Рішення

від 10.10.2024 по справі 346/1393/24

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/1393/24

Провадження № 2/346/979/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді: Махно Н.В.,

з участю секретаря: Романчук Л.І.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області в режимі відеоконференції цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунальногозакладу фаховоїпередвищої освіти"Коломийськиймедичний фаховийколедж ім.І.Франка"Івано-Франківськоїобласної радив особів.о.директора ВаскулаВасиля Петровича,третя особа: Департамент охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувсядо судуізданимпозовом,доКомунального закладу фахової передвищої освіти "Коломийський медичний фаховий заклад ім. І.Франка" Івано-Франківськоїобласної ради, третя особа: Департамент охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,у якомупозивачпосилаєтьсяна та зазначає, те,що вважає наказ від 22.02.2024 року за № 5-к про його звільнення з посади викладача є незаконним, та зазначає, що наказ підлягає скасуванню. Позивач зазначив, що відповідач 22.02.2024 року звільнив його за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи (п.3 ч.1 ст 41 КЗпП). В позовній заяві позивач зазначає, що твердження відповідача, що він нібито завдав травми руки студентці ОСОБА_4 не відповідає дійсності. Позивач зазначив, що при винесенні наказу про його звільнення і трактування фрази "мобінг", відповідач не врахував положення статті 2-2 КЗпП - заборона мобінгу (цькування). Позивач зазначив, що та вважає, що саме він є жертвою мобінгу, якого належним чином на роботі не було поновлено, згідно рішення суду, та заробітна плата не виплачується, тривалий час терпить приниження. Позивач зазначив, що Статут Комунального закладу "Коломийський медичний фаховий коледж ім. І.Франка" Івано-Франківської обласної ради розроблений відповідно до діючого законодавства України і є документом, який регламентує діяльність комунального закладу фахової передвищої освіти "Коломийський медичний фаховий коледж ім. І.Франка" Івано-Франківської обласної ради (п.1.2 Статуту). Позивач зазначив, що наказ про його звільнення підписаний заступником директора з навчальної роботи - ОСОБА_5 . Позивач зазначає, що згідно пп.9 п.6.4 Статуту відповідача, директор коледжу приймає на роботу та звільняє з роботи працівників. Позивач зазначає, що відповідно до підпункту 4.3 розділу 4 Статуту відповідача до кометенції Уповноваженого органу управління належить прийняття рішення про призначення (звільнення) виконуючого обов`язків директора коледжу. Позивач в позовній заяві зазначив, що у листі від 11.03.2024 № П-17/53 Департамент охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації в межах Івано-Франківської області повідомив, що за період з 01.01.2024 по 14.03.2024, департамент охорони здоров`я обласної державної адміністрації, як Уповноважений орган управління коледжу ніяких розпорядчих документів (наказів, розпоряджень) стосовно призначення виконуючим обов`язків директора Коледжу заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_6 не видавав. Позивач зазначив та вважає, що тільки директор коледжу наділений правом звільняти працівників з роботи, тому заступник директора з навчальної роботи ОСОБА_5 перевищив свої службові повноваження при оформленні та підписанні наказу. Позивач в позовній заяві посилається на ч.1 ст. 235 КЗпП, згідно якої, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Також в позовній заяві позивач посилається на ст.236 КЗпП, згідно якої, у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Позивач зазначає, що згідно довідки Коломийського медичного фахового коледжу імені І.Франка від 08.11.2022 року, середньоденна заробітна плата складає 439,56 грн. Крім того, позивач зазначає, що внаслідок звільнення з роботи пережив стрес, що призвів до душевних переживань, страждань, погіршення самопочуття, зниження авторитету, погіршення стану здоров`я. Позивач в позовній заяві зазначає, що, незважаючи на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.01.2023 року у справі № 346/3900/22, його на роботі, на посаді викладача дисципліни "Медсестринство в хірургії" в Коломийському медичному фаховому коледжі імені І.Франка, фактично не було поновлено. Позивач проситьсуд визнати незаконним та скасувати наказ заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_5 . Коломийського медичного фахового коледжу ім. І.Франка від 22.02.2024 року № 5-к про його звільнення, поновити його на посаді викладача дисципліни «Медсестринство у хірургії» в Коломийському медичному фаховому коледжі ім. І.Франка з 23.02.2024 року, та стягнути з Коломийського медичного фахового коледжу імені І. Франка, на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.02.2024 року, та стягнути з Коломийського медичного фахового коледжу імені І. Франка на його користь 50000 гривень моральної шкоди, та стягнути судові витрати.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали, просили позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача щодо позову заперечила, просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши докази по справі, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1ст. 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно дост.76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогамист.81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановленихст. 82 ЦПК України. Відповідно до вимог ч. 3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 43 Конституції Українипередбачено, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлено, що відповідно до копії наказу заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_5 . Коломийського медичного фахового коледжу імені І. Франка від 22.02.2024 року Про звільнення ОСОБА_1 , звільнено 22 лютого 2024 року ОСОБА_1 , викладача хірургії Коломийського фахового коледжу ім. І. Франка, який виконує виховні функції за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням роботи викладача на підставі п.3 ст.41 КЗпП України, підстави: - протокол засідання комісії з етики при педагогічній раді Коломийського медичного коледжу імені І. Франка від 19.02.2024 р., - протокол зборів батьків та студентів груп 3м1, 4м1 Коломийського медичного коледжу імені І. Франка від 20.02.2024 р., - лист ГУНП в Івано-Франківській області від 27.12.2023 № 2478/108/04/20-2023 р., - відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення за ст.126 Кримінального кодексу України 20.02.2024 р. № 12024096180000053. Відповідно до Статуту Комунального закладу фахової передвищої освіти "Коломийський медичний фаховий коледж ім. І.Франка" Івано-Франківської обласної ради, згідно пункту 6, визначено права та обов`язки директора коледжу, підстави призначення на посаду та дострокового розірвання контракту з директором коледжу, та в пп.6.9 зазначено, Директор Коледжу: приймає на роботу та звільняє з роботи працівників. Згідно повідомлення від 11.03.2024 № П-17/53, Департамент охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації (в.о. директора ОСОБА_7 ). повідомив, що за період з 01.01.2024 по 14.03.2024, департамент охорони здоров`я облдержадміністрації, як Уповноважений орган управління коледжу ніяких розпорядчих документів (наказів, розпоряджень) стосовно призначення виконуючим обов`язків директора Коледжу заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_6 не видавав. Згідно довідки Коломийського медичного фахового коледжу імені І.Франка від 08.11.2022 року, середньоденна заробітна плата позивача - 439,56 грн. Згідно посадової інструкції заступника директора з навчальної роботи, а саме згідно пп.7.2 зазначено взаємовідносини за посалою, та зазначено, що на час відсутності директора виконує повноваження директора без погодження з Департаментом охорони здоров`я. Згідно повідомлення з порталу ПФУ вбачається, що 22.02.2024 року ОСОБА_8 перебував на тимчасовій непрацездатності. В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надав показання та зазначив, що працює в Коломийському медичному фаховому коледжі ім. І.Франка, позивача знає вже дуже давно по роботі, та зазначив, що не чув скарги на ОСОБА_10 , зауважень не було, та зазначив, що ОСОБА_10 хотів показати документ з оцінками ОСОБА_4 , також зазначив, що відомо і те, що ОСОБА_4 зверталась в поліцію.

Статтею 23 Загальної декларації прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Частина I Європейської соціальної хартії закріплює, що сторони визнають метою своєї політики, яку вони запроваджуватимуть усіма відповідними засобами як національного, так i міжнародного характеру, досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися такі права та принципи: 1. Кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає. 2. Усі працівники мають право на справедливі умови праці. 3. Усі працівники мають право на безпечні та здорові умови праці.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на працю, закріплене устатті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 141 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту. Відповідно до п.3 ч.1 ст.41 КЗпП крім підстав, передбачених статтею 40 КЗпП, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадку вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що наказ про звільнення позивача, виданий та підписаний заступником директора з навчальної роботи Коломийського медичного фахового коледжу ім. І.Франка" Жолобайлюком О.І. - винесений неуповноваженою особою на звільнення позивача, оскільки Статут Коледжу чітко передбачає повноваження на звільнення прівників Коледжу виключно Директором Коледжу, а Департамент охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації, як Уповноважений орган управління коледжу ніяких розпорядчих документів (наказів, розпоряджень) стосовно призначення виконуючим обов`язків директора Коледжу заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_6 не видавав, тому заперечення представника відповідача є безпідставними, оскільки спростовуються встановленими обставинами та дослідженими доказами.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра , до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Оскільки наказ про звільнення позивача, виданий та підписаний неуповноваженою особою, тому суд не надає оцінку обставинам, на які посилаються сторони, зокрема щодо підстав звільнення. Тому суд дійшов висновку, що вказане звільнення позивача проведено неуповноваженою особою на звільнення, тому позовні вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_5 . Коломийського медичного фахового коледжу імені І. Франка від 22.02.2024 року №5-к про звільнення, та поновлення позивача на посаді викладача дисципліни «Медсестринство у хірургії» в Коломийському медичному фаховому коледжі імені І. Франка з 23.02.2024 року, є належним чином обгрунтовані, та підтверджені зібраними в справі даказами, та суд приходить до висновку, що слід визнати незаконним та скасувати наказ заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_5 . Коломийського медичного фахового коледжу імені І. Франка від 22.02.2024 року №5-к про звільнення ОСОБА_1 , викладача хірургії Коломийського фахового коледжу ім. І.Франка, та слід поновити ОСОБА_1 на посаді викладача дисципліни «Медсестринство у хірургії» в Коломийському медичному фаховому коледжі імені І. Франка з 23.02.2024 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік. У пункті 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Аналогічне положення міститься в абзаці 3 пункту 2 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року. За приписами підпункту б пункту 4 розділу 3 вказаного Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо). Пунктом 8 розділу 3 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадку, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середній заробіток. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 розділу 4 Порядку).

