Постанова

від 11.10.2024 по справі 320/12057/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/12057/23 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління містобудування, архітектури та контролю за розвитком інфраструктури Васильківської міської ради, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт,

ВСТАНОВИЛА

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління містобудування, архітектури та контролю за розвитком інфраструктури Васильківської міської ради, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказу відповідача від 10.06.2021 №09/22.02-15 (про затвердження містобудівних умов та обмежень, виданих гр. ОСОБА_2 - реєстр. номер ЄДУССБМU 2810-2708-3324-8223);

- скасувати повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єктах з незначними наслідками (СС1) від 07.09.2021 №221/21.03-02.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для повернення позовної заяви.

Третя особа подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що не подання позивачем доказів порушення його прав унеможливлюють вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав, жодні його письмові пояснення в матеріалах справи відсутні.

Згідно з ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5 - 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Беручи до уваги, що позивачем в апеляційному порядку оскаржується ухвала про повернення позовної заяви, яка зазначена в п.3 ч.1 ст.294 КАС України, в силу ч.2 ст.312 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, дійшов висновку, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

В мотивувальній частині ухвали зазначено, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач не обґрунтував належним чином, які саме його особисті права, свободи чи законні інтереси безпосередньо порушені відповідачем в результаті видання оскаржуваних наказу та повідомлення, адже останні видані третій особі - гр. ОСОБА_2 . Визначено позивачу спосіб усунення вказаних недоліків шляхом подання уточненої позовної заяви з обґрунтуванням позовних вимог, а саме вказати які права свободи чи законні інтереси позивача порушені саме відповідачем.

Копія вказаної ухвали направлена позивачу на адресу електронної пошти, зазначену в позовній заяві, та доставлена 02.05.2023 о 12:20 год., що підтверджується звітом про доставку та довідкою секретаря судового засідання (а.с.11-12), тобто, в силу ч.5 ст.251 КАС України, вважається врученою 02.05.2023.

12.05.2023 позивач направив до суду першої інстанції засобами поштового зв`язку заяву про усунення недоліків, до якої додав позовну заяву, в якій зазначив, що внаслідок будівництва, що здійснюється на підставі оскаржуваних рішень, буде завданий негативний вплив на права позивача та громади м.Васильків, оскільки буде завдано шкоду природоохоронній території навколишнього природного середовища, обмежить користування земельною ділянкою рекреаційного призначення та вплине на вартість нерухомості позивача (а.с.13-48).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В силу ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з п.9 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Відповідно до ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи позивача про порушення його прав, викладені в заяві, є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу на його конкретні, реальні, індивідуально виражені права, свободи чи інтереси. Суд зазначив, що позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, а вказує лише на незаконність видання відповідачем спірних рішень, оформлених наказом та повідомленням, оскільки в позові не наведено обґрунтувань та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач безпосередньо зазнав втручання в свої права внаслідок видання відповідачем оскаржуваних рішень, та спричинення внаслідок цього суттєвого негативного впливу саме на його права або інтереси та завдання йому реальної шкоди. На переконання суду першої інстанції, вказане свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу фізичній особі, не визначено його права, свободи чи інтереси, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, позивач не є потерпілим, він не зазнав жодної реальної шкоди. Тобто, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

В той же час, наведені вище вимоги щодо наведення в позовній заяві обґрунтувань порушення прав оскаржуваними рішеннями передбачає саме зазначення таких обґрунтувань в позовній заяві.

Натомість дослідження наведених у позовній заяві обґрунтувань має відбуватись під час розгляду справи по суті із наданням судом належної оцінки таким обґрунтуванням в контексті встановлення наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки саме порушення прав особи, яка звертається до суду з позовом є підставою для надання судового захисту шляхом задоволення такого позову.

Велика Палата Верховного Суду досліджувала повноваження суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі та у постанові від 31.08.2023 у справі № 990/114/23 дійшла висновку, що «КАС України не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог, спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні. Отже, стаття 160 КАС України не конкретизує вимоги щодо змісту позовної заяви, який викладається позивачем в довільній формі. Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті. Однак суд першої інстанції вказані норми процесуального права не врахував. Фактично суд вдався до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів, що не віднесено до компетенції суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.».

Також у вказаному рішення Великої Палати Верховного Суду зазначено, що суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги. Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції в разі наявності підстав, визначених адміністративним процесуальним законодавством, може провести підготовче судове засіданні, у якому мають бути з`ясовані всі питання, визначені статтею 173 КАС, зокрема, щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів тощо.

З огляду на викладену позицію Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку, що наведені в позовній заяві обґрунтування позовних вимог, викладені обставини, зазначення про наявність порушеного права не можуть бути перевірені судом на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, а мають бути досліджені саме під час розгляду справи по суті.

Крім того, суд касаційної інстанції неодноразово наголошував, що відсутність порушеного права виключає надання судового захисту, що відбувається шляхом залишення позовної заяви без задоволення.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.08.2023 у справі №910/5958/20, яка підлягає врахуванню судом.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 та від 15 серпня 2019 року у справі №1340/4630/18.

Суд звертає увагу, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

ЄСПЛ вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (Shishkov v. Russia, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, гарантованого йому національним та європейським законодавством права на доступ до правосуддя.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини..

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Згідно з висновками, викладеними в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»), відтак, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і стає завадою розгляду їхніх позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви постановлена з порушенням норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування зазначеної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року про повернення позовної заяви скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Текст постанови виготовлено 11 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

В.В.Файдюк