Рішення

від 11.10.2024 по справі 420/23689/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/23689/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції щодо не виключення з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення відомостей про ОСОБА_1 ; зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції внести зміни до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, шляхом виключення з такого Реєстру даних про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою районного суду, яка набрала законної сили, позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Згідно вищезазначеної постанови позмвача було внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Склад корупційного правопорушення: Несвоєчасне подання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік. У свою чергу, позивач перебував на посаді в.о. головного бухгалтера державного підприємства «Дослідне господарство «Южний» Селекційно-генетичного інституту-Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» Національної академії аграрних наук України, котре безпосередньо підпорядковане Національній академії аграрних наук України. Тобто позивача було прирівняно до суб`єкта декларування відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції». Водночас, за ч. 5 ст. 45 Закону позивач не є суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією. Також, оскільки позивачем протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинено нового адміністративного правопорушення, то на підставі ст. 39 КУпАП він вважається таким, що не був підданий адміністративному стягненню. У зв`язку із цим позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виключення себе з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення відомостей, на що отримав відмову. На переконання позивача, відповідачем у повній мірі не було досліджено та проаналізовано в повному обсязі обставини, що зумовлюють внесення змін до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, шляхом виключення з нього даних про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Ухвалою судді від 13.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; залучено ДПС України в якості другого відповідача; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

18.09.2024 до суду від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 25.06.2021 у справі № 496/2679/21, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 гривень. Вказана постанова суду стала підставою для внесення Національним агентством відомостей стосовно Позивача до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення (далі - Реєстр). В подальшому ОСОБА_1 звертався до Національного агентства із заявою від 29.05.2024 щодо вилучення відомостей стосовно нього з Реєстру. Національне агентство, розглянувши вказану заяву, листом від 28.06.2024 № 49-09/47825-24 відмовило у ї задоволені у зв`язку із відсутністю на те правових підстав. Надана Національним агентством відповідь на заяву Позивача й слугувала підставою для звернення останнього до суду із вказаним позовом. Такі дії Відповідача повністю узгоджуються із положеннями чинного, законодавства, яке покладає на нього прямий обов`язок вносити до Реєстру відомості про осіб яких притягнуто до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. В свою чергу п. 8 розділу ІІ Положення про Реєстр визначено чіткий перелік підстав для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення, зокрема, такими підставами є: - ухвала суду про скасування вироку, - винесення виправдувального вироку, - відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження; - скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення; розпорядчий документ або судове рішення про скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення; - заява особи, яка з 24 лютого 2022 року до припинення або скасування воєнного стану брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у складі Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Перелік підстав для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення є вичерпним та подвійному тлумаченню не підлягає.

24.09.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою позивача не є суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією. Твердження відповідача щодо «мого суб`єктивного бачення» є помилковим і цьому є законодавчо підтверджена пряма норма Закону України «Про запобігання корупції». Оскільки позивач перебував на посаді в.о. головного бухгалтера державного підприємства «Дослідне господарство «Южний» Селекційно-генетичного інституту-Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» Національної академії аграрних наук України, котре безпосередньо підпорядковане Національній академії аграрних наук України, він був посадовою особою, на котру дія вищевказаного закону не поширюється. У відзиві надані загальні правові норми, організаційні та правові засади функціонування та діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції, його повноваження. При цьому правових посилань на норми права, котрі б дійсно підтвердили факт законності та обґрунтованості відмови відповідача внести зміни до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, шляхом виключення з такого Реєстру даних про вчинення мною, ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відповідачем не надані.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 Наказом ДП «ДГ «Южний» СГІ НЦНС НААН України № 148к від 27 листопада 2020 року був призначений на посаду виконуючого обов`язки головного бухгалтера ДП «ДГ «Южний» СГІ НЦНС НААН України.

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 25.06.2021 по справі № 496/2679/21, яка набрала законної сили 06.07.2021, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

За змістом зазначеної постанови, на ОСОБА_1 поширюється дія Закону «Про запобігання корупції», і він є суб`єктом декларування та відповідальності за вчинення правопорушення пов`язаного з корупцією, відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Відповідно до Роз`яснення НАЗК «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 року № 3 (із змінами, внесеними рішенням Національного агентства від 06.09.2016 року № 18, від 30.09.2016 року № 57, від 03.11.2016 року № 106, від 13.01.2017 року № 24, від 22.02.2017 року № 59, від 16.03.2017 року № 85, від 02.02.2018 року № 118), згідно пункт першого встановлено, що Законом передбачено чотири типи декларацій суб`єкта декларування, однією з яких є щорічна декларація, яка подається у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Отже ОСОБА_1 був зобов`язаний подати щорічну електронну декларацію у строк до 00 годин 00 хвилин 01 квітня 2020 року, а подав таку декларацію лише 28 травня 2021 року о 15 годин 49 хвилин вказавши тип декларації як «щорічна».

При цьому ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчинені вказаного адміністративного правопорушення визнав та розкаявся у вчиненому, та підтвердив факт несвоєчасної подачі щорічної декларації за 2020-й рік.

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.172-6 КУпАП, повністю доведена та підтверджено зібраними в справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 507/2021 від 14 червня 2021 року, листами управління стратегічних розслідувань від 15 квітня 2021 року № 3235/55/114/03-2021 та від 22 лютого 2021 року № 1688/55/114/03-2021, статутом Державного підприємства «Дослідне Господарство «Южний» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції національної академії аграрних наук України», листом Національної академії аграрних наук України від 16 січня 2019 року № 11-1/23, поясненнями ОСОБА_1 , наказами від 27 березня 2020 року № 29, від 27 листопада 2020 року № 148К,, посадовою інструкцією головного бухгалтера від 20 лютого 2005 року, роздруківкою декларації від 28 травня 2021 року, положенням про Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, який затверджено Наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 06 листопада 2019 року № 17, листом в.о. керівника Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя за № 47-06/31582/21 від 12 травня 2021 року, листом Національного агентства з питань запобігання корупції за № 47/06/31582/21 від 12 травня 2021 року про стан функціонування інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», службовою запискою Національного агентства з питань запобігання корупції № 71-02/7046/21 від 29 квітня 2021 року, листами Національної поліції України від 13 квітня 2021 року № 3733/55/02-2021, від 06 лютого 2019 року № 44-01/8418/19 та від 26 квітня 2021 року № 47-09/27771/21, рапортами ст. оперуповноваженого в ОВС УСР в Одеській області ДСР НП України капітана поліції - Бойченко С.

25.06.2021 ОСОБА_1 було добровільно сплачено суму штрафу за постановою Біляївського районного суду Одеської області від 25.06.2021 по справі № 496/2679/21.

Крім того, згідно вищезазначеної постанови Біляївського районного суду районний суд Одеської області від 25 червня 2021 року у справі № 496/2679/21, ОСОБА_1 було внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Однак в подальшому позивачем направлена заява від 29.05.2024 про вилучення відомостей з Єдиного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язане з корупцією правопорушення відомостей про нього.

У відповідь листом № 49-09/47825-24 від 28.06.2024 Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій, позивачу було відмовлено у вилученні відомостей з Єдиного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язане з корупцією правопорушення відомостей про нього, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

За змістом відповіді Національного агентства з питань запобігання корупції №49-09/47825-24 від 28.06.2024, згідно з п. 9 ч. 1 ст. 11, ст. 59 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) відомості про осіб, яких притягнуто до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної або цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень вносяться до Реєстру протягом трьох робочих днів з дня надходження до реєстратора електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень або завіреної в установленому порядку паперової копії наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

Порядок внесення відомостей до Реєстру та вилучення таких відомостей з нього, визначений у абз. 3, 4 ч. 1 ст. 59 Закону, а також розділом ІІ Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, затвердженого рішенням Національного агентства від 09.02.2018 № 166 (далі - Положення).

Підстави для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, визначені у п. 8 розділу ІІ Положення та є вичерпними.

Так, підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення, є, зокрема, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення (пп. 4 п. 8 розділу ІІ Положення).

Станом на 28.06.2024 до Національного агентства не надходила ухвала суду про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення у справі № 496/2679/21 стосовно позивача, у зв`язку з чим підстави для вилучення відомостей з Реєстру відсутні. Факт внесення особи до Реєстру не породжує стосовно неї жодних правових наслідків та не порушує конституційні, цивільні, трудові, господарські, соціальні тощо права людини.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Національне агентство у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, Законом України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) та іншими законами, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Закон визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання; корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Відповідно до ст. 4 Закону Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 11 Закону до повноважень Національного агентства належить, зокрема, забезпечення ведення Реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону, відомості про осіб, яких притягнуто до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної або цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, а також про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв`язку з вчиненням корупційного правопорушення, вносяться до Реєстру, що формується та ведеться Національним агентством.

Повноваження щодо формування та ведення Реєстру покладено на Національне агентство.

Згідно п. 2 Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, затвердженого рішенням Національного агентства від 09.02.2018 № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.03.2018 за № 345/31797 (далі - Положення № 166), Реєстр - це електронна база даних, яка містить відомості про осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, та про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв`язку з вчиненням корупційного правопорушення.

Держатель та Адміністратор Реєстру - Національне агентство з питань запобігання корупції (п. 4).

Реєстратором Реєстру (далі - Реєстратор) є самостійний структурний підрозділ апарату Національного агентства, що вносить або вилучає відомості про:

1) фізичних осіб, яких притягнуто до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної та цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень;

2) юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв`язку з вчиненням корупційного правопорушення (п. 7 Положення № 166).

Пунктом 2 розділу П Положення № 166 встановлено, що підставою для внесення Реєстратором відомостей про особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, є:

1) електронна копія рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень:

2) засвідчена в установленому порядку паперова копія розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення.

Електронна копія рішення суду про притягнення до кримінальної, адміністративної та цивільно-правової відповідальності особи за вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення надсилається Реєстратору відповідно до порядку надсилання електронних копій судових рішень щодо осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, та щодо юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв`язку з вчиненням корупційного правопорушення.

Приписами п. 5 розділу ІІ Положення про Реєстр встановлено, що Реєстратор вносить до Реєстру відомості протягом трьох робочих днів з дня надходження з Державної судової адміністрації України до Національного агентства електронної копії, рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень та засвідченої в установленому порядку паперової копії розпорядчого документа про накладення чи скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення.

Згідно з п. 8 розділу ІІ Положення про Реєстр підставами для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення, є:

1) ухвала суду про скасування вироку;

2) винесення виправдувального вироку;

3) відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження;

4) скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення;

5) розпорядчий документ або судове рішення про скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення;

6) заява особи, яка з 24 лютого 2022 року до припинення або скасування воєнного стану брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у складі Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Особа надсилає до Національного агентства разом із заявою про вилучення відомостей з Реєстру (додаток 4) копію паспорта, військово-облікового документа (іншого документа, що посвідчує особу військовослужбовця та підтверджує її безпосередню участь з 24 лютого 2022 року до припинення або скасування воєнного стану у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України) та згоду на обробку персональних даних.

Перевірку інформації щодо залучення особи здійснює Реєстратор шляхом надсилання протягом п`яти робочих днів з дня отримання заяви особи про вилучення відомостей з Реєстру запиту до відповідного органу. Такий запит розглядає відповідний орган протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. У разі підтвердження інформації щодо залучення особи Реєстратор вилучає відомості з Реєстру протягом п`яти робочих днів з дня отримання підтвердження відповідного органу.

У разі якщо запитувану Реєстратором інформацію неможливо отримати у зв`язку з її перебуванням на тимчасово окупованих територіях України, заява особи розглядається після відновлення можливості отримати таку інформацію, про що письмово повідомляється ця особа.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що встановлений п. 8 розділу ІІ Положення № 166 перелік підстав є вичерпним, тобто зазначені в ньому умови або обставини є чітко визначеними і не можуть бути змінені або доповнені. Це означає, що включені в нього підстави є єдино можливими і жодних інших підстав, окрім зазначених, не існує.

При цьому позивач, наводячи положення цієї норми, у позові не конкретизує, на підставі якого конкретного з положень п. 8 розділу ІІ Положення про Реєстр відомості про нього, як про особу, яка вчинила корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення, підлягають вилученню.

Натомість позивач посилається на ст. 39 КУпАП, згідно з якою якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Суд зазначає, що КУпАП не врегульовує ведення Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, а отже і не може слугувати як правове джерело для вчинення дій, про які просить позивач. Таким спеціальним нормативним правовим актом є Положення № 166, про що зазначено вище судом.

У свою чергу, ст. 39 КУпАП унормовує наслідки виконання покарання (штраф сплачено, виправні роботи завершено тощо), і якщо особа не скоїла нового порушення, її адміністративна «історія» очищується. Це положення надає можливість особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, довести свою виправленість та уникнути негативних наслідків, якщо вона не повторює своїх порушень протягом встановленого періоду - у правовідносинах із державою.

Однак зазначене жодним чином не впливає на Порядок ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, оскільки останній створено для забезпечення прозорості та доступності інформації про осіб, причетних до корупційних дій.

Цей реєстр допомагає підвищити відповідальність осіб, які займаються корупцією, а також сприяє запобіганню таким правопорушенням у майбутньому.

Відповідно до п. 3 Положення № 166, цей Реєстр ведеться з метою:

1) забезпечення єдиного обліку осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, та юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв`язку з вчиненням корупційного правопорушення;

2) забезпечення в установленому порядку проведення спеціальної перевірки відомостей стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком;

3) аналізу відомостей про осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, з метою визначення сфер державної політики та посад, пов`язаних з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, з найбільш корупційними ризиками, а також формування та реалізації державної антикорупційної політики;

4) аналізу відомостей про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв`язку з вчиненням корупційного правопорушення.

Натомість ст. 39 КУпАП регулює правовідносини, які виникають під час застосування КУпАП і слугує кваліфікуючою ознакою для застосування деяких статей КУпАП, які передбачають накладення стягнення за повторне вчинення правопорушення.

Водночас, нормами КУпАП не регулюється порядок формування та ведення Реєстру, що виключає можливість застосування статті 39 КУпАП, як підстави вилучення відомостей про особу із Реєстру.

Діяльність Національного агентства, щодо ведення Реєстру полягає в офіційному фіксуванні відомостей про осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, згідно із відповідним рішенням суду, і така дія є похідною від них.

Підстави щодо вилучення з Реєстру відомостей є вичерпним, інших підстав для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення чинне законодавство не передбачає.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 4 серпня 2024 року по справі № 560/607/24, адміністративне провадження № К/990/30077/24. Цією ухвалою відмовлено у відкритті касаційного провадження, проте Верховним Судом виокремлено саме вищенаведені висновки в аспекті забезпечення Верховним Судом сталості та єдності судової практики під час перегляду рішень в касаційному порядку відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Крім того, не заслуговують на увагу посилання позивача на те, що він не є суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, оскільки це суперечить постанові Біляївського районного суду Одеської області від 25.06.2021 по справі № 496/2679/21, згідно з якою ОСОБА_1 є суб`єктом декларування та відповідальності за вчинення правопорушення пов`язаного з корупцією, відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Так, преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Частиною четвертою статті 78 КАС України установлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В цілому, преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

За вищенаведених преюдиційних обставин по справі 496/2679/21, ОСОБА_1 є суб`єктом декларування та відповідальності за вчинення правопорушення пов`язаного з корупцією, відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», що він особисто визнав в судовому засіданні під час судового розгляду зазначеної справи.

В той же час суд враховує, що основним видом діяльності ДП "ДГ "ЮЖНИЙ" ІКОСГ НААН", код ЄДРПОУ 05528906, є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Інші види діяльності: 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; 01.45 Розведення овець і кіз; 01.46 Розведення свиней; 01.50 Змішане сільське господарство; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 10.51 Перероблення молока, виробництво масла та сиру; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.22 Оптова торгівля квітами та рослинами; 46.23 Оптова торгівля живими тваринами; 46.24 Оптова торгівля шкірсировиною, шкурами та шкірою; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 56.29 Постачання інших готових страв; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; 10.11 Виробництво м`яса.

Отже за основним видом діяльності ДП "ДГ "ЮЖНИЙ" ІКОСГ НААН" має спрямованість на вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Ця діяльність є частиною сільськогосподарського сектору і включає процеси вирощування, догляду за культурами та збирання врожаю з метою подальшої реалізації або використання в різних галузях, таких як харчова, кормова чи промислова.

Натомість види економічної діяльності (КВЕД), що стосуються наукової діяльності в Україні, охоплюють кілька категорій, які належать до секції M "Професійна, наукова та технічна діяльність" КВЕД-2010 ДК 009:2010 (72.1 Дослідження й експериментальні розробки у сфері природничих і технічних наук; 72.2 Дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук), тому посилання позивача на те, що він був посадовою особою «закладів, установ та організацій, які здійснюють основну діяльність у сфері науки», - на увагу не заслуговують.

Крім того, суд зазначає, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» («ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці»). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.

Отже поведінка позивача в дійсності суперечить зазначеній доктрині, адже правова позиція у позові суперечить попередній поведінці, коли спочатку встановлене порушення визнається, а з часом це ж порушення заперечується.

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться засада добросовісності як одна із складових верховенства права. Під час вирішення деяких категорій публічно-правових спорів також слід виходити з того, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інших суб`єктів правовідносин; поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Суд оцінює критично та визнає таку поведінку позивача як суперечливу, спрямовану на утворення штучних та необґрунтованих підстав для нівелювання наслідків допущеного ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі "Голдер проти Сполученого Королівства", згідно з якою саме "небезпідставність" доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бульвар Миколи Міхновського, 28; ЄДРПОУ 40381452) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк

.