Постанова
від 14.10.2024 по справі 939/1753/24
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

14 жовтня 2024 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/16551/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Бородянського районного суду Київської області

від 27 серпня 2024 року

в складі судді Міланіч А. М.

у цивільній справі №939/1753/24 Бородянського районного суду Київської області

за позовом Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого структурного підрозділу "Немішаєвський фаховий коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за проживання в гуртожитку

У С Т А Н О В И В:

В липні 2024 року позивач - Національний університет біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого структурного підрозділу "Немішаєвський фаховий коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України" (далі - НУБіП, Універсистет), посилаючись на те, що ОСОБА_1 проживає в гуртожитку, який обліковується на балансі Університету, але не виконує своїх зобов'язань з оплати за проживання та користування майном гуртожитку, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за період з 01.11.2021 по 01.06.2024 у розмірі 25 045,26 грн.

Позовна заява мотивовна тим, що ОСОБА_1 працювала у Відокремленому підрозділі Національного університету біоресурсів і природокористування України «Немішаєвський агротехнічний коледж». Для тимчасового проживання ОСОБА_1 було надано кімнату №208 у студетському гуртожитку, розташованому за адресою АДРЕСА_1 . Строковий договір найму житлового приміщення, який укладався з відповідачкою сплив, але вона продовжувала проживати у гуртожитку та користуватися усіма послугами, які оплачувала нерегулярно та не у повному обсязі. Відповідачці неодноразово пропонувалося укласти договір найму житлового приміщення, але вона відмовлялась, причини відмови не пояснювала. Відповідачка, продовжуючи користування житловим приміщенням, не вносила плату за користування кімнатою у період з 01.11.2021 по 01.06.2024, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 25 045 грн 26 коп.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 27 серпня 2024 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції грубо порушив норми процесуального права та не повідомив її про розгляд справи; від суду не надходило жодних документів.

Суд першої інстанції не врахував, що позивачем безпідставно нараховано плату за житлово-комунальні послуги, оскільки останній не є управителем будинку та не є виконавцем комунальних послуг.

Вказувала, що позивач безпідставно вважає, що надав їй у користування кімнату для тимчасового проживання в студенському гуртожитку, оскільки вона зареєстрована в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , про що є відмітка в паспорті.

Судом не взято до уваги, що позивачем не надано жодної квитанції на оплату житлово-комунальних послуг та взагалі не зрозуміло за якими тарифами та яка кількість споживання була.

Вважала, що в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" позивач є виконавцем комунальної послуги, а вона споживачем, проте позивачем, як управителем будинку, не надано жодної інформації про нарахування плати за житлово-комунальні послуги відповідно до укладених договорів між управителем та споживачем

Також вказувала, що позивач пред'явив позовну вимогу про стягнення заборгованості за проживання в гуртожитку, але відсутній будь-який договір, який міг би свідчити про правовідносини між сторонами.

Звернула увагу, що їй не надходило жодної квитанції з розрахунком за сплату житлово-комунальних послуг від управителя чи виконавця комунальних послуг.

За наведених обставин просила скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 27 серпня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив. В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги зазначив, що відповідачка зареєстрована та проживає у студентському гуртожитку АДРЕСА_2 , користується всіма послугами, які сплачує нерегулярно, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 25 045,26 грн, про стягнення якої суд першої інстанції ухвали законне та обґрунтоване рішення.

30 вересня 2024 року від ОСОБА_1 надійшло звернення, в якому остання зазначила про те, що вона зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . З 2020 року постійно розпочалося підвищення оплати за проживання в гуртожитку з боку відповідача. Також вказувала, що позивачм не має права стягувати з неї борг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206.

04 жовтня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій відповідачка зазначила, що 12.09.2024 відкрито апеляційне провадження, а 20.09.2024 вона отримала відзив на апеляційну скаргу. Посилалася на те, що наведені у відзиві позивача доводи та надані докази не відповідають суті спору щодо встановлення у позивача права на законне нарахування плати за житлово-комунальні послуги.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін, що підтверджується відзивом позивача, письмовим зверненням та відповіддю на відзив відповідачки (а. с. 54-64, 71-82).

За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Спір у даній справі не належить до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; ціна позову не перевищує тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а відтак справа розглядається апеляційним судом у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів дослідила матеріали справи, перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року №796 «Про затверджена переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності», затверджено перелік платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності.

Згідно Положення про користування гуртожитками, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року №498, наймачі, які користуються житловою площею в гуртожитку, зобов'язані сплачувати за проживання в гуртожитку. Відповідно до п. 15 цього Положення, Плата за проживання у гуртожитку включає: витрати на оплату житлово-комунальних послуг (послуги з управління гуртожитком, послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання та розподілу природного газу, електричної енергії, послуги з поводження з побутовими відходами); інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 21 листопада 2019 року за №1452 затверджено Положення про особливості користування гуртожитками закладів фахової передвищої та вищої освіти. В даному Положенні зазначено, що гуртожиток закладу освіти є частиною його майнового комплексу, керівництво яким здійсни керівник такого закладу. Розділ 5 даного Положення вказує, що розмір плати за проживання у гуртожитках закладів освіти державної та комунальної форм власності встановлює керівник закладу освіти.

Відповідно до зазначеного Положення та Положення про користування гуртожитками, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року №498, ВСП «Немішаївський фаховий коледж НУБіП України» було розроблено «Положення про особливості користування студентськими гуртожитками» (від 07 липня 2023 року упровадженого на заміну від 05 лютого 2021 року). В даному Положенні зазначено, що гуртожитки НУБіП є частиною його майнового комплексу, керівництво яким здійснює керівник Коледжу; розділ 2 п. 1 зазначає, що розмір плати за проживання у гуртожитках Коледжу встановлює керівник Коледжу.

