Ухвала

від 03.10.2024 по справі 127/31960/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/31960/24

Провадження №1-кс/127/13800/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

адвоката ОСОБА_4 ,

власника майна ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №12024020000000628 від 21.08.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364 КК України, яке належить ФГ «Поліщук»,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Вінницькоїобласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням про арешт майна.

Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024020000000628 від 21.08.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364 КК України, яке належить ФГ « ОСОБА_6 ».

В ході досудового розслідування встановлено, що за результатами опрацювання матеріалів з Державної екологічної інспекції у Вінницькій області встановлено, що на земельних ділянках, які являються прибережно захисними смугами вздовж річок, навколо водойм та на островах, що знаходяться на території Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області, невстановленими особами здійснено їх самовільне зайняття та використання, шляхом вирощування сільськогосподарських культур.

Крім цього встановлено, що службові особи Погребищенської територіальної громади, зловживаючи службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, всупереч інтересам служби, передали в користування невстановленим особам землі, що відносяться до прибережно захисних смуг вздовж річок, навколо водойм та на островах з метою вирощування сільськогосподарських культур, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

З метоювиявлення тафіксації відомостейпро обставинивчинення кримінальногоправопорушення 20.09.2024, в порядку ст. ст. 233, 237 КПК України проведено огляд земельної ділянки, з кадастровим номером 0523483000:03:000:0232 площею 31,0788 га, не визначеної форми власності, яка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, вид використання - землі запасу, розташована на території Погребищенської міської територіальної громади Вінницького району Вінницької області за межами с. Морозівка.

В ході проведення огляду земельної ділянки на її частині, що межує із земельними ділянками із кадастровими номерами 0523483000:03:000:0168 та 0523483000:03:000:0169, виявлено посів сої на загальній площі 1,3346 га. земельної ділянки, з кадастровим номером 0523483000:03:000:0232, який частково зібрано з площі 0,1184 га.

Також, під час збору вищевказаного врожаю соняшнику із земельної ділянки 0523483000:03:000:0232, виявлено та вилучено комбайн марки «CASE 1680», червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 із жаткою, який на праві власності належить фермерському господарству « ОСОБА_6 ».

Вилучений комбайн марки «CASE 1680», червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 із жаткою, поміщено на охоронювану територію СПД №1 ВП №4 Вінницького РУП за адресою: АДРЕСА_1 , де опечатано клеючими пломбами НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 та №0063816.

Вилучений комбайн з жаткою є знаряддям вчинення кримінального правопорушення і має значення речового доказу по кримінальному провадженню, та являється на даний час тимчасово вилученим майном, що передбачено ст. 234 та ч. 1 і ч. 2 ст. 167 КПК України.

Оскільки зазначене майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та визнано речовим доказом, виникла необхідність у накладенні арешту на майно, яке перебуває у власності підприємства, тому прокурор просив клопотання задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав.

Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання.

Власник майна ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання.

Слідчий суддя, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені №12024020000000628 від 21.08.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364 КК України.

В ході досудового розслідування 20.09.2024 проведено огляд земельної ділянки, з кадастровим номером 0523483000:03:000:0232 площею 31,0788 га, не визначеної форми власності, яка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, вид використання - землі запасу, розташована на території Погребищенської міської територіальної громади Вінницького району Вінницької області за межами с. Морозівка, в ході якого крім іншого, виявлено та вилучено комбайн марки «CASE 1680», червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 із жаткою, який на праві власності належить фермерському господарству « ОСОБА_6 ».

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 10ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

На підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Як зазналось вище, згідно зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.

Разом з тим, матеріалами клопотання не доведено існування правових підстав для накладення арешту на вказане у клопотанні майно.

Зокрема, в судовому засіданні встановлено, що ФГ «Поліщука» проводило зернозбиральні роботи на підставі договору № 1 сільськогосподарської техніки від 19.09.2024, відповідно до якого ОСОБА_7 найняла ФГ «Поліщука» для проведення сільськогосподарських робіт, а саме збирання урожаю на земельних ділянках, які перебувають у користуванні ОСОБА_7 .

Таким чином, ФГ « ОСОБА_6 » є фактично найманим працівником та не має відношення до вчинення можливого кримінального правопорушення.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що в рамках вказаного провадження на момент розгляду клопотання жодній особі не повідомлено про підозру.

Також в рамках вказаного провадження цивільний позов не пред`явлено.

Приймаючи до уваги викладене, та зважаючи на те, що у своєму клопотанні прокурор належним чином не обґрунтував доцільність застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №12024020000000628 від 21.08.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364 КК України, яке належить ФГ «Поліщук»- відмовити.

На ухвалу судді може бути подана апеляція протягом п`яти діб з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.

Слідчий суддя