Рішення

від 15.10.2024 по справі 638/14914/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/14914/24

Провадження № 2/638/5583/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретаря Поддубкіної А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочний завод «Балмолоко» про визнання трудових відносин та трудового договору припиненими,-

ВСТАНОВИВ:

14.08.2024 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, в обгрунтування якого вказано, що вона 01.02.2022 була прийнята до ТОВ «Молочний завод «Балмолоко» на посаду укладальника- пакувальника у порядку переведення з ТОВ «Завод молочних виробів». Починаючи з дати працевлаштування і до 24.02.2022 вона виконувала свої посадові обов`язки на робочому місці на підприємстві відповідача, яке фактично знаходиться у м. Балаклія Харківської області. З 24.02.2022 виникли надзвичайні обставини, пов`язані з військовою агресією РФ проти України, введено воєнний стан. Діяльність підприємства призупинена, позивач була позбавлена можливості виконувати роботу, не мала доступу до робочого місця, окрім того існував ризик для її життя та здоров`я через постійні обстріли м. Балаклія. До теперішнього часу ТОВ «Молочний завод «Балмолоко» не здійснює діяльність. Спроби зв`язатись з керівництвом виявились безрезультатними. Починаючи з 24.02.2022 та по сьогоднішній день позивач обмежена у працевлаштуванні на іншому підприємстві за основним місцем роботи. У зв`язку з чим ОСОБА_1 просила визнати трудові відносини припиненими, визнати розірваним трудовий договір, зобов`язати відповідача видати наказ про звільнення та внести запис у трудову книжку, стягнути судові витрати з відповідача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2024 вказану справу передано в провадження судді Семіряд І.В.

15.08.2024 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

Позивач у судове засідання не з`явилась, про день та час слухання справи повідомлена своєчасно та належним чином, звернулася до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності, просила задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного:

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципівзмагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 01.02.202 прийнята у ТОВ «Молочний завод «Балмолоко» на посаду укладальника пакувальника у порядку переведення з ТОВ «Завод молочних виробів», що підтверджується копією трудової книжки серія НОМЕР_1 .

06.02.2024 позивач ОСОБА_1 надіслала керівнику ТОВ «Молочний завод «Балмолоко» ОСОБА_2 заяву про звільнення її з роботи за власним бажанням з 06.02.2024. Вказана заява була направлена рекомендованим листом зі зворотнім повідомленням про вручення, проте повернута на адресу ОСОБА_1 з поміткою «за закінченням терміну зберігання», про що свідчить наданий позивачем конверт, долучений до матеріалів справи.

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, позивач посилався на те, що вона не має можливості працювати, отримувати заробітну плату і здійснювати загальнообов`язкові соціальні страхові виплати. Наразі між сторонами трудові відносини фактично припинені, заява позивача про звільнення була залишена відповідачем без належного реагування, що створює певні труднощі у подальшій належній реалізації свого права на працю.

Указом Президента України від 24.04.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і до теперішнього часу.

Згідно з ч.1 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 07 липня 2004 року у справі №1- 14/2004, від 16 жовтня 2007 року у справі №1-16/2007 та від 29 січня 2008 року у справі №1-5/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Відповідно дост.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати робітникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як передбачено п.1 ч.1 ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк.

Згідно зст.24 КЗпП Українитрудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Відповідно достатті 51 КЗпП Українивизначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, вільний вибір виду діяльності.

За змістомстатті 22 КЗпП Українибудь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 36 КЗпП Українипiдставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з iнiцiативи працiвника (статтi38,39 КзпП України).

Частиною першоюстатті 38 КЗпП Українивизначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання, і які працівник визначає самостійно.

Передбачений частиною першоюстатті 38 КЗпП Українипорядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

Відповідно до ст.4 ЗУ«Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стануу зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури).

Місце фактичного виконання трудових обов`язків відповідача знаходиться за адресою м. Балаклія.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2022 року у справі № 369/1906/18 (провадження № 61-1706св22) вказано, що "за змістом статті 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. Отже праву працівника на розірвання трудового договору за власним бажанням за умови попередження роботодавця за два тижні відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України кореспондується обов`язок роботодавця оформити відповідним наказом звільнення та виконати обов`язки, визначені статтями 47, 116 КЗпП України. Чинне законодавство не визначає випадки, у яких роботодавець може відмовити працівнику у звільненні за власним бажанням, отже роботодавець не може відмовити працівнику у звільненні за його бажанням, у разі подання ним відповідної заяви за два тижні до такого звільнення".

Як встановлено у судовому засіданні позивач належним чином, у визначеному законом порядку повідомила відповідача ТОВ«Молочний заводБалмолоко»про намір припинити трудові відносини та звільнитися з роботи за власним бажанням.

Проте, відповідачем жодних дій не вчинено, наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи не видано.

У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №201/1384/16-ц визнано ефективним і таким, що не суперечить закону спосіб захисту порушеного права шляхом припинення трудових відносин на підставі ч. 1ст. 38 КЗпП України. Окрім того, у постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №377/169/20 викладено висновок, що вимога про припинення трудових відносин за певних обставин є належним способом судового захисту.

Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 15.03.2022, який набрав чинності 24.03.2022, визначає, крім іншого, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Стаття 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлює особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника, а саме у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника, який може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, суд вважає можливим розірвати трудовий договір у відповідності до вимог ст. 38 КЗпПта визнання припиненими трудових відносин позивача із відповідачем з дати набранням рішенням законної сили.

Разом з тим, вимога позивача про зобов`язання відповідача видати наказ про звільнення, а також внести запис у трудову книжку про звільнення не підлягає задоволення, оскільки права ОСОБА_1 захищені судом шляхом визнання трудових відносин припиненими та розірвання трудового договору та не потребують додаткового захисту шляхом зобов`язання видати наказ про звільнення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,12,19,81,133,141,264,265 ЦПК України, ст.ст.21,22,24,36,38 КЗпП України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Молочний завод«Балмолоко» провизнання трудовихвідносин татрудового договоруприпиненими задовольнити частково.

Визнати припиненими трудові відносини та розірвати трудовий договір між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Молочний завод «Балмолоко» за власним бажанням на підставі частини першоїстатті 38 КЗпП України, з дня набрання законної сили рішенням суду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочний завод «Балмолоко» на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_1 , взята на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідач ТОВ «Молочний завод «Балмолоко», ЄДРПОУ 44474545, м. Харків, вул. Римарська, 13, кв. 1,61057.

СУДДЯ - І.В. Семіряд