Постанова

від 14.10.2024 по справі 910/10767/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2024 р. Справа№ 910/10767/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Суліма В.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт»

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2024

у справі № 910/10767/23 (суддя Приходько І.В.)

за позовом Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт»

до Фізичної особи-підприємця Манческо Олени Федорівни

про стягнення 215 911,50 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Науково-виробниче приватне підприємство «Пласт» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Манческо Олени Федорівни про стягнення 215 911,50 грн, з яких: 147 281,16 грн - основного боргу, 57 096,60 грн - пені, 8 107,74 грн - інфляційних втрат та 3 426,00 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар відповідно до Договору поставки № 17/07/2019 від 17.07.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі № 910/10767/23 у задоволенні позову Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» до Фізичної особи-підприємця Манческо Олени Федорівни про стягнення 215 911,50 грн відмовлено. Витрати по сплаті судового збору покладено на позивача.

Рішення мотивоване тим, що к вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено товар, а відповідачем в свою чергу прийнято вказаний товар на загальну суму 147 281,16 грн, що підтверджується підписаними між сторонами та скріпленою печаткою позивача наступними видатковими накладними № 394 від 29.06.2022, № 395 від 29.06.2022 , № 485 від 14.07.2022, № 486 від 14.07.2022, № 487 від 14.07.2022. Крім того, позивача з метою оплати відповідачем поставленого товару було виставлено рахунки-фактури - рахунок на оплату № ПЛ-00000534 від 29.06.2022, № ПЛ-00000535 від 29.06.2022, № ПЛ-00000624 від 14.07.2022, № ПЛ-00000625 від 14.07.2022, № ПЛ-00000626 від 14.07.2022. За твердженням позивача, 09.12.2022 між сторонами були підписано та скріплено печаткою зі сторони позивача Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.06.2022 по 09.12.2022 на суму 147 281,16 грн., таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором поставки № 17/07/2019 від 17.07.2019 складає 147 281,16 грн. 11.01.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію за № 21, в який посилався на наявність заборгованості за спірним договором та вимагав погашення як суми основного боргу, так і інфляційних нарахувань, 3 % річних та штрафних санкцій. Проте, суд дослідивши матеріали справи, встановив, що позивачем було додано до позовної заяви копії вищезазначених видаткових накладних у кількості 5 штук та акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.06.2022 по 09.12.2022 на суму 147 281,16 грн., однак з поданих доказів неможливо встановити, на підставі якого Договору відбулася поставка обумовленого товару зазначеного у видаткових накладних. Інших доказів, що б підтверджували доводи позивача, матеріали справи не містять. Додатково, суд звертає увагу на положення Договору, що викладені у пунктах 1.2., 2.4., 2.14., 5.1., 5.7. Договору які передбачають: асортимент та ціну, яка визначається Специфікацією (Додаток № 1 до цього Договору), яка відсутня в матеріалах справи; у видаткових накладних повинно зазначатися дані, які передбачені Специфікацією, яка є Додатком № 1 до Договору; ціна яка базується на підставі Специфікації до змісту якої входити найменування товару, його асортимент (асортимент, номенклатура) та ціна на Товар; крім того наданий позивачам акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.06.2022 по 09.12.2022 на суму 147 281,16 грн. не відображає саме за яким Договором наявна заборгованість відповідача перед позивачем, а отже у суду відсутня можливість встановити за наявними в матеріалах справи обґрунтованість та доведеність заявлених вимог позивача. Таким чином, дослідивши у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин, викладених у позовній заяві, що має наслідком відмову у задоволенні позову. Окрім того, оскільки заявлені до стягнення з відповідача сума пені, сума 3% річних та сума інфляційних втрат є похідними від основного зобов`язання, в якому суд відмовляє, а отже відсутні підстави для задоволення позовної заяви в частині стягнення з відповідача фінансових та штрафних санкцій.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі № 910/10767/23, Науково-виробниче приватне підприємство «Пласт звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги; розглянути та задовольнити апеляційну скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі № 910/10767/23 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю; стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви, за подання апеляційної скарги.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, судом першої інстанції не бере до уваги той факт, що 17.07.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 17/07/19 і поставка товару позивача на адресу відповідача була здійснена в рамках умов пролонгованого діючого договору поставки № 17/07/2019 від 17.07.2019.

Скаржник вказує на те, що як вбачається із матеріалів справи, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 147 281,16 грн, що підтверджується підписаними між сторонами та скріпленою печаткою позивача видатковими накладними, позивачем, з метою оплати відповідачем поставленого товару виставлено відповідні рахунки-фактури - рахунки на оплату. Крім того, відповідач фактично визнав борг, а саме: між позивачем та відповідачем 09.12.2022, шляхом підписання та скріплення печаткою зі сторони відповідача акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.06.2022 по 09.12.2022 на суму 147 281,16 грн.

Також скаржник зазначає, що Верховний Суд в своїх рішеннях підкреслював, що договір не є первинним документом, оскільки його укладання не призводить до змін у структурі активів, зобов`язань та капіталу. В той час як видаткова накладна є первинним документом, вона підтверджує передачу матеріалів, сировини, палива, товарів, необоротних активів тощо від продавця до покупця. Крім того, договір купівлі-продажу може укладатися як в усній, так і в письмовій формі.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідачем не надано відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/10767/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сітайло Л.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2024 апеляційну скаргу Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі № 910/10767/23 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати (доплати) судового збору у розмірі 832,00 грн.

04.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжну інструкцію № 8312 від 25.03.2024, що свідчить про сплату (доплату) судового збору у розмірі 832,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 поновлено Науково-виробничому приватному підприємству «Пласт» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі № 910/10767/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі № 910/10767/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога», періодичну відсутність електроживлення у приміщенні суду, тимчасові непрацездатності суддів, перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/10767/23 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 17.07.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 17/07/19, відповідно до умов якого позивач, за договором постачальник зобов`язується систематично доставляти і передавати на умовах та у встановлені цим договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію у власність відповідача, за договором покупця, а відповідач зобов`язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах цього договору (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 1.2. договору за цим договором найменування товару, його асортимент та ціна визначається Специфікацією (Додаток № 1 до цього договору), що є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 2.2. договору позивач зобов`язується одночасно з укладеним договором надати відповідачу Специфікацію та оформлену належним чином Картку Постачальника (Додаток № 2 до цього договору), в якій зазначаються достовірні дані про позивача та умови співпраці з ним.

Пунктом 2.3. договору сторони погодили, що пункти поставки вказуються відповідачем у Замовленні на партію товару. Адреси пунктів поставки торгової мережі відповідача вказані у Додатку № 3 до договору «Графік поставки». та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 2.4. договору замовлення відповідача оформлюється на підставі даних Специфікації та повинне містити усі нижче передбачені дані: номер Замовлення; дату подачі Замовлення; дату поставки; найменування та адресу пунктів поставки торгової мережі відповідача або інший пункт поставки Товару; найменування, асортимент і кількість товару.

Згідно з пунктом 2.5. договору замовлення відповідача, що оформлене відповідно до пункту 2.4. цього договору, повинно надсилатися одним з передбачених способів: на електрону адресу відповідальної особи позивача, вказаної у Картці Постачальника, та/або через представника позивача, та/або через електронне повідомлення EDI-документ через платформу електронної комерції «eXite».

Пунктом 2.14. договору визначено, що дані, які зазначені у товарній (товарно-транспортній або видатковій) накладній повинні відповідати Замовленню відповідача. Зміна даних позивачем у товарній (товарно-транспортній або видатковій) накладній, яка впливає на зміну даних Замовлення відповідача повинно узгоджуватись з відповідачем у кожному конкретному випадку таких змін, що оформлюється відповідачем листом узгодження з посвідченням печаткою.

Відповідно до 4.2. договору приймання Товару здійснюється уповноваженим представником відповідача та починається з надання представником позивача пакета документів на Товар, передбачених п.п. 2.11., 3.3. цього договору і з вибиранням по одному екземпляру (одиниці) кожного найменування Товару, який належить передачі відповідачу по товарній (товарно-транспортній або видатковій) накладній, для його перевірки на відповідність Замовленню.

Згідно з пунктом 4.7. договору відповідач має право прийняти Товар, якщо деякі документи позивача, зазначені у п.п. 2.11., 3.3. цього Договору, відсутні чи неналежно оформлені. При цьому перелік відсутніх чи неналежно оформлених документів фіксується в товарній (товарно-транспортній або видатковій) накладній, а позивач зобов`язаний протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту приймання Товару надати відповідачу відсутні або неналежно оформлені документи згідно з переліком відсутніх документів. У випадку ненадання або несвоєчасного надання належним чином оформлених позивачем документів, відповідач має право призупинити оплату вартості товару, в тому числі такого, що був поставлений позивачем після партії товару з невідповідними документами (і це не буде вважатись простроченням оплати вартості поставленого Товару), або повернути Товар позивачу у порядку, передбаченому п. 4.14. цього договору.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що ціна на Товар встановлюється в гривнях та базується (визначається) на підставі Специфікації (Додаток № 1 до договору). До змісту Специфікації повинно входити наступне: найменування товару, його асортимент (сортамент, номенклатура) та ціна на Товар. Специфікація (Специфікації) є невід`ємною частиною цього договору, Дата підписання Специфікації відповідачем є датою узгодження цін.

