Постанова

від 09.10.2024 по справі 337/1818/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 09.10.2024 Справа № 337/1818/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний№337/1818/24 Головуючийу 1інстанції Ширіна С.А.

Провадження № 22-ц/807/1920/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Гончар М.С.,

Кухаря С.В.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 в особі адвоката Коломоєць Ірини Василівни до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дорошенко 10», Запорізької міської ради, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бойко Даніела Ігорівна, про визнання додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_1 , в особі адвоката Коломоєць І.В., звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дорошенко 10», Запорізької міської ради, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бойко Даніела Ігорівна, про визнання додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про що, Запорізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), видано свідоцтво про смерть від 01 квітня 2023р., актовий запис №823. Поховання спадкодавця здійснив позивач.Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить:Квартира за адресою- АДРЕСА_1 .Квартира за адресою - АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 доводиться єдиним сином, а отже є єдиним спадкоємцем померлої (спадкоємцем першої черги), інших спадкоємців за заповітом чи за законом немає.

Родинні стосунки підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , виданого Орджонікідзевським ЗАГС 22 вересня 1962 року (серії НОМЕР_1 ). За час ОСОБА_3 в неї був чоловік(свідоцтво про шлюб додається до позову) - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 01 червня 1997 року, актовий запис № 4955.

Позивач звернувся до нотаріуса Бойко Данієли Ігорівни с заявою про прийняття спадщини, проте, йому було відмовлено (вих. № 35/02-31 від 26.03.2024), у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 пропустив термін для подачі заяви про прийняття спадщини і цей термін можливо продовжити лише в судовому порядку.

У встановлений законом шестимісячний строк позивач не звернувся до нотаріальної контори контори із заявою про прийняття спадщини, на підставі наступного:

24.02.2022 року відбулася збройна агресія Російської Федерації проти України. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався, який діє на даний час.

Відповідно до статті 64 Конституції України, статей 12-1 і 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану, статей 7 і 34 Закону України «Про нотаріат», Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».

З 29.06.2022 діяли нові зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану. Ці зміни були запроваджені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 №719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану».

Так, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

Разом з тим, 25.01.2023 Верховний Суд у справі № 676/47/21 зробив такий висновок, що правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України. В свою чергу, пункт 3 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 164, яким було встановлено, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється - суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

Однак позивач не є юристом, не є фахівцем в галузі права, є пенсіонером, та не повинен відслідковувати судову практику Верховного суду, яка змінює трактування актів законодавства. Із засобів масової інформації, позивач дізнався про зупинення Кабінетом міністрів України строків для прийняття спадщини, а про відміну зупинення - населення не проінформовано. Позивач не повинен бути заручником та жертвою неузгодженої позиції виконавчої (КМУ) та судової (ВС) гілок влади, з приводу прав на спадщину. Від такої політики, страждають незахищені шари населення - пенсіонери та пересічні громадяни, у яких значно погіршилися умови проживання та психологічний стан через війну.

Причинами пропуску строку також є те, що позивач займався похованням, а також у зв`язку з постійними повітряними тривогами та ракетними обстрілами території України,

зокрема і міста Запоріжжя, позивач не мав змоги подати заяву про прийняття спадщини прийняття спадщини. Крім постійних повітряних тривог та обстрілів відбувалися постійні відключення електроенергії.

Вказані обставини унеможливили своєчасне, протягом шести місяців після смерті спадкодавця, звернення позивача до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і підтверджують поважність причин пропуску строку такого звернення до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_2 .

Слід також врахувати ту обставину, що пройшов незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняттям спадщини та подачею зави про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позивач вважав, що діє у відповідності до вимог чинного законодавства, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», розуміючи для себе, що строк для прийняття спадщини продовжений, інших спадкоємців немає.

Таким чином, стрімкі зміни в законодавстві без інформування населення, постійні зміни у законодавстві, що регулює діяльність нотаріусів у сфері спадкових відносин, похилий вік позивача (пенсіонер), запровадження воєнного стану на території України, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, обстріли міста Запоріжжя, свідчать що позивач не мав об`єктивної можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини.

Просив визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини у два місяці.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 липня 2024 року позовні вимоги залишено без задоволення.

На вказане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, визначити додатковий строк тривалістю два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини.

Апеляційна скарга не містить обґрунтованих доводів щодо порушень судом норм матеріального чи процесуального права, твердження апеляційної скарги зводяться до цитування норм законодавства, посилання на наслідки збройної агресії рф проти України повітряні тривоги та відключення світла.