З огляду на вищевказані норми закону колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про безпідставність нарахування позивачем плати за житлово-комунальні послуги.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з 14 жовтня 2005 року ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в кімнаті №208 гуртожитку Відокремленого структурного підрозділу «Немішаєвський фаховий коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України» по АДРЕСА_1 та користується комунальними послугами, які надає коледж.

Наказом Університету №129 від 26.04.2021 встановлено вартість опалення за квітень 2021 року у розмірі: для викладачів та співробітників коледжу - 17 грн за кв.м. опалювальної площі; для сторонніх осіб - 26 грн за кв.м. опалювальної площі; для сторонніх споживачів (орендарі) у розмірі 26 грн за кв.м. опалювальної площі.

Наказами Університету №240 від 28.10.2022 та від 31.05.2023 №118а встановлено з 01.11.2022 вартість проживання для сімейних проживаючих в студентських гуртожитках коледжу та з 01.06.2023, відповідно.

Наказом Університету №252 від 14.11.2023 встановлено вартість опалення в студентських гуртожитках з 13.11.2023.

В наказі Університету №03 від 02.01.2024 встановлено вартість водопостачання.

Отже, наявними у справі письмовими доказами спростовуються доводи апеляційної скарги про відсутність тарифів, за якими нараховувалася вартість послуг, що надаються.

08 квітня 2024 року голова "Комісії з питань проживання у студенських гуртожитках коледжу ОСОБА_2 звернувся до директора НУБіП із службовою запискою, в якій, серед іншого повідомив, що ОСОБА_1 постійно є боржником по сплаті комунальних послуг та не бажає укласти договір найму житлових приміщень в студенському гуртожитку.

01 червня 2024 року позивач надіслав ОСОБА_1 повідомлення про необхідність укласи договір найму житлового приміщення та погашення заборгованості за проживання в студенському гуртожитку.

Також 01.06.2024 працівниками Університету складено Акт про відмову ОСОБА_1 отримати повідомлення про заборгованість за проживання в студенсткому гуртожитку та укладання договору найму житлового приміщення. Текст повідомлення ОСОБА_1 зачитано в голос.

З наданого позивачем розрахунку, заборгованість за проживання ОСОБА_1 в гуртожитку у період з 01.11.2021 по 01.06.2024 складає 25 045,26 грн, з яких заборгованість за період з 01.11.2021 по 31.12.2021 - 2 698 грн; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 14 050,84 грн; за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 9 661,24 грн та за період 01.01.2024 по 31.05.2024 - 1 364,82 грн. З даного розрахунку також вбачається, що частково ОСОБА_1 вносила плату за проживання в гуртожитку.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачкою заборгованості в сумі 25 045,26 грн.

Суд першої інстанції встановив вищевказані обставини, застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та як наслідок дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про відсутність укладеного між сторонами договору не спростовує висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки згідно вимог діючого законодавства та практики Верховного Суду, відсутність договору не звільняє від обов'язку сплати за житлово-комунальні послуги.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано квитанцій на оплату за житлово-комунальні послуги також не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки, як вже вказувалося вище та не заперечується ОСОБА_1 остання у спірний період частково сплачувала за проживання в гуртожитку, а відтак володіла інформацією щодо необхідності оплати за гуртожиток.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що позивач помилково вважає, що надав їй у користування кімнату для тимчасового проживання в студентському гуртожитку, оскільки вона зареєстрована в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , про що є відмітка в паспорті.

Такі доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки не зазначення в паспорті ОСОБА_1 , а саме в графі "зареєстроване місце проживання" студенський гуртожиток не спростовує того факту, що це саме той гуртожиток закладу освіти, який обліковується на балансі позивача та в якому проживає відповідачка.

Таким чином, підсумовуючи викладене, слід зазначити, що не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що у позивача відсутнє право в наданні житлово-комунальних послуг та відсутнє право на отримання оплати за надання таких послуг. Такі твердження відповідачки є її власним тлумаченням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права розглянув справу за відсутності доказів повідомлення відповідача, спростовуються матеріалами справи.

17 липня 2024 року судом першої інстанції постановлено ухвалу про відкриття провадження у даній справі, в якій визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а. с. 24-25).

17 липня 2024 року суд першої інстанції надіслав ОСОБА_1 за вказаною у позовній заяві адресою копію ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви (а. с. 27).

Згідно зворотного поштового повідомлення, поштове відправлення повернулося на адресу суду без вручення ОСОБА_1 з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 29).

В пункті 4 частини 6 статті 272 ЦПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З наведеного слідує, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції, а тому доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, щодо неналежного повідомлення про розгляд справи в суді першої інстанції теж не знайшли свого підтвердження.

Щодо посилань ОСОБА_1 про відсутність підстав для стягнення боргу у період воєнного стану, згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 (із змінами), колегія суддів зазначає наступне.

Так, даною постановою КМУ №206 від 05.03.2022 (із змінами) визначено деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану.

Зокрема, вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №206 (із змінами), серед іншого визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:

стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (Офіційний вісник України, 2014 р., №81, ст. 2296; 2015 р., №70, ст. 2312; 2016 р., №46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги;

нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.

Проте, матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 відноситься до тих споживачів житлово-комунальних послуг, з яких забороняється стягнення заборгованості на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №206 (із змінами).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С ТА Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 27 серпня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення14.10.2024
Оприлюднено15.10.2024
Номер документу122275339
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них оренди

Судовий реєстр по справі —939/1753/24

Постанова від 14.10.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Мазурик Олена Федорівна

Ухвала від 25.09.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Мазурик Олена Федорівна

Ухвала від 12.09.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Мазурик Олена Федорівна

Рішення від 27.08.2024

Цивільне

Бородянський районний суд Київської області

Міланіч А. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні