Рішення

від 08.10.2024 по справі 922/2784/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2784/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вал-Оіл", м. Харків до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України", м. Харків про стягнення 51650,00 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вал-Оіл" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів за договором поставки № 17ПВДП/01-24 від 17.01.2024 у розмірі 51650,00 грн.

Також, позивач просить суд розподілити судові витрати відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Ухвалою суду від 09.08.2024 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідачем до суду був поданий відзив на позовну заяву (вх.№ 21287 від 26.08.2024), в якому він просить суд надати відстрочку виконання рішення по справі строком до 31.12.2024. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач визнає наявність обов`язку виконання рішення суду в зазначеній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, проте зазначає про існування на даний час незалежних від нього обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на те, що через військову агресію РФ проти України та, як наслідок, введення воєнного стану, обумовлено те, що підприємство на даний час має значні фінансові труднощі та опинилося у скрутній фінансово-економічній кризі.

Позивач 26.08.2024 за вх.№ 21352 надав відповідь на відзив, згідно якої просить суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача, оскільки складний економічний стан у підприємства не є безумовною підставою для задоволення клопотання відповідача. Також, позивач зазначає, що відповідачем не подано доказів щодо впевненої можливості виконання рішення суду або доказів щодо термінів та шляхів отримання коштів для розрахунку з позивачем, не наведено будь-якого обґрунтування за рахунок яких саме надходжень відповідач планує погашати борг за рішенням суду у даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вал-Оіл" (постачальник) та Дочірнім підприємством Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (покупець) був укладений договір поставки (купівлі-продажу) товару №17ПВДП/01-24 (надалі - договір) відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язувався прийняти і оплатити наступний товар: Дизельне паливо у кількості 77442 літрів вартістю 51,65 грн. за літр на загальну суму 3999879,30 грн.

Відповідно до п.4.1 договору відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити розрахунки за поставлений товар шляхом оплати рахунку позивача за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у п.4.2 договору.

Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що рахунок приймається до оплати при отриманні товару та всіх документів, що підтверджують належну якість товару (сертифікат/ паспорт якості тощо), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ відповідача, який безпосередньо отримав партію товару, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару. Позивач має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів (у тому числі електронних) позивач зобов`язується відшкодувати спричинені відповідачу збитки (витрати).

За умовами п.4.3 договору відповідач зобов`язався розрахуватися з позивачем за отриманий товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання від позивача документів, зазначених в п.4.1, п. 4.2 цього договору. У випадку затримки позивачем передачі повного пакету документів, визначених договором цінним листом з описом вкладення відповідачу, обов`язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання позивачем взятих на себе зобов`язань.

Товар, відповідно до п.5.1 договору, постачається за рахунок та автомобільним транспортом відповідача на умовах EXW (самовивіз зі складу постачальника).

У п.5.3 договору сторони дійшли згоди, що після передачі товару та виконання обов`язку з поставки уповноважена відповідачем особа підписує видаткові накладні на отриманий товар та передає їх позивачу. Обов`язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в п. 4.2 договору.

Датою передачі товару від позивача відповідачу вважається дата підписання видаткової накладної на товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально-відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами (п.5.4 договору).

У п.10.1 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 14.02.2024.

Між сторонами було складено та підписано специфікацію до договору (додаток), якою сторони погодили найменування товару, його кількість, одиницю вимір на ціну.

Додатковою угодою № 1 від 14.02.2024 до договору п. 10.1. договору було викладено в наступній редакції: "цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 13.05.2024.

У п.14.1. договору, згідно Закону України "Про електронні документи та документообіг", сторони домовились про використання в документообігу електронних документів. Здійснювати документообіг за допомогою системи Paperless, MeDoc.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 51650,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи. Також позивач при відвантаженні товару надавав відповідачу документи, що підтверджують належну якість товару, у передбачені чинним законодавством строки зареєстрував податкові накладні в єдиному електронному реєстрі, що підтверджується податковими накладними, наявними у матеріалах справи.

У відповідності до пунктів 4.1., 4.2. договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято: рахунок на оплату № 228 від 29 березня 2024 року на дизельне паливо у кількості 890 літрів на загальну суму 45968,50 грн., паспорт якості №77 від 15.03.2024; рахунок на оплату №333 від 08.04.2024 на дизельне паливо у кількості 110 літрів на загальну суму 5681,50 грн., паспорт якості №3894/ВР02/2024 від 20.03.2024.

В матеріалах справи відсутні докази надходження позивачу з боку відповідача претензій щодо якості, кількості, ціни, ненадання відповідних документів з приводу товару за договором на суму 51650,00 грн.

Окрім того, між сторонами було складено акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2024 - травень 2024 за договором, у якому відсутні відомості щодо сплати відповідачем позивачу суми 51650,00 грн.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав, за отриманий товар з позивачем не розрахувався, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість за договором в сумі 51650,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було встановлено судом, відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити розрахунок за отриманий товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання від позивача документів, зазначених в п.4.1, п. 4.2 цього договору.

Отже, обов`язок відповідача з оплати поставленого позивачем товару на час звернення з позовом до суду настав.

Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 51650,00 грн. підтверджується матеріалами справи.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу 51650,00 грн. за отриманий товар за договором.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 51650,00 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги суд вважає обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити та розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

З наведеного випливає, що при вирішенні питання про надання відстрочки мають значення майновий стан сторін, соціальна значущість підприємства та негативні явища, що можуть з`явитися у разі примусового виконання рішення.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зазначені відповідачем у клопотанні обставини не можуть бути підставою для його задоволення, оскільки боржник сам несе економічну відповідальність за свої дії та ризики, а подальше його ухилення від сплати присуджених сум за рішенням суду у справі суттєво зачіпає інтереси стягувача. Складне фінансове становище відповідача у зв`язку з військовою агресію РФ проти України, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення, оскільки відстрочення виконання рішення має базуватись на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача та боржника.

При цьому суд зазначає, що відповідачем не було надано до суду будь-яких доказів на підтвердження його звернення до позивача з пропозицією укладання мирової угоди у справі, якою можливо було б встановити умови відстрочення виконання рішення у справі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення не підлягає задоволенню, у зв`язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

Разом з цим суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 120, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2, код ЄДРПОУ 31941174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вал-Оіл" (61001 м. Харків, вул. 23 Серпня, 55-А, кв. 19, код ЄДРПОУ 38381921) грошові кошти за договором поставки № 17ПВДП/01-24 від 17.01.2024 у розмірі 51650,00 грн. та 2422,40 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вал-Оіл" (61001 м. Харків, вул. 23 Серпня, 55-А, кв. 19, код ЄДРПОУ 38381921).

Відповідач: Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2, код ЄДРПОУ 31941174).

Повне рішення складено "14" жовтня 2024 р.

СуддяА.М. Буракова

справа № 922/2784/24