Постанова

від 15.10.2024 по справі 644/4060/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2023 року

м. Харків

справа № 644/4060/24

провадження № 22-ц/818/3601/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого-судді Тичкової О.Ю.,

суддів Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю « Юкрейніан ІТ Груп»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2024 року у складі судді Сітало А.К.,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення з ТОВ Юкрейніан ІТ Груп» на його користь грошових коштів в розмірі 17 777,00 грн, а також 536,40 грн в якості відшкодування збитків, 7809,39 грн інфляційних втрат та 3 % річних в розмірі 1700,39 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь 8888,50 грн в якості відшкодування моральної шкоди.

При зверненні до суду позивач зазначив що, звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04.07.2024 року позовну заяву залишено без руху, оскільки вона подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК УкраїнитаЗакону України «Про судовий збір».

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу, оскільки вимоги вищезазначеної ухвали суду позивачем не виконані.

Ухвала мотивована тим, що недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі про залишення без руху позивач не усунув.

Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції допустив звужене тлумачення споживчих правовідносин. Зокрема, суд дійшов помилкового висновку, що Законом «Про захист прав споживачів» № 1023XII від 12.05.1991 ( надалі Закон№ 1023XII ) врегульовані лише договірні відносини за участю споживача, тому цей закон не поширюється на правовідносини, які виникли між мною та відповідачем у цій справі. Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону № 1023XII споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Специфікою Закону № 1023XII є те, що він не містить вичерпного переліку відносин, на які поширюється його дія, оскільки неможливо наперед визначити всі ситуації, в яких одна сторона виступає як споживач, а інша як продавець або виконавець. Отже, положення Закону № 1023XII поширюються на невизначено широке коло правовідносин, які виникають між споживачами та надавачами послуг.

Як зазначено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», Закон № 1023XII не визначає певних меж своєї дії. Відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону № 1023XII. Верховний Суд також неодноразово зазначав, що Закон № 1023XII не визначає певних меж своєї дії і регулює відносини між споживачами та продавцями товарів і надавачами послуг, визначає механізм захисту прав споживачів, а при вирішенні спорів, що виникають між учасниками таких правовідносин, підлягає застосуванню нарівні з іншими актами цивільного законодавства України, що регулюють ті самі питання (постанова від 07.11.2018 у справі № 439/567/16ц, постанова від 20.03.2019 у справі № 554/8999/15ц).

Враховуючи наведене, споживчі правовідносини можуть виникати між споживачем та суб`єктом господарювання на будь-якому етапі, в тому числі на етапі виникнення наміру замовлення послуг. Такі обставини, як, наприклад, відсутність договору між споживачем та надавачем послуг, або відсутність самого факту надання послуг, не мають принципового значення в аспекті кваліфікації правовідносин як споживчих.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами позивач звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з ТОВ Юкрейніан ІТ Груп» на його користь грошові кошти в розмірі 17 777,00 грн., а також 536,40 грн. в якості відшкодування збитків, 7809,39 грн.інфляційні втрати та 3 % річних в сумі 1700,39 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь 8888,50 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Ціна позову визначена позивачем в загальному розмірі 36 711,68 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04.07.2024 року позовну заяву залишено без руху, оскільки вона подана з порушенням вимогст.ст.175,177ЦПК УкраїнитаЗакону України «Про судовий збір».

Підставою для залишення позовної заяви без руху стало те, що за подання позовної заяви майнового характеру, позивач мав сплатити 1 % від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211,20 грн, оскільки в даному позові міститься вимога про стягнення грошових коштів в загальному розмірі 36 711,68 грн, даний позов відноситься до позовних заяв майнового характеру.

З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали від 04.07.2024 року про залишення позовної заяви без руху, отримана позивачем засобами поштового зв`язку 10.07.2024 року, що підтверджується поштовим повідомленням, яке знаходиться в матеріалах справи. На виконання ухвали суду від 04.07.2024 року позивачем не додано доказів сплати судового збору в розмірі, який відповідатиме 1 % від ціни позову на розрахунковий рахунок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2024 року зв`язку з невиконанням вимог вищезазначеної ухвали суду позовну заяву повернуто позивачу.

Проте, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

За змістом ст. 15 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про захист прав споживачів.

Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою посилався на те, що його звільнено від сплати судового збору . У свою чергу позивач посилається на ч. 3 ст. 22 Закону № 1023XII стосовно звільнення від сплати судового збору, яка поширюються на всі стадії та складові процесу. Така позиція знайшла підтвердження у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 761/24881/16ц.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист прав споживачів з підстав здійснення відповідачем нечесної підприємницької діяльності, яка призвела до втрати ним коштів, списаних з його розрахункового рахунку на сплату комп`ютерних послуг.

В силу положень ч. 1 ст. 2 Закону № 1023XII законодавство про захист прав споживачів складається з цього закону, ЦК України, ГК України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023XII, нечесна підприємницька практика це будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону № 1023XII, нечесна підприємницька практика забороняється. Перелік форм нечесної підприємницької практики не є вичерпним.

Частиною. 6 ст. 19 Закону № 1023XII встановлено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 1023XII захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Також, позивачем зазначено, що відносно списаних коштів за комп`ютерні послуги було внесено ЄРДР та розпочато досудове розслідування.

Закон України «Про судовий збір» не надає вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить норм про те, що пільги надають лише за пред`явлення позову. Відповідне положення міститься у постанові Касаційного цивільного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 761/46977/18.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав. У статті 5 Закону «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору. Системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Отже, позивач звільнений від сплати судового збору за подачу заяви про захист свого права, як споживач, оскільки обгрунтовує свої позовні вимоги наявністю з боку відповідача, як шахрайських дій так і введенням його в оману діями, які відповідач вважає нечесною підприємницькою діяльністю відносно нього.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизначено право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 Конвенції ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникатияк надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвестидо скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента правана справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.

З огляду на викладене відповідно до ст. 379 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Оскільки доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням а справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 379, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 15 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2024 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Ю.М. Мальований