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

19 вересня 2024 року до суду надійшло клопотання приватного нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Бойко Д.І. про розгляд справи без її участі.

20 вересня 2024 року від представника Запорізької міської ради Кіпи О.В. до суду надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище нормам процесуального права.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить:квартира за адресою- АДРЕСА_1 . та квартира за адресою - АДРЕСА_2 .

22.03.2024року приватнимнотраріусом Запорізького міського нотаріального округу Бойко Д.І., заведена спадкова справа № 8/2024, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2

ОСОБА_2 , яка є матір`ю позивача ОСОБА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

22.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бойко Д.І., з заявою про прийняття спадщини.

26.03.2024 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бойко Д.І. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №35/02-31, згідно якої ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що згідно п.3ст. 1272 ЦК України, позивач вчасно спадщину не прийняв, тому йому рекомендовано звернутися до суду для визначення додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 пропустив строк встановленийст. 1270 ЦК Українидля подачі заяви про прийняття спадщини.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності поважних причин пропуску встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина 1 ст. 1222).

Згідно зі ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно доч.ч.1,2ст.1268Цивільного кодексуУкраїни спадкоємецьза заповітомчи зазаконом маєправо прийнятиспадщину абоне прийнятиїї. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

В обґрунтуванняпропуску прийняттяспадщини представникпозивача зазначає,що позивач не є юристом, не є фахівцем в галузі права, є пенсіонером, та не повинен відслідковувати судову практику Верховного суду, яка змінює трактування актів законодавства. Із засобів масової інформації, позивач дізнався про зупинення Кабінетом міністрів України строків для прийняття спадщини, а про відміну зупинення - населення не проінформовано. Позивач не повинен бути заручником та жертвою неузгодженої позиції виконавчої (КМУ) та судової (ВС) гілок влади, з приводу прав на спадщину. Від такої політики, страждають незахищені шари населення - пенсіонери та пересічні громадяни, у яких значно погіршилися умови проживання та психологічний стан через війну.

Також зазначено, що у зв`язку з постійними повітряними тривогами та ракетними обстрілами території України, зокрема і міста Запоріжжя, позивач не мав змоги подати заяву про прийняття спадщини прийняття спадщини. Крім постійних повітряних тривог та обстрілів відбувалися постійні відключення електроенергії.

Згідно з частиною 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини покладається на спадкоємця, який пропустив цей строк.

Позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.

При виборі і застосуванні вказаних норм права стосовно встановлення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини суд враховує висновки щодо їх застосування, викладені в постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 645/7452/19, де зауважується, що відсутність офіційних даних, а відтак достовірних відомостей про смерть саме конкретної особи є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» звертається увага на те, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України; у резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини; додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання положень закону тощо, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20), від 26 жовтня 2022 року у справі № 522/17925/16 (провадження № 61-1122св22).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття

спадщини повинна стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й допливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується навсебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в

цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано до суду жодного доказу, що могли підтвердити обставини поважності пропуску строку, що унеможливлює визнати поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини та встановити додатковий строк для подання відповідної заяви.

На підставі чого, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги тотожні доводам викладеним в позовній заяві та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Аналізуючи питанняобсягу дослідженнядоводів скаржниката їхвідображення воскаржуваному судовомурішенні,питання обґрунтованостівисновків судупершої інстанції,колегія суддіввиходить зтого,що усправі,яка переглядається,було надановичерпну відповідьна всіістотні питання,що виникаютьпри кваліфікаціїспірних відносин,як уматеріально-правовому,так іу процесуальномусенсах,а доводи,викладені вапеляційнихскаргах,неспростовують висновківсудупершої інстанції.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Колегія суддів враховує також усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський судз правлюдини вказав,що пунктперший статті6Конвенції зобов`язуєсуди даватиобґрунтування своїхрішень,але цене можесприйматись яквимога надаватидетальну відповідьна коженаргумент.Межі цьогообов`язкуможуть бутирізними,залежно відхарактеру рішення.Крім того,необхідно братидо уваги,між іншим,різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, якііснують удержавах-учасницях,з оглядуна положеннязаконодавства,традиції,юридичні висновки,викладення таформулювання рішень.Таким чином,питання,чи виконавсуд свійобов`язокщодо поданняобґрунтування,що випливаєзі статті6Конвенції,може бутивизначено тількиу світліконкретних обставинсправи (справа"Пронінапроти України",№ 63566/00,§ 23,ЄСПЛ,від 18липня 2006року).Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 липня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 14 жовтня 2024 року.

Головуючий

Судді: