Постанова

від 02.10.2024 по справі б15/101-08

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № Б15/101-08

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників:

відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) та Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.06.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024

у справі № Б15/101-08

за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

до Державної організації (установи, закладу) "971 Управління начальника робіт"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. Провадження у справі про банкрутство "971 Управління начальника робіт", м. Дніпро перебуває на стадії ліквідації, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Величко В.Ю.

2. 07.03.2023 до господарського суду Дніпропетровської області електронною поштою надійшла заява №02-16/1203 від 07.03.2023 з додатком від ліквідатора Величка В.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності, в якій ліквідатор просив:

- покласти на Міністерство оборони України субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Державної організації (установи, закладу) "971 Управління начальника робіт";

- стягнути з Міністерства оборони України (ідентифікаційний код: 00034022, юридична адреса: Україна, 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд.6) на користь Державної організації (установи, закладу) "971 Управління начальника робіт" (ідентифікаційний код: 07737235, юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Фурманова, буд.11) грошові кошти в розмірі 8 268 976, 01 грн.

3. 22.05.2023 до господарського суду Дніпропетровської області електронною поштою надійшла уточнена заява №02-16/1203 від 22.05.2023 з додатками від ліквідатора Величка В.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності, в якій ліквідатор просив:

- покласти на Міністерство оборони України субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Державної організації (установи, закладу) "971 Управління начальника робіт";

- стягнути з Міністерства оборони України (ідентифікаційний код: 00034022, юридична адреса: Україна, 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд.6) на користь Державної організації (установи, закладу) "971 Управління начальника робіт" (ідентифікаційний код: 07737235, юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Фурманова, буд.11) грошові кошти в розмірі 8 275 619,62 грн.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

4. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.06.2023р. у справі № Б15/101-08:

- заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Величка В.Ю. в редакції від 01.06.2023 №02-16/1221 - задоволено;

- покладено солідарно на Міністерство оборони України (ідентифікаційний код: 00034022, юридична адреса: Україна, 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд.6) та Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) (ідентифікаційний код: 32200555, юридична адреса: Україна, 01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, буд. 18/2) субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Державної організації (установи, закладу) "971 Управління начальника робіт";

- стягнуто солідарно з Міністерства оборони України (ідентифікаційний код: 00034022, юридична адреса: Україна, 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд.6) та Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) (ідентифікаційний код: 32200555, юридична адреса: Україна, 01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, буд. 18/2) на користь Державної організації (установи, закладу) "971 Управління начальника робіт" (ідентифікаційний код: 07737235, юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Фурманова, буд.11) грошові кошти в розмірі 8 275 619,62 грн.

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 залишено без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.06.2023р. у справі № Б15/101-08.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

6. До Верховного Суду від Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) та Міністерства оборони України надійшли касаційні скарги у яких заявлено вимоги скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 у справі № Б15/101-08 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Величка В.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності на Міністерство оборони України та Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) за зобов`язаннями Державної організації (установи, закладу) « 971 Управління начальника робіт». В разі висновку суду про обґрунтованість заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Величка В.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності, застосувати строки позовної давності.

7. В обґрунтування підстав для задоволення касаційних скарг наводяться наступні доводи:

7.1. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а саме:

-у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 01.10.2020 у справі №914/3120/15 (щодо застосування ст. 61 КУзПБ України у її сукупності зі ст. 215 ГК України та порядком становлення складу господарського правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 61 КУзПБ);

-у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 (щодо застосування частини другої статті 61 КУзПБ з урахуванням положень статті 74, 76 - 77 ГПК України в частині покладення на ліквідатора обов`язку доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства));

- у постанові від 16.01.2024 у справі № 920/9/23 щодо стандарту доказування та застосування ст. 74 ГПК України;

-у постановах від 30.04.2020 у справі № 908/61/13-г, від 13.01.2016 у справі №922/5094/14, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 14/325«б», щодо застосування ст. 261 ЦК України;

-у постанові від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15 (щодо застосування ст. 261 ЦК України стосовно визначення початку перебігу строку позовної давності для звернення ліквідатора з заявою про притягнення до субсидіарної відповідальності).

7.2. Також скаржник зазначив, що суди прийняли рішення про права, інтереси осіб, що не були залучені до участі у справі - фактично встановивши неправомірність вибуття за договорами купівлі-продажу нерухомого майна, не залучили до участі у справі власників такого майна, що відповідно до п.8 ч. 1 ст. 310 ГПК України є підставою для скасування цих рішень.

Відзиви

8.Від ОСОБА_4, ОСОБА_5, Профспілкового комітету № 8 Центрального комітету профспілки працівників ЗСУ надійшли відзиви на касаційні скарги у яких наводяться аргументи щодо залишення без змін оскаржуваних судових рішень.

Інші заяви та клопотання

9. Відсутні.

Розгляд касаційних скарг Верховним Судом

10. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно задовольнити частково, а оскаржувані судові рішення слід скасувати з направленням справи у скасованій частині на новий розгляд, виходячи з наступного.

11. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

12. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:

Відповідно до п. 1 Положення про ДО "971 Управління начальника робіт" (далі - УНР, Управління, банкрут) є державною установою, яка заснована Міністерством оборони України в організаційно-правовій формі державного комерційного підприємства, функціонально підпорядкована Центральному спеціалізованому будівельному управлінню (госпрозрахунковому) Міністерства оборони України (далі - ЦСБУ). УНР має самостійний баланс, статутний фонд та знаходиться на повному господарському розрахунку і не фінансується з державного бюджету (повне самофінансування).

Пунктом 2 Положення визначено, що у своїй діяльності УНР керується наказами та директивами Міністра оборони України і його заступників, наказами та розпорядженнями директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України, наказами та розпорядженнями начальника ЦСБУ та цим Положенням.

Згідно з п. 5 Положення УНР має право від свого імені відчужувати майнові об`єкти, у т.ч. нерухомі, якими УНР користується на праві повного господарського відання, лише за попередньою згодою органу, до сфери оперативного управління якого воно входить, тобто ЦСБУ, а одержані кошти спрямовувати на інвестування виробничої діяльності УНР.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі про банкрутство № Б15/101-08 ініційовано 18.03.2008 року Управлінням Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська у зв`язку з несплатою боржником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2007 у справі А5/244 на суму 201 963,16 грн., за заявою якого ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2008р. і було порушено провадження про банкрутство "971 Управління начальника робіт".

"971 Управління начальника робіт" діяло у формі державного комерційного підприємства, метою створення і діяльності якого є досягнення економічних і соціальних результатів, отримання прибутку (п. 4 Положення про УНР)

Між тим, цілей створення та діяльності даного суб`єкта господарювання досягнуто не було, оскільки збитки від його діяльності у 2005 році становили 1 732 тис. грн, у 2006 році - 427 тис. грн., у 2007 році - 459 тис. грн.

Так, до відкриття провадження у справі - у 2004-2007 роках об`єкти нерухомого майна, які перебували у господарському віданні боржника, були відчужені представниками Міністерства оборони України та Центрального спеціалізованого будівельного управління без спрямування коштів від їх продажу на рахунки боржника.

Зокрема, 17.11.2004 та 05.03.2005 реалізовані адміністративні будівлі літ. А-2 з прибудовами загальною площею 612,2 кв.м. та гаражні бокси загальною площею 513 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 745 000 грн.

12.12.2005 також реалізовані будівлі та споруди, розташовані за адресою АДРЕСА_5 за 3 830 000 грн.

На підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2007 реалізовано комплекс будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 за 355 500 грн.

Таким чином, майно, що перебувало у господарському віданні боржника, напередодні відкриття провадження у справі про банкрутство відчужено на загальну суму 4 930 500 грн.

Як зазначив ліквідатор у заяві, аналізом виписок із банківських рахунків боржника встановлено, що грошові кошти від реалізації вказаних об`єктів нерухомого майна, боржникові не надходили.

В матеріалах справи про банкрутство № Б15/101-08 (т. 2, а.с. 81-96) міститься Аналіз фінансового стану "971 Управління начальника робіт", виконаний станом на 01.07.2008 року розпорядником майна боржника Левченком В.В. У висновках до вказаного Аналізу фінансового стану "971 Управління начальника робіт" не зазначено про наявність ознак доведення до банкрутства, однак вказаний Аналіз містить необхідні розрахунки, які передбачені Методичними рекомендаціями щодо виявлення неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 для встановлення ознак доведення до банкрутства, зокрема, забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами; забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами; розмір чистих активів.

На виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 ліквідатором банкрута проведено Аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності "971 Управління начальника робіт". Ліквідатором банкрута Величком В.Ю. зроблено висновок про те, що сукупний аналіз факторів, які підлягають аналізуванню під час визначення ознак доведення до банкрутства, дає обґрунтовані підстави для висновку про наявність ознак доведення 971 УНР до банкрутства.

Зокрема, детальний аналіз правочинів, згідно з якими реалізувалось майно УНР (попередня назва - військова частина НОМЕР_1 ), свідчить про наступне.

17.11.2004 та 05.03.2005 реалізовані адміністративні будівлі літ. А-2 з прибудовами загальною площею 612,2 кв.м. та гаражні бокси загальною площею 513 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 745 000 грн.

Стороною по договору - продавцем майна (балансоутримувачем якого був боржник у даній справі) виступило Центральне спеціалізоване будівельне управління.

За Актами прийому-передачі майна від 22.11.2004 та 05.03.2005 майно передане покупцю командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 05.03.2005 військова частина НОМЕР_1 відступила своє право вимоги до покупця майна щодо отримання оплати за проданий об`єкт новому кредитору - Центральному спеціалізованому будівельному управлінню.

Таким чином, майно, належне боржнику на праві повного господарського відання відчужене Центральним спеціалізованим будівельним управлінням, а кошти отримані від продажу майна до УНР не надійшли.

З матеріалів справи також вбачається, що Військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону оскаржувалась правомірність відчуження вказаного майна.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2020 у даній справі встановлено порушення чинного законодавства при відчуженні цього майна, зокрема те, що рішення про відчуження цих об`єктів мав приймати Кабінет Міністрів України, чого зроблено не було, а в позові було відмовлено лише через сплив позовної давності.

Так, у вищезазначеному рішенні судом першої інстанції встановлені наступні обставини:

«Спірне майно - адміністративна будівля літера А-2 з прибудовами літ. АI-2, літ. АII-2, літ. А III -2, літ. АY-2, літ. АYI -1 приміщення № 2 загальною площею 2191,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, частина адміністративної будівлі літ. А-2 з прибудовами, загальною площею 612,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та гаражні бокси літера Б-1 площею 513 кв.м. було військовим майном. Доказів, які б спростовували належність спірного майна до військового, відповідачем не подано.

Вказане підтверджується тим, що рішенням виконкому Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 03.01.1953 № 1 закріплено за Військовим Міністерством Союзу РСР всі земельні ділянки, які займають військові частини у межах м.Дніпропетровська разом із побудованими на них будівлями, спорудами, внутрішніми мережами спецобладнання, зокрема, і ділянку № 8 площею 0,64 га, розташовану у АДРЕСА_1 (а.с. 108-109, т.25).

У серпні 1969 року виконком Дніпропетровської міської Ради народних депутатів видав План земель, наданих у постійне користування, розташованих за адресою АДРЕСА_1 , які віднесено до земель Міністерства оборони (а.с. 110-111, т. 25).

25.11.2002 Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" видано Свідоцтво про право власності на частину адміністративної будівлі літ. А-2 з прибудовами загальною площею 2191,6 кв.м. структурного підрозділу Центрального спеціалізованого будівельно-монтажного управління (військова частина НОМЕР_2 ) Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Міністерства оборони України військової частини НОМЕР_1 (УНР), яка розташована по АДРЕСА_1 , яким підтверджується належність цієї будівлі державі в особі Верховної Ради України на праві державної власності. Свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 21.11.2002 № НОМЕР_3. Тобто, Свідоцтвом про право власності, що видане у встановленому порядку, підтверджено, що це майно закріплене за військовою частиною НОМЕР_1 (УНР) і тому має статус військового майна.

26.12.2003 частина адміністративної будівлі літ. А-2 з прибудовами загальною площею 2191,6 кв.м., яка належала платнику податків військовій частині НОМЕР_1 на праві повного господарського відання, продана на цільовому аукціоні з продажу активів, які знаходились у податковій заставі. Переможцем аукціону визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВС компані, ЛТД", кінцева ціна продажу - 2 438 735 грн.

