Рішення

від 19.09.2024 по справі 753/11746/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11746/24

провадження № 2-а/753/157/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Цимбал І.К., за участю секретаря судового засідання Козін В.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 06.06.2024 Головного управління ДПС у м. Києві про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 і закрити справу про адміністративне правопорушення;

- стягнути витрати по сплаті судового збору з Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) на користь ОСОБА_1 .

В обгрунутвання позовних вимог, позивач посилається на те, що 17.05.2024 Головне управління ДПС у м. Києві провело фактичну перевірку Гаражно-будівельного кооперативу за адресою: місто Київ,вул. Поліська, 7, за результатами якої складено акт перевірки від 17.05.2024 №49309/26/15/07/22862423 від 20.05.2024.

Позивач вказує, що згідно висновків, викладених у акті, кооперативом порушено пункт 1 Постанови КМУ №894 від 29.07.2022. Внаслідок чого відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-15 КУпАП.

Також, зазначає, що на підставі вказаного акта перевірки, відповідачем відносно нього, як голови гаражно-будівельного кооперативу, складено протокол про адміністративне правопорушення, а в подальшому, 06.06.2024 заступником начальника Головного управління ДПС у м. Києві Якушко І.В. винесено постанову, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу у розмірі 3 400 грн. за порушення частини 1 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Однак, із вказаною постановою позивач не погоджується, з огляду на те, що його не було своєчасно повідомлено про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього. Крім того, ГБК «Захисник» не є прибутковою організацією, не здійснює продаж товарів та послуг, а виключно приймає членські внески членів кооперативу та згідно статуту може інколи приймати благодійну допомогу.

Зазначені вище обставини зумовили позивача звернутися до суду з цією позовною заявою за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 20.06.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 19.09.2024 та запропоновано відповідачу подати відзив на позов у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали.

27.08.2024, через систему «Електронний суд», представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідачзаперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, зазначив, що на пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 24.04.2024 № 2695-п «Про проведення фактичних перевірок», направлень на перевірку від 16.05.2024 № 11047/26-15-07-07-01, від 13.05.2024 № 10805/26-15-07-07-01, № 10804/26-15-07-07-01 проведено в період з 13.05.2024 по 17.05.2024 фактичну перевірку ГБК "ЗАХИСНИК" (код ЄДРПОУ 22862423) за адресою: м. Київ, вул. Поліська, буд. 7.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 17.05.2024 реєстраційний № 49309/26/15/07/22862423 від 20.05.2024 (бланк акту № 009468), яким встановлено порушення 1. п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 265), а саме: не проведення розрахункових операцій в готівковій формі через ПРРО/РРО; п. 1 Постанови КМУ від 29.07.2022 № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» (далі - Постанова № 894), а саме: підприємством не забезпечено можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за надані послуги; ст. 44, п. 63.3 ст. 63, п. 85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), а саме: підприємством не надані документи відповідно запиту про надання документів та не подані до контролюючих органів відомості про об`єкти оподаткування за місцем фактичного провадження господарської діяльності.

При проведенні контрольної розрахункової операції, а саме: послуги «гостьовий в`їзд на територію ГБК» на загальну суму 10,00 грн. охоронець готівку отримав, решту видав, реєстрацію розрахункової операції по ПРРО/РРО не провів (ПРРО/РРО відсутні), розрахунковий документ встановленої форми та змісту не видав. Відповідно п. 1, п. 2 ст. 3 Закону № 265 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Перевіркою встановлено, що підприємством не забезпечено можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за надані послуги. Відповідно п. 1 Постанови № 894 торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що він не є суб`єктом правопорушення, визначеного ч.1 ст. 16315 КУпАП. Проте, Посадовими особами контролюючого органу 03.06.2024 складено протокол № 2495 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за фактом порушення порядку проведення розрахунків з використанням електронних платіжних засобів, а саме не забезпеченно можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари(надані послуги). Платіжний засіб відсутній.

Відповідно до ч.1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. 06.06.2024 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною 1 статті 163-15 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн за результатом розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 03.06.2024 № 32495 та надіслано засобами поштового зв`язку за адресою реєстрації ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке вручено уповноваженій особі 11.06.2024.

Не погоджуючись з доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивачем 09.09.2024, подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача, посилаючись на аналогічні обставини тим, що викладені у позовній заяві.

Заперечення на відповідь на відзив стороною відповідача до суду не подавалося.

В судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в засідання не з`явився, про розгляд справи судом повідомлявся, причини неявки суду не повідомляв.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, подані сторонами документи і матеріалина яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи та судом встановлено, 13.05.2024 01 посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві, проведено фактичну перевірку Гаражно-будывельного кооперативу «Захисник», розташованого за адресою: місто Київ, вул. Полыська, 7, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, з використанням електронних платіжних засобів.

За результатами проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки №49309/26/15/07/22862423 від 20.05.2024 (далі по тексту - Акт), відповідно до якого під час перевірки встановлено порушення вимог пункту 11 Постанови КМУ №894 від 29.07.2022 «Про встановлення строків до настання яких торгівці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних за стосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари.

03.06.2024 посадовою особою ГДІ ГУ ДПС у м. Києві Вихором І.В. складено протокол № 2495 про адміністративне правопорушення (далі по тексту - Протокол № 2495) відповідно до якого при проведенні фактичної перевірки ГБК «Захисник» за адресою: м. Київ, вул. поліська, 7, де здійснює діяльність ГБК «Захисник» встановлено порушення порядку проведення готівкових розрахунків з використанням електронних платіжних засобів (за товари, послуги), а саме: забезпечено можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги). Платіжний засіб відсутній, чим порушено п. 1 Постанови КМУ №894 від 29.07.2022 «Про встановлення строків, до настання яких торгівці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних затосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), за що передбачена адміністративна відповідальність за статтею 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зі змісту Протоколу №2495 вбачається, що ОСОБА_1 за викликом з питань складання протоколу не з`явився, відомостей щодо себе не надав, у зв`язку з чим складено акт відмови від підписання протоколу та неявки від 29.05.2024 №9804/П/26-15-07-07-01-08.

Також, у Протоколі №2495 зазначено про відсутність інформації щодо притягнення раніше до адміністративної відповідальності та про те, що розгляд справи відбудеться 06 червня 2024 року у приміщенні Головного управління ДПС у м. Києві за адресою: місто Київ, вулиця Смілянська, 6.

Проте, доказів надсилання Протоколу № 2495 на адресу позивача матеріали справи не містять.

Також судом встановлено, що 06.06.2024 заступником начальника Головного управління ДПС у м. Києві Якушко І.В., за наслідками розгляду протоколу від 03.06.2024 №2495 та доданих до нього матеріалів справи про адміністративні правопорушення - акту фактичної перевірки №49309/26/15/07/22862423 від 20.05.2024, щодо голови ГБК «Захисник» ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення (далі - Постанова), відповідно до якої встановлено порушення порядку проведення розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги), а саме: недотримання встановлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, чим порушено п. 1 Постанови КМУ №894 від 29.07.2022 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних за стосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), у зв`язку з чим ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу в розмірі 3 400 грн. за порушення частини 1 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів надсилання Постанови на адресу позивача.

Таким чином, судом встановлено, що не погоджуючись з постановою про накладення адміністративного стягнення від 06.06.2024, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення такою, що підлягає закриттю, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Отже, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ст. 234-2 КУпАП податкові органи розглядають справи про адміністративні правопорушення зокрема: пов`язані порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (стаття 163-15 КУпАП).

Від імені податкових органів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники податкових органів та їх заступники, уповноважені ними посадові (службові) особи.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Так, відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: - найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; - дату розгляду справи; - відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; - опис обставин, установлених під час розгляду справи; - зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Так, відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова, серед іншого, повинна містити: опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 163-15 КУпАП, порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів - тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 2 ст. 163-15 КУпАП, дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За правилами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

Суддя звертає увагу, що з наявних матеріалів справи вбачається, що на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення №2495 від 03.06.2024, який складено на підставі акта фактичної перевірки №49309/26/15/07/22862423 від 20.05.2024 року, ГБК «Захисник», згідно статуту не є прибутковою організацією та жодних послуг з продажу товарів не надає.

У той же час, відповідачем у ході розгляду даної справи не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-15 КУпАП, за викладених у оскаржуваній постанові про притягнення до відповідальності обставин.

Щодо доводів позивача в частині відсутності своєчасного сповіщення про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд зазначає таке.

Згідно статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Згідно статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Частиною 4 розділу ІІІ Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 липня 2016 року №566 (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності зазначеної особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Верховний Суд у своїх постановах від 31 березня 2021 року у справі №676/752/17, від 21 березня 2019 року у справі №489/1004/17, від 30 січня 2020 року у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17, від 06 лютого 2020 року у справі №205/7145/16-а, від 25 травня 2022 року у справі №465/5145/16-а, від 30 серпня 2022 року у справі № 683/743/17 зробив наступні висновки: «…закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення...».

При цьому, Верховний Суд у постановах від 06 березня 2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №591/2794/17, від 06 лютого 2020 року №05/7145/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №286/4145/15-а та від 30 серпня 2022 року у справі № 683/743/17 зауважив, що вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, дійшов наступного висновку: «…факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу…».

За таких обставин, позивач мав бути забезпечений правом завчасно знати про час, дату та місце розгляду справи стосовно себе, оскільки таке право є гарантією реалізації інших прав, зокрема, на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Таким чином, з огляду на викладене, слід наголосити, що чинне законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи саме на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Натомість, відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували, що позивач дійсно був завчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду порушеної відносно нього справи про адміністративне правопорушення.

Відтак, наведене свідчить, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся за відсутності позивача, якого при цьому не було своєчасно повідомлено про розгляд справи, що в силу приписів частини 1 статті 268 КупАП, виключало можливість розгляду справи.

При цьому, суд відхиляєдоводи відповідачав обґрунтування заперечень проти позовних вимог про те, що інформація про розгляд справи 06.06.2024 містилася в протоколі про адміністративне правопорушення, який був направлений позивачу рекомендованим листом,з огляду на те що, як вже зазначалося судом, матеріали справи не містять доказів направлення примірника Протоколу №2495 засобами поштового зв`язку позивачу.

Крім того, слід звернути увагу, що відповідачем не заперечується факт своєчасного не отримання позивачем вказаного Протоколу №2495 де зазначено лише дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо несвоєчасного сповіщення його про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього.

Слід наголосити,що відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Наведене свідчить, що саме на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень, покладено обов`язок щодо доказування правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності саме за частиною 1 статті 163-15 КУпАП.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

При цьому, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на це з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605, 60 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись статями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову Головного управління ДПС у Києві про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 06.06.2024.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 06.06.2024 - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011 судовий збір у розмірі 605 грн.60 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень частини 4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Головуючий: