Ухвала

від 26.09.2024 по справі 761/24309/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/24309/24

Провадження № 1-кс/761/15627/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представників власника майна ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Спейсикс» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 720 230 005 000 000 26 від 02.05.2023,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту грошових коштів ТОВ «Спейсикс» звернувся адвокат ОСОБА_3 .

На обґрунтування клопотання його ініціатор зазначив, що детективами Бюро економічної безпеки України за процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 720 230 005 000 000 26 від 02.05.2023 за ч. 2 ст. 203-2, ч. 3 ст. 212 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.01.2024 задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 у вищевказаному кримінальному провадженні, накладений арешт на грошові кошти ТОВ «Спейсикс», що знаходяться на банківських рахунках, відкритих у АТ «КОМІНБАНК» (справа № 761/641/24).

Однак такий арешт представник власника майна вважав необґрунтованим та таким, що унеможливлює здійснення товариством господарської діяльності. Вказав, що арештовані грошові кошти підприємства одержані у законний спосіб, тобто не мають ознак речових доказів.

Враховуючи вищевикладене, представник власника майна вважав, що арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 16.01.2024 на грошові кошти ТОВ «Спейсикс», підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники власника майна адвокати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 клопотання підтримали з підстав, у ньому наведених, та просили його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти скасування арешту грошових коштів ТОВ «Спейсикс», зазначивши, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, необхідність в арешті зберігається.

Слідчий суддя, заслухавши доводи представників власника майна, заперечення прокурора, дослідивши надані документи, дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, що передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.

Наведена засада закріплена у ст. 41 Конституції України, яка зазначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

У рішенні «Смірнов проти Росії» від 07.06.2007 ЄСПЛ зазначив, що найбільш важлива вимога ст. 2 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-який акт втручання державного органу у здійснення права на безперешкодне користування своїм майном повинен бути законним.

У практиці ЄСПЛ неодноразово зазначалось, що таке втручання держави у права особи повинно здійснюватися на підставі закону.

Крім того, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.

У силу ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України до завдань кримінального провадження з-поміж іншого віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

У контексті клопотання, що розглядається слідчим суддею, має бути надана оцінка правомірності обмеження власника можливості реалізації ним права власності.

Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження до яких, серед інших, віднесені законність (ст. 9 КПК), недоторканність права власності (ст. 16).

Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У силу ст. 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

Сукупність наведених норм кримінального провадження, їх внутрішній, змістовний зв`язок між собою свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

Процесуальним законом визначено, що обов`язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.

Таким чином, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов`язаний вживати передбачені законом заходи для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.

Особливої актуальності та гостроти це питання набуває у відношенні здійснення судового контролю за діяльністю сторони обвинувачення, представники якої наділені значними можливостями застосування заходів примусового характеру.

Отже, слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов`язки, має запобігти зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.

Рішенням слідчого судді від 16.01.2024 накладений арешт, на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Спейсикс», відкритих у АТ «КОМІНБАНК», у зв`язку з тим, що в органу досудового розслідування були підстави вважати, що ці грошові кошти можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, оскільки таке майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а накладення арешту на вказане майно є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів (справа № 761/641/24).

Слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підставу для подальшого втручання у права особи, у тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Водночас, як встановлено вище, слідчим суддею не отримано даних на підтвердження того, що грошові кошти ТОВ «Спейсикс», що знаходяться на банківських рахунках, відповідають вимогам ст. 98 КПК.

Так, безготівкові кошти не є індивідуалізованими матеріальними об`єктами, відповідно режим поводження з ними не може бути аналогічний тому, який запроваджений до речових доказів. Накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на рахунках, враховуючи їх нематеріальний та неіндивідуалізований характер, не узгоджується з заявленою метою - збереження речових доказів, адже їх неможливо використати як доказ у кримінальному провадженні.

Отже, безготівкові гроші не можуть на собі зберегти сліди або відомості про обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, як наслідок не можуть бути речовими доказами.

Крім того, станом на день розгляду клопотання про скасування арешту майна стороною обвинувачення не надано доказів, що ТОВ «Спейсикс» чи його посадові особи причетні до вчинення кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 203-2, ч. 3 ст. 212 КК України та грошові кошти на рахунках, що належать суб`єкту господарювання, здобуті злочинним шляхом.

Викладене свідчить, що ризики, які стали підставою для арешту зазначених грошових коштів на час розгляду клопотання про скасування арешту майна відпали, що обґрунтовано матеріалами, доданими до клопотання.

Виходячи з того, що прокурором не спростовані аргументи ініціатора клопотання про те, що піддане арешту майно має законне походження, а також відсутні інші ознаки для віднесення його до речових доказів, застосування щодо нього зазначеного заходу забезпечення не відповідає положенням ст. 170 КПК.

Також, враховуючи тривалість досудового розслідування, ненадання прокурором на день розгляду клопотання про скасування арешту належних і допустимих доказів того, що кошти на банківських рахунках мають кримінально протиправне джерело, подальше перебування їх під арештом не відповідає завданням, визначеним ч. 3 ст.132 КПК.

Зазначене приводить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про скасування арешту.

Приймаючи до уваги вищенаведене, керуючись ст. 7, 9, 132, 170, 174 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Спейсикс» задовольнити.

Скасувати у кримінальному провадженні № 720 230 005 000 000 26 від 02.05.2023 арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.01.2024 (справа № 761/641/24), а саме на грошові кошти ТОВ «СПЕЙСИКС» (ЄДРПОУ 43635954), що знаходяться на рахунках, відкритих у:

-АТ «КОМІНБАНК» (код банку (МФО): 322540, код за ЄДРПОУ: 21580639):

НОМЕР_6 (валюта рахунку: 980-Українська гривня);

НОМЕР_1 (валюта рахунку: 840-Долар США);

НОМЕР_1 (валюта рахунку: 978-Євро);

НОМЕР_2 (валюта рахунку: 980-Українська гривня);

НОМЕР_3 (валюта рахунку: 980-Українська гривня);

НОМЕР_4 (валюта рахунку: 980-Українська гривня);

НОМЕР_5 (валюта рахунку: 980-Українська гривня).

Скасувати заборону розпорядження вказаними грошовими коштами та зупинення видаткових операцій по зазначених рахунках.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1