Відповідно до пункту 5.5. договору оплата поставленого товару здійснюється протягом 65 календарних днів з дати поставки. Здійснення розрахунків проводиться у понеділок, середу та п`ятницю щотижня орієнтуючись на дату настання платежу.

Згідно з пунктом 5.7. договору для зручності розрахунків Сторони щоквартально проводять звірку взаєморозрахунків до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за останнім днем останнього місяця звітного кварталу. Дані, підтверджені Сторонами в Акті звірки взаєморозрахунків, є підставою для проведення остаточних розрахунків або проведення взаємозаліку зустрічних вимог. У випадку, якщо позивач не підпише та/або не поверне один примірник наданого відповідачем Акту звірки взаєморозрахунків протягом 3 (трьох) робочих днів з дня його отримання від відповідача, та не заявить в письмовій формі вмотивованої відмови від підписання, то такий акт вважатиметься погодженим Сторонами без застережень. Сторони погоджуються вважати такий Акт, підписаний лише відповідачем погодженим Сторонами, який є підставою для проведення поточних розрахунків, або проведення взаємозаліку зустрічних вимог.

Пунктом 8.5. договору визначено, якщо були порушені строки сплати за товар більш ніж на 1 (один) банківський день, позивач має право на стягнення з відповідача штрафної пені у 1% від вартості Товару за кожен день такого прострочення протягом всього прострочення.

Виплата винною стороною неустойки (пені, штрафу), збитків, а також додаткових витрат, не звільняє її від належного виконання своїх зобов`язань за цим договором (пункт 8.9. договору).

Відповідно до пункту 9.1. договору в якому визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріпленням печатками Сторін та діє до 31 грудня 2019 року.

Згідно з пунктом 9.2. договору якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна зі Сторін не попередить письмово про свій намір розірвати або припинити дію цього Договору, цей договір вважається пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах.

Пунктом 9.3. та 9.4. договору сторони узгодили, що закінчення строку дії цього договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. Крім того, цей договір може бути достроково розірваний за домовленістю Сторін, з моменту належного оформлення Сторонами відповідного додаткового договору до цього договору. При цьому Сторони зобов`язані виконати розрахунки у повному обсязі та виконати усі зобов`язання, які передбачені умовами даного договору та діючим законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено товар, а відповідачем в свою чергу прийнято вказаний товар на загальну суму 147 281,16 грн, що підтверджується підписаними між сторонами та скріпленою печаткою позивача наступними видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна № 394 від 29.06.2022 на суму 43 790,40 грн;

- видаткова накладна № 395 від 29.06.2022 на суму 78 019,20 грн;

- видаткова накладна № 485 від 14.07.2022 на суму 9 871,56 грн;

- видаткова накладна № 486 від 14.07.2022 на суму 12 000,00 грн;

- видаткова накладна № 487 від 14.07.2022 на суму 3 600,00 грн.

Крім того, за твердженням позивача з метою оплати відповідачем поставленого товару ним було виставлено наступні рахунки-фактури на оплату, а саме:

- рахунок на оплату № ПЛ-00000534 від 29.06.2022 на суму 43 790,40 грн;

- рахунок на оплату № ПЛ-00000535 від 29.06.2022 на суму 78 019,20 грн;

- рахунок на оплату № ПЛ-00000624 від 14.07.2022 на суму 9 871,56 грн;

- рахунок на оплату № ПЛ-00000625 від 14.07.2022 на суму 12 000,00 грн;

- рахунок на оплату № ПЛ-00000626 від 14.07.2022 на суму 3 600,00 грн.

09.12.2022 між сторонами були підписано та скріплено печаткою зі сторони позивача Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.06.2022 по 09.12.2022 на суму 147 281,16 грн.

Позивач зазначає, що оскільки останній строк оплати за договором поставки № 17/07/2019 від 17.07.2019 сплинув 20.09.2022, а відповідачем не виконано зобов`язання зі сплати поставленого товару, то заборгованість за договором на дату подачі цієї позовної заяви складає 147 281,16 грн.

Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем умов Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 57 096,60 грн. - пені, 8 107,74 грн. - інфляційних втрат та 3 426,00 грн. - 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі № 910/10767/23, враховуючи наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог посилався на закінчення строку дії договору № 17/07/19 в 2021 році, та звертав увагу суду, що поставка товару відбувалась у червні-липні 2022 р.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже зазначалось, позивачем поставлено товар, а відповідачем в свою чергу прийнято вказаний товар на загальну суму 147 281,16 грн, що підтверджується підписаними між сторонами та скріпленою печаткою позивача наступними видатковими накладними № 394 від 29.06.2022, № 395 від 29.06.2022, № 485 від 14.07.2022, № 486 від 14.07.2022, № 487 від 14.07.2022.

Крім того, позивача з метою оплати відповідачем поставленого товару було виставлено рахунки-фактури - рахунок на оплату № ПЛ-00000534 від 29.06.2022, № ПЛ-00000535 від 29.06.2022, № ПЛ-00000624 від 14.07.2022, № ПЛ-00000625 від 14.07.2022, № ПЛ-00000626 від 14.07.2022.

Доказів оплати поставленого позивачем товару, відповідачем не надано.

Також, 09.12.2022 між сторонами підписано та скріплено печаткою зі сторони позивача Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.06.2022 по 09.12.2022 на суму 147 281,16 грн.

11.01.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію за № 21, в який посилався на наявність заборгованості за спірним договором № 17/07/19 та вимагав погашення як суми основного боргу, так і інфляційних нарахувань, 3% річних та штрафних санкцій.

Докази надсилання претензії на адресу відповідача наявні у матеріалах справи.

Відповіді на зазначену претензію відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 147 281,16 грн за поставлений позивачем товар.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що з поданих доказів неможливо встановити, на підставі якого договору відбулася поставка обумовленого товару зазначеного у видаткових накладних, а інших доказів, що б підтверджували доводи позивача, матеріали справи не містять, враховуючи викладене та наступне.

Як вбачається із наявного у матеріалах справи договору № 17/07/19 від 17.07.2019, а саме п. 9.1, 9.2, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріпленням печатками сторін та діє до 31.12.2019; якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не попередить письмово про свій намір розірвати або припинити дію цього договору, цей договір вважається пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах.

В матеріалах справи відсутні докази наявності намірів сторін (позивача чи відповідача) щодо розірвання або припинення дії договору № 17/07/19 ані за 20 днів до 31.12.2019, ані до 31.12.2020 та 31.12.2021.

Як вбачається із видаткових накладних № 394 від 29.06.2022, № 395 від 29.06.2022, № 485 від 14.07.2022, № 486 від 14.07.2022, № 487 від 14.07.2022, в них є посилання на договір - основний, зазначені видаткові накладні підписані, зокрема, відповідачем, без заперечень щодо їх змісту.

При цьому, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів існування інших договорів поставки, на виконання яких відбулась поставка згідно із вказаними вище накладними.

Крім того, у претензії № 21 від 11.01.2023, надісланій на адресу відповідача, позивач просив погасити заборгованість за договором № 17/07/19 від 17.07.2019 суму боргу у розмірі 147 281,16 грн та штрафні санкції, інфляційні збитки та 3% річних за порушення проведення розрахунків за договором № 17/07/19 від 17.07.2019.

Натомість відповідачем не надано ані відповіді на претензію, ані заперечень щодо наявності заборгованості саме за договором № 17/07/19 та чинності відповідного договору.

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Враховуючи наявні матеріали справи, умови договору № 17/07/19 щодо пролонгації його дії, посилання у видаткових накладних на основний договір та відсутність відомостей наявності інших договорів поставки, укладених між позивачем та відповідачем, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що договір № 17/07/19, за відсутності письмових заяв про розірвання чи припинення дії договору, з урахуванням п. 9.2 договору, вважається пролонгованим, а постачання товару на підставі видаткових накладних № 394 від 29.06.2022, № 395 від 29.06.2022, № 485 від 14.07.2022, № 486 від 14.07.2022, № 487 від 14.07.2022 було здійснено в рамках умов пролонгованого договору поставки № 17/07/19.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 147 281,16 грн, за поставлений товар згідно із договором № 17/07/19 є такою, що підтверджена матеріалами справи, відповідає чинному законодавству та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 8.5 договору № 17/07/19 сторони погодили, якщо були порушені строки сплати за товар більш ніж на 1 (один) банківський день позивач має право на стягнення з відповідача штрафної пені у 1% від вартості товару за кожен день такого прострочення протягом всього прострочення.