13.01.2004 нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори видано Товариству з обмеженою відповідальністю "ДВС компані ЛТД" Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.

19.01.2004 Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська листом № 1278/10/24-022 повідомила військову частину НОМЕР_1 про те, що 26.12.2003 на Універсальній українській біржі відбулася реалізація активів, які перебували на балансі військової частини, а саме: частини адміністративної будівлі літера А-2 з прибудовами загальною площею 2191,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на суму 2 438 735 грн. На погашення податкового боргу підприємства до бюджету перераховано 328 976,45 грн., залишок коштів направлено на розрахунковий рахунок боржника.

Доказів про те, що при зверненні стягнення на це майно ДО "971 УНР" було отримано узгодження органу, уповноваженого управляти державним майном, як те передбачено п. 11 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податкові заставі, до матеріалів справи не подано.

16.02.2004 між ТОВ "ДВС компані, ЛТД" та ТОВ з іноземними інвестиціями "Адресъ" укладено договір купівлі-продажу частини адміністративної будівлі, за яким останнє придбало у власність частину адміністративної будівлі А-2 з прибудовами загальною площею 2191,6 кв.м.

Інша частина адміністративної будівлі літ. А-2 з прибудовами, загальною площею 612,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 також перебувала на балансовому обліку військової частини НОМЕР_1 (правопопередника банкрута), що підтверджується довідкою командира та головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 від 2005 року (а.с. 102, т.27).

Свідоцтво про право власності на цю частину будівлі видане 22.12.2004 виконкомом Дніпропетровської міської ради на підставі рішення від 20.12.2004 за № 3718, власником майна вказана держава, в особі Верховної Ради України, форма власності - загальнодержавна.

У Свідоцтві про право власності на нерухоме майно зазначено, що це об`єкт структурного підрозділу Центрального спеціалізованого будівельно-монтажного управління (військова частина НОМЕР_2 ) Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Міністерства оборони України військової частини НОМЕР_1 (УНР).

05.03.2005 між представником Центрального спеціалізованого будівельного управління та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Адресъ" укладено договір купівлі-продажу частини адміністративної будівлі літ. А-2 з прибудовами, загальною площею 612,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Доказів прийняття рішення Кабінетом Міністрів України щодо відчуження цього майна матеріали справи не містять.

На підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 16.09.2004 №2670 01.11.2004 видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - гаражні бокси літ. Б-1 загальною площею 513 кв.м., структурного підрозділу Центрального спеціалізованого будівельно-монтажного управління (військова частина НОМЕР_2 ) Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Міністерства оборони України військової частини НОМЕР_1 (УНР). У Свідоцтві зазначено, що власником майна є держава в особі Верховної Ради України, форма власності - загальнодержавна.

У матеріалах справи про банкрутство (а.с. 123, т.27) міститься лист Міністерства оборони України від 12.11.2004 № 2328, адресований керівнику боржника про те, що Міністерство дозволяє 971 Управлінню начальника робіт (військовій частині НОМЕР_1 ) здійснити, згідно з чинним законодавством, відчуження нерухомого майна, яке перебуває на балансі управління, зокрема, гаражних боксів загальною площею 513 м.кв. (АДРЕСА_1) Товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ "Адресъ", а кошти, отримані від продажу нерухомого майна, спрямувати на потреби виробничої діяльності.

17.11.2004 між ЦСБУ та ТОВ "Адресъ" укладено договір купівлі-продажу гаражних боксів літ. Б-1 загальною площею 513,0 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Договір від імені продавця - Міністерства оборони України підписано керівником ДО "971 УНР".

Щодо відчуження гаражних боксів також не приймалось відповідне рішення Кабінетом Міністрів України, а нерухоме майно продане з дозволу Міністерства оборони України, що суперечить чинному законодавству».

Аналогічні порушення були допущені при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.05.2006 року за яким відчужено майновий комплекс, розташований у АДРЕСА_4 .

07.12.2005 Центральним спеціалізованим будівельним управлінням в особі Мельника В.Л. (як зазначено в договорі - за попередньої згоди Міністерства оборони України від 01.10.2005) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - комплексу будівель, загальною площею 1 229,6 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_5 .

Балансоутримувачем вказаного майна також була військова частина НОМЕР_1 (УНР).

Об`єкт реалізовано за 3 830 000 грн. У пункті 7 договору вказано, що сторони підтверджують факт повного розрахунку за проданий комплекс об`єктів нерухомого майна по АДРЕСА_5 .

Між тим, за ствердженням ліквідатора, кошти від продажу вищеозначеного майна на рахунки боржника - УНР не надходили.

Міністерством оборони України та Центральним спеціалізованим будівельним управлінням (госпрозрахунковим) було заявлено про застосування позовної давності під час розгляду справи у суді першої інстанції.

За поясненнями ліквідатора банкрута Величко В.Ю. саме з цієї дати, після вирішення судом питання про неможливість повернення майна до ліквідаційної маси та реалізації його у ліквідаційній процедурі, практично вичерпано можливості щодо джерел наповнення ліквідаційної маси банкрута.

Тому комітетом кредиторів 26.08.2022 прийнято рішення про доцільність звернення до суду із заявою про притягнення органів управління банкрута до субсидіарної відповідальності.

Також, враховуючи те, що облік даних про розмір заборгованості по заробітній платі на підприємстві банкрута здійснювався керівництвом банкрута та попередніми ліквідаторами неналежним чином, для встановлення дійсного розміру заборгованості ліквідатор звернувся до суду з клопотанням про витребування такої інформації від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Ухвалами від 02.09.2022 та 10.01.2023 господарський суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати інформацію про заробітну плату, дохід, грошове забезпечення, допомогу та компенсацію, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески ДО "971 УНР".

Після отримання відповідних даних з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області ліквідатор підготував і подав до суду 07.03.2023 заяву про притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута.

Так, ним після призначення ліквідатором подано до справи про банкрутство заяви про стягнення коштів з попередніх ліквідаторів, які розглядались протягом тривалого часу, а через апеляційне та касаційне оскарження ухвал з цього приводу справа перебувала в апеляційній та касаційній інстанціях. Зокрема, у зв`язку з направленням всіх матеріалів справи до апеляційної та касаційної інстанції в період з 23.08.2018 по 16.12.2019 провадження у справі було зупинено, розгляд позовної заяви прокурора не здійснювався.

Ліквідаторами банкрута були арбітражні керуючі Гальченко Є.А. (з 31.05.2011 по 18.12.2014), Іванков В.М. (з 18.12.2014 по 29.03.2017), Величко В.Ю. - з 29.03.2017 по даний час.

Протягом здійснення ліквідаційної процедури у справі суд неодноразово розглядав скарги кредиторів на бездіяльність арбітражного керуючого Гальченка Є.А. (ухвали від 30.08.2012, 27.09.2012, 22.01.2014, 28.07.2014), в ході судових засідань встановлено неналежне виконання ліквідатором банкрута Гальченком Є.А. покладених на нього повноважень.

Ухвалою від 28.07.2014 Господарський суд Дніпропетровської області запропонував Міністерству оборони України розглянути питання щодо призначення та проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності банкрута за період з 31.05.2011 (з початку ліквідаційної процедури).

Згідно ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2014 через виявлені численні порушення в результаті перевірки копію аудиторського звіту направлено до прокуратури Дніпропетровської області для вжиття заходів прокурорського реагування.

Саме арбітражним керуючим Гальченком Є.А. реалізовано майно банкрута у ліквідаційній процедурі, частково погашена заборгованість по заробітній платі, але разом з тим допущено суттєві порушення при проведенні ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 припинено повноваження арбітражного керуючого Гальченка Є.А., ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Іванкова В.М.

29.03.2017 року ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Величка В.Ю., який виконує повноваження по даний час.

13. Вищезазначені фактичні обставини справи стали підставою для того, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення заяви про покладення субсидіарної відповідальності та відмови у задоволенні заяв про застосування позовної давності.

14. Частиною першою статті 619 ЦК України регламентовано, що договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

15. Згідно частини першої статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

16. Частиною третьою цієї статті унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

17. Щодо субсидіарної відповідальності за правилами КУзПБ, то Суд зазначає, що за змістом преамбули цього Кодексу одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

18. За загальним правилом, визначеним частинами першою - третьою статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, установлених установчими документами та законом.

19. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом (частина друга статті 191 ЦК України).

20. Водночас відкриття провадження у справі про банкрутство є початком особливого правового регулювання відносин (між боржником та його кредиторами, між боржником та третіми особами), системою загальних та спеціальних охоронних норм законодавства, взаємодія та мета яких визначається принципами та нормами, що становлять зміст КУзПБ.

21. Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

22. Отже у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

23. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

24. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

25. Визначене нормами частини другої статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

26. Щодо об`єкта правопорушення, то Суд зазначає, що ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

27. Кредитори боржника можуть мати похідний інтерес у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, в тому числі у стягненні неповернутих боржнику позик, кредитів, збитків, завданих боржнику третіми особами, тощо, якщо несплата цих коштів спричиняє несплату коштів боржником кредитору. Цей інтерес полягає у переведенні майна боржника у вигляді його прав вимоги у більш ліквідну форму - грошову. При цьому кредитори боржника не набувають власних прав вимоги до третіх осіб, винних боржнику; похідний інтерес кредиторів полягає у стягненні коштів на користь боржника - юридичної особи, а не на користь кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи - боржника.

28. Зазначений похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути, зокрема у справі про банкрутство через інститут субсидіарної відповідальності. Так, ліквідатор (а згідно із змінами, внесеними Законом від 20.03.2023№ 2971-IX, також і кредитор) має право вчинити дії щодо переведення вимог банкрута у ліквідну (грошову) форму.

29. Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

30. Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

31. Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможністьі боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

32. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)).

33. Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

34. За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

35. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

36. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

37. Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу, що суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з п. 5 Положення УНР має право від свого імені відчужувати майнові об`єкти, у т.ч. нерухомі, якими УНР користується на праві повного господарського відання, лише за попередньою згодою органу, до сфери оперативного управління якого воно входить, тобто ЦСБУ, а одержані кошти спрямовувати на інвестування виробничої діяльності УНР.

38. Вказаній обставині не було, згідно змісту оскаржуваних рішень, надано оцінку щодо визначення кола осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за доведення до стану неплатоспроможності банкрута - Державної організації (установи, закладу) "971 Управління начальника робіт".

39. Суд касаційної інстанції, у відповідності до положень ст. 300 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

40. Вказане свідчить про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані докази у справі та не встановили обставини, які можуть повно та всебічно визначити коло осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за доведення до стану неплатоспроможності банкрута - Державної організації (установи, закладу) "971 Управління начальника робіт".

41. Колегія суддів Верховного Суду враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21), до закінчення перегляду якої було зупинено касаційне провадження у цій справі та які, відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України, враховуються під час касаційного розгляду цієї справи.

42. У вказаній постанові судова палата зазначила, що однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності. Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

43. Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга статті 47 КУзПБ).

44. Водночас допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (частини третя, п`ята статті 59 та частина четверта статті 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (частина четверта статті 45 цього Кодексу).

45. Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об`єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.

46. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України, пункт 80).

47. У постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21) також наголошено, що буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

48. Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

49. Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

50. Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у cправі № 908/3468/13.

51.Такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

52. Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення.

53. Окрім того, наведений підхід до покладення субсидіарної відповідальності визначає початок перебігу строку позовної давності для звернення з заявою про покладення субсидіарної відповідальності, який починається не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

54. Згідно змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не встановили обставин щодо дати завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та періоду проведення розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

55. Вказане свідчить про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані докази у справі та не встановили обставини, щодо дати (моменту) завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі, що має значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для застосування позовної давності до заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Величка В.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

56. Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

57. З урахуванням тих обставин, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не встановили обставини, які можуть повно та всебічно визначити коло осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за доведення до стану неплатоспроможності банкрута - Державної організації (установи, закладу) "971 Управління начальника робіт", та не встановили обставини щодо завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі, що має значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для застосування позовної давності, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі положень ст. 310 ГПК України, дійшла висновку про часткове задоволення касаційних скарг та скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у скасованій частині.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) та Міністерства оборони України задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 у справі № Б15/101-08 скасувати.

3. Справу № Б15/101-08 в частині розгляду заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Величка В.Ю. в редакції від 01.06.2023 №02-16/1221 про покладення субсидіарної відповідальності на Міністерство оборони України та Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) за зобов`язаннями Державної організації (установи, закладу) " 971 Управління начальника робіт" направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді О.В. Васьковський

К.М. Огороднік