Рішення

від 09.10.2024 по справі 757/20779/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/20779/24-ц

пр. 2-о-295/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі судових засідань Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу № 757/20779/24-ц за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про встановлення особи та встановлення факту постійного проживання на території України, -

В С Т А Н О В И В :

08.05.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана заява ОСОБА_1 , яка передана судді Ільєвій Т.Г. 09.05.024, для вирішення питання про відкриття провадження.

Як вбачається із змісту заяви, заявник просить встановити факти, що мають юридичне значення, а саме: встановити особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у м. Макіївка, Донецької області, а також встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 24.08.1991 та станом на 13.11.1991.

Мотивуючи подану заяву зазначено, що ОСОБА_1 є громадянином України, який все життя проживав, працював на території України та не покидав її межі. Заявник, відповідно до умов міграційного законодавства України, по досягненню віку 45 років мав звернутися до відповідних державних органів для вклеюванням фотографії у паспорт громадянина України у формі книжечки або заміни паспорта громадянина України у форми книжечки на іd-карту. Заявник обрав останній варіант та звернувся до Управління Центру надання адміністративних послуг Подільської районної у м. Києві державної адміністрації з приводу оформлення послуги з одночасного оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

До заяви-анкети №27100923 було додано оригінал паспорта громадянина України, копія облікової картки платників податків, копія довідки внутрішньо переміщеної особи та квитанції про сплату державного мита за послугу. Натомість видано довідку про те, що у Заявника вилучено паспорт громадянина України серп НОМЕР_1 , виданого Гірницьким РВ УМВС України в м. Макіївка 28 березня 1997 року.

Однак, вже 01 квітня 2024 року працівником ЦНАП заявнику було повідомлено про відмову у наданні послуги оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон за недостатньою кількістю документів. Після чого, заявнику запропоновано написати заяву про відмову від оформлення послуги та повернуто зіпсований паспорт громадянина України разом з квитанціями про сплату державного мита за послугу.

За вказаних обставин, заявник зазначає, що встановлення цих фактів йому необхідно для того, щоб у подальшому звернутись до компетентного органу із заявою про оформлення паспорту громадянина України.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 09.05.2024 року відкрито провадження у справі.

05.08.2024 до суду надійшли пояснення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в яких представник просив відмовити у задоволенні заяви.

23.09.2024 до суду надійшли додаткові пояснення заявника, в яких представник заявника наполягав на задоволенні заяви, мотивуючи тим, що заявником зібрано та надано до суду безліч документів та інформації про наявність даних про заявника у державних реєстрах та базах України, що можна вважати підтвердженням факту проживання заявника на території України з народження і до тепер.

Заявник та його представник з`явилися до суду та подали заяви про проведення судового засідання без фіксації технічними засобами, вимоги підтримали.

Заінтересована особа не з`явилася до суду, про час та місце розгляду заяви повідомлялася належним чином.

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає до задоволення за наступних обставин.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з положеннями частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як визначено частиною сьомою статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У відповідності до пункту 5 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5 визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», у разі неможливості встановити особу розпорядником реєстру особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. Оскільки Державна міграційна служба не встановила особу заявника, останній має право на встановлення відповідного факту, що має юридичне значення у порядку, визначеному частиною першою статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Відповідно до статті 318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів,що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Макіївка, Донецької області, що є невід`ємною частиною держави Україна, актовий запис про народження №377, в підтвердження надається Свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 28 квітня 1979 року.

Заявник вказує, що з народження і до 2020 року проживав в місті Макіївка, Донецької області, що є невід`ємною частиною держави Україна. В подальшому заявник переїхав до Києва, де проживає і зараз.

Паспорт радянського зразка не отримував, так як на момент проголошення незалежності України був неповнолітнім. Заявник разом з батьками, батьком ОСОБА_2 та матір`ю ОСОБА_3 , які були громадянами колишнього СРСР та на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України у місті Макіївка Донецької області. Батьки Заявника в подальшому паспорти радянського зразка змінили на паспорти громадян України, що підтверджується паспортами батьків, а саме паспорт громадянина України ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 виданий Гірницьким РВ УМВС ММУ України в Донецькій області 16 липня 2002 року та паспорт громадянина України ОСОБА_2 № НОМЕР_4 , орган що видав 2313, 07 серпня 2017 року.

