Рішення

від 08.10.2024 по справі 398/3567/24

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/3567/24

провадження №: 2/398/2364/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"08" жовтня 2024 р. м. Олександрія

Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Москалик В. В., з участю секретаря судового засідання Таран І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

До Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, згідно з якою позивач просить суд: витребувати з незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» транспортний засіб (який був у використанні) марки MERCEDES-BENZ модель С 220, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , рік випуску: 2001, об`єм двигуна: 2148, а також державний номерних знаків, ключів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.04.2023 між ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» та ОСОБА_2 було укладено договір фінансового лізингу № 2741. Свої зобов`язання позивач своєчасно, належним чином та в повному обсязі виконав, передав відповідачу в користування предмет лізингу, а саме автомобіль MERCEDES-BENZ модель С220, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , рік випуску: 2001, об`єм двигуна: 2148, на підставі акта приймання-передачі, натомість відповідач обов`язки за договором фінансового лізингу належно не виконував, у зв`язку з чим ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» направило відповідачу повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу, в якому зафіксовано про те, що на момент подання такої односторонньої відмови строк заборгованості перевищує 60 днів при наявній заборгованості із поточних лізингових платежів у сумі 15 265,52 грн, із вимогою про повернення предмета фінансового лізингу власнику ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ».

Однак відповідач зазначений автомобіль не повернув, у зв`язку з чим ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» звернулось до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом з тим, 19.09.2024 до суду надійшла заява представника позивача, у якій він просить проводити розгляд справи без участі представника, позов підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, судова повістка, копія позовної заяви з додатками, були направлені рекомендованим листом, конверт повернувся з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та Законом України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься у ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (чинний на час укладення договору). Відповідно до статті 1 цього Закону лізингоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка відповідно до договору фінансового лізингу отримує від лізингодавця об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування.

Правовідносини сторін у цій справі виникли з договору фінансового лізингу та регулюються законом, чинним на час укладення договору фінансового лізингу.

За ч. ч. 2, 3 ст. 20 Закону України «Про фінансовий лізинг» обов`язками лізингодавця є,зокрема: у передбачені договором фінансового лізингу строки передати лізингоодержувачу об`єкт фінансового лізингу у стані,що відповідає призначенню такого об`єкта та умовам договору фінансового лізингу;попередити лізингоодержувача про всі права третіх осібна об`єкт фінансового лізингу,всі відомі йому особливі властивості та недоліки об`єкта фінансового лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров`я,майна лізингоодержувачачи інших осіб або призводити до пошкодження самого об`єкта фінансового лізингу підчас володіння та/або користування ним;відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати передбачені таким договором зобов`язання щодо утримання об`єкта фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу; прийняти об`єкт фінансового лізингу у разі розірвання договору фінансового лізингу або в разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу надавалося право володіння та користування об`єктом фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу. Лізингодавець може мати також інші права та обов`язки відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов`язаний, зокрема: у разі якщо об`єкт фінансового лізингу відповідає встановленим договором фінансового лізингу умовам та специфікаціям, прийняти такий об`єкт, володіти та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору фінансового лізингу; відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання та експлуатації об`єкта фінансового лізингу,підтримувати його у справному стані;своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі ; у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу. Лізингоодержувач може мати також інші права та обов`язки відповідно до умов договору фінансового лізингу, цього Закону та нормативно-правових актів, що регулюють відносини фінансового лізингу.

Встановлено, що 29.04.2023 між ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» - лізингодавцем та ОСОБА_2 - лізингоодержувачем укладено договір фінансового лізингу № 2741, згідно з яким об`єкт фінансового лізингу: автомобіль MERCEDES-BENZ модель С220, об`єм двигуна 2148 куб. см, рік випуску: 2001, номер шасі (кузову): НОМЕР_1 , вартість об`єкта 117 000 грн.

