Рішення

від 10.10.2024 по справі 640/33514/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2024 року Справа №640/33514/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут комп`ютерних технологій" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут комп`ютерних технологій» (далі - позивач, ТОВ «Інститут комп`ютерних технологій», ТОВ «ІНКОМТЕХ») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі -відповідач, ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2021 р. №76892070902; №76795070902; №76891070902; рішення від 21.10.2021 р. №76894070902 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 189 782,63 грн., а також штрафних санкцій в розмірі 80 987,43 грн.

Позиції сторін

В обґрунтування позову товариство вказує, що ГУ ДПС у м. Києві дійшов хибного висновку про порушення норм Податкового кодексу України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI щодо порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом, несвоєчасного та неповного нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Позивач також зазначає, що у акті податкової перевірки контролюючим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 є працівниками ТОВ «ІНКОМТЕХ», а також, одночасно, виконували певні роботи як ФОП на замовлення згаданого товариства. Проаналізувавши договори, а також акти виконаних робіт (наданих послуг) ГУ ДПС у м. Києві встановила, що послуги, які були надані вищезгаданими фізичними особами-підприємцями на користь ТОВ «ІНКОМТЕХ», пов`язані з виконанням їхніх трудових функцій.

На цій підставі контролюючий орган перекваліфікував виплати за договорами в заробітну плату та визначив податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військовий збір щодо такої винагороди, а також донарахував єдиний соціальний внесок та встановив, що саме невірно визначено ознаку доходу, що призвело до збільшення податкових зобов`язань.

Проте, на думку позивача, такі висновки контролюючого органу є хибними, тому, ТОВ «ІНКОМТЕХ» просить визнати висновки, викладені в оскаржуваному акті такими, що не відповідають чинному законодавству.

Крім того, позивач зауважує, що виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, нe підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Товариство зазначає, що докази, долучені до позовної заяви, у своїй сукупності підтверджують законність та правомірність наданих ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 на користь позивача послуг, з яких належним чином сплачено усі податки, а також такі взаємовідносини осіб також оформлено у відповідності до чинного законодавства.

Разом з тим, позивач вказує, що контролюючим органом не встановлено обставин, які б вказували на нікчемність договорів, укладених між ТОВ «ІНКОМТЕХ» з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Позивач зауважує, що юридичний статус «фізична особа-підприємець» сам по собі ніяким чином не обмежує будь-яких прав фізичної особи, які випливають з її цивільної право та дієздатності. Так, фізична особа перебуваючи у статусі суб?єкта підприємницької діяльності може здійснювати договірні відносини від свого імені, як фізична особа. Тобто, у будні дні особа може працювати як найманий працівник, а у вихідні, або ж у неробочий час, здійснювати підприємницьку діяльність самостійно. Позивач погоджується, що у робочий час ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 виконували належним чином роботу на підприємстві ТОВ «ІНКОМТЕХ», і лише в подальшому, після закінчення робочого часу, а також у вихідні дні надавали підприємству послуги як ФОП.

Додатково позивач зауважує, що виконання таких додаткових робіт жодним чином не заборонено законом, оскільки будь-яка особа може розпоряджатись своїм вільним часом на свій розсуд, зокрема, ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Необхідність купівлі ТОВ «ІНКОМТЕХ» послуг саме у ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 у позовній заяві обґрунтовується тим, що вказані особи є відмінними працівниками та вправно виконують роботи як працівники компанії, внаслідок чого їм і було доручено виконати ряд робіт у позаробочий час та у вихідні дні на користь ТОВ «ІНКОМТЕХ».

Окрім цього, позивачем зауважується, що контролюючим органом не було взято до уваги те, що громадянин ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (серія AB № 0663436).

У позовній заяві зазначається, що для ОСОБА_1 ЄСВ нараховується за правилами, які встановлені у частині 13 ст. 8 Закону № 2464. Згідно з цією нормою, ЄСВ для підприємств, установ і організацій, фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, в яких працюють особи з інвалідністю, встановлюється у розмірі 8,41% бази нарахування (зарплати) для працюючих осіб з інвалідністю. Однак, дані обставини, на думку позивача, не були взяті до уваги відповідачем під час перевірки, результати якої оскаржуються.

Позивач вказує, що з договорів, які були укладені з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 вбачається, що дані підприємці повинні були надати різноманітні послуги, які не пов`язані із їхніми посадовими обов`язками.

Крім того, в позовній заяві зауважується, що, аналізуючи положення наданих посадових інструкцій в частині відповідності посадових завдань та обов`язків характеру роботи, а також, аналізуючи вищезазначені договори, які були укладені між ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ІНКОМТЕХ», вбачається, що роботи за такими договорами не відносяться до трудових функцій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як працівників ТОВ «ІНКОМТЕХ», а відтак такі відносини є цивільно-правовими та не вказують на наявність трудових відносин, як про це помилково вказав відповідач.

Позивач зазначає, що при проведенні вищезгаданої документальної перевірки відповідачем не було перевірено повноважень та обов`язків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно з посадовою інструкцією та не співставлено з предметами договорів, наведених у акті, не встановлено чи є такі функції тотожними, чи навпаки відмінними, що свідчить про передчасність висновку про фактичне виконання обов`язків за трудовим договором.

В свою ж чергу, в позовній заяві зауважується, що норми чинного законодавства та посадові інструкції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не містять заборони щодо укладання та здійснення цивільного-правових угод про надання послуг одночасно із здійсненням своїх функцій відповідно до умов трудового договору.

Таким чином, позивач підсумовує, що цивільно-правові угоди, що укладені між ТОВ «ІНКОМТЕХ» та ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , про які згадано вище за текстом та які відображено у акті, не містять ознак трудових договорів, зокрема:

- обов`язку виконавця бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години;

- обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку;

- обов`язку підприємства забезпечувати виконавця матеріально-технічною базою;

- регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

У позовній заяві вказується, що між виконавцями та ТОВ «ІНКОМТЕХ» регулярно підписувалися акти прийняття-передачі виконаних робіт за цивільно-правовою угодою, в яких зазначено, які роботи передавали виконавці, їхній обсяг та вартість.

Позивач також зазначає, що працівники ТОВ «ІНКОМТЕХ» в особі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , також були присутні на робочому місці та виконували посадові обов`язки (підтвердження у табелях обліку робочого часу) та, як неодноразово зазначалося у тексті позовної заяви, надавали послуги як ФОП виключно у вільний від основної роботи час.

За таких обставин, позивач вважає, що є незаконними будь-які висновки про те, що ТОВ «ІНКОМТЕХ» порушено положення чинного податкового законодавства, в результаті чого товариством занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

Крім того, в позовній заяві зазначається, що вартість послуг за договорами, укладеними між ТОВ «ІНКОМТЕХ» та ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , не підпадає під визначення заробітної плати та не відноситься до фонду оплати праці, не підпадає під визначення бази нарахування єдиного соціального внеску, а тому не може бути підставою застосування штрафних санкцій.

Таким чином, ТОВ «ІНКОМТЕХ» наполягає на протиправності спірних податкових повідомлень-рішень від 21.10.2021 р. №76892070902, №76795070902, №76891070902 та рішення від 21.10.2021 р. №76894070902 про застосування штрафних санкцій.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що за даними ІТС «Податковий блок» встановлено порушення п.п. 51.1 ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, розділу II «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 № 4 з урахуванням внесених змін, а саме невірно визначено ознаку доходу, що призвело до збільшення податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб за період 2017 - 2020, а саме по ФОП ОСОБА_1 та по ФОП ОСОБА_2 відображені суми як виплата доходу за ознакою 157, а повинна як заробітна плата код ознаки 101.

Згідно наданих первинних документів встановлено, що працівник в особі ОСОБА_1 , прийнятий на посаду директора (наказ від 28.10.1993 № 1); працівник в особі ОСОБА_2 , прийнятий на роботу заступника директора (наказ від 27.09.1994 № 3).

Згідно з наданими табелями обліку робочого часу за перевіряємий період вищенаведені працівники пропрацювали по 8 годин за кожен відпрацьований день. Згідно поданих звітів сум нарахованої заробітної плати, на які нараховується та з яких утримується єдиний внесок, додатку Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам колонка 24 «Ознака неповного робочого часу» відсутня відмітка про неповний робочий день по вищенаведеним працівникам.

Поряд з цим, ТОВ «ІНКОМТЕХ» (далі Замовник) замовляє у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (надалі Виконавець) - послуги. Факт замовлення послуг оформлено договорами (факт надання послуг оформлено актами здавання-приймання послуг). Розрахунки за фактично наданим послугам проведено в безготівковій формі шляхом перерахування з розрахункового рахунку ТОВ «ІНКОМТЕХ» на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 . Повідомлення про об`єкт оподаткування (місце проведення діяльності) ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 за місцем основної реєстрації не надавались.

При детальному розгляді фактично наданих послуг, виконаних ТОВ «ІНКОМТЕХ» контролюючим органом встановлено:

- номенклатура наданих послуг, виконаних робіт, вид діяльності ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 співпадають з фактичними видами діяльності ТОВ «ІНКОМТЕХ», роботи виконувались за період 2017- 2020;

- винагорода за виконану роботу виплачується за період 2017- 2020;

- виконання робіт проводились особисто ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 без залучення найманих працівників, про що свідчать акти наданих послуг (виконаних робіт);

- робота виконується в інтересах ТОВ «ІНКОМТЕХ» та для здійснення нею господарської діяльності та отримання доходу.

Враховуючи те, що підприємство має регламентований час роботи, та те, що виконавець одночасно є найманими працівниками та ФОП, відповідачем встановлено, що ці послуги виконані в межах робочого часу (під час) виконання основних функцій на підприємстві.

Тобто, контролюючий орган стверджує, що надані послуги вищенаведених ФОПів на підставі первинних документів, належать до компетенції та обов`язків найманих працівників підприємства.

Отже здійснено висновок що підприємством не дотримано п.п.14.1.231 ст.14 ПК України, а саме розуміння - розумна економічна причина (ділова мета) мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина мас бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Відповідач зазначає, що економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

Відтак, позбавлена розумної економічної причини операція, що збільшує витрати платника податку за наявності об`єктивної можливості до їх скорочення.

Зважаючи на викладене, контролюючим органом підсумовано, що посадовими особами ТОВ «ІНКОМТЕХ» вчинено дії спрямовані на приховування трудових відносин в рамках зазначених договорів, що заборонено вчиняти роботодавцям згідно до ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012

№ 5067-VI (зі змінами) та приховування доходів у вигляді заробітної плати нарахованої (виплаченої) на користь вищезазначеної фізичної особи шляхом укладання з фізичною особою - підприємцем договорів при одночасному перебуванні його у трудових відносинах з підприємством, що перевіряється.

Таким чином, відповідач зауважує, що ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , одночасно є працівниками підприємства, а виконані роботи (надані послуги) згідно договорів та актів виконаних робіт надані в ході трудової діяльності, та відносяться до функцій та обов`язків найманих працівників підприємства, в результаті чого суми доходу виплаченого в рамках надання цих послуг та робіт підлягають включенню до загального оподатковуваного доходу як заробітна плата відповідно до пп.164.2.1 п.164.2 ст. 164 ПК України, а сторони договору прирівнюються до працівника та роботодавця в розумінні пп. 14.1.195 та п.п. 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 ПК України та фактично є трудовими.

Отже, перевіркою правильності обчислення податку на доходи фізичних осіб контролюючим органом встановлено його заниження на загальну суму 2212422,3 грн. із доходів ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 відносини з яким фактично є трудовими (по роках): 279540 грн. за 2017 р.; 734082,3 грн. за 2018 р.; 595800 грн. за 2019 р.; 603000 грн. за 2020 р.; 0 грн. за період з 01.01.2021 по 30.06.2021.

Таким чином, контролюючий орган, викладені в акті перевірки висновки вважає обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій - правомірними, в задоволенні позову просить суд відмовити.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

23.11.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 23.11.2023 справа розподілена судді Войтович І.І.

27.11.2023, ухвалою суду прийнято до провадження дану адміністративну справу №640/33514/21, справу визначено до розгляду одноособово суддею Войтович І.І. за правилами загального позовного провадження; розпочато підготовку справи до судового розгляду; призначено підготовче засідання на 24 січня 2024 року о 10:30 год.

18.12.2023 до суду надійшов відзив від відповідача.

27.12.2023 судом отримано від позивача відповідь на відзив.

24.01.2024 в підготовче судове засідання прибув представник відповідача. Представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи думку учасника процесу, судом на місці ухвалено відкласти розгляд справи, про дату час та місце наступного судового засідання сторін повідомити додатково.

Підготовче судове засідання призначено на 04.03.2024 о 10:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

04.03.2024 в підготовче судове засідання прибули представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечував.

04.03.2024 ухвалено закрити підготовче провадження та призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 15 квітня 2024 року о 09:30 год.

15.04.2024 в судове засідання прибули представник позивача Присяжний В.П. та представник відповідача Тутик О.В.

В судому засіданні представник позивача Присяжний В.П. наполягав на позовних вимогах, позов просив суд задовольнити.

Представник відповідача Тутик О.В. в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволені вимог.

За відсутності заперечень від учасників по справі, судом на місці ухвалено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, враховуючи позиції сторін, заявлених ними доводів.

Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

Встановлені обставини судом

На підставі наказу від 13 серпня 2021 року № 6544-п, направлень від 30.08.2021 № 15451/26-15-07-09-02, № l5449/26-15-07-09-02, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.77, п1.82.1 ст.82 та п.522 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПК України), п.2 частини 1 ст.13 розділу IV, ст.25 розділу VI Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування», зі змінами та доповненнями, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», плану-графіка проведення документальних перевірок суб?єктів господарювання на 2021 рік, наказу Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ІНКОМТЕХ» з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2017 по 30.06.2021, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2021, військового збору за період з 01.01.2017 по 30.06.2021, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Копію наказу Головного управління ДПС у м. Києві про проведення документальної планової виїзної перевірки 13.08.2021 № 6544-п, а також письмове повідомлення від 16.08.2021 № 1345/6/26-15-07-09-02-25 надіслані платнику податків 17.08.2021 рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 0101129979578.

Направлення від 30.08.2021 № 15451/26-15-07-09-02, від 30.08.2021 № 15449/26-15-07-09-02 та посвідчення осіб зазначених в них про проведення документальної планової виїзної перевірки пред`явлено 16.09.2021 під підпис директору ТОВ «ІНКОМТЕХ» ОСОБА_1 .

Перевірка проводилась з 16.09.2021 по 29.09.2021.

TOB «Інститут комп`ютерних технологій» зареєстровано 10.02.2005 Солом?янською районною в місті Києві державною адміністрацією.

На облік в контролюючих органах ТОВ «Інститут комп`ютерних технологій» взято 16.11.1993 за №2109 (62), станом на 29.09.2021 перебуває на обліку в ДПІ у Солом?янському районі Головного управління ДПС у м. Києві.

В ході проведення перевірки платнику надано запит про надання документів від 16.09.2021 № б/н., на який посадовими особами товариства документи надано в повному обсязі.

Станом на 01.01.2017 загальна чисельність працюючих на підприємстві складає - 5 осіб, у тому числі за сумісництвом - 0 осіб, станом на 30.06.2021 - 6 осіб, у тому числі за сумісництвом - 0 осіб.

ТОВ «ІНКОМТЕХ» (код ЄДРПОУ 21541987) з метою виконання основного виду діяльності "комп?ютерне програмування (консультування з питань інформатизації, інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп?ютерних систем)" залучає фізичних осіб-підприємців (ФОП-Виконавець) та є по відношенню до нього замовником. По завершенню кожного етапу робіт Замовник та Виконавець укладають акт здавання-приймання послуг."

ТОВ «ІНКОМТЕХ» є постачальником послуг з діяльності у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем, розробка матеріалів технічних проектів, консультування з питань інформатизації.

Згідно наданих первинних документів встановлено, що ОСОБА_1 , прийнятий на посаду директора (наказ від 28.10.1993 № 1); ОСОБА_2 , прийнята на роботу заступника директора (наказ від 27.09.1994 № 3).

Згідно наданих табелів обліку робочого часу за перевіряємий період вищенаведені працівники пропрацювали по 8 годин за кожен відпрацьований день. Згідно поданих звітів сум нарахованої заробітної плати, на які нараховується та з яких утримується єдиний внесок, додатку Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам колонка 24 «Ознака неповного робочого часу» відсутня відмітка про неповний робочий день по вищенаведеним працівникам.

Поряд з цим, ТОВ «ІНКОМТЕХ» (далі Замовник) замовляє у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (надалі Виконавець) - послуги. Факт замовлення послуг оформлено договорами (факт надання послуг оформлено актами здавання-приймання послуг). Розрахунки за фактично наданим послугам проведено в безготівковій формі шляхом перерахування з розрахункового рахунку ТОВ "ІНКОМТЕХ" на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець Солом?янською районною в місті Києві адміністрацією від 23.01.2013 № 20730000000027737. Взято на податковий облік Головним управлінням ДПС у м. Києві (Солом?янський район) від 24.01.2013 № 26581310141 та перебуває на спрощеній системі оподаткування. Вид діяльності - консультування з питань інформації, КВЕД виду діяльності - 62.02.

ОСОБА_2 , зареєстрований як фізична особа-підприємець Подільською районною в місті Києві адміністрацією від 23.01.2013 № 620710000000016305. Взято на податковий облік Головним управлінням ДПС у м. Києві (Подільський район) від 24.01.2013 № 26561310192 та перебуває на спрощеній системі оподаткування. Вид діяльності - комп`ютерне програмування, КВЕД виду діяльності - 62.01.

Відповідно до п. 8.1. розділу VIII наказу Міністерства Фінансів України від 09.12.2011 № 1588, із змінами і доповненнями, (далі - Наказ № 1588), платник податків зобов?язаний повідомляти про всі об?єкти оподаткування і об?єкти, пов?язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом", та п. 8.2. розділу VIII Наказу «об?єктами оподаткування і об?єктами, пов?язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, є майно та дії, у зв?язку з якими у платника податків виникають обов?язки щодо сплати податків та зборів. Такі об?єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України. Повідомлення про об?єкт оподаткування (місце проведення діяльності) ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 за місцем основної реєстрації не надавались.

Контролюючим органом виявлено порушення позивачем п.п.51.1 ст.51, п.70.16 ст.70, пп.«б» п.176.2 ст. 176 ПК України, розділу II «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 №4 з урахуванням внесених змін, а саме невірно визначено ознаку доходу, що призвело до збільшення податкового зобов?язання по податку на доходи фізичних осіб за період: 2017 - 2020, а саме що по ФОП ОСОБА_1 та по ФОП ОСОБА_2 відображені суми як виплата доходу за ознакою 157, а повинна як заробітна плата код ознаки 101.

Як вбачається з описової частини Акту перевірки, в ході проведення перевірки встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2212422,3 грн. із доходів ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 відносини з яким фактично є трудовими (по роках): 279540 грн. за 2017 р.; 734082,3 грн. за 2018 р.; 595800 грн. за 2019 р.; 603000 грн. за 2020 р.; 0 грн. за період з 01.01.2021 по 30.06.2021.

При аналізі фактично наданих послуг ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 контролюючим органом встановлено:

- номенклатура наданих послуг, виконаних робіт, вид діяльності ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 співпадають з фактичними видами діяльності ТОВ "ІНКОМТЕХ", роботи виконувались за період 2017- 2020;

- винагорода за виконану роботу виплачується за період 2017- 2020;

- виконання робіт проводились особисто ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 без залучення найманих працівників, про що свідчать акти наданих послуг (виконаних робіт);

- робота виконується в інтересах ТОВ "ІНКОМТЕХ" та для здійснення нею господарської діяльності та отримання доходу.

Зважаючи на викладене, контролюючий орган дійшов висновку, що посадовими особами ТОВ "IHKOMTEX" (код ЄДРПОУ 21541987) вчинено дії спрямовані на приховування трудових відносин в рамках зазначених договорів, що заборонено вчиняти роботодавцям згідно до ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення», та приховування доходів у вигляді заробітної плати нарахованої (виплаченої) на користь вищезазначеної фізичної особи шляхом укладання з фізичною особою - підприємцем договорів при одночасному перебуванні його у трудових відносинах з підприємством, що перевіряється.

У зв`язку з вищевикладеним, контролюючий орган в Акті перевірки зазначив, що оскільки ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 одночасно є працівниками ТОВ "ІНКОМТЕХ", а виконані роботи (надані послуги) згідно договорів та актів виконаних робіт надані в ході трудової діяльності, та відносяться до функцій та обов?язків найманих працівників підприємства, в результаті чого суми доходу виплаченого в рамках надання цих послуг та робіт підлягають включенню до загального оподатковуваного доходу як заробітна плата відповідно до пп.164.2.1 п.164.2 ст. 164 ПК України, а сторони договору прирівнюються до працівника та роботодавця в розумінні пп. 14.1.195 та п.п. 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 ПК України та фактично є трудовими.

Контролюючий орган зазначив, що з огляду на заниження ТОВ "ІНКОМТЕХ" податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2212422,3 грн. із суми нарахованого та виплаченого доходів ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 відносини з яким фактично є трудовими (по роках): 279540 грн. за 2017 р.; 734082,3 грн. за 2018 р.; 595800 грн. за 2019 р.; 603000 грн. за 2020 р.; 0 грн. за період з 01.01.2021 по 30.06.2021, встановлено заниження позивачем військового збору на суму 77807,06 грн., чим порушено п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Крім того, перевіркою повноти визначення єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування на загальну суму 189782, 63 грн., в тому числі за 2017 - 45215, 42 грн., за 2018 - 46376, 10 грн., за 2019 - 70383,33 грн., 2020 - 27807, 78 гривень, чим порушено вимоги - п. 1 ч. 1 ст. 7 п.5 ст. 8 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування».

За результатами перевірки складено акт документальної планової виїзної перевірки від 06.10.2021 №75062/Ж5/26-15-07-09-02/21541987 (далі - Акт перевірки), відповідно до якого встановлено порушення ТОВ «ІНКОМТЕХ» :

- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, з урахуванням пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 54.2 ст. 54, п. 57.1, ст. 57, ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2212422, 3 грн., в тому числі за 2017 - 279540 грн., за 2018 - 734082, 3 грн., за 2019 - 595800 грн., за 2020 - 603000 гривень;

- п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, з урахуванням ст. 176, пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 ПК України, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету військового збору на загальну суму 184368, 53 грн., в тому числі за 2017 - 23295 грн. за 2018 - 61173, 53 грн., за 2019 - 49650 грн., за 2020 - 50250 гривень;

- п. 1 ч. 1 ст. 7 п.5 ст. 8 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування», із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено зобов`язання по сплаті єдиного внеску на загальну суму 243268, 3 грн., в тому числі за 2017 - 56001 грн., за 2018 - 73715, 4 грн., за 2019 - 81466 грн., 2020 - 32085, 9 гривень;

- п.п. 51.1 ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, розділ II «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 № 4 з урахуванням внесених змін, а саме: невірно визначено ознаку доходу, що призвело до збільшення податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб за період 2017 - 2020, а саме ФОП ОСОБА_1 та по ФОП ОСОБА_2 відображені суми як виплата доходу за ознакою 157, а повинна як заробітна плата код ознаки 101.

Не погоджуючись із вищевказаними обставинами, 13 жовтня 2021 року Позивачем було подано заперечення на Акт перевірки.

Згодом відповідачем надано позивачу документ, у якому зазначено, що відповідачем було розглянуто питання викладені в запереченні ТОВ «ІНКОМТЕХ», та вирішено заперечення до Акту перевірки - задовольнити частково, а висновок до акту перевірки за №75062/ж5/26-15-07-09-02/21541987 від 06.10.2021 - задовольнити частково та викласти в наступній редакції документальною перевіркою встановлені порушення TOB «ІНСТИТУТ КОМП`ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ» (код ЄДРПОУ 21541987):

- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, з урахуванням пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 54.2 ст. 54, п. 57.1, ст. 57, ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2212422, 3 грн., в тому числі за 2017 - 279540 грн., за 2018 - 734082, 3 грн., за 2019 - 595800 грн., за 2020 - 603000 гривень;

- п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, з урахуванням ст. 176, пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету військового збору на загальну суму 184368, 53 грн., в тому числі за 2017 - 23295 грн. за 2018 - 61173, 53 грн., за 2019 - 49650 грн., за 2020 - 50250 гривень;

- п. 1 ч. 1 ст. 7 та п.5 ст. 8 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено зобов`язання по сплаті єдиного внеску на загальну суму 189782,63 грн., в тому числі за 2017 - 45215,42 грн., за 2018 - 46376,10 грн., за 2019 - 70383,33 грн., 2020 - 27807,78 гривень;

- п.п. 51.1 ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, розділ II «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 № 4 з урахуванням внесених змін, а саме: невірно визначено ознаку доходу, що призвело до збільшення податкового зобов?язання по податку на доходи фізичних осіб за період 2017 - 2020, а саме ФОП ОСОБА_1 та по ФОП ОСОБА_2 відображені суми як виплата доходу за ознакою 157, а повинна як заробітна плата код ознаки 101.

Враховуючи вищевикладене, на підставі Акту перевірки, а також вищевказаного документу прийнято:

1. податкове повідомлення-рішення від 21.10.2021 року № 76892070902 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 184 368, 53 гривні, а також застосування штрафних санкцій на 33 529,63 гривень;

2. податкове повідомлення-рішення від 21.10.2021 року № 76795070902 щодо збільшення грошового зобов?язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на 2 212 422, 30 гривень, а також за штрафними санкціями на 402 355, 58 гривень;

3. податкове повідомлення-рішення від 21.10.2021 року № 76891070902 щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 1020, 00 гривень;

4. рішення від 21.10.2021 року № 76894070902 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 189782,63 гривень, а також штрафних санкцій в розмірі 80987,43 гривень.

Не погоджуючись з обґрунтованістю вищезазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкових повідомлень-рішень та рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Застосовано судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Вирішуючи даний спір суд зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.

Положеннями статті 14 ПК України надано визначення таких понять:

- заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом (підпункт 14.1.48);

- податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підпункт 14.1.180);

- працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону (підпункт 14.1.195);

- роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов`язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов`язки, передбачені законами.

Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими (підпункт 14.1.222 ПК України).

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України передбачено, що платником є податковий агент.

Згідно з положеннями підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

За змістом підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (пункт 171.1 статті 171 ПК України).

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, за вимогами пункту 176.2 статті 176 ПК України, зобов?язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку тa оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Крім того, як вбачається з пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Підпунктом 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI, платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI).

Абзацом 1 пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону визначено, що для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

За частинами 3-5 статті 7 Закону № 2464-VI нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Суд зазначає, що згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 10 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Відповідно до частин 11 та 12 статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

За ст. 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Щодо військового збору відповідач в акті перевірки зазначає про ненарахування, неутримання та несплата до бюджету військового збору із доходів виплачених ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , взаємовідносини по яким визнані трудовими на загальну суму 184368,53 гривень за основним місцем роботи найманих працівників ТОВ "ІНКОМТЕХ", а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Інформація щодо суми військового збору, недоутриманого позивачем, викладено у таблиці № 8 акту перевірки. Розрахунок додатково нарахованих сум військового збору наведено у додатку № 4 до акту перевірки.

Відповідач фіксує в Акті перевірки, що позивачем не виконано вимоги пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПК України.

Згідно пп. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу, а саме фізична особа резидент-(нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПК України (пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з Джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); Іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

При цьому ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 цього пункту (п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).

Нарахування , утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Податкового кодексу України.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов`язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору 1,5 відсотка (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Підпунктом 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету згідно зі ст. 171 Податкового кодексу України доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, з інших доходів, є: податковий агент для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні, платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) збору до бюджету.

Аналіз наведеного правового врегулювання дає підстави для висновку, що визначальною передумовою для сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску є наявність між суб`єктом господарювання та фізичною особою-підприємцем відносин, які фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо відмінностей між трудовими та цивільними (господарськими) правовідносинами.

Так, Верховним Судом при розгляді справ, пов`язаних із перекваліфікацією правовідносин між суб`єктами господарювання та фізичною особою-підприємцем, виділено ряд основних ознак, що відрізняє цивільні (господарські) відносини від трудових:

- трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності.

