Ухвала

від 14.10.2024 по справі 209/5684/24

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 209/5684/24

провадження № 2/179/715/24

УХВАЛА

про передачу цивільної справи за підсудністю

14 жовтня 2024 року селище Магдалинівка

Суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Чорна А.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , третя особа: Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста, Служба у справах дітей Кам`янської міської ради про виселення та визнання особи такої, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом до ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , третя особа Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста, Служба у справах дітей Кам`янської міської ради про виселення та визнання особи такої, що втратила право користування житловим приміщенням.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 26 серпня 2024 року справу направлено за підсудністю до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області, з посиланням на положення статті 27 ЦПК України.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При зверненні до суду з відповідним позовом позивач повинен дотримуватися вимог закону щодо підсудності розгляду цивільних справ, передбачених главою 2 розділу І ЦПК України.

Відповідно до норм ЦПК України існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК).

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про передачу справи за підсудністю, враховуючи наступне.

Так, дійсн, за загальним правилом згідно з частиною 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Водночас, слід ураховувати, щозагальна підсудність застосовуються до всіх справ за винятком тих, для яких ЦПК України встановлює інший вид підсудності.

Статтею 30 ЦПК України для окремих видів позовів встановлено виключну підсудність.

Підсудністю у цивільному судочинстві розуміється розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.

Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК Українипозови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної (ст. 27 ЦПК України), альтернативної (ст. 28 ЦПК України) або підсудність пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.

Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ. Правила виключної підсудності, визначені ст. 30 ЦПК України, які застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються: будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно (земельні ділянки, будинки, квартири, тощо), речових (майнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно (право володіння, користування, тощо), а також поділ нерухомого майна, що перебуває в спільній власності, визнання недійсним договору купівлі - продажу будинку, розірвання договору оренди нерухомого майна у зв`язку з невиконанням стороною договору, переводу прав покупця нерухомого майна, стягнення заборгованості з орендної плати та користування нерухомим майном тощо.

Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (абзац перший пункту 41, пункт 42), перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна. Згідно з положеннямистатті 181 ЦК Українидо нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті364,367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті370,372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Аналіз наведених положень законодавства та судової практики свідчить, що негаторні позови про усунення перешкод у користуванні власністю нерухомим майном, у тому числі про виселення,мають пред`являтися за місцем знаходження цього нерухомого майна за правилами виключної підсудності.

Суд звертає увагу, що правовідносини між сторонами виникли з приводу користування відповідачем нерухомим майном.

Предметом позову є усунення перешкод у користуванні власністю та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, виселення відповідача з домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, зазначена справа не підсудна Магдалинівському районному суду Дніпропетровської області.

З огляду на те, що спірні правовідносини стосуються нерухомого майна, а саме: усунення перешкод у користуванні власністю та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, виселення відповідача з домоволодіння АДРЕСА_1 , територіально квартира розташована в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська, суд вважає, що у цьому випадку застосуванню підлягають правила виключної підсудності, визначені частиною першоюстатті 30 ЦПК Українищодо розгляду спору за місцезнаходженням майна або його основної частини, тому розгляд справи має здійснюватися Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська.

Пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦПК України визначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи вищенаведене, справу необхідно передати за виключною підсудністю до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська.

При цьому суд наголошує, що в даному конкретному випадку між судами немає спору про підсудність, оскільки справа була направлена Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області для розгляду за зареєстрованим місцем проживання відповідача відповідно до частини 1 статті 27 ЦПК України.

Між тим під час безпосереднього ознайомлення суддею з предметом і підставами позову позивачів установлено, що на цей спір поширюються правила виключної підсудності, у зв`язку з чим законні підстави для розгляду справи судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача відсутні.

Слід наголосити, щонедотримання правил підсудності єпорушенням процесуального закону, яке може бути підставою для скасування рішення.

Статтею 32 ЦПК України визначено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне передати цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , третя особа: Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста, Служба у справах дітей Кам`янської міської ради про виселення та визнання особи такої, що втратила право користування житловим приміщенням за виключною підсудністю до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 31, 32, 187, 260, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , третя особа: Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста, Служба у справах дітей Кам`янської міської ради про виселення та визнання особи такої, що втратила право користування житловим приміщенням передати за виключною підсудністю доДніпровського районного суду м. Дніпродзержинська.

Копію ухвали направити сторонам.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом першим частини першої статті 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.О. Чорна