Ухвала

від 04.10.2024 по справі 1003/6045/12

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1003/6045/12

Провадження № 6/357/373/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Нізовій А. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква, в залі суду № 6 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Неос Банк», ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого документу та заміну стягувача у виконавчому документі, -

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2024 року заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Неос Банк», ОСОБА_1 , в якій просили: - видати дублікат виконавчого листа на виконання заочного рішення від 17.05.2012 року, ухваленого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області в судовому процесі по цивільній справі № 1003/6045/12; - замінити сторону стягувана у виконавчому листі, що буде виданий на виконання заочного рішення від 17.05.2012 року, з ПАТ «Банк Кіпру» на ТОВ «Кредитні ініціативи». В обгрунтування заяви зазначено, що 04.09.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 002- 123/2007. Банк належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, а позичальник - ні. З метою захисту свого порушеного права, Банк звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним Договором від 04.09.2007 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. 17.05.2012 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, розглянувши матеріали зазначеного позову, в рамках провадження по цивільній справі № 1003/6045/12, ухвалив заочне рішення, яким позовні вимоги задовольнив. 10.09.2012 року Банк, у встановленому порядку, на виконання заочного рішення від 17.05.2012 року, отримав виконавчий лист № 2/1003/2000/2012. 16.07.2014 року Банк змінив своє найменування з ПАТ «Банк Кіпру» на ПАТ «Неос Банк». Банк неодноразово пред`являв виконавчий лист № 2/1003/2000/2012 до виконання до Білоцерківського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). 21.07.2014 р. за договором факторингу Банк відступив право своєї вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» по Кредитному Договору від 04.09.2007 року. 04.02.2015 року Орган ДВС, з метою примусового виконання виконавчого листа № 2/1003/2000/2012, відкрив провадження у виконавчому провадженні № 46333307, в якому стягувачем зазначено Банк. 10.08.2015 року Банк звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою про заміну стягувана у виконавчому провадженні № 46333307 із Банка на ТОВ «Кредитні ініціативи». 12.10.2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, розглянувши матеріали заяви про заміну стягувана, поданої Банком, постановив ухвалу, якою вимоги заяви задовольнив та замінив стягувана з Банка на ТОВ «Кредитні ініціативи» у виконавчому провадженні № 46333307. 14.09.2022 року Орган ДВС, в рамках провадження по виконавчому провадженню № 46333307, виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон 1404-VIII) - транспортний засіб боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлений протягом року з дня оголошення розшуку. ТОВ «Кредитні ініціативи» виконавчий лист № 2/1003/2000/2012 не отримувало. Згідно Довідки про втрату виконавчого документа від 08.08.2024 року за вих. № 158540 виконавчий лист № 2/1003/2000/2012 втрачено. ТОВ «Кредитні ініціативи» ставить вимогу про заміну сторони стягувана саме у виконавчому листі, що буде виданий на виконання заочного рішення від 17.05.2012 року, оскільки виконавче провадження № 46333307 щодо примусового виконання зазначеного судового рішення вже завершене, а нове ще не відкрите.

Ухвалою суду від 23 вересня 2024 року було прийнято до розгляду вказану заяву та призначено судовий розгляд заяви на 04 жовтня 2024 року о 09:00 год. у залі суду № 6 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Сторони в судове засідання не з`явилися, представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяви та клопотання до суду не направили, причини неявки суду не повідомили.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2012 року у справі №1003/6045/12 позовні вимоги ПАТ «Банк Кіпру» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Кіпру» заборгованість за Кредитним договором в сумі 101280,06 грн, а також судовий збір в сумі 1012,81 грн.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №1003/6045/12 від 12 жовтня 2015 року заяву ПАТ «Неос Банк» було задоволено. Постановлено замінити стягувача - ПАТ «Неос Банк» на ТОВ «Кредитні ініціативи» у виконавчому провадженні ВП №46333307, відкритому 04.02.2015 року Міським ВДВС Білоцерківського МРУЮ Київської області за виконавчим листом №2/1003/2000/2012 про стягнення на користь ПАТ «Банк Кіпру» боргу у розмірі 102292,87 грн. з ОСОБА_1 .

В ухвалі судом встановлено, що 04.02.2015 р. державний виконавець МВ ДВС Білоцерківського МРУЮ відкрив виконавче провадження ВП №46333307 за виконавчим листом №2/1003/2000/2012, виданим 10.09.2012 р. на виконання зазначеного судового рішення. 16.07.2014 року ПАТ «Банк Кіпру» змінив найменування на ПАТ «Неос Банк». 21.07.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Неос Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ПАТ «Неос Банк» відступив права вимоги за кредитами, у тому числі, за зобов`язаннями ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

14.09.2022 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Прохацьким Русланом Олександровичем в рамках виконавчого провадження № 46333307, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року - транспортний засіб боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлений протягом року з дня оголошення розшуку.

Згідно даних з АСВП виконавче провадження № 46333307 завершено.

Згідно Довідки про втрату виконавчого документа від 08.08.2024 року за вих. № 158540 виконавчий лист № 2/1003/2000/2012 виданий 10.09.2012 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 102292,87 грн втрачено при пересилці виконавчого документа.

Щодо вимог про заміну стягувача у виконавчому документі суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 446 ЦПК України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст. 442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Питання процесуального правонаступництва врегульоване ч. 1 ст. 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Тому особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, в яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного строку), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено у ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення прав вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник, які є фізичною чи юридичною особою і мають вчинити певні дії. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч. 5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року N 6-122цс13 та у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 № 6-1355/10.

З аналізу наведеного можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

Верховний Суд у постановах від 31.08.2018 року у справі № 2а-3494/11 та від 27.08.2020 року у справі № 804/536/18 зазначив, що заміна сторони чи третьої особи у відносинах щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво) можлива на будь якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений (виконавчий лист) до примусового виконання.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі) є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. Заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі 2314/6287/12.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 дійшла висновку, що на стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

У таких висновках необхідно керуватись принципом обов`язковості виконання судового рішення та тим, що виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження.

Сам факт процесуального правонаступництва у матеріальних правовідносинах, без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав такої особи на виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання. Таким чином, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні у виконавчому листі сторони стягувача його правонаступником відбувається порушення принципу обов`язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

З огляду на викладене, можливо замінити сторону стягувача чи боржника у виконавчому листі, при цьому відсутність виконавчого листа не може бути перешкодою у процесуальному правонаступництві, оскільки без процесуального правонаступництва правонаступник у матеріальних правовідносинах позбавлений можливості отримати виконавчий лист га виконання судового рішення та здійснити захист своїх порушених прав шляхом виконання рішення суду.

Аналогічна позиція викладене у Постанові Верховного Суду від 16.06.2021 року у справі № 417/7776/12.

Отже, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» про заміну сторони стягувача у виконавчому документі у справі № 1003/6045/12 є такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог про видачу дубліката виконавчого листа суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 17.4 розділуХІІІ Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2015 року за №8 "Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах", заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа. У таких заявах потрібно зазначати назви сторін виконавчого провадження, підстави для видачі дубліката виконавчого листа; посилання на докази, якими підтверджувалась би втрата виконавчого листа.

З системного аналізу приписів норм чинного законодавства вбачається, що дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта, в данному випадку виконавчого листа.

Оригінал виконавчого листа вважається втраченим коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі N 474/783/17, провадження N 61-29св17, від 10 жовтня 2018 року у справі N 2-504/11, провадження N 61-41846св18.

Підставою для видачі дублікату є заява стягувача або подання державного виконавця, в залежності від того, хто втратив оригінал виконавчого документа. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа вирішальним є встановлення обставин втрати оригіналу виконавчого листа. Заявник має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено та подати докази його втрати, а суди мають обов`язково перевірити, чи не було виконано втрачені судові рішення, чи не втратили вони законної сили; перевірити чи отримував стягувач оригінали виконавчих листів, та, якщо так, то коли, ким, на якій правовій підставі і за яких обставин; чи пред`являв стягувач виконавчий лист до виконання; обставини втрати виконавчого документа, коли було виявлено втрату оригіналу виконавчого листа і якими доказами це підтверджується.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі N 2-824/2009, провадження N 61-5388св18.

Також, Верховний Суд в постанові від 23 вересня 2020 року в справі № 127/2-3538/10 виклав правову позицію, що дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Дублікат виконавчого листа видається на підставі ухвали суду і його зміст має повністю співпадати з оригіналом, тобто відповідати резолютивній частині рішення суду.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За частиною першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що на сьогоднішній день виконавчий лист відсутній у стягувача та не перебуває на виконанні в органах Державної виконавчої служби України, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не закінчений, рішення суду не втратило законної сили, суд приходить до висновку, що вказаний виконавчий документ дійсно було втрачено, а рішення суду не виконано.

У пункті 9 ч.3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Стаття 431 ЦПК України визначає що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 року по справі №1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, та відповідно до ст. 9 КонституціїУкраїни є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько протии України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду ( пункт 43).

За таких обставин, враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає за необхідне заяву про видачу дубліката виконавчого листа, задовольнити, оскільки його оригінал втрачено, рішення суду не виконано і воно не втратило своєї законної сили.

Керуючись п. 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ст. ст. 2, 5, 13, 263, 265, 273, 353, 354, 442 ЦПК, суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Неос Банк», ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого документу та заміну стягувача у виконавчому документі задовольнити.

Замінити у виконавчому листі по справі № 1003/6045/12 провадження №2/1003/2000/2012 за позовом ПАТ «Банк Кіпру» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості сторону стягувача Приватне акціонерне товариство «Банк Кіпру» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи».

Видати дублікат виконавчого листа по справі № 1003/6045/12 провадження №2/1003/2000/2012, виданий на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» заборгованість за Кредитним договором в сумі 101280,06 грн, а також судовий збір в сумі 1012,81 грн.

Ухвала може бути оскаржена учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня підписання ухвали. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Заявник:Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи»; адреса: вул. Вікентія Хвойки. Буд. 21, м. Київ, 04080; ЄДРПОУ: 35326253.

Заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру»; адреса: вул. Урицького, буд. 45, м. Київ, 01001; ЄДРПОУ: 19358784.

Заінтересована особа: ОСОБА_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Б. І. Кошель