29.04.2023 ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» та ОСОБА_2 підписали акт прийому-передачі об`єкта лізингу № ЧГ-2741, відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» передав, а лізингоодержувач - ОСОБА_2 прийняв в якості предмета лізингу автомобіль MERCEDES-BENZ модель С220, рік випуску: 2001, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шас /кузову: НОМЕР_1 , вартістю 117 000,00 грн, а також комплект державних номерних знаків, комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Згідно із п. 5 індивідуальної частини договору фінансового лізингу визначено, що строк лізингу складає 36 місяців.

За графіком внесення лізингових платежів, який є додатком № 2 до індивідуальної частини договору фінансового лізингу, період оплат складає: 29.05.2023 до 28.04.2026 включно.

Відповідно до п. 11.2 індивідуальної частини договору фінанового лізингу у разі якщо лізінгоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу платіж, визначений графіком платежів, частково або у повному обсязі та прострочення триває 60 або більше календарних днів, лізингодавець набуває право відмовиться від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку та розірвати його, повідомивши про це лізингоодержувача письмово, електронним документом, на адресу електронної пошти або із залученням УДППЗ "Укрпошта". Внаслідок односторонньої відмови лізингодавця від договору він є відповідно розірваним. Строк його виконання визначається таким, що припинений достроково. Одночасно лізингодавець набуває право вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу та визначити час, місце та строк повернення майна, який не може бути меншим ніж 5 (п`ять) календарних днів (на розсуд лізингодавця) від моменту, що буде визначений за правилами цього Договору як момент належного повідомлення лізингоодержувача про факт здійснення лізингодавцем своїх повноважень по односторонній відмови від договору. Повернення майна за цим договором після закінчення його строку, за умови неналежного виконання лізингоодержувачем своїх обов`язків, може здійснюватися, на розсуд лізингодавця, або самостійно, із застосуванням заходів самозахисту власника, визначених у п. 11.8 та/або у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса та/або згідно із рішенням суду, в межах заходів із примусового виконання виконавчого документа, або із залученням правоохоронних органів.

Згідно з п. 10.3. індивідуальної частини договору фінанового лізингу у разі припинення дії договору фінансового лізингу з інших підстав чи у разі односторонньої відмови лізингодавця від договору, зокрема, але не виключно, через суттєві порушення його умов, що реалізовано лізингодавцем у порядку та у спосіб, які визначені в Законі України «Про фінансовий лізинг» та цим договором, лізингоодержувач повністю втрачає своє право на отримання об`єкта фінансового лізингу у власність у майбутньому та зобов`язаний повернути такий об`єкт фінансового лізингу у володіння, користування та розпорядження лізингодавця у місці та у строки, визначені лізингодавцем.

Відповідно до п. 14.15 індивідуальної частини договору фінансового лізингу сторони підтверджують свою взаємну згоду здійснювати, за можливості, наступний документообіг за цим договором у формі електронних документів, не заперечуючи при цьому можливість використання УДППЗ "Укрпошта" для обміну паперовими примірниками документів. З боку лізингодавця усі листи, заяви, рахунки на оплату поточних платежів та інша інформація направляється лише з адреси пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 та/або ІНФОРМАЦІЯ_6 чи з ішшої електронної пошти, яка має вигляд ІНФОРМАЦІЯ_2 чи з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3 на електронну адресу лізингоодержувача, зазначену у п. 2.5 індивідуальній частині договору ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Оскільки відповідач не виконував умови договору фінансового лізингу, не сплачував лізингові платежі, на ектронну адресу відповідача, яку ним визначено як офіційний канал комунікації за договором, лізингодавець ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» 09.01.2024 направив повідомлення від 08.01.2024 № 011-Ю про відмову від договору фінансового лізингу від 29.04.2023 № 2741, відповідно до якого, станом на 08.01.2024 ОСОБА_2 має заборгованість перед ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» у розмірі 15 265,52 грн та перевищує 60 днів, у зв`язку з чим ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» повідомило про відмову в односторонньому порядку від договору фінансового лізингу від 29.04.2023 № 2741, що спричиняє припинення дії договору на майбутнє через його розірвання, а тому лізингодавець вимагає повернути об`єкт фінансового лізингу до 16.01.2024 до 17:00.

Таке ж повідомлення від 08.01.2024 № 011-Ю було направлено лізингодавцем поштовим відправленням цінним листом №0730201548827 з описом вкладення за адресою реєстрації ОСОБА_2 , зазначеною в індивідуальної частини договору фінансового лізингу, яке згідно з роздруковкою з офіційного сайту Укрпошти вручено відповідачу особисто 15.01.2024 .

16.01.2024 о 18.00 год посадові особи ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» склали та підписали комісійний акт № 16-01/24 про те, що рухоме майно - автомобіль MERCEDES-BENZ С220, рік випуску: 2001, номер шасі(кузову) НОМЕР_1 , який належить ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , яке видане 29.04.2023 органом ТСЦ/РСЦ МВС № 3541 - не було повернуто власнику як об`єкт фінансового лізингу за договором фінансового лізингу № 2741 від 29.04.2023 у визначений строк (16.01.2024 17-00 год.) у повідомленні № 011-Ю від 08.01.2024, яке направлено лізингоодержувчу засобом електронного та поштового зв`язку. З наступного дня від дати складання цього акта ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» набуло права на витребування від особи, яка незаконного користується та володіє вищевказаним майном, у судовому або позасудовому поряду.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно із ст. 321 ЦK України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Представник позивача у позові посилається на норми ст. ст. 387, 388 ЦК України та зазначає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Крім того, зазначає, що з моменту невиконання відповідачем вимоги з повернення предмету лізингу за розірваним договором колишня договірна правова підстава користування майном з боку клієнта/лізингоодержувача втрачена (як і його статус лізингоодержувач), тому спірне майно вважається таким, що вибуло з володіння власника не з його волі. Стаття 388 ЦК України передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Крім того, зазначає, що вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.

Верховний Суд у постанові від 02.10.2020 у справі № 752/11904/17 зазначив, що витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Положеннястатті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до акта прийому-передачі предмета лізингу до договору фінансового лізингу № 2741 від 29.04.2023, підписаного представником лізингодавця - ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» та ОСОБА_3 як лізингоодержувачем, відповідач прийняв від позивача спірний автомобіль MERCEDES-BENZ С220, рік випуску: 2001, № шасі/кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Крім того, ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» не оспорює факту передачі спірного автомобіля із його володіння на користь відповідача, дійсності угоди між сторонами чи справжності підпису директора ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ», вчиненого на договорі та акті прийому-передачі спірного автомобіля.

Отже, посилання ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» на вибуття спірного автомобіля з його володіння поза його волею є неприйнятними та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, ч. 1 ст. 388 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу для задоволення позовних вимог, не підлягає застосуванню.

Як зазначено у постанові Верховного Суди від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц, у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «juranovitcuria» («суд знає закони»), який полягає в тому,що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3)суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору(damihifactum, dabotibijus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема,у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права,повного і всебічного з`ясування обставин,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Водночас суд зазначає, що відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18 роз`яснено, що якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Враховуючи, що позивач ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» в односторонньому порядку розірвав договір фінансового лізингу № 2741 від 29.04.2023 з відповідачем ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що до цих правовідносин слід застосовувати положення статті 1212 ЦК України.

Оскільки підстава, на якій відповідач набув транспортний засіб автомобіль MERCEDES-BENZ С220, рік випуску: 2001, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , відпала, позивач ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» як власник транспортного засобу має право витребувати його із чужого незаконного володіння, а відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний повернути предмет лізингу власнику ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ», а також державні номерні знаки НОМЕР_2 , ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

У зв`язку з тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 3 028,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 387, 1212 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141,174, 178, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити повністю.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ», ЄДРПОУ 42441539, транспортний засіб (що був у використанні) MERCEDES-BENZ С 220, об`єм двигуна: 2148 куб.см/дизель/АКПП, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , рік випуску: 2001, а також державні номерні знаки НОМЕР_2 , ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. М. Довнар-Запольського, 5, оф. 220, код ЄДРПОУ: 42441539) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Вікторія МОСКАЛИК