Ухвала

від 15.10.2024 по справі 761/38141/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/38141/24

Провадження № 2-з/761/576/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Матвєєва Ю.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Калінін С.К. про забезпечення позову по справі № 761/38141/24, -

В С Т А Н О В И В:

До провадження Шевченківського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельник Юрій Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позивач просив забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 29529 від 18.03.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В., про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованість у розмірі 29900,00 грн., - до розгляду справи по суті.

Заява обґрунтована тим, що позивач звернувся до суду із вказаним позовом, оскільки вважає, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом з порушенням норм чинного законодавства. При цьому, приватним виконавцем вчиняються виконавчі дії щодо примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису, зокрема, відкрито виконавче провадження, позивача внесено до реєстру боржників, звернено стягнення на заробітну плату та інші доходи позивача. Позивач вказує, що примусове виконання зазначеного виконавчого напису до ухвалення рішення по суті спору порушує права позивача та може призвести до ускладнення або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову, безпідставного звернення стягнення на належне боржнику майно, в тому числі на грошові кошти. В той же час, вжиття зазначених заходів забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача.

Так, відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

При цьому, згідно ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема, у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Так, судом встановлено, між сторонами дійсно виник спір з приводу визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису за № 29529 від 18.03.2021, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В., про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованість у розмірі 29900,00 грн.

При цьому, вбачається, що на підставі вказаного виконавчого документу приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мельником Ю.А. вчиняються виконавчі дії з його примусового виконання, зокрема, відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 від 15.04.2021 року.

Так, згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Суд, дослідивши матеріали справи та поданої заяви, враховуючи підстави, предмету позову, що стосується визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відкритого виконавчого провадження та вчинення приватним виконавцем виконавчих дій у процесі примусового виконання оспорюваного виконавчого напису, дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи наведене, заява про забезпечення позову в частині зупинення стягнення на підставі виконавчого напису є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. При цьому, вказаний захід забезпечення позову є співвмірним із заявленими вимогами.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З врахуванням ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Крім того, суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Обставини, за яких суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 353-354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву позивача про забезпечення позову - задовольнити.

У порядку забезпечення позову зупинити стягнення за виконавчим написом № 29529 від 18.03.2021, який був вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В., - на час розгляду в суді цивільної справи № 761/38141/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельник Юрій Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Дані про позивача (боржника):

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Місце проживання/реєстрації: АДРЕСА_1 .

Дані про відповідача (стягувача):

Товариство з обмеженою відповідальністю

«АІА Фінанс груп»

адреса: м. Київ, вул. Михайлівська, 15/1 літ.Б

код ЄДРПОУ: 41184403.

Інші відомості:

Виконавче провадження: № НОМЕР_2.

На виконанні: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельник Юрій Анатолійович адреса: вул. Поправки Юрія, 6 офіс 16 м. Київ, 02094.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Копію ухвали про забезпечення позову направити сторонам по справі, а також виконавцю - для негайного виконання та вжиття відповідних заходів.

Суд роз`яснює, що у відповідності до ч. 4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.

Суддя: Ю.О. Матвєєва

15 жовтня 2024 року