Рішення

від 30.09.2024 по справі 631/1385/23

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/1385/23

провадження № 2/631/189/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участі секретаря судового засідання Семенко А. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ДРУГОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У МІСТІ ХАРКОВІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ, СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та внесення змін до актового запису про особу, як про батька до актового запису про народження дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ХАРКІВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ, СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, відповідно до якого просив виключити з актового запису про народження дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як батька дитини та внести відомості до актового запису про народження дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як батька дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12 жовтня 2017 року між ОСОБА_3 , яка є громадянкою України, та ОСОБА_2 , громадянином Йорданського Хашимітського Королівства, був зареєстрований шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було складено відповідний актовий запис № 4484. Як вказав ОСОБА_5 , шлюб між відповідачами мав формальний характер, спільне життя між подружжям не склалося, оскільки через декілька місяців після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 повідомив, що йому треба повернутись на Батьківщину на певний період, але пізніше в телефонній розмові повідомив, що не бажає продовжувати сімейне життя з ОСОБА_3 .

Позивач у позові вказав, що ОСОБА_2 фактично покинув свою дружину у 2017 році, а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважає чужою дитиною, своє батьківство не визнає та відмовляється від будь-яких зв`язків із колишньою дружиною. Оскільки на момент народження дитини, відповідачі де- юре перебували у зареєстрованому шлюбі, то і батьком дитини записали ОСОБА_2 , хоча останній фактично не виконує жодних батьківських обов`язків.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківській області, ухваленого 07 серпня 2023 року по справі з єдиним унікальним № 612/219/23 (провадження № 2/631/402/23) шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.

Так, 20 березня 2023 року відповідач, ОСОБА_3 , народила дитину, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак позивач вважає, що між дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 відсутні кровне споріднення, у зв`язку з тим, що під час шлюбу з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відповідачі не проживали спільно, не мали як статевих, так і будь-яких інших стосунків, адже відносин між ними не було на момент можливого зачаття дитини. Батьком народженої дитини, згідно приписів статті 136 Сімейного кодексу України, був записаний відповідач, ОСОБА_2 .

Як вказав позивач, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не заперечують та визнають, що саме позивач - ОСОБА_1 є батьком дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 заперечує той факт, що колишній чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_2 є батьком дитини - ОСОБА_4 , оскільки саме позивач мав біологічні стосунки з ОСОБА_3 , проживав з останньою у фактичному шлюбі, створив міцну та дружню сім`ю, вів спільне господарство та є батьком хлопця. Відомості про батька до актового запису про народження дитини внесені відповідно до частини 1 статті 122 Сімейного кодексу України, за змістом якої дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Дізнавшись, що ОСОБА_3 народила дитину, позивач звернувся до нею з питанням щодо урегулювання свого батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, але відповідачка послалась на те, що для неї не важливо хто саме записаний батьком дитини у свідоцтві про його народження. Подати спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини в порядку частини 3 статті 122 Сімейного кодексу України сторони не мають змоги, оскільки ОСОБА_2 тривалий час перебуває за кордоном на своїй батьківщині.

Посилаючись на приписи статтей 128, 129 та 134 Сімейного кодексу України ОСОБА_1 просить визнати його батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключити з актового запису про народження дитини відомості про ОСОБА_2 , як батька дитини, та внести відомості до актового запису про народження дитини - ОСОБА_4 , відомості про ОСОБА_1 , як батька дитини.

Відповідачі, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , не скористались своїм правом на надання відзиву на позовну заяву у відповідності до приписів статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Письмових пояснень з проводу заявлених позовних вимог з боку третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ДРУГОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У МІСТІ ХАРКОВІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ, СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, відповідно до статті 181 Цивільного процесуального кодексу України, до суду не надходило.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 29 грудня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ХАРКІВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ, СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та внесення змін до актового запису про особу, як про батька до актового запису про народження дитини, та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 27 червня 2024 року замінено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , із залученням до участі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ХАРКІВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ, СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та внесення змін до актового запису про особу як про батька до актового запису про народження дитини, з СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ на належну третю особу - СЛУЖБУ У СПРАВАХ ДІТЕЙ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, а також з ХАРКІВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ на ДРУГИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У МІСТІ ХАРКОВІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 12 липня 2024 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ДРУГОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У МІСТІ ХАРКОВІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ, СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та внесення змін до актового запису про особу, як про батька до актового запису про народження дитини, та призначено справу до судового розгляду.

Також Нововодолазьким районним судом Харківської області постановлялись ухвали про відкладення розгляду справи з різних підстав.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у цивільній справі не вживалось.

Позивач, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце цього засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, 11 вересня 2024 року позивач звернувся на адресу суду з заявою, що була зареєстрована за вхідним № 6631/24-вх., відповідно до якої просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце цього засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Про причини своєї неявки відповідач суд не повідомив, ніяких клопотань на адресу суду не надсилав, відзиву на позовну заяву у відповідності до приписів статті 178 Цивільного процесуального кодексу України не надав.

Відповідач, ОСОБА_3 , у судове засідання також не з`явилась, хоча про дату, час і місце цього засідання повідомлялась належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомила. Разом із тим, 11 вересня 2024 року ОСОБА_3 Звернулась на адресу з заявою, що була зареєстрована за вхідним № 6632/24-вх. від 11 вересня 2024 року, відповідно до якої позовні вимоги ОСОБА_1 визнала в повному обсязі, просила суд розгляд справи провести за її відсутності.

Уповноважений представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ДРУГОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У МІСТІ ХАРКОВІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце цього засідання повідомлялись належним чином відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Начальник відділу - Марина Басілашвілі засобами поштового зв`язку направила на адресу суду лист, що був зареєстрований за вхідним № 6988/24-вх. від 26 вересня 2024 року, відповідно до якого просила розгляд цивільної справи з єдиним унікальним № 631/1385/23, призначений на 30 вересня 2024 року, провести за відсутності представника ДРУГОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У МІСТІ ХАРКОВІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ.

Уповноважений представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце цього засідання повідомлялись належним чином відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Про причини своєї неявки суд не повідомили, ніяких клопотань на адресу суду не надсилали.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

При цьому, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача, відповідача - ОСОБА_3 , а також третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ДРУГОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У МІСТІ ХАРКОВІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ, свідчать відповідні заяви, що долучені до матеріалів справи.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В даному випадку сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, враховуючи наявні в матеріалах справи довідки поштового відділення про доставку судових повісток про виклик.

В даному випадку суд також бере до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18, в якій зазначено, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що судом створені необхідні умови для реалізації учасниками справи, своїх процесуальних прав на участь у розгляді справи в суді, враховуючи те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу та закінчити її розгляд по суті вимог за відсутності учасників процесу, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями частини 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа урегульовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

Отже у ході розгляду справи в межах заявлених позовних вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин Йорданського Хашимітського Королівства, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянка України, перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленому у заочному порядку 07 серпня 2023 року у цивільній справі з єдиним унікальним № 612/219/23 (провадження № 2/631/402/23), шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянином Йорданського Хашимітського Королівства, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянкою України, зареєстрований 12 жовтня 2017 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 4484, розірвано.

Як убачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 14 квітня 2023 року ДРУГИМ ВІДДІЛОМ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У МІСТІ ХАРКОВІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ, СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Харкові народився ОСОБА_4 , про що складено відповідний актовий запис № 10 від 14 квітня 2023 року.

Згідно вказаного свідоцтва про народження батьками ОСОБА_4 зазначено: батько - ОСОБА_2 (у графі громадянство прочерк), мати - ОСОБА_3 , громадянка України.

15 квітня 2024 року Медико-генетичним центром «МАМА ПАПА» (ліцензія Міністерства охорони здоров`я України № 1168 від 03 жовтня 2016 року) зроблено дослідження № 42446-43320 аналізу ДНК на батьківство між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (лабораторний номер НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (лабораторний номер 42446-c), матеріал - букальний епітелій, за результатами якого ймовірність того, що біологічним батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_1 складає на 99.9999997% (комбінований індекс батьківства (CPI) 29412804). У дослідженні також вказано, що виходячи з результатів дослідження передбачуваний батько не виключається як біологічний батько тестованої дитини, ймовірність його батьківства в 29412804 разів вища, ніж у випадкового чоловіка загальної популяції.

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Сімейного кодексу України № 2947-ІІІ від 10 січня 2002 року.

Положеннями статті 51 Конституції України, частинами 2 та 3 статті 5 Сімейного кодексу України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з частинами 2, 8 та 9 статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Щаслива сім`я, як правило, не має потреби в тому, щоб закон втручався у її справи.

Положеннями статті 121 та частини 1 статті 122 Сімейного кодексу України регламентовано, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Статтею 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), ратифікованою постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, передбачено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини (стаття 133 Сімейного кодексу України).

В даному випадку судом встановлено, що відповідачі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , під час народження ІНФОРМАЦІЯ_6 дитини - ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, а отже відомості про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до статті 133 Сімейного кодексу України на підставі статті 122 Сімейного кодексу України.

Разом із тим, згідно з частиною 2 статті 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

У відповідності до приписів частин 1 та 3 статті 128 Сімейного кодексу України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Згідно зі статтею 129 Сімейного кодексу України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

В даному випадку позивачем дотримано строк звернення до суду з відповідним позовом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 6 своєї Постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства. Згідно із статтею 129 Сімейного кодексу України зазначена особа може звернутися з такими вимогами у межах строку позовної давності (один рік), перебіг якого починається з дня, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство. У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

У пункті 10 вказаної вище Постанови, Пленум Верховного Суду України вказав, роз`яснено судам, що в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 Сімейного кодексу України), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, який визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини (статті 126, 127 Сімейного кодексу України).

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це (пункт 9 Постанови Пленум Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 Сімейного кодексу України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Судово-генетична та судово-імунологічна експертизи у цій справі не проведені, проте, встановлено з підтвердженням належними і допустимими доказами походження дитини від позивача: сумісне проживання відповідача разом із позивачем без реєстрації шлюбу до і на момент народження дитини у квартирі батьків позивача, визнання позивачем дитини своєю».

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 травня 2009 року у справі «Калачова проти Російської Федерації», заява № 3451/05, § 34, зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Отже, підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до «Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 6 від 17 січня 1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995року за № 252/788, і виконуються лікарями та судово-медичними експертами-імунологами.

При проведенні експертних досліджень керуються Методичними рекомендаціями «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей), розробленими фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи МОЗ України».

Згідно із пунктом 3 наведених Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.

У даній справі, як вже зазначалось, за результатом дослідження № 42446-43320 аналізу ДНК на батьківство, зробленого 15 квітня 2024 року Медико-генетичним центром «МАМА ПАПА», ймовірність того, що біологічним батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_1 складає на 99.9999997% (комбінований індекс батьківства (CPI) 29412804).

Даний факт також визнали учасники справи, зокрема позивач й відповідач - ОСОБА_3 , та не оспорювали його.

Статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 Цивільного процесуального кодексу України).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним ніж протилежний.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, приймаючи до уваги визнання позову відповідачем - ОСОБА_3 та відсутність заперечень щодо позову з боку третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є біологічним батьком дитини - ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Харкові Харківської області.

Також суд враховує, що у статті 52 Конституції України обумовлено, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку.

Статтею 8 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), ратифікованою Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, визначено, що держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

Як вже зазначалось вище позивач у своєму позові просив виключити з актового запису про народження дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як батька дитини та внести відомості до актового запису про народження дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як батька дитини.

Статтею 28 Цивільного кодексу України визначено, що ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається з прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. Ім`я фізичній особі надається відповідно до закону.

Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як вже зазначалося стаття 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), ратифікованою Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, визнає за дитиною право на ім`я.

Вибір імені дитини здійснюється за взаємною згодою батьків.

Згідно з положеннями статті 145 Сімейного кодексу України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо батьки мають спільне прізвище, то це прізвище присвоюється і дітям. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою.

Якщо батьки дитини перебувають у шлюбі, ім`я дитини визначається за згодою батьків. Ім`я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства, визначається матір`ю дитини. При державній реєстрації народження іншою особою власне ім`я дитини присвоюється за її вказівкою. У разі відсутності при державній реєстрації народження згоди батьків щодо присвоєння дитині власного імені спір вирішується органами опіки й піклування або судом (стаття 146 Сімейного кодексу України).

Відповідно до абзацу 12 пункту 20 глави 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793, затверджено «Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання», згідно з пунктом 1.7 яких зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

Відповідно до пункту 2.13.1 розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793 (далі - Правила), рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

За наявності рішення суду щодо оспорювання батьківства або материнства в актовому записі про народження дитини виправляються відомості, про які зазначено в рішенні суду (пункт 2.13.2 розділу ІІ Правил).

Пунктами 2.16.4 та 2.16.7 розділу II наведених Правил визначено, що на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду. На підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

За положеннями статті 134 Сімейного кодексу України на підставі заяви осіб, зазначених у статті 126 Сімейного кодексу України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

З урахуванням викладених обставин, а саме того факту, що запис відповідача - ОСОБА_2 батьком дитини - ОСОБА_4 був здійснений з підстав того, що дитина народжена у шлюбі; прийнявши до уваги, що способом спростування презумпції шлюбного батьківства матір`ю дитини є оспорювання батьківства за умови подання іншою особою заяви про своє батьківство, з урахуванням визнання позивачем, ОСОБА_1 , себе біологічним батьком дитини, зачатої та народженої у шлюбі з іншим чоловіком; прийнявши до уваги той факт, що закон припускає, що мати дитини володіє реальною інформацією про батька, суд вважає за можливе визнати факт того, що ОСОБА_1 є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку із визнанням судом вказаного факту, позовні вимоги про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька та внесення відповідних змін підлягають задоволенню.

При вирішенні даного спору, суд також виходить з того, що визнання позивачем батьком малолітньої дитини - ОСОБА_4 , відповідає інтересам останнього. Негативних наслідків з цього приводу для дитини судом не встановлено.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд у відповідності до положень підпункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання про розподіл між сторонами у справі судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Питання щодо судових витрат, суд вирішує відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням положень частин 1 та 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України за якими суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог; при цьому, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Оскільки питання відшкодування судових витрат під час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 не порушувалось, процесуальне рішення з вказаного питання судом не приймається.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 7 та 8 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), ратифікованою Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, статтями 51, 52 Конституції України, статтями 28, 49 Цивільного кодексу України, частинами 2 та 3 статті 5, статтями 7, 121, частиною 1 статті 122, статтями 125, 128, 129, 133, 134, 145 та 146 Сімейного кодексу України, статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 - 19, 23, 58. 64, 76 - 81, 83, 89, 128 - 131, 133, 137, 141, 206, 211, 214, 223, 227, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ДРУГОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У МІСТІ ХАРКОВІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ, СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та внесення змін до актового запису про особу як про батька до актового запису про народження дитини - задовольнити.

Виключити із актового запису № 10, складеного 14 квітня 2023 року Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжнародного управління Міністерства юстиції, про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як батька дитини.

Внести відомості до актового запису № 10, складеного 14 квітня 2023 року Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжнародного управління Міністерства юстиції, про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: місто Харків, а саме вказати в графі батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: село Станичне Нововодолазького району Харківської області, громадянина України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду безпосередньо, або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах справи відсутній, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ДРУГИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У МІСТІ ХАРКОВІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33292186, адреса місцезнаходження: вулиця Маліновського, будинок № 10/14, місто Харків.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26354416, адреса місцезнаходження: вулиця Соборна, будинок № 58-А, місто Красноград, Красноградський район, Харківська область.

Повний текст рішення складений та підписаний з урахуванням приписів частини 6 статті 259 Цивільного процесуального кодексу України 09 жовтня 2024 року.

Суддя: Т. М. Трояновська