Рішення

від 08.10.2024 по справі 522/4060/24-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/4060/24-Е

Провадження № 2/522/3902/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі судового засідання Сировій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВДОМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, -

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2024 року представник позивача звернувся через систему «Електронний суд» до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 43854,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що основним видом діяльності ТОВ «УПРАВДОМ» є комплексне обслуговування об`єктів. ТОВ «УПРАВДОМ» з 2006 року є власником нежитлових приміщень під котельню та теплопункти № 502, 503 та 504 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9881728 від 20.02.2006, № 9866370 від 17.02.2006, № 9866469 від 17.02.2006. Також згідно договору № ИД-97 про інвестування від 19.01.2005 року та акту приймання-передачі від 21.12.2005 року до зазначеного договору ТОВ «УПРАВДОМ» було передано у власність обладнання котелень та теплопунктів в багатоповерховому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 06 жовтня 2017 року розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації №923/А-2017 видана ліцензія на виробництво та постачання теплової енергії. Між ТОВ «УПРАВДОМ» та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» було укладено договір постачання природного газу №4611-НГТ-23 від 06.09.2021 року, №4166-ПСО (ТКЕ)-23 від 16.09.2022 року та №5958-(ТКЕ(23)-23 від 02.10.2023 року, на підставі яких ТОВ «УПРАВДОМ» отримувало природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення населенню, в т.ч. в будинку за адресою: АДРЕСА_1 під час опалювальних сезонів 2021-2022 рр. та 2022-2023 рр. та частини сезону 2023-2024 рр. Враховуючи зазначене, ТОВ «УПРАВДОМ» в межах своєї господарської діяльності на постійної основі надає послуги з постачання теплової енергії та протягом тривалого часу надавало послуги з підігріву води в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі власнику квартири АДРЕСА_2 . Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.02.2024 власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Внаслідок неодноразового порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати житлово-комунальних послуг за нею рахується заборгованість перед ТОВ «УПРАВДОМ», яка за період з грудня 2021 року по січень 2024 року становить 45922,51 грн. З них було сплачено відповідачем лише 2624,05 грн. Відповідно, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за надані комунальні послуги складає 43298,46 грн. Станом на сьогодні відповідачем заборгованість погашена не була, у зв`язку з чим, це стало підставою звернення позивача до суду. Позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у загальній сумі 43854,03 грн, з яких 43298,46 грн основна сума боргу, 303,58 грн інфляційне збільшення боргу та 251,99 грн 3% річних, а також судові витрати: 2422,40 грн сплаченого судового збору та 4000,00 грн сплачених витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2024 року провадження по справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін з призначенням судового засідання на 23 травня 2024 року.

У судове засідання 23 травня 2024 року з`явилася представник позивача. Відповідач в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Судова повістка, направлена відповідачу, повернулася до суду з відміткою поштового відділенні «за закінченням терміну зберігання». Розгляд справи відкладено на 09 липня 2024 року.

У судове засідання 09 липня 2024 року з`явилася представник позивача. Відповідач в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. 09 липня 2024 року від представника відповідача до суду надійшла заява про вступ у справу як представника відповідача а також заява про ознайомлення з матеріалами справи. Розгляд справи відкладено на 08 жовтня 2024 року.

У судове засідання 08жовтня 2024року учасники процесу не з`явилися. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Учасникам надсилалися судові повістки та розміщено оголошення на сайті суду. 04 жовтня 2024 року від представника позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Крім того, згідно довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber» судова повістка, про призначення судового засідання на 08.10.2024 року ОСОБА_2 доставлена на її номер телефону 17.07.2024 року. Про причини неявки суд не повідомлено.

Відповідачем відзив не поданий, поважності причин його не подачі відповідач суду не повідомив, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом справа розглянута за відсутності сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів в заочному порядку відповідно до положень ст. 281 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.

Згідно до п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Приморського районного суду м. Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тому, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ТОВ «УПРАВДОМ» здійснює комплексне обслуговування об`єктів, та з 2006 року є власником нежитлових приміщень під котельню та теплопункти № 502, АДРЕСА_4 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9881728 від 20.02.2006, №9866370 від 17.02.2006, №9866469 від 17.02.2006.

Згідно договору № ИД-97 про інвестування від 19.01.2005 року та акту приймання-передачі від 21.12.2005 року до зазначеного договору ТОВ «УПРАВДОМ» було передано у власність обладнання котелень та теплопунктів в багатоповерховому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Між ТОВ «УПРАВДОМ» та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» було укладено договір постачання природного газу №4611-НГТ-23 від 06.09.2021 року, №4166-ПСО (ТКЕ)-23 від 16.09.2022 року та №5958-(ТКЕ(23)-23 від 02.10.2023 року, на підставі яких ТОВ «УПРАВДОМ» отримувало природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення населенню, в т.ч. в будинку за адресою: АДРЕСА_1 під час опалювальних сезонів 2021-2022 рр. та 2022-2023 рр. та частини сезону 2023-2024 рр.

ТОВ «УПРАВДОМ» в межах своєї господарської діяльності на постійної основі надає послуги з постачання теплової енергії та протягом тривалого часу надавало послуги з підігріву води в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі власнику квартири АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_1 , є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 367986668 від 29.02.2024, згідно зазначеної інформації на дату внесення відомостей про право власності, а саме з 05.04.2007, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу, р№1894, 04.04.2007.

