Постанова

від 10.10.2024 по справі 320/7097/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/7097/23 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Ганечко О.М.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіс Трейд» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новіс Трейд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача у вигляді розпорядження №33/Р/Л від 15 лютого 2023 року про анулювання ліцензій №05150314202200012 на роздрібну торгівлю пальним, терміном дії 16 листопада 2022 року - 16 листопада 2027 року за місцем торгівлі: Україна, Донецька область, м. Краматорськ, смт. Ясногірка, вул. Баженова, 2А, АЗС з магазином та №05150414202200054 на право зберігання пального терміном дії 25 листопада 2022 року - 25 листопада 2027 року за місцем зберігання пального: Україна, Донецька область, м. Краматорськ, смт. Ясногірка, вул. Баженова, 2А, АЗС.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне рішення у Донецькій області у вигляді розпорядження №33/Р/Л від 15.02.2023 прийняте з порушенням норм діючого законодавств та підлягає скасуванню.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Головного управління ДПС у Донецькій області №33/Р/Л від 15 лютого 2023 року про анулювання ліцензій №05150314202200012 на роздрібну торгівлю пальним, терміном дії 16 листопада 2022 року - 16 листопада 2027 року за місцем торгівлі: Україна, Донецька область, м. Краматорськ, смт. Ясногірка, вул. Баженова, 2А, АЗС з магазином та №05150414202200054 на право зберігання пального терміном дії 25 листопада 2022 року - 25 листопада 2027 року за місцем зберігання пального: Україна, Донецька область, м. Краматорськ, смт. Ясногірка, вул. Баженова, 2А, АЗС.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки ТОВ «Новіс Трейд» порушено терміни звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що посилання відповідача в оскаржуваному розпорядженні на подання позивачем недостовірних даних в обґрунтування прийняття рішення про анулювання ліцензій, за відсутності конкретних даних щодо документів, які містять недостовірні відомості та у чому саме полягає недостовірність відомостей, свідчить про необґрунтованість та протиправність такого рішення.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ТОВ «Новіс Трейд» за КВЕД є роздрібна торгівля пальним (47.30), для провадження якої позивачем було отримано відповідні ліцензії:

- ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №05150314202200012 за адресою: вул. Баженова, 2А, Автозаправочная станція (АЗС), смт. Ясногірка, м. Краматорськ, Донецька область, терміном дії з 16.11.2022 до 16.11.2027;

- ліцензію на право зберігання пального №05150414202200054 за адресою: вул. Баженова, 2А, Автозаправочная станція (АЗС), смт. Ясногірка, м. Краматорськ, Донецька область, загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального (літри):166000, терміном дії з 25.11.2022 до 25.11.2027.

Однак, розпорядженням ГУ ДПС у Донецькій області від 15.02.2023 №33Р/Л анульовано ліцензії на роздрібну торгівлю пальним та на зберігання пального №05150314202200012 та №05150414202200054, у зв`язку з отриманням від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подано разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/ не погоджувалися такими органами.

Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач також не навів інформації про те, які саме документи, копії яких подані разом із заявами на отримання ліцензій, містять недостовірні дані, та які саме дані в цих документах є недостовірними, відтак розпорядження про анулювання ліцензії №33Р/Л в частині ТОВ «Новіс Трейд» не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

При цьому, ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Після видачі/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/анулювання відповідної ліцензії.

Відповідно до абзацу 2 статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

У той же час, відповідно до абзацу 9 частини п`ятдесят другої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами.

Таким чином, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального суб`єкти господарювання притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, задля провадження господарської діяльності за видом діяльності 47.30 Роздрібна торгівля пальним, ТОВ «Новіс Трейд» отримано від ГУ ДПС у Донецькій області:

- ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №05150314202200012 за адресою: вул. Баженова, 2А, Автозаправочная станція (АЗС), смт. Ясногірка, м. Краматорськ, Донецька область, терміном дії з 16.11.2022 до 16.11.2027;

- ліцензію на право зберігання пального №05150414202200054 за адресою: вул. Баженова, 2А, Автозаправочная станція (АЗС), смт. Ясногірка, м. Краматорськ, Донецька область, загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального (літри):166000, терміном дії з 25.11.2022 до 25.11.2027.

Однак, розпорядженням ГУ ДПС у Донецькій області від 15.02.2023 №33Р/Л анульовано ліцензії на роздрібну торгівлю пальним та на зберігання пального №05150314202200012 та №05150414202200054, у зв`язку з отриманням від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подано разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/ не погоджувалися такими органами.

Приймаючи вказане розпорядження податковий орган виходив з підстав встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що додаток 1 до спірного розпорядження у колонці «Причина анулювання ліцензій» містить лише дублювання абзацу 10 частини п`ятдесят другої статті 15 Закону України №481/95-ВР, а саме: у зв`язку з встановленням факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Тобто, відповідач здійснюючи анулювання ліцензії позивача з підстави абзацу 10 частини п`ятдесят другої статті 15 Закону України №481/95-ВР, не зазначив конкретних документів, які місять недостовірні дані, які було подано із заявою на отримання ліцензії.

Окрім цього, буквальне тлумачення абзацу 10 частини п`ятдесят другої статті 15 Закону України №481/95-ВР свідчить, що застосування цієї підстави для анулювання ліцензії можливе у разі надходження від уповноваженого органу інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, містять недостовірні дані.

Відтак, відповідальність суб`єкта у вигляді анулювання ліцензії може мати місце тоді, коли контролюючим органом достовірно встановлено, що конкретний документ, наявний серед інших документів, які подавались разом з заявою для отримання ліцензії, насправді не видавався відповідним органом, відтак є підробленим (сфальшованим), або містить недостовірну інформацію. Тоді ж, коли суб`єкт взагалі не подавав певний документ, вказані норми, як підстави для анулювання ліцензії, застосовані бути не можуть.

Аналогічний правовий висновок у тотожних правовідносинах сформулював Верховний Суд в постанові від 01 листопада 2022 року у справі №560/377/20.

Однак, матеріали справи не містять доказів встановлення відповідачем фактів подання позивачем до податкового органу недостовірних відомостей чи підроблених документів для отримання ліцензії, що свідчить про відсутність підстав для видання оскаржуваного розпорядження.

При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач також зазначає, що ТОВ «Новіс Трейд» порушено терміни звернення до органу ліцензування щодро зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно наголошено на тому, що у даній справі не оскаржується правомірність видачі позивачу ліценції на право здійснення роздрібної торгівлі пальним, а серед законодавчих підстав анулювання таких ліценцій відсутні підстави щодо неправомірності їх видачі.

У свою чергу, подаковий орган не навів інформації про те, які саме документи, копії яких подані разом із заявами на отримання ліцензій, містять недостовірні дані, та які саме дані в цих документах є недостовірними.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розпорядження про анулювання ліцензії №33Р/Л в частині ТОВ «Новіс Трейд» не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії.

При цьому, у відзиві позивач просив відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 грн.

Згідно з положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Аналіз вимог статті 134 КАС України дає підстави для висновку, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Туніком Андрієм Володимировичем укладено договір про надання правничої допомоги від 26.02.2024, відповідно до якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати консультативні, юридичні (адвокатські) послуги, в тому числі по представництву інтересів Замовника в сухі судових органах з усіма правами, що надаються позивачу, відповідачу, третій особі в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

У відповідності до додаткової угоди №20 від 09.09.2024 до вказаного Договору Виконавець надає Замовнику послуги по представленню інтересів Замовника у справі №320/7097/23 при перегляді рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2024. Загальна вартість послуг, що надаються Виконавцем згідно даної додаткової угоди є фіксованою і складає 5000 грн.

Згідно Акту наданих адвокатських послуг від 11.09.2024 Виконавець надав, а Замовник прийняв наступні послуги: супроводження справи та захист інтересів Замовника в суді апеляційної інстанції під час перегляду рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 у справі №320/7097/23.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У той же час, колегія суддів зауважує, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 813/1966/18.

У свою чергу, відповідачем не подано клопотання про зменшення, де було б зазначено обставини на спростування співмірності розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі №640/16093/21 вказав, що в будь-якому випадку, суд зобов`язаний перевірити докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість, з огляду на положення частини четвертої статті 134 КАС України згідно якої для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Проаналізувавши надані адвокатом Туніком А.В. послуги у суді апеляційної інстанції колегія суддів приходить до переконання, що фактично таким адвокатом було складено лише відзив на апеляційну скаргу фактично на 4 сторінках, який стосується безпосередньо оцінки судового рішення та апеляційної скарги відповідача, що свідчить про відсутність тривалого часу для його написання, враховуючи, що спір, який виник між сторонами, віднесений Кодексом адміністративного судочинства України до справ незначної складності, предмет спору в цій справі стосується оскарження розпорядження про анулювання ліцензій на роздрібну торгівлю пальним, що не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

З огляду на вказане, оцінюючи заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та предмет даного позову, колегія суддів приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу лише на суму 3000 грн, є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, що відповідає критерію реальності таких витрат.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року - залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіс Трейд» понесені витрати на оплату правової допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.М. Ганечко

Я.М. Василенко