Як зазначає позивач у позовній заяві, що також підтверджується матеріалами справи, останній строк належної оплати товару сплинув 20.09.2022.

Матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати одержаних товарів. Доказів відсутності заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, здійснивши перерахунок сум пені, з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», ч. 6 ст. 232 ГПК України, та 3% річних, апеляційний господарський суд вважає, що суми пені у розмірі 36 719,36 грн та 3% річних у розмірі 3 426,00 грн, є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

При виконанні розрахунку інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що правильний розмір інфляційних втрат є більшим, однак, враховуючи відсутність можливості виходу за межі позовних вимог, інфляційні нарахування, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складають суму у розмірі 8 107,74 грн, заявлену позивачем.

З огляду на вказане вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі № 910/10767/23 та прийняття нового рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з Фізичної особи-підприємця Манческо Олени Федорівни на користь Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» 147 281,16 грн основного боргу, пеню у розмірі 36 719,36 грн, 3 426,00 грн 3% річних та 8 107,74 грн інфляційних втрат.

Також позивачем заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

На підтвердження витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 30 000,00 грн позивач надав договір про надання правової допомоги від 22.04.2023, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю.

Також позивачем до матеріалів справи додано акт приймання наданих послуг за договором про надання правової допомоги 22.04.2023, відповідно до якого сторони підтверджують, що виконавець надав замовнику наступні послуги:

1) Усна консультація з вивченням документів та правовий аналіз договорів - 4 000,00 грн, перевірка договору поставки, приймання участі у переговорах.

2) Вивчення останніх рішень/судової практики з аналогічних спорів - 12 год*500,00 грн = 6 000,00 грн.

3) Складання позовної заяви, нарахування штрафних санкцій та пені по суті позовних вимог Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» до Манческо Олени Федорівни про стягнення грошових коштів - 10 000,00 грн;

4) Представництво інтересів позивача в судових засіданнях Господарського суду Київської області - 10 000,00 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи». За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вивчення документів та правовий аналіз договорів, перевірка договору поставки, охоплюється послугою «складання позовної заяви», у зв`язку із чим, вважає, що співмірною та правильною, на переконання колегії суддів, за послугу «Усна консультація та приймання участі у переговорах» є сума у розмірі 2 000,00 грн, при цьому, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю та об`ємом справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат та фактично наданий обсяг юридичної допомоги, вважає співмірною та правильною суму витрат за складання позовної заяви, нарахування штрафних санкцій та пені по суті позовних вимог у розмірі 5 000,00 грн.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що витрати на аналіз законодавства, судової практики, вчинення (виконання) яких не вимагається, згідно з процесуальним законом, не є обов`язковими для відшкодування, водночас, позовна заява не містить посилань на судову практику.

Враховуючи те, що розгляд справи № 910/10767/23 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відсутні підстави для стягнення 10 000,00 грн за представництво інтересів позивача у судових засіданнях.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає підтвердженим обсяг витрат на надану професійну правничу допомогу та оцінивши обґрунтованість заяви позивача, враховуючи принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, мінімальний розмір заробітної плати та ціну позову, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена позивачем сума підлягає зменшенню, у зв`язку із чим, сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача становить суму у розмірі 6 339,36 грн (пропорційно розміру задоволених вимог) і такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною адвокатом роботою, а в частині витрат на правничу допомогу у розмірі 23 660,64 грн належить відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; (п. 1, 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1, 3 ч. 1, ч. 2 ст. 277 ГПК України, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі № 910/10767/23, прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 244, 267-270, 273, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі № 910/10767/23 скасувати повністю і ухвалити нове рішення.

3. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Манчески Олени Федорівни ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» (04107, м. Київ, вул. Тропініна, 1; код ЄДРПОУ 14347180) 147 281,16 грн основного боргу, пеню у розмірі 36 719,36 грн, 3 426,00 грн 3% річних та 8 107,74 грн інфляційних втрат, 2 933,01 грн судового збору, 6 339,36 грн витрат на правову правничу допомогу.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Манчески Олени Федорівни ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» (04107, м. Київ, вул. Якубенківська (Тропініна), 1; код ЄДРПОУ 14347180) 4 399,52,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 910/10767/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Л.Г. Сітайло

В.В. Сулім