткових угод, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електроенергії на ринку, у зв`язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Отже, вказані роздруківки та висновок за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру та в них не міститься точної інформації про коливання цін на електроенергію станом як на момент звернення товариства про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.

Окрім цього, вказані додаткові угоди укладені 26 та 29 вересня, тобто, впродовж 3 днів.

При цьому, згідно з п. 2.3.13. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №12, обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць.

Пунктом 4.19 вказаних Правил встановлено, що розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції).

У п. 5.4 Договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Виходячи із викладеного, для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку слід керуватися показниками середньозваженої ціни електричної енергії за відповідний календарний місяць, а не окремих дат в межах такого місяця.

Вказане також суперечить п. 13.7 Договору, відповідно до якого нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного (календарного місяця) і залишається незмінною до його завершення.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, метою регулювання, передбаченого ч. 5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Верховним Судом висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанова Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21).

Крім того, Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі та мети проведення відкритих тендерів, визначених Законом.

У постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 зазначено, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Аналогічна правова позиція викладене і у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №916/2536/22, де судом поміж іншого зазначено, що приписи Закону України "Про публічні закупівлі" є зрозумілими та Суд неодноразово висловлював правову позицію, зокрема стосовно п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону (п. 8.61 Постанови)

Також, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 24.01.2024 по справі № 922/2321/22, у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.

Водночас суд зробив висновок, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Ураховуючи викладене, суду вважає, що додаткові угоди № 3 від 26.09.2022 та № 4 від 29.09.2022 до Договору №16629-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу підлягають визнанню недійсними, оскільки суперечать наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тому суд визнає їх недійсними.

Оскільки зазначені додаткові угоди підлягають визнанню недійсними то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватись за ціною, вказаною за умовами Договору та додаткової угоди №2 від 23.09.2022, а саме 3,74088 грн за 1 кВт/год без ПДВ.

Так, згідно наданих КНП "Рівненський пологовий будинок" Рівненської міської ради актів приймання-передачі електричної енергії, ТОВ «РОЕК» за вересень грудень 2022 року поставлено 131 364 кВт*год електричної енергії на загальну суму 678 493,01 гривень.

З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за тарифом, визначеним у додатковій угоді №2 від 23.09.2022 до Договору, КНП "Пологовий будинок" Рівненської міської ради повинен був сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 131364 кВт*год кошти у розмірі 589 699,96 гривень (491 416,96 * 3,74088 +20% ПДВ).

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 88 793, 00 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 88 793, 00 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем 1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави суд відзначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки передбачено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У пунктах 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 у справі №16/472, від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі №12/111 та Верховний Суд від 26.07.2018у справі №926/1111/15.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.

Окремо необхідно зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

У даному випадку, укладення додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18).

Використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки електричної енергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод КНП "Пологовим будинком" Рівненської міської ради фактично отримано менший обсяг електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною. Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійсню компетентний орган.

При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Згідно зі Статутом КНП "Пологовий будинок" Рівненської міської ради, затвердженого рішенням № 4741 від 16.08.2018, засновником і Власником Підприємства є територіальна громада міста Рівного в особі Рівненської міської ради. Підприємство здійснює медичну та господарську некомерційну діяльність, є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Засновнику.

Майно підприємства належить до комунальної власності територіальної громади м. Рівного і закріплене за Підприємством на праві оперативного управління. Власник майна (Засновник), закріпленого за Підприємством на праві оперативного управління, здійснює контроль за використання та збереженням належного йому майна.

Відтак, Рівненською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано на адресу Рівненської міської ради відповідний лист №50-56-4644вих-24 від 28.05.2024, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору постачання електричної енергії.

З відповіді Рівненської міської ради вбачається, що заходи реагування не вживались та не плануються.

Отже, підсумовуючи зазначене, прокуратура обґрунтувала правомірність звернення до суду із цим позовом.

За результатом розгляду спору суд встановив, що додаткові угоди до договору, які були предметом розгляду, укладені з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці угоди суд визнав недійсними.

Надмірно сплачені кошти в сумі 88 793,00 грн необхідно стягнути з TOB "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської міської ради.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В позовній заяві прокурор просить стягнути з відповідача-1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 7 267, 20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні даного позову Рівненською обласною прокуратурою було сплачено 7 267, 20 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 08.08.2024 №1622.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 7 267, 20 грн покладаються на відповідачів - 1,2 у справі, по 3 633, 60 грн на кожного.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 26.09.2022 до Договору № 16629-ВЦ на постачання електричної енергії від 31.12.2021, укладеного між КНП "Пологовим будинком" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 29.09.2022 до Договору № 16629-ВЦ на постачання електричної енергії від 31.12.2021, укладеного між КНП "Пологовим будинком" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, будинок 71-Б, місто Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Рівненської міської ради (вул. Соборна, 12 а, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 05305939) в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 88 793,00 (вісімдесят вісім тисяч сімсот дев`яносто три) грн 00 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Івана Мазепи, будинок 6, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 36716332) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп.

6. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Пологовий будинок" Рівненської міської ради (вул. Івана Мазепи, будинок 6, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 36716332) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14 жовтня 2024 року.

Суддя А.М. Горплюк