Рішення

від 30.09.2024 по справі 210/2918/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/2918/24

Провадження № 2/210/1190/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 вересня 2024 року

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Чайкіної О.В., за участі секретаря судового засідання Кучевасова А.В.

розглянувши згідно із вимогами частини 2 ст. 247 ЦПК України позовну ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Криворізький Міськмолокозавод № 1», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Молокозавод №1», про визнання трудові відносини припиненими

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «Криворізький міськмолокозавод №1» про визнання припинення трудових відносин з 22 березня 2024 року та зобов`язання відповідача видати їй трудову книжку.

Аргументи сторін

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала свій позов, вказала, що бажає припинити трудові відносини з підприємством та просить, щоб їй повернули її трудову книжку.

Третя особа скерувала пояснення до суду у яких зазначила, що ТОВ «МОЛОКОЗАВОД №1» створене 29.10.2021 року та здійснює свою господарську діяльність відповідно до чинного законодавства України. Товариство спеціалізується на закупівлі, переробці сільськогосподарської продукції, а саме молочної сировини з метою виробництва молочних продуктів та їх реалізації. Наголошують на тому, що Товариство не є правонаступником, бенефіціаром Приватного акціонерного товариства «Криворізький міськмолокозавод №1» та не має жодного відношення до останнього. 11.03.2024 року (вхідний №32) на юридичну адресу ТОВ «МОЛОКОЗАВОД №1» було отримано супровідний лист та заяву про звільнення ОСОБА_1 від 04.03.2024 року до Приватного акціонерного товариства «Криворізький міськмолокозавод №1». 15.03.2024 року Позивачу було відправлено лист №298 в якому питання було залишено без розгляду та додатково повідомлено про те, що ОСОБА_1 не мала трудових відносин з ТОВ «МОЛОКОЗАВОД №1», тому для врегулювання трудових відносин їй пропонувалось звернутись до свого роботодавця. Оскільки претензії та клопотання з боку Позивача до ТОВ «МОЛОКОЗАВОД №1» відсутні, в подальшому просили суд проводити судові засідання без участі представника ТОВ «МОЛОКОЗАВОД №1».

Відзив на позовну заяву відповідач не надав. В судове засідання відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, за зареєстрованим місце проживання (перебування).

Відповідно до ч. 2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за наявності всіх наступних умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечував проти такого вирішення справи.

Фактичні обставини справи встановлені судом

З 03 жовтня 2016 року позивачка була прийнята на посаду менеджера із збуту у ПрАТ «Криворізький міськмолокозавод №1», що підтверджується копією пропуску №782, який виданза підписом начальника кадрів ПрАТ «Криворізький міськмолокозавод №1» (а.с.16).

Наданий Пенсійним Фондом України витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за період з 2005 року по 2023 рік, відповідно до якого серед страхувальників зазначене Приватне акціонерне товариство «Криворізький міськмолокозавод № 1» код 0044932, яке здійснювало обов`язкові платежі в період часу з 2014 року по 2021 рік (а.с.9-10). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 30 липня 2019 року покровським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 07 квітня 2021 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Інгулецькому та Металургійному районах у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с.15).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с.29-30) місцезнаходження Приватного акціонерного товариства «Криворізький міськмолокозавод № 1»: м. Харків, вул. Свободи, будинок 7/9; відомості про припинення або ліквідацію Приватного акціонерного товариства «Криворізький міськмолокозавод № 1» відсутні (а.с.35-37).

ОСОБА_1 за допомогою поштового зв`язку, звернулася до відповідача із заявою, в якій просила розірвати трудовий договір, з причини порушення відповідачем законодавства про працю і просила надіслати їй відповідний наказ та повернути трудову книжку (а.с.17-22).

Однак відповідач не надав відповіді на заяву позивача та не видав трудову книжку із відповідним записом про звільнення.

Мотиви суду та застосовані норми права

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Європейський суд з прав людини, аналізуючи поняття «приватного життя» за пунктом першим статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказав, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом».

Свобода праці включає можливість особи працювати чи не працювати, вільно обирати роботу, без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. Право на працю є невідчужуваним і передбачає забезпечення рівних можливостей для його реалізації.

Конституційний Суд України у рішеннях від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 вказав, що право на працю (стаття 43 Конституції України) є природною потребою людини своїми фізичними та розумовими здібностями забезпечувати власне життя та передбачає можливість як самостійно займатися трудовою діяльністю, так і працювати за трудовим договором (контрактом).

Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України (від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1412цс17) та Верховного Суду (у постановах КАС ВС від 18 липня 2018 року у справі № 223/558/15-а та від 28 квітня 2020 року у справі №200/2166/19-а; КЦС ВС у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 289/51/16-ц та від 21 серпня 2019 року у справі № 466/4738/18) щодо порядку продовження щорічної відпустки у разі тимчасової непрацездатності працівника, визначивши, що продовження щорічної відпустки у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, яка настала під час відпустки, відбувається автоматично та погодження із власником або уповноваженим ним органом не потребує. Працівник, який належним чином повідомив роботодавця про волевиявлення щодо продовження відпустки на період, що йде безпосередньо за днем припинення тимчасової непрацездатності, про наявність листка непрацездатності чи надав останньому листок непрацездатності, скористався своїм правом щодо продовження щорічної відпустки. У разі відсутності у роботодавця можливості продовжити відпустку він може скористатися правом відкликання працівника з відпустки, якщо для цього існують законодавчо встановлені підстави.

На підставі викладеного суд констатує, що Позивачка правомірно скористалася правом на продовження перебування у декретній відпустці після чого, Позивач виконала вимоги ч. 1 ст. 38 КЗпП України, своєчасно подавши заяву про звільнення 04 березня 2024 року з зазначенням дати звільнення 22 березня 2024 року.

Підставою припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України).

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник (частина перша статті 38 КЗпП України).

Трудове законодавство України для будь-якого працівника, передбачає право звільнитися за власним бажанням у передбачений законом спосіб, а саме письмово попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення за два тижні.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частинаперша статті 43 Конституції України).

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили (частини перша та третя статті 38 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно ч. 1, 3 ст. 48 КЗпП України облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України "Прозбір таоблік єдиноговнеску назагальнообов`язкове державнесоціальне страхування". Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.

Відповідно до ст. 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третяташостастатті 179 цього Кодексу) надаються за заявою матері (батька) дитини або осіб, зазначених участині сьомійстатті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) роботодавця.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третяташостастатті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 235 КЗпПУ у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Висновки суду

Суд вважає, що позивачем доведено належними доказами факт її перебування в трудових відносинах з відповідачем з 03 жовтня 2016 року та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

04.03.2024 року позивач за допомогою поштового зв`язку, за місцем знаходження виробництва відповідача направляла відповідачу заяву про розірвання трудового договору, але відповідь не отримала.

При цьому позивач після закінчення відпустки по догляду за дитиною, з наведених вище підстав, до роботи фактично не приступала, а відповідачем в порушення наведених вимог чинного законодавства не прийнято рішення щодо переведення позивача чи розірвання трудового договору.

Отже, враховуючи, що діяльність відповідача, як юридичної особи, на день ухвалення зазначеного рішення суду, у спосіб визначений чинним законодавством України, не припинена, Відповідач порушив свої обов`язки, не видавши позивачеві трудову книжку із відповідним записом про звільнення у строк, що передбачений законодавством, відповідачем не надано суду доказів на спростування заявлених позовних вимог, не надано доказів на підтвердження відновлення порушеного права позивача, тому враховуючи вимоги ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

За таких підстав, позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат

У відповідності до ст.141 ЦПК Україниз відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн. за подання позовної заяви .

Керуючись ст. 38, 116 Кодексу законів про працю України, ст. 118, 119, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Криворізький Міськмолокозавод № 1», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Молокозавод №1», про визнання трудові відносини припиненими задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_3 та Приватним акціонерним товариством «Криворізький міськмолокозавод №1» ЄДРПОУ 00444932 з 22 березня 2024 року, у зв`язку зі звільненням позивача з посади менеджера із збуту (роздрібна торгівля) за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Криворізький міськмолокозавод №1» ЄДРПОУ 00444932 видати ОСОБА_1 належну їй трудову книжку із внесеним записом про звільнення з роботи за власним бажанням згідно ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України з 22 березня 2024 року.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький міськмолокозавод № 1» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку в Дніпровському апеляційному суді шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 04 жовтня 2024 року

Позивач: ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач:Приватне акціонерне товариства «Криворізький Міськмолокозавод № 1» ЄДРПОУ 00444932, юридична адреса: 61000, місто Харків, вул. Свободи, 7/9.

Третя особа, Товариство з обмеженою відповідальністю «Молокозавод №1», ЄДРПОУ 44511760, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, 50027, пл.. Горького, 10.

Суддя: О. В. Чайкіна