Крім того, згідно Довідки адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 09.04.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РОНКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована з 07.03.2017 року за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідно до п. 5, 12ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Відповідно дост. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч. 1ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до п. 1 ч. 4ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Згідно із п. 5 ч. 2ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Статтею 151 Житлового кодексу Українипередбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

За приписомстатті 162 Житлового кодексу Української РСРплата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими у встановленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно із п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно доЗакону України «Про захист прав споживачів», відповідач є споживачем комунальних послуг.

Даним Законом передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг. Цей Закон також передбачає оформлення письмової угоди через посередництво квитанцій та інших розрахункових документів.

ОСОБА_1 у період з грудня 2021 року по січень 2024 року сплатила лише 2624,05 грн за житлово-комунальні послуги з утримання багатоквартирного будинку, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 43298,46 грн.

Наданий розрахунок відповідачем не спростований, а тому він приймається судом як достовірний.

Відповідно достатті 319 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК Українипередбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач житлово-комунальних послуг зобов`язаний оплачувати такі послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 1 частини першоїстатті 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги"передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьоїстатті 20 цього Законуобов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установленихст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогамиЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Відповідно дост. 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності дост. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК Українивизначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у зв`язку з належним виконанням позивачем своїх обов`язків по утриманню житлового будинку, наданням обґрунтованого розрахунку заборгованості відповідача за спожиті житлово-комунальні послуги, суд робить висновок, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 43298,46 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В умовах карантину, який встановили з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 діють заборони для нараховування та стягування штрафів та пені за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг. З метою запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID- 19) Кабінетом Міністрів України(КМУ) прийнято постанову №211 із змінами і доповненнями від 11.03.2020 р. по 03.04.2020 р.; №239 від 25.03.2020 р. по 24.04.2020 р.; №291 від 22.04.2020 р. по 11.05.2020 р.; №343 від 04.05.2020 р. по 22.05.2020 р.; №392 від 20.05.2020 р. по 22.06.2020 р.; №500 від 17.06.2020 р. по 31.07.2020 р.; № 641 від 22.07.2020 р. по 31.08.2020 р.; №760 від 26.08.2020 р. по 31.10.2020 р.; №956 від 13.10.2020 р. по 31.12.2020 р.; № 1236 від 09.12.2020 р. по 28.02.2021 р.; №104 від 17.02.2021 р. по 30.04.2021 р.; №405 від 21.04.2021 р. по 30.06.2021 р.; №611 від 16.06.2021 р. по 31.08.2021 р.; №855 від 11.08.2021 р. по 01.10.2021 р.; №981 від 22.09.2021 р. по 31.12.2021 р.; №1336 від 15.12.2021 р. по 31.03.2022 р.; №229 від 23.02.2022 р. по 31.05.2022 р.; №630 від 27.05.2022 р. по 31.08.2022 р.; №928 від 19.08.2022 р. по 31.12.2022 р.; №1423 від 23.12.2022 р. по 30.04.2023 р. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до частини 3 розділу II Прикінцеві положення на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги та припинення/ зупинення надання послуг громадянам України у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі. Крім цього, в Україні діє воєнний стан, на підставі Указу Президента України № 64 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», а постановою КМУ від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:

- нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги;

- припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Таким чином, стягнення нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, є такими, що заборонені чинним законодавством, а тому не підлягають стягненню з відповідача.

Щодо судового збору, згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно квитанції про сплату №1968-0348-1631-0965 від 14.03.2024 року ТОВ «УПРАВДОМ» при подачі позовної заяви сплатила судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

На підтвердження судових витрат понесених позивачем у зв`язку з розглядом в суді справи представником позивача було надано до суду свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серії ОД № 004365 від 17 лютого 2021 року; Договір про надання правової допомоги № 23-1 від 01 березня 2023 року; Додаткову угоду №17 від 30.01.2024 року до Договору про надання правової допомоги №23-1 від 01.03.2023 року; попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат від 11.03.2024 року на суму 6422,00 грн.; платіжну інструкцію № 1599 від 31 січня 2024 на суму 4000 грн.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 червня 2021 року по справі № 550/936/18.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

Згідно положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, обставини, на які посилаються сторони, як на обґрунтування своїх вимог чи заперечень, повинні бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, обов`язок подання яких покладено на сторони.

Таким чином, дослідивши надані представником позивача копії документів, що підтверджують заявлений ним розмір судових витрат, враховуючи особливості предмета спору, суб`єктний склад правовідносин, а також характер виконаної адвокатом роботи з врахуванням складності справи, а саме, що справа про стягнення заборгованості за комунальні послуги є незначної складності та критерій розумності її розміру, суд вважає, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень є завищеними. Представник заявника був присутнім у 2-х судових засіданнях, ним було складено позовну заяву, обсяг матеріалів справи незначний, а тому суд дійшов висновку про зменшення розміру зазначених витрат та стягнення у відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу до 2000,00 гривень.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 43, 49, 76, 89, 258-260, 268, 287, 288 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВДОМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РОНКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВДОМ» (код ЄДРПОУ: 32901991; юридична адреса: 65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140/1, приміщення 510) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з утримання багатоквартирного житлового будинку у розмірі 43298 (сорок три тисячі двісті дев`яносто вісім) гривень 46 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РОНКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВДОМ» (код ЄДРПОУ: 32901991; юридична адреса: 65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140/1, приміщення 510) суму судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РОНКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВДОМ» (код ЄДРПОУ: 32901991; юридична адреса: 65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140/1, приміщення 510) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду м. Одеси. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Ю. Б. Свячена

08.10.24