В той же час, за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (постанови від 4 липня 2018 року у справі №820/1432/17, від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18, від 25 листопада 2021 року у справі №826/14117/14);

- основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій. Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегульовано - чинним законодавством України (постанова від 6 жовтня 2021 року у справі №420/502/19);

- на відміну від господарських правовідносин, у трудових правовідносинах виплати особі винагороди у грошовій або натуральній формі здійснюються за роботи (послуги), виконувані в інтересах іншої особи, ці виплати є періодичними, тобто оплата носить системний характер за послуги (роботи), наданні в процесі виконання конкретної трудової функції (постанова 7 вересня 2020 року у справі №520/526/19).

За таких обставин в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, встановлення дійсної сутності правовідносин між суб`єктом господарювання та фізичною особою-підприємцем мають визначальне значення для вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, працівник в особі ОСОБА_1 , прийнятий на посаду директора (наказ від 28.10.1993 № 1); працівник в особі ОСОБА_2 , прийнятий на роботу заступника директора (наказ від 27.09.1994 № 3).

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець і фізична особа ОСОБА_1 - директор позивача виконували різні функціональні обов`язки, що підтверджується посадовою інструкцією директора та обраними видами економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Також, ФОП ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець і фізична особа ОСОБА_2 - заступник директора позивача виконували різні функціональні обов`язки, що підтверджується посадовою інструкцією заступника директора та обраними видами економічної діяльності ФОП ОСОБА_2 .

Так, відповідно до розділу ІІ посадової інструкції, підписаної ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в якості директора повиннен: керувати роботою підприємства по всіх видах діяльності відповідно до законодавства України; забезпечувати охорону державної таємниці в Товаристві; розробляти стратегію підприємства з урахуванням перспективи розвитку; вживати заходів по забезпеченню підприємства кваліфікованими кадрами, координуючи розміщення фахівців і службовців; вдосконалювати систему керування, розробляти заходи, що забезпечують соціальний розвиток підприємства; створювати умови для забезпечення схоронності відомостей конфіденціального характеру й комерційної таємниці підприємства; виконувати рішення зборів засновників; створювати безпечні й сприятливі умови праці для працівників підприємства; проводити єдину науково-технічну політику підприємства; забезпечувати виконання плану по реалізації науково-технічної продукції; визначати політику в області якості науково-технічної продукції, керуючись положеннями Посібника з якості й процедур контролю й реалізації політики якості; установлювати контакти й входити у взаємодію із профільними проектними інститутами, монтажними організаціями й заводами-виготовлювачами, спеціалізованими підприємствами на базі творчого співробітництва; встановлювати межі компетенції керівників структурних підрозділів, забезпечувати виконання планів економічного й соціального розвитку підприємтсва; відкривати в банках рахунки підприємства; дотримуватись адміністративно-господарського й податкового законодавства; брати участь у вирішенні трудових конфліктів на підприємстві; здійснювати контроль над виробничою діяльністю структурних підрозділів підприємства; забезпечувати виконання вимог по охороні праці, виробничої санітарії й протипожежного захисту.

Згідно з розділом ІІ посадової інструкції, підписаної ОСОБА_2 , ОСОБА_2 в якості заступника директора зобов`язана: здійснювати керівництво при формуванні тематичного плану, що забезпечує наукову діяльність відділів; проводити єдину технічну політику товариства; забезпечувати виконання планів робіт виконавцями; забезпечувати виконання планів економічного й соціального розвитку товариства; установлювати контакти й входити у взаємодію із профільними проектними інститутами, монтажними організаціями й заводами-виготовлювачами, спеціалізованими підприємствами на базі творчого співробітництва; організовувати роботу з технічного захисту інформації товариства; керувати розробкою систем конфіденційного та криптографічного захисту інформації в інформаційно-комутаційних системах; організовувати експлуатацію й ремонт обчислювальної й розмножувальної техніки; забезпечувати високий рівень кваліфікації підлеглих співробітників шляхом регулярного навчання на курсах підвищення кваліфікації по напрямках роботи товариства; забезпечувати розробку науково-технічної продукції; документально оформляти політику в області якості, визначивши завдання й зобов`язання; забезпечувати виконання вимог по охороні праці, виробничої санітарії й протипожежного захисту; у разі відсутності директора виконувати його обов`язки у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Судом встановлено наступне:

- ОСОБА_1 , зареєстрована як фізична особа-підприємець Солом?янською районною в місті Києві адміністрацією від 23.01.2013 № 20730000000027737. Взято на податковий облік Головним управлінням ДПС у м. Києві (Солом?янський район) від 24.01.2013 № 26581310141 та перебуває на спрощеній системі оподаткування. Вид діяльності - консультування з питань інформації, КВЕД виду діяльності - 62.02.

- ОСОБА_2 , зареєстрована як фізична особа-підприємець Подільською районною в місті Києві адміністрацією від 23.01.2013 № 620710000000016305. Взято на податковий облік Головним управлінням ДПС у м. Києві (Подільський район) від 24.01.2013 № 26561310192 та перебуває на спрощеній системі оподаткування. Вид діяльності - комп?ютерне програмування, КВЕД виду діяльності - 62.01.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується контролюючим органом, між ТОВ "ІНКОМТЕХ" та ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено такі договори та акти фактично наданих послуг (виконаних робіт), а саме з:

1. ФОП ОСОБА_1 :

- договір № 19/06-03 від 19.06.2017, акт б/н від 27.07.2017

- договір № 27/07-3 від 27.07.2017, акт б/н від 23.08.2017

- договір № 28/08-3 від 28.08.2017, акт б/н від 30.10.2017

- договір № 15/02-3 від 15.02.2018, акт б/н від 03.07.2018

- договір № 18/03-3 від 18.03.2013, узгодження договірної ціни від 12.11.2018 б/н, акт №11 від 12.11.2018

- договір № 09/07-3 від 09.07.2016, протокол від 12.11.2018 б/н, акт б/н від 13.11.2018

- договір № 01/11-3 від 01.11.2018, акт б/н від 11.12.2018

- договір № 18/03-3 від 18.03.2013, узгодження договірної ціни від 29.12.2018 б/н, акт №12 від 29.12.2018

2. ФОП ОСОБА_2 :

- договір № 10/05-3 від 10.05.2017, акт б/н від 05.07.2017

- договір № 07/06-3 від 06.07.2017, акт б/н від 25.09.2017

- договір № 06/07-3 від 06.07.2017, акт б/н від 11.12.2017

- договір № 28/08-328 від 12.2017, акт б/н від 28.12.2017

- договір № 1-06-3 від 01.06.2018, акт б/н від 13.11.2018

- договір № 15/01-3 від 15.01.2018, акт б/н від 15.11.2018

- договір № 03/09-3 від 03.09.2018, акт б/н від 04.12.2018

- договір № 01/11-3 від 01.11.2018, акт б/н від 11.12.2018

- договір № 12/04-3 від 12.04.2018, акт б/н від 27.12.2018

- договір № 01/06-3 від 01.06.2018, акт б/н від 07.08.2018

- договір № 10/09-3 від 10.09.2018, акт б/н від 14.01.2019

- договір № 04/01-3 від 01.01.2019, акт б/н від 12.06.2019

- договір № 02/09-3 від 02.09.2019, акт б/н від 30.09.2019

- договір № 06/09-3 від 06.09.2019, акт б/н від 10.10.2019

- договір № 21/10-3 від 21.10.2019, акт б/н від 31.10.2019

- договір № 01/02-3 від 01.02.2019, акт б/н від 12.11.2019

- договір № 17/06-3 від 17.06.2019, акт б/н від 18.12.2019

- договір № 15/01-3 від 15.01.2020, акт б/н від 15.07.2020

- договір № 16/07-3 від 16.07.2020, акт б/н від 01.12.2020

- договір № 02/12-3 від 01.12.2020, акт б/н від 30.12.2020

Також, судом з`ясовано, що ОСОБА_1 в якості фізичної особи-підприємця надавав: послуги щодо розроблення матеріалів технічного проекту, організаційно-технічного рішення для комплексної системи захисту інформації інформаційно телекомунікаційної системи депозитарної установи; послуги щодо розроблення комплекту експлуатаційної документації засобу захисту інформації; консультативні послуги із питань розробки комплекту документів, який є необхідним для подання до експертизи безпеки компонентів системи інтероперабельності, послугу у вигляді консультаційної допомоги з питань встановлення, налагодження та експлуатації програмних комплексів засобів захисту інформації; послугу у вигляді доопрацювання програмного комплексу засобів захисту web-ресурсів від несанкціонованого доступу "Тайфун-web"; пусконалагоджувальні роботи засобів захисту центрального вузла підсистеми обробки КІ ІТС; послугу у вигляді консультаційної допомоги з питань встановлення, налагодження та експлуатації програмних комплексів засобів захисту інформації.

ОСОБА_2 в якості фізичної особи-підприємця надавав: послугу з доопрацювання програмного модуля контролю запитів доступу до захищених ресурсів та керування доступом до захищених ресурсів комплексу Гриф версії 3; послугу з розроблення програмного модуля ідентифікації та автентифікації комплексу Гриф; послугу з доопрацювання програмних засобів системи "Бриз" версії 4.02; послугу з доопрацювання програмного модуля контролю запитів доступу до захищених ресурсів та керування доступом до захищених ресурсів комплексу Гриф версії 4; послугу з розробки Положення про службу захисту інформації в підсистемі обробки КІ ІТС; послугу з доопрацювання програмного модуля ідентифікації та автентифікації (провайдера автентифікації) засобу технічного захисту інформації комплекс Гриф версії 4; послугу з доопрацювання програмного модуля контролю запитів доступу до захищених ресурсів та керування доступом до захищених ресурсів комплексу Гриф версії 4; пусконалагоджувальні роботи засобів підсистем КСЗІ в АС класу 2 та АС класу 3; пусконалагоджувальні роботи засобів підсистем КСЗІ в АС яка забезпечує функціонування web-сторінки в мережі Інтернет; пусконаладжувальні роботи засобів захисту КСЗІ в ІТС Замовника; послугу з підготовки матеріалів техноробочого проекту комплексної системи захисту інформації ядра системи інтероперабельності.

Суд зазначає та враховує, що законодавством не забороняється здійснення фізичною особою, зареєстрованою в якості ФОП, виконувати послуги в межах господарської діяльності у будні або вихідні дні, а також у неробочий час.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 виконували послуги (роботи) за договорами, укладеними з позивачем, та, предмет яких описаний у таблиці № 3 акту перевірки, не під час здійснення трудової діяльності, оскільки вказані послуги та роботи не належать до функцій та обов`язків, покладених на директора позивача або заступника директора згідно з посадовою інструкцією. Надання послуг (виконання робіт) підтверджується актами наданих послуг, повний перелік яких перелічений у акті перевірки та міститься у матеріалах справи.

Суд вважає, що доводи відповідача про те, що ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 надавали послуги в межах робочого часу (під час) виконання основних функцій працівника підприємства не знайшло свого обґрунтування при аналізі первинних документів та акту перевірки.

Крім того, судом встановлено, що контролюючим органом не встановлено відсутність обов`язкових реквізитів в актах наданих послуг, укладених з позивачем, які підтверджують здійснення господарської операції та складання їх належним чином. Зокрема, факт фактичного надання вищевказаних послуг не заперечується в акті перевірки.

Як передбачено ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, акти наданих послуг, які перелічені в акті перевірки, та, які містяться в матеріалах справи, є первинними документами, що підтверджують надання послуг (виконання робіт) з боку ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ "ІНКОМТЕХ".

При цьому, суд враховує, що ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , маючи прибуток від своєї діяльності в межах взаємовідносин з позивачем, сплачували як ФОП всі необхідні податки.

