Ухвала

від 14.10.2024 по справі 920/1061/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.10.2024м. СумиСправа № 920/1061/23(920/1130/24)Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., розглянувши матеріали справи № 920/1061/23(920/1130/24)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Каденюка Леоніда,1, код 34113412)

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення 9442 грн 33 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача 9442,33 грн заборгованості за надані послугу з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 по 30.06.2024 та 2422,40 грн судового збору.

Ухвалою від 13.09.2024 суд постановив: прийняти позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/1061/23 банкрутство ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"; справа № 920/1061/23(920/1130/24) підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського кодексу України (далі ГПК України) розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Отже, оскільки в цьому випадку засідання не призначалось, суд має вчинити усі дії з підготовки справи до розгляду протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі.

27.09.2024 до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

30.09.2024 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому просить суд залишити справу без руху в зв`язку з неналежними доказами сплати судового збору; залишити справу без руху в зв`язку з відсутністю довіреності у представника позивача; розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; долучити до справи в якості третіх осіб Шосткинську міську раду і Управителя-виконавця ТОВ «Жилкомсервіс»; направити наказ Міністерства регіонального розвитку «Про затвердження методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» № 315 до Верховного Суду України на розгляд його конституційності, а саме главу IV «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення»; зупинити провадження по справі до набрання законної сили рішення Окружного адміністартивного суду міста Києва по справі № 320/25019/24; відмовити у задоволенні позовних вимог.

Щодо клопотання відповідача про неналежність доказів сплати судового збору та відсутність довіреності у представника позивача суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Так, господарським судом здійснено перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та встановлено, що кошти у розмірі 2422,40 грн за платіжною інструкцією № 2804 від 12.08.2024 зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання про залишення справи без руху в зв`язку з неналежними доказами сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Як вбачається з поданих матеріалів, позовну заяву підписано керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт», що підтверджується доданим до позовної заяви Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого керівником ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» є Будашний Микола Семенович.

Отже, з урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про залишення справи без руху в зв`язку з відсутністю довіреності у представника позивача.

Щодо клопотань відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження суд зазначає наступне.

Частинами 3, 4, 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Частиною 7 ст. 250 ГПК України передбачено, що частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

За змістом частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотань відповідача, характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають розгляду справи у загальному провадженні, а отже наявні підстави для відмови у задоволенні клопотань про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Щодо клопотання відповідача про залучення третіх осіб суд зазначає про наступне.

Згідно зі ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Розглянувши дане клопотання, суд залишає його без задоволення, оскільки звертаючись з ним відповідач не обґрунтував яким чином і на які права та обов`язки Шосткинської міської ради та ТОВ «Жилкомсервіс» може вплинути прийняте за результатами вирішення даного спору судове рішення.

Також відповідачка не обгрунтувала ані нормативно, ані довільно своє клопотання про направлення наказу Міністерства регіонального розвитку «Про затвердження методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» №315 до Верховного Суду України на розгляд його конституційності, а саме главу IV «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення».

Суд констатує, що Верховний Суд України наразі ліквідовано, на цей час утворено Верховний Суд, до компетенції якого порушене відповідачкою питання не віднесено, як і направлення місцевим судом нормативного документу до Верховного Суду на розгляд його конституційності.

З урахуванням цього клопотання відповідачки про направлення до Верховного Суду України згаданого наказу задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі суд зазначає про наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За наведеною нормою обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому наведена процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №910/6674/19.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01 березня 2024 року у справі №910/17615/20, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини першої ст. 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

В обґрунтування клопотання заявниця зазначає про те, що в адміністративній справі № 320/25019/24 вирішується питання щодо чинності окремих положень викладених у пунктах 1-3 розділу VI Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі Методика розподілу), яка застосовувалась позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості у справі № 920/1061/23(920/1130/24).

Відповідно до ст. 1 Кодексу адміністративного судочинства України цей Кодекс (далі КАС України) визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

За частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Статтею 265 КАС України визначені наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним. Так, за частиною другою цієї статті нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Процесуальним законодавством регламентовано порядок втрати чинності нормативно-правового акта в разі визнання його протиправним, а саме: з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду (п.8.22. постанови Верховного Суду від 01.03.2024 у справі №910/17615/20).

У постанові від 21.09.2021 у справі №910/10374/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

У постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду також зазначив, що під час розгляду справи про визнання протиправним та нечинним нормативного-правового чи індивідуального акта суд адміністративної юрисдикції з`ясовує питання законності чи незаконності прийняття такого акта; законність та порядок прийняття якого не належить до обставин справи господарської юрисдикції.

Питання застосовності (незастосовності) до встановлених господарським судом обставин справи певного нормативно-правового акта як джерела права жодним чином не належить до обставин господарської справи, які входять до кола доказування у справі та не є фактами, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, а підлягає вирішенню судом в порядку частини шостої статті 11 ГПК України.

Вирішення питання про чинність/нечинність нормативного-правового акта не є підставою для зупинення провадження в господарській справі, адже господарський суд в межах вирішення господарського спору не лише може, але й зобов`язаний самостійно, дотримуючись завдань та принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 ГПК України, в тому числі змагальності та диспозитивності, встановити обставини, які є предметом доказування у ній, застосувати джерела права та розглянути спір у відповідності зі статтями 2 та 11 ГПК України.

Отже, наявність спору щодо чинності (законності) окремих положень Методики розподілу, не свідчить про об`єктивну неможливість здійснення розгляду цієї справи та відповідно не може бути підставою для зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

Ураховуючи вимоги частини 1 статті 14 ГПК України, згідно з якою суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд, керуючись принципом диспозитивності, здійснює розгляд справи з урахуванням обставин справи та поданих сторонами доказів, які існують та містяться у матеріалах справи на момент розгляду спору.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у цій справі не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи до розгляду Київським окружним адміністративним судом справи № 320/25019/24, оскільки зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду та входять до предмету доказування у справі № 920/1061/23(920/1130/24).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі та відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, що розглядається.

Керуючись статтями 48, 252, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотань відповідача про залишення справи без руху.

2. Відмовити у задоволенні клопотань відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

3. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залучення до справи третіх осіб.

4. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про направлення до Верховного Суду України наказу щодо його конституційності.

5. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

У зв`язку із перебуванням судді Яковенка В.В. у відпустці з 07.10.2024 по 11.10.2024 ухвалу підписано 14.10.2024.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: htps://court.gov.ua/sud5021/.

Суддя В.В. Яковенко