Постанова

від 15.10.2024 по справі 644/5864/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року

м. Харків

справа № 644/5864/24

провадження № 22-ц/818/3425/24

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів Грошевої О.Ю., Маміної О.В.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Шевченківське»

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2024 року у складі судді Черняка В.Г.,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ШЕВЧЕНКІВСЬКЕ», код ЄДРПОУ: 03762489, належної ОСОБА_1 , на праві власності земельною ділянкою площею 2,0000 га з кадастровим номером 6325755100:13:002:0247 (номер запису про інше речове право: 46658142).

Ухвалою суду від 24.07.2024 року вказану позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків, а саме докази оплати судового збору встановленого законом при зверненні з позовами майнового характеру.

Протягом встановленого судом строку, вказані в ухвалі суду недоліки позивачем усунуті не були. Тому ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_2 , який дії в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про те, що заявлені позовні вимоги містять вимоги майнового характеру. Об`єктом вимоги позивачки є право користування та розпорядження земельною ділянкою, а не право володіння нею. Тому заявлена ОСОБА_1 матеріально правова вимога не підлягає вартісній оцінці.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Повертаючи позовну заяву на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем недоліки позовної заяви не усунуті.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

За положеннями ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Як убачається із позовної заяви ОСОБА_1 просила скасувати державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) ТОВ СП «ШЕВЧЕНКІВСЬКЕ» належною ОСОБА_1 на праві власності земельною ділянкою площею 2,0000 га з кадастровим номером 6325755100:13:002:0247 (номер запису про інше речове право: 46658142).

Разом із поданням позовної заяви позивачкою сплачено судовий збір за вимогу немайнового характеру в сумі 968,96 грн.

Ухвалою Ордженікідзевського районного суду від 08.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а саме не сплачено судовий збір в достатньому розмірі і надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю у п`яти днів з дня отримання копії ухвали суду.

Судом першої інстанції повернуто позовну заяву, скільки після отримання ухвали про залишення без руху, ОСОБА_1 у строк встановлений судом не доплатила судовий збір у розмірі 1% від вартості майна, чим визнав позовні вимоги майнового характеру.

Судова колегія не погоджується в таким висновком.

Об`єктом вимоги ОСОБА_1 є право користування та розпорядження земельної ділянкою, а не право володіння нею (сама земельна ділянка).

Таким чином, заявлена матеріально-правова вимога ОСОБА_1 не підлягає вартісній оцінці.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Так, в ухвалі від 05.04.2024 № 385/1109/20 Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду виходив з того, що позовна заява про скасування державної реєстрації права оренди земельною ділянкою є позовною заявою немайнового характеру, що підтверджує, що пред`явлений ОСОБА_1 позов має немайновий характер.

Таким чином, висновок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова про те, що позов ОСОБА_1 підлягав грошовій оцінці, а, отже, має майновий характер, не відповідає обставинам справи.

Дійшовши вказаного висновку, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем подано позов немайнового характеру та сплачено судовий збір в повному обсязі при зверненні до суду.

Колегія суддів наголошує на тому, що здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя, що кореспондується із положеннями статті 4 ЦПК України, з огляду на які, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За висновками ЄСПЛ, право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

З огляду наведеного, суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про повернення заяви позивачу, тому ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2024 року про визнання позовної заяви неподаною та повернення позивачу підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено право позивача на вільний доступ до правосуддя та постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням матеріалу до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України.

Керуючись статтями 374, 379, 381, 382, 384, ЦПК України, апеляційний суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2024 року - скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2024 року.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.Ю. Грошева

О.В. Маміна