Крім того, суд зазначає, що відповідач не встановив зміст (суть) правовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , обов`язки (функції) ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 у таких відносинах і, як наслідок, не надав правової оцінки природі виплаченого на їхню користь доходів (коштів), тому передчасно вказав на можливість їхньої кваліфікації як таких, що отримані від здійснення трудової діяльності.

Відтак, суд встановив, що у взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 позивач не є податковим агентом ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 та не має обов`язку оподаткування виплачених вказаним суб`єктам господарювання доходів (коштів).

Суд зазначає, що порівнявши посадові інструкції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також зміст укладених договорів ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 із позивачем, суд приходить до висновку, що укладені договори не містять ознаки трудових договорів, з огляду на відсутність: обов`язку виконавця бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години; обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; обов`язку підприємства забезпечувати виконавця матеріально-технічною базою; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

Також, суд зазначає, що виконання ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 своїх обов`язків за укладеними договорами було неможливе у межах здійснення ним своїх трудових функцій на підприємстві, адже такі права не передбачені відповідними посадовими інструкціями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У той же час, суд враховує, що надання послуг за договорами підтверджується відповідними актами, перелік яких наведений у таблиці № 3 акту перевірки.

Крім того, судом встановлено, що документи, які додані до матеріалів справи підтверджують, що ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , з якими позивач мав господарські відносини в межах обраних ними видів діяльності, зареєстровані як суб`єкти підприємницької діяльності, надавали послуги згідно з цивільно-правовими договорами, які не містять ознаки трудових, і сторони цих договорів не можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється зокрема на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності та вибору постачальників.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 176 Господарського кодексу України організаційно-господарськими визнаються господарські зобов`язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб`єктом господарювання та суб`єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов`язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Отже, Господарський кодекс України розрізняє види господарських зобов`язань суб`єкта господарювання з іншими особами в залежності від характеру дій, які зобов`язана сторона повинна вчинити на користь другої сторони, а суб`єкт господарювання вільний у виборі контрагента та укладенні договору.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2018 року по справі №826/1432/17.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Натомість, роблячи висновок, що відносини між позивачем та ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 за договорами фактично є трудовими, а надані товариством акти наданих послуг не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують наявність цивільно-правових відносин, відповідачем не наведено відповідних мотивів, з посиланням на конкретні умови договорів, їх зміст, а також норми законодавства, за яких такі документи, надані позивачем, не є прийнятними.

Відтак, встановивши, що ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 , з якими позивач мав господарські відносини в межах обраних ними видів діяльності, зареєстровані як суб`єкти підприємницької діяльності, надавали товариству послуги згідно з цивільно-правовими договорами, які не містять ознак трудових й сторони цих угод не можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 ПК України, суд приходить до висновку, що позивач не є податковим агентом по відношенню до вказаних суб`єктів господарської діяльності.

Суд також вважає необхідним застосувати в даній справі висновок Верховного Суду викладений у постанові від 02 травня 2023 року у справі № 640/10734/19 про те, що податковим кодексом України визначено різний порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою у вигляді заробітної плати від роботодавця, який виступає податковим агентом, та доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності. Враховуючи укладені трудові договори, актів здачі-прийняття наданих послуг, трудовий розпорядок, права та обов`язки робітника, специфіки, характеру наданих послуг, погоджених сторонами умов їх надання, відсутні підстави для висновку, що послуги надавалися, чи повинні були бути надані лише у робочий час в робочі дні у період часу з 9 години ранку до 6 години вечора. Відповідно, відсутні і підстави для висновку про надання цими фізичними особами-підприємцями послуг в рамках звичайної трудової діяльності. Відповідно до характеру замовлених робіт, останні могли бути виконані у будь-який період часу, в тому числі і в позаробочий час. Нарахування та сплата податків позивачем як замовником послуг за виконані роботи (надані послуги) згідно з цивільно-правовими договорами відповідає вимогам податкового законодавства, що свідчить про протиправність донарахування контролюючим органом позивачеві грошових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб та застосування до нього штрафних санкцій.

Відтак, за цією справою з 2017 року позивач не виступав податковим агентом ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , вказані суб`єкти господарської діяльності надавали послуги (виконували роботи) згідно з цивільно-правовими договорами, та як наслідок, нараховані контролюючим органом зобов`язання з ЄСВ, ПДФО та військового збору є протиправними.

В той же час, відповідач не надав суду жодних належних та достатніх доказів на спростування встановлених судом в ході розгляду справи обставин.

Враховуючи вищезазначене та встановлене, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.10.2021 р. №76892070902; №76795070902; №76891070902, а також рішення від 21.10.2021 р. №76894070902 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 189 782,63 грн., а також штрафних санкцій в розмірі 80 987,43 грн.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно судом встановлено протиправність прийнятих відповідачем спірних рішень ГУ ДПС у м. Києві, а саме, податкових повідомлень-рішень від 21.10.2021 р. №76892070902; №76795070902; №76891070902, а також рішення від 21.10.2021 р. №76894070902 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 189 782,63 грн., а також штрафних санкцій в розмірі 80 987,43 грн, такі рішення не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягають скасуванню.

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема також витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позову до суду 22 700,00 грн.

За правилами ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 22 700,00 гривень, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у місті Києві.

Крім того, суд зазначає, що в позовній заяві міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат з правничої допомоги 61 601,38 грн., які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Суд зазначає, що на час вирішення справи судом позивачем не заявлено до стягнення витрат з правничої допомоги та не надано доказів понесення таких витрат, що не позбавляє позивача права подати до суду відповідну заяву із доказами, із дотриманням ч. 7 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут комп`ютерних технологій» - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 21.10.2021 р. №76892070902; №76795070902; №76891070902, №76894070902.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут комп`ютерних технологій» (вул. Солом`янська, будинок 3, м. Київ, 03110; код ЄДРПОУ 21541987) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 43141267) витрати по сплаті судового збору у сумі 22 700,00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.