З довідки про доходи позивача ОСОБА_1 вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача складає 439,56 грн., і сторонами не заперечувалась. Кількість робочих днів починаючи зі звільненння позивача до ухвалення рішення (з 23.02.2024 по 10.10.2024) становить 165 робочих днів. Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.02.2024 року по 10.10.2024 року включно, становить 72527 (сімдесять дві тисячі п`ятсот двадцять сім) гривень 40 копійок, тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід задовольнити та слід стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.02.2024 року по 10.10.2024 року включно, у розмірі 72527 (сімдесять дві тисячі п`ятсот двадцять сім) гривень 40 копійок,

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, то суд зазначає наступне. Частиною 1 ст.237-1 КЗпП України, передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Судам необхідно врахувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок з відшкодування моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності чи галузевої належності. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Надаючи оцінку вимозі позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 гривень, суд з урахуванням встановлених обставин справи, приходить до висновку, що позивачу дійсно було спричинено моральну шкоду. З урахуванням принципів справедливості, співмірності спричиненої шкоди, наслідкам які наступили, суд вважає достатньою суму, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 1000 гривень. Отже позовна вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, в розмірі 1000 грн. Також, відповідно дост.141ЦПК України, з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір, від сплати якого звільнений позивач, в сумі 1211 гривень 20 копійок, та суд приходить до висновку, що слід стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 1211 гривень та 8000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі наведеного, ст.ст. 43,129-1 Конституції України, ст.232 КЗпП Українита, керуючись ст.ст.81, 141, 263-265,268,354,430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_5 Коломийського медичного фахового коледжу імені І. Франка від 22.02.2024 року №5-к про звільнення ОСОБА_1 , викладача хірургії Коломийського фахового коледжу ім. І.Франка.

Поновити ОСОБА_1 на посаді викладача дисципліни «Медсестринство у хірургії» в Коломийському медичному фаховому коледжі імені І. Франка з 23.02.2024 року.

Стягнути з Коломийського медичного фахового коледжу імені І. Франка (Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. І. Франка, буд. 14 код ЄДРПОУ: 02011338) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.02.2024 року по 10.10.2024 року включно, в розмірі 72527 (сімдесять дві тисячі п`ятсот двадцять сім) гривень 40 копійок.

Стягнути з Коломийського медичного фахового коледжу імені І. Франка (Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. І. Франка, буд. 14 код ЄДРПОУ: 02011338) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), суму сплаченого судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень та 1000 (одну тисячу) гривень відшкодування моральної шкоди, та 8000 (вісім тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Коломийського медичного фахового коледжу імені І. Франка (Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. І. Франка, буд. 14 код ЄДРПОУ: 02011338) у дохід держави: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ):37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106 - 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуна поданняапеляційної скарги.Апеляційна скаргана рішеннясуду можебути поданадо Івано-Франківськогоапеляційного судупротягом 30днів здня йогопроголошення.Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення зазначенийстрок обчислюєтьсяз дняскладення повногосудового рішення.

Повне судове рішення складено 15.10.2024 року.

Суддя: Махно Н. В.