З 1985 до 1994 року навчався в Макіївській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №34, Донецької області, в підтвердження надається копія Свідоцтва про неповну загальну середню освіту серія НОМЕР_5 з додатком.

З 1997 до 1999 року навчався в Загальноосвітній школу ІІ-ІІІ ступенів №8 міста Макіївка Донецької області та 21 червня 1999 року закінчив її, в підтвердження чого надано витяг з Дія Атестату про повну загальну середню освіту серія НОМЕР_6 та копія виписки №175624 з реєстру документів про освіту Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документа про загальну середню освіту від 29.04.2024 року.

28 березня 1997 року заявнику видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Гірницьким РВ УМВС України в м. Макіївка, яким заявник користувався до моменту подачі паспорту для заміни його на ID карту до Управління ЦНАП Подільської районної у м. Києві державної адміністрації.

22 липня 1998 року Державною податковою адміністрацією в Гірницькому районі міста Макіївка заявнику було видано довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків за номером НОМЕР_7 .

Заявник уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований Макіївським міським відділом реєстрації актів цивільного стану, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис №1025, в підтвердження надається Свідоцтво про одруження серія НОМЕР_8 від 11 вересня 2004 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у заявника з дружиною народився син ОСОБА_5 , про що в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний запис за №337, в підтвердження надається Свідоцтво про народження серія НОМЕР_9 від 05 липня 2005 року видане Гірницьким відділом реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції Донецької області.

Заявник розлучився з дружиною ОСОБА_6 , про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №323 від 26 вересня 2008 року, в підтвердження надається Свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_10 , видане Гірницьким відділом реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції Донецької області від 16 серпня 2011 року.

21 грудня 2012 року заявник отримував Сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду, виданий Міським наркологічним диспансером міста Макіївка, Донецької області.

26 липня 2022 року Заявник отримав довідку №3006-5001919413 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Гірницьким РВ УМВС України в м. Макіївка від 28 березня 1997 року та зареєстрував своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (копія додається).

Відповідно до довідки ОК-5 Пенсійного фонду України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування сформованої 23 квітня 2024 року Заявник працював в різних організаціях УКРНДІПРОЕКТ ІНСТИТУТ (код ЄДРПОУ 00174125), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НІКО" (код ЄДРПОУ 20390397), КОЛЕКТИВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "МАКПРОМСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 23174122), "МЕРИДІАН ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 25116471), ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СИНКОМ" (код ЄДРПОУ 30381482), "СК-СТІЛЛ" (код ЄДРПОУ 34516562), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ІНКОМ" (код ЄДРПОУ 39126316), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА "МОДУС" (код ЄДРПОУ 39776519), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЮКОН" (код ЄДРПОУ 42092680), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУДІВЕЛЬНА ІНДУСТРІЯ КАНТРІІНВЕСТБУД" (код ЄДРПОУ 43534236) та відбулася сплата страхових внесків в 1999, 2000, 2001, 2002, 2006, 2013, 2017, 2018, 2019, 2021, 2023 роках.

Відповідно до Витягу ВР-002811417 від 29 квітня 2024 року з інформаціи?но-аналітичноі? системи "Облік відомостеи? про притягнення особи до кримінальноі? відповідальності та наявності судимості", громадянин краі?ни ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Макіі?вка , УКРАІ?НА на територіі? Украі?ни станом на 29.04.2024, незнятоі? чи непогашеноі? судимості не має (копія витягу додається). Даний витяг є підтвердженням, що відповідно інформаціи?но-аналітичноі? системи "Облік відомостеи? про притягнення особи до кримінальноі? відповідальності та наявності судимості" Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_1 є громадянином України.

30 березня 2024 року ОСОБА_1 (надалі - Заявник) звернувся до Управління Центру надання адміністративних послуг Подільської районної у м. Києві державної адміністрації з приводу оформлення послуги з одночасного оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон. До заяви-анкети №27100923 було додано оригінал паспорта громадянина України, копія облікової картки платників податків, копія довідки внутрішньо переміщеної особи та квитанції про сплату державного мита за послугу. Натомість видано довідку про те, що у Заявника вилучено паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданого Гірницьким РВ УМВС України в м. Макіївка 28 березня 1997 року. Однак, вже 01 квітня 2024 року працівником ЦНАП Заявнику було повідомлено про відмову у наданні послуги оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон за недостатньою кількістю документів. Після чого, заявнику повернуто зіпсований паспорт громадянина України разом з квитанціями про сплату державного мита за послугу на підставі його заяви.

11 квітня 2024 року заявник підготував документи та повторно подав заяву до Подільського відділу ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області на оформлення послуги з оформлення паспорта громадянина України. Однак, Заявнику повторно відмовлено в наданні послуги, у зв`язку з неможливістю ідентифікувати особу заявника засобами Державного реєстру та підтвердити належність до громадянства України та вказано про необхідність звернення до суду за місцем постійного проживання.

Листом № Ш-6/6/8031-24/8031.18/6-24 від 16.04.2024 Подільський відділ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області за результатами розгляду документів, наданих Заявником, повідомило, що під час проведення перевірок, визначених пп. 38 - 40 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, - ідентифікувати особу Заявника засобами Державного реєстру та підтвердити належність до громадянства України не виявилось можливим. Враховуючи вищевикладене Подільський відділ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області рекомендує звернутись до районного суду за місцем постійного проживання з метою встановлення особи та встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 та 13.11.1991.

Окрім того, 06 листопада 2021 року заявник вже звертався до Дарницького відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з приводу оформлення громадянина України для виїзду за кордон заява-анкета №20084986, за результатами якої прийнято рішення про відмову оформлення громадянина України для виїзду за кордон, у зв`язку з неможливістю ідентифікувати особу.

Положеннями частини першої статті 315 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другою статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Крім того, згідно вимог ст. 318 ЦПК України встановлено, що у заяві про встановлення фактів, що мають юридичне значення повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про громадянство», громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

В абз.2 ст. 3 Закону зазначено, що особи, вказані в пункті 1 частини 1 цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2 - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3 - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Згідно ст. 8 Закону особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

В пункті 10 Указу Президента України «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» № 215/2001 від 27.03.2001 зазначено, що для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію свідоцтва про народження; в) один із таких документів: довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року; копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про те, що за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала, проживала на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

В постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 19.05.2021 р. в справі № 496/818/19 (провадження № 61-8190св20), зазначено, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані у справі докази, зокрема, довідку щодо проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року, покази свідків - сусідів заявника, які підтвердили факт його проживання у вказаний час у с.Градениці Біляївського району Одеської області, обґрунтовано вважав доведеним факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року, що є підставою для задоволення заяви. Оскільки, метою встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року є отримання особою паспорта громадянина України, колегія суддів погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність спору про право та наявність підстав для розгляду заяви в порядку окремого провадження, що спростовує доводи касаційної скарги.

У постанові від 15.09.2021 р. у справі № 503/246/19 (провадження № 61-11660свп20) Касаційним цивільним судом Верховного Суду зазначено, що перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, визначений у частинах першій та другій статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо). У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Факт постійного проживання особи станом на 24 серпня 1991 року не має правового значення для видачі паспорту громадянина України, замість втраченого або викраденого, тому за обставин даної справи не може бути встановлений в судовому порядку.

Відповідно до п.п. 35,46 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 № 302, заявник для оформлення паспорта може подати, між іншим, рішення суду про встановлення особи.

Згідно стаття 3 Закону України "Про громадянство України", громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. На момент проголошення незалежності України Заявник був неповнолітній, разом з батьками проживав у місті Макіївка Донецької області та навчався в школі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша ст. 81 ЦПК України).

У відповідності до частини шостої статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд приходить до висновку, що в судовому засіданні на підставі належних та допустимих доказів було встановлено особу ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в у місті Макіївка, Донецької області та встановлено факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в у місті Макіївка, Донецької області, постійно проживав на території України, до, за станом, на момент проголошення незалежності 24 серпня 1991 року, а також на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство» (13 листопада 1991 року)., а тому вважає, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що має юридичне значення», Закону України «Про громадянство України», ст.ст. 258, 259, 263-265, 293, 315-319, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про встановлення особи та встановлення факту постійного проживання на території України - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме встановити особу ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в у місті Макіївка, Донецької області.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в у місті Макіївка, Донецької області, постійно проживав на території України, до, за станом, на момент проголошення незалежності 24 серпня 1991 року, а також на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство» (13 листопада 1991 року).

Заявник: фізична особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 , тел: НОМЕР_11 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Заінтересована особа: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, код ЄДРПОУ 42552598, місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4а, тел: +380 (44) 295-43-45, електронна адреса: kyiv@dmsu.gov.ua.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 09.10.2024.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА