Ухвала

від 07.10.2024 по справі 526/1802/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 526/1802/23

провадження № 61-12873ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянув касаційну скаргу Фермерського господарства «Жито-3» на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року у справі за позовом Фермерського господарства «Жито-3» до ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання укладеною додаткової угоди, визнання відсутнім права оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 Фермерське господарство «Жито-3» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило визнати укладеною додаткову угоду між ОСОБА_1 та фермерським господарством про поновлення договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2011 року щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5320483400:00:003:0187, площею 2,3284 га, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Гадяцькому районі Полтавської області від 25 березня 2012 року за № 532040004001990, на тих самих умовах і той самий строк; визнати відсутнім у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 права оренди вказаної земельної ділянки, державна реєстрація якого з номером запису про речове право 49961711 від 12 квітня 2023 року, проведена на підставі договору оренди від 23 березня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 29 листопада 2023 року позовні вимоги Фермерського господарства «Жито-3» залишено без задоволення.

Додатковим рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 07 грудня 2023 року, з урахуванням ухвали цього суду про виправлення описки, заяву представника відповідача ФОП ОСОБА_2 - адвоката Рой І. В. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Доповнено рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 29 листопада 2023 року у справі за позовом Фермерського господарства «Жито-3» до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 про визнання поновленим та недійсним договору оренди.

Стягнуто з Фермерського господарства «Жито-3» на користь ФОП ОСОБА_2 у рахунок відшкодування витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги 7 000 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року апеляційні скарги Фермерського господарства «Жито-3» задоволено частково.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 29 листопада 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 07 грудня 2023 року скасовано і ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову Фермерського господарства «Жито-3» до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 про визнання укладеною додаткову угоду, визнання відсутнім права оренди земельної ділянки відмовлено.

Стягнуто з Фермерського господарства «Жито-3» користь ФОП ОСОБА_2 понесені витрати з надання професійної правничої допомоги у розмірі 7 000 грн.

20 вересня 2024 року Фермерське господарство «Жито-3», через систему «Електронний суд», подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення в малозначних справах та в справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання укладеною додаткову угоду, визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.

Отже, касаційна скарга подана на судове рішення у справі незначної складності, яке відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню.

Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.

Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику в такій категорії справ та вважає, що справа не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд зауважує, що зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у справі на рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства «Жито-3» на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року у справі за позовом Фермерського господарства «Жито-3» до ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання укладеною додаткової угоди, визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко