Рішення

від 06.09.2024 по справі 725/4773/24

НОВОСЕЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

06.09.2024

Справа № 725/4773/24

Провадження № 2-о/720/271/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2024 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді Оленчука І.В.,

секретаря Савка К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Снігур Сергій Васильович, де заінтересованою особою є Перша Чернівецька державна нотаріальна контора про встановлення факту припинення запису про заборону відчуження та скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Снігур С.В., де заінтересованою особою є Перша Чернівецька державна нотаріальна контора звернулась до суду із заявою про встановлення факту припинення запису про заборону відчуження та скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що на підставі свідоцтва про спадщину за законом від 10.06.2022 року ОСОБА_1 є власником квартири розташованої по АДРЕСА_1 .

Під час оформлення спадщини останній стало відомо, що на вказану квартиру накладено обтяження у виді заборони відчуження нерухомого майна, вчинена Першою Чернівецькою державною нотаріальною конторою, на підставі договору застави б/н від 25.06.2003 року ТОВ КБ «Буковина», реєстраційний номер обтяження: 6913579, дата реєстрації обтяження 01.04.2008 року.

Вказує, що 25.06.2003 року покійний чоловік заявника - ОСОБА_2 отримав кредит в ТОВ КБ «Буковина» у розмірі 15000 гривень, кредитні кошти надавались строком до 25.06.2004 року (кредитний договір № 5-03). Виконання умов кредитного договору було забезпечено договором застави від 25.06.2003 року за умовами якого він надав в заставу банку належну йому квартиру АДРЕСА_2 .

По завершеню умов кредитного договору в червні 2004 року ОСОБА_2 повністю виконав умови кредитного договору та в повному обсязі повернув банку кредитні кошти. Будь-яких майнових претензій банк до нього не пред`являв та таких не має. Однак ОСОБА_2 своєчасно він не отримав в банку довідку про погашення кредиту та не звернувся до нотаріуса, щодо зняття заборони на нерухоме майно, так як не був обізнаний із такими вимогами закону.

На підставі викладеного просить суд встановити факт припинення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_2 та скасувати запис про заборону відчуження на нерухоме майно - квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 .

В судове засідання представник заявник не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що заяву підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Заінтересована особа в судове засідання не з`явилась та надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Згідно з ч. 3ст. 211 ЦПК Україниучасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов до наступних висновків.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч.1ст.293 ЦПК України).

Суд, розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів, наданих заявником, а відтак, дійшов висновку, що вимоги заяви підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про спадщину за законом від 10.06.2022 року ОСОБА_1 є власником квартири розташованої по АДРЕСА_1 що підтверджується витягом із державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Судом також встановлено, що на вказану квартиру накладено обтяження у виді заборони відчуження нерухомого майна, що вчинена Першою Чернівецькою державною нотаріальною конторою на підставі договору застави б/н від 25.06.2003 року ТОВ КБ «Буковина», реєстраційний номер обтяження: 6913579, дата реєстрації обтяження 01.04.2008 року, що підтверджується витягом із державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження.

Крім того, 25.06.2003 року покійний чоловік заявника ОСОБА_2 отримав кредит в ТОВ КБ «Буковина» у розмірі 15000 гривень, кредитні кошти надавались строком до 25.06.2004 року (кредитний договір № 5-03). Виконання умов кредитного договору було забезпечено договором застави від 25.06.2003 року за умовами якого останній надав в заставу банку квартиру АДРЕСА_2 .

Так, по завершенню умов дії кредитного договору, а саме в червні 2004 року ОСОБА_2 повністю виконав умови кредитного договору та в повному обсязі повернув банку кредитні кошти. Будь-яких майнових претензій банк не пред`являв.

Разом з тим ОСОБА_2 своєчасно не отримав в банку довідку про погашення кредиту та не звернувся до нотаріуса, щодо зняття заборони на нерухоме майно.

Згідно відповіді на адвокатський запит Національного банку України № 64/23 від 22.09.2023 року, ліквідація ТОВ "Київський універсальний банк" (далі Банк) здійснювалася відповідно до норм глави 16 розділу V Закону України "Про банки і банківську діяльність" та розділу VI Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 369 (у редакціях, що діяли на той час).

Процедуру ліквідації Банку ініційовано з 29.05.2006 року на підставі постанови Правління Національного банку України від 25.05.2006 року № 191 "Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський універсальний банк" (м. Київ)", згідно з пунктом 2 якої ліквідатором Банку призначено фізичну особу - незалежного експерта ОСОБА_3 .

Відповідно до рішення Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 22.10.2010 року № 856 Банк виключено з Державного реєстру банків.

Станом на 25.09.2023 року Державний реєстр банків не містить відомостей щодо реєстрації банку, що став правонаступником TOB "Київський універсальний банк".

Інформація про боргові зобов`язання ОСОБА_2 , згідно з Актами від 23.05.2018 року та від 13.04.2021 року "Про вилучення для знищення документів ТОВ "Київський універсальний банк" за 2001-2010 роки, не внесених до Національного архівного фонду", документи тимчасового (до 10 років включно) зберігання, у тому числі справи щодо юридичного оформлення рахунків клієнтів за активними та пасивними операціями: ідентифікаційні документи, кредитні договори, договори застави, переказу боргу, майнові доручення, поручительства третьої особи, гарантії, акредитиви, довідки, інші документи справи в національній та іноземних валютах, первинні документи (меморіальні, касові, реєстри), були вилучені та знищені в установленому порядку у зв?язку із закінченням строку їх зберігання, який становить 5 років.

Отже, банк, у якому ОСОБА_2 отримував кредит, ліквідований. Ліквідація банку здійснена без правонаступників.

Крім того, відповідно до запису з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань TOB "Київський універсальний банк" має статус припиненого, проте, запис про реєстрацію обтяження не скасований, адже повідомлення про припинення іпотеки у порядку статті 74 Закону України "Про нотаріат" не подано.

Наявність такого запису порушує право власника предмета іпотеки.

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (Постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц; Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц; Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 8 ЦК України).

Тлумачення частини 1 статті 8 ЦК України свідчить:

- законодавець визначив порядок усунення прогалин в приватному праві. Приватні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в приватно-правових нормах безпосередньо;

- умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом цивільно-правового регулювання (статті 1, 9 ЦК); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин (норми акту цивільного законодавства або договору); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.

Можуть існувати випадки, коли "відсутня" особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації).

Касаційний суд у справі № 295/7291/20 від 13.09.2023 року, визначив те, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли "відсутня" особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац 3 частини 4 статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України).

Тому Касаційний Суд у вказаній справі підкреслив, що коли "відсутня" особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справа № 295/7291/20 від 13.09.2023 року).

Порядок судочинства у справах про встановлення юридичних фактів врегульовано статтями 315-319 ЦПК України. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду за таких умов: 1) факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій; 2) для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення; 3) встановлення факту не має бути пов`язано з наступним вирішенням спору про право, підвідомчого суду; 5) заявник не має іншої можливості одержати чи поновити документи, які посвідчують факт, що має юридичні наслідки. Наявність спору про право, не підвідомчого судам, не є перешкодою для судового встановлення юридичного факту. Чинним законодавством не передбачений інший позасудовий порядок встановлення юридичних фактів.

Згідно з положеннями п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Згідно з Постановою Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про становлення фактів, що мають юридичне значення», наведений у ст. 273 ЦПК України перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

Відповідно ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

З урахуванням зазначеного, на підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, згідно ст. 157 СК України, керуючись ст. ст.2,5,10,12,13,221,247,258,259,263-265,268,293-294,315-319 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт припинення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , на яку накладено обтяженняу видізаборони відчуженнянерухомого майнавчиненою ПершоюЧернівецькою державноюнотаріальною контороюна підставідоговору заставиб/нвід 25.06.2003року,укладеногоміж ОСОБА_2 та ТОВ КБ «Буковина», правонаступником якого був TOB "Київський універсальний банк", реєстраційний номер обтяження: 6913579, дата реєстрації обтяження 01.04.2008 року

Скасувати запис про заборону відчуження на нерухоме майно: квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , вчинений Першою Чернівецькою державною нотаріальною конторою 01.04.2008 року на підставі договору застави б/н від 25.06.2003 року ТОВ КБ «Буковина», правонаступником якого був TOB "Київський універсальний банк", реєстраційний номер обтяження: 6913579.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Новоселицький районний суд чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І.В. Оленчук