Рішення

від 15.10.2024 по справі 129/2414/24

ГАЙСИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 129/2414/24

Провадження по справі № 2/129/1041/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2024 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Капуша І.С.,

з участю секретаря Іванченко О.В.,

представника позивача Органу опіки та піклування Гайсинської міської ради Кучеренка О.С.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Служби у справах дітей Гайсинської міської ради Теслі І.В.,

третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Гайсині цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Гайсинської міської ради в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог Служба у справах дітей Гайсинської міської ради, ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2024р. Орган опіки та піклування Гайсинської міської ради звернувся до суду з позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог Служба у справах дітей Гайсинської міської ради, ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що до органу опіки та піклування Гайсинської міської ради звернулася з листом начальник служби у справах дітей Гайсинської міської ради, в якому просила посприяти в судовому порядку позбавити батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки малолітня залишилися без батьківської опіки та піклування.

Відповідачка в даний час проживає за адресою АДРЕСА_1 . Життям своєї доньки не турбується. Батько малолітньої перебуває на військовій службі з 16.03.2023 року по даний час. Відповідачка ОСОБА_1 вже більше 6 місяців не приймає участі у вихованні та утримання своєї доньки. Так більше 9 місяців малолітня ОСОБА_3 перебувала в Вінницькому реабілітаційному центрі на утриманні. Відповідачка зловживає алкогольними напоями, веде аморальний спосіб життя. Малолітня в даний час навчається в Харпацькій школі та проживає зі своєю старшою сестрою в батьківській хаті.

Відповідачка ОСОБА_1 навмисно без поважних причин не піклується про здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток доньки, не переймається здобуттям дитиною освіти, не готує її до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу й навіть не бажає добровільно виконувати свій батьківський обов`язок по утриманню своєї неповнолітньої дитини, хоча має таку можливість, оскільки має нестабільні мінливі доходи, неофіційно працює по найму.

У відповідності до ст. ст.174,178 ЦПК Українивідповідачка не скористалися своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Ухвалою суду від 31.07.2024 у справі було відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав, просив суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги позову визнала повністю.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Гайсинської міської ради Вінницької області Тесля І.В. в судовому засіданні вимоги позову підтримала, просила їх задовільнити.

ОСОБА_2 в судовому засідання проти вимог позову не заперечувала.

З урахуванням позиції сторін, досліджених доказів та вимог закону суд визнає за необхідне позов задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Суд, з`ясувавши позицію сторін, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази в цілому, встановив, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 29.05.2013р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6) матір`ю зазначено ОСОБА_1 , батьком ОСОБА_4 .

Із висновку органу опіки та піклування Гайсинської міської ради № 02.2-08/02.2-17-1195 від 12.06.2024 р. про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав, оскільки вона систематично зловживає алкогольними напоями, змінює місце проживання, веде аморальний спосіб життя, не приймає участі у моральному, фізичному та психологічному розвитку дитини (а.с.5).

Згідно з наказом служби у справах дітей Гайсинської міської ради № 49-од від 28.05.2024 р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взята на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах у зв`язку із встановленням чинників, що зумовлюють ці обставини, зокрема, ухилення батьками від виконання своїх обов`язків з виховання дитини (а.с.13) на підставі акту оцінки потреб сім`ї від 27.05.2024 разом із висновком оцінки потреб сім`ї (а.с.7-9) та акту обстеження умов проживання дитини № 42 від 17.05.2024 р. (а.с.11).

Відповідно дост. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Отож позивач наділений правом на звернення до суду із даним позовом.

Відповідно до частини третьоїстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини першоїстатті 164 СК Українимати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першоїстатті 164 СК Українидозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Частиною четвертоюстатті 19 СК Українивизначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 19 СК Україниорган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з висновком комісія вважала за доцільне позбавити ОСОБА_1 батьківських прав стосовно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд, оцінивши усі зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку, що обставини наведені позивачем у позовній заяві доведені належними, допустимими та достовірними доказами, а їх зв`язок у сукупності є достатнім на підтвердження факту ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

За таких обставин, суд вважає, що достатні усі правові підстави для застосування крайнього заходу впливу до відповідачки шляхом позбавлення її батьківських прав, який відповідає інтересам дитини, отож позов підлягає до задоволення.

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину (ч. 2ст. 166 СК України).

Наведене узгоджується і з приписами викладеними в ч.4ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»де передбачено, що позбавлення батьківських прав не звільняє від обов`язку утримувати дитину.

Зі змістуст.180 СК Українивбачається, щобатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.3ст.181 СК України).

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен врахувати обставини визначені частиною 1статті 182 СК України.

Відповідно до частини 2ст.182 СК України, передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Визначаючись із розміром аліментів, які слід присудити із відповідача на користь дитини, суд виходить із якнайкращого для забезпечення її гармонійного розвитку з урахуванням обставин, передбаченихст.182 СК Українита обставин встановлених у судовому засіданні.

Відповідачка не надала жодних заперечень проти обставин зазначених у позові, у тому числі щодо розміру аліментів, які позивач просить суд присудити із неї на користь дитини.

Враховуючи встановлені судом обставини, а також приймаючи до уваги розмір прожиткового мінімуму на дитину визначений законодавцем, суд дійшов висновку, що відповідачка спроможна надавати матеріальну допомогу на утримання дитини в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Відповідно до ст.180,191 СК Україниаліменти за рішенням суду присуджуються від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно доГлави 8 ЦПК України.

Керуючись ст.164,166,180-184,191 СК України, ст.2,12,13,259,263,268,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30.07.2024 і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави 1211,20 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду, рішення суду набирає чинності після закінчення цього строку.

Суддя: