Рішення

від 02.10.2024 по справі 755/5686/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/5686/24

Провадження №: 2/755/4164/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в загальному позовному провадженні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва», треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська набережна 9-А», про визнання права користування квартирою та зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , звернулися до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва», третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська набережна 9-А», про визнання права користування квартирою та зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Виконавчим комітетом Харківської районної ради народних депутатів міста Києва 04 грудня 1991 року на ім`я ОСОБА_3 видано ордер на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі заяви ОСОБА_4 постійно діючою районною громадською комісією з житлових питань Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації прийнято рішення про заміну особи наймача за договором найму житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 зазначає, що є двоюрідною племінницею ОСОБА_4 . З 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом з ОСОБА_4 , разом вели спільне господарство, мали спільні витрати, спільний бюджет, спільне харчування, за спільні кошти утримували майно. Вселення до квартири відбулося на підставі згоди ОСОБА_4 . З 21 лютого 2022 року місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 мала похилий вік, часто хворіла, мала намір звернутися із заявою про зміну наймача житлового приміщення, а саме: квартири

АДРЕСА_2 з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, її похованням займалася ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_4 утриманням майна, сплатою комунальних платежів продовжує займатися ОСОБА_1 , як член сім`ї померлого наймача.

Також ОСОБА_1 звернулася із заявою про зміну договору найму житлового приміщення до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, однак отримала відмову. Іншого житла, яке б належало їй на праві власності, позивач не має. Квартира АДРЕСА_2 є єдиним житлом для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

На підставі викладеного ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , позов просили задовольнити.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 07 травня 2024 року на 11-00 год.

29 квітня 2024 року відповідачем КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» подано відзив на позовну заяву, у якому вказано, що позовну заяву вважає необґрунтованою, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» є неналежним відповідачем у справі, оскільки створено рішенням Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року

№ 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва». Засновником і власником є територіальна громада міста Києва. Підприємство створено з метою забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об`єктів благоустрою. Розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 13 лютого 2015 року № 61 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_3 було закріплено з 16 лютого 2015 року на праві господарського відання за підприємством. 08 листопада 2017 року створено ОСББ «Дніпровська набережна 9-А», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 41716051.

29 квітня 2024 року відповідачем - Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, подано відзив на позовну заяву, у задоволенні позову просили відмовити, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, зокрема, на підтвердження наявності родинних зв`язків між позивачем та наймачем квартири ОСОБА_4 , а право користування квартирою зумовлене її реєстрацією у спірній квартирі.

07 травня 2024 року позивачем подано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, - ОСББ «Дніпровська набережна 9-А». Клопотання обґрунтовано тим, що житлове приміщення - квартира АДРЕСА_4 , стосовно якої вирішується питання про визнання права користування за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розташована в будинку АДРЕСА_3 . Однак вказаний будинок не перебуває на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва», а відноситься до ОСББ «Дніпровська набережна 9-А». Оскільки рішення по даній справі може вплинути на права та обов`язки ОСББ «Дніпровська набережна 9-А», тому просить клопотання задовольнити та вирішити питання про залучення ОСББ «Дніпровська набережна 9-А» до складу учасників справи, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог.

У підготовче засідання 07 травня 2024 року сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідача - Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Яценюк Л.П. 07 травня 2024 року подала заяву про проведення підготовчого засідання без участі відповідача, щодо задоволення клопотання про залучення третьої особи не заперечувала.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 травня 2024 року клопотання позивача ОСОБА_1 задоволено, до складу учасників справи залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, - ОСББ «Дніпровська набережна 9-А», зобов`язано позивача направити копію позовної заяви з додатками ОСББ «Дніпровська набережна 9-А».

23 травня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Яців О.Р., на виконання вимог ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 07 травня 2024 року подав до суду докази направлення третій особі ОСББ «Дніпровська набережна 9-А» позовної заяви з додатками.

31 травня 2024 року третя особа - ОСББ «Дніпровська набережна 9-А», подала письмові пояснення у справі. Повідомили, що квартира АДРЕСА_2 не перебуває на балансі ОСББ «Дніпровська набережна 9-А», власником вказаної квартири є Київська міська рада. ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_2 з 2014 року постійно користуються вказаною квартирою, мають зареєстроване місце проживання в ній. У зв`язку з тим, що ОСББ «Дніпровська набережна 9-А» здійснює обслуговування будинку № 9-А та прибудинкової території, то підприємство виставляє відповідні рахунки на оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території, вивіз сміття. Заборгованості з оплати щодо квартири АДРЕСА_2 , зокрема, у ОСОБА_1 немає. Скарг від інших мешканців будинку щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надходило. Проти задоволення позовних вимог не заперечують. Розгляд справи просили здійснювати без участі представника третьої особи.

У підготовче засідання 05 червня 2024 року сторони не з`явилися, про дату час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про що свідчать довідки, що містяться в матеріалах справи. Позивача ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи без її участі, проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду не заперечувала. Клопотання про виклик свідків просила задовольнити, явку свідків зобов`язалася забезпечити.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 червня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 17 липня 2024 року. Задоволено клопотання про виклик свідків, викликано у судове засідання сторони та свідків, обов`язок забезпечення явки свідків покладено на позивача та попереджено свідків про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та за відмову від дачі показань.

У судове засідання 17 липня 2024 року відповідачі та треті особи не з`явилися, про дату час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили. Судове засідання відкладено на 18 вересня 2024 року.

04 вересня 2024 року до суду надійшла заява представника третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, у якій зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , підтримують, справу просили розглядати без участі представника третьої особи та прийняти рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини.

У судовому засіданні 18 вересня 2024 року допитано свідка ОСОБА_5 , яка повідомила, що позивач є її подругою, знайомі давно, у дружніх відносинах перебувають багато років. Позивач з донькою з 2014 року проживають у місті Києві, до дня смерті з ними також проживала ОСОБА_4 , яка мала приватизувати квартиру, однак не встигла. Витрати на утримання квартири здійснювала позивач. Квартира складається з двох кімнат. Позивач з померлою ОСОБА_4 були як родичі, як тітка та племінниця, донька позивача також проживала з ними, вони всі перебували у гарних сімейних стосунках. До Києва позивач переїхала з дитиною у 2014 році, її чоловік помер. Господарство позивач та ОСОБА_4 вели разом, позивач забезпечувала та доглядала померлу. Чи була квартира приватизованою їй не відомо.

Свідок ОСОБА_6 повідомила, що позивач є її подругою, знайомі більше 15 років, дружать сім`ями. Позивач дійсно проживає адресою: АДРЕСА_1 , з 2014 року, до смерті ОСОБА_4 вони проживали втрьох, тобто, позивач, її донька та ОСОБА_4 Проживали разом як сім`я. До ОСОБА_2 ОСОБА_4 ставилася як до онуки. В цій квартирі вони проживали з 2014 року, десь у 2022 році зареєстрували своє місце проживання. Про відносини позивача з її чоловіком свідкові не відомо, не бачила його, у квартирі він не проживав.

Представник позивача ОСОБА_8 - адвокат Яців Р.О., повідомив, що за адресою: АДРЕСА_1 , позивач та її донька проживають з 2014 року, в 2022 році зареєструвалися у вказаній квартирі. Проживали разом з ОСОБА_4 , як одна сім`я. Позивач є самозайнятою особою - фізичною особою-підприємцем, допомагала померлій ОСОБА_4 , мали спільний побут, позивач оплачувала комунальні послуги, вони разом піклувалися про доньку позивача. ОСОБА_4 планувала передати квартиру позивачеві, склала заповіт на її ім`я. Після смерті

ОСОБА_4 позивач з донькою залишилися проживати у цій квартирі, понесли витрати на поховання, відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_4 . Позивач була членом родини покійної. Іншого майна на території України вона не має.

Позивач ОСОБА_1 зазначила, що переїхала до спірної квартири у 2014 році, є внутрішньо переміщеною особою. За вказаною адресою місце проживання зареєструвала у 2022 році. Заповіт на її ім`я ОСОБА_4 склала ще у 2021 році, вона є її тіткою по лінії матері, однак, документів на підтвердження зазначеного не має.

Представник відповідача - Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації

Яценюк Л.П., проти позову заперечувала з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. У задоволенні позову просила відмовити.

У судовому засіданні оголошено перерву до 02 жовтня 2024 року.

У судове засідання 02 жовтня 2024 року сторони не з`явилися, про дату час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про свідчать довідки, що містяться в матеріалах справи. Про причини неявки не повідомили.

Позивач ОСОБА_1 02 жовтня 2024 року подала заяву про те, що позовні вимоги, заявлені в її інтересах та в інтересах малолітньої дитини, підтримує в повному обсязі, справу просила розглядати без її участі за наявними у справі документами, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Яценюк Л.П. 01 жовтня 2024 року подала заяву про проведення судового засідання без її участі, відзив на позовну заяву підтримує та просила відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 5 цього Кодексу визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частина друга статті 16 ЦК України визначає основні способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких, зокрема, належать визнання права, підставою для застосування якого є невизнання чи оспорення належного особі права іншою особою або відсутність у особи документів, що засвідчують приналежність їй права.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження від 22 жовтня 2010 року серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 3638. Батьками зазначені ОСОБА_9 та ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 19 листопада 2014 року № 3004-5000328540 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою 07 лютого 2024 року. Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , фактичне місце перебування: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ученицею 7-А класу НВК № 30 «Еконад»

м. Києва, про що свідчить довідка Навчально-виховного комплексу № 30 «Еконад» (Спеціалізована школа І ступеня з поглибленим вивченням іноземних мов - гімназія) міста Києва від 19 лютого

2024 року № 34/02-23.

Згідно свідоцтва про смерть від 16 листопада 2015 року серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації смерті у місті Києві Управління Державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_9 у віці 36 років помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 17181.

Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області 16 січня 1996 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .

З довідки від 19 листопада 2014 року № 3004-3287 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої 07 лютого 2024 року, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , фактичне місце перебування: АДРЕСА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір`ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

04 грудня 1991 року Виконавчим комітетом Харківської районної ради народних депутатів міста Києва видано обмінний ордер на житлове приміщення № 2490 на ім`я ОСОБА_3 із сім`єю з 2 осіб, житлове приміщення площею 25,8 кв. м, складається з двох кімнат в окремій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 17 квітня 1997 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого Дніпровським РВ ГУ ДМС України в місті Києві 11 грудня 2012 року.

Згідно технічного паспорту від 06 грудня 2021 року, виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації, квартира АДРЕСА_2 , складається із двох житлових кімнат, загальною площею 46,8 кв. м, житловою - 20,3 кв. м.

15 грудня 2021 року ОСОБА_4 складено заповіт, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кошель І.А., відповідно до якого, належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 , заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зареєстровано у реєстрі 15 грудня 2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кошель І.А., про що свідчить Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 28 березня 2024 року № 76390660.

11 січня 2022 року ОСОБА_4 звернулася до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації зі зверненням щодо зміни договору найму на квартиру АДРЕСА_2 .

Вказане звернення розглянуто на засіданні постійно діючої районної громадської комісії з житлових питань Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації 26 січня 2022 року.

Розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 26 січня

2022 року № 58 «Про зміну договору найму житлового приміщення» заяву задоволено.

Викладене встановлено з листа Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 31 січня 2022 року № 103103/Т-20-213.

З матеріалів справи встановлено, що згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 22 лютого 2022 року № 80275202, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , з 21 лютого 2022 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть від 18 жовтня 2023 року серії НОМЕР_5 , виданого Ніжинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 1009 від 18 жовтня 2023 року.

23 березня 2024 року ОСОБА_1 подала заяву про вступ у спадщину після смерті

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадкова справа № 61204 від 23 березня 2024 року.

При цьому, 27 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про зміну договору найму житлового приміщення, а саме замінити особу наймача квартири АДРЕСА_2 з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 листопада 2023 року № 880 ОСОБА_1 відмовлено у визнанні її наймачем двокімнатної квартири АДРЕСА_6 , у зв`язку зі смертю квартиронаймача ОСОБА_4 , оскільки вона не є членом її сім`ї і зареєстрована в квартирі без дотримання вимог статей 91, 93, 98 ЖК Української РСР.

Також, в матеріалах справи містяться платіжні інструкції про сплату вартості комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 15 постанови від

01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Однак відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 01 вересня

2023 року по справі № 712/11721/21; від 25 травня 2023 року по справі № 367/8239/20; від 30 травня 2022 року по справі № 366/1285/20; від 14 квітня 2021 року по справі № 645/7796/19 тощо.

Частиною другою статті 64 ЖК Української РСР визначено, що до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Стаття 64 ЖК Української РСР передбачає принцип рівності прав і обов`язків наймача житла та членів його сім`ї. Наймач, на ім`я якого видано ордер і з яким укладено договір найму жилого приміщення, не має ніяких переваг перед членами своєї сім`ї. Він є лише представником своєї сім`ї перед наймодавцем. Серед членів сім`ї наймача виділяють дві категорії: 1) безспірні члени сім`ї (дружина (чоловік) наймача; діти наймача, в тому числі повнолітні - є членами сім`ї наймача незалежно від жодних факторів; батьки наймача); 2) особи, які постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі такі, як онуки, дід і баба, але й інші родичі чи особи, які не перебувають з наймачем у безпосередніх родинних зв`язках. Поняття члена сім`ї, яке застосовується у Сімейному кодексі, не можна ототожнювати з поняттям члена сім`ї наймача за Житловим кодексом, згідно з яким можуть бути визнані членами сім`ї наймача й інші особи, які постійно проживають із наймачем і ведуть із ним спільне господарство. Слід враховувати, що спільне проживання і ведення спільного господарства не завжди свідчать про наявність єдиної сім`ї, зокрема, зазначені у другій групі особи можуть бути визнані членами сім`ї наймача з урахуванням конкретних обставин, якщо вони ведуть спільне господарство (загальні витрати), надають взаємну допомогу, а також інші обставини, які свідчать про наявність родинних стосунків.

Член сім`ї наймача в розумінні Житлового кодексу - це особа яка перебуває з наймачем жилого приміщення у правовідносинах, природа яких визначається: кровними (родинними зв`язками/стосунками), або шлюбними відносинами; постійним проживанням з наймачем та членами його сім`ї; ведення з ним спільного господарства. Такі ознаки (вимоги) застосовуються диференційовано при розгляді конкретної справи в суді щодо визначенні членом сім`ї та визнання наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача, у зв`язку з його смертю (Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі

№ 1-8/99 щодо офіційного тлумачення поняття «член сім`ї»).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 25 травня 2023 року у справі № 367/8239/20; від 29 вересня 2021 року у справі № 759/9229/19.

Родинні відносини це кровний зв`язок між людьми за певним ступенем споріднення, такими особами є батьки, діти, баба, дід, внуки тощо, та зазвичай підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами.

Відповідно до статті 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Суд визнає доведеним в судовому засіданні той факт, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично є членами сім`ї померлої ОСОБА_4 , як єдиного наймача жилого приміщення - квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Як уже зазначалося раніше 04 грудня 1991 року Виконавчим комітетом Харківської районної ради народних депутатів міста Києва видано обмінний ордер на житлове приміщення № 2490 на ім`я ОСОБА_3 із сім`єю з 2 осіб, житлове приміщення площею 25,8 кв. м, складається з двох кімнат в окремій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Склад сім`ї:

ОСОБА_3 та ОСОБА_10 (брат).

Згідно із частиною першою статті 58 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного житлового фонду виконавчий комітет районної в місті ради, видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Пунктом 1 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила) встановлено, що ці правила регулюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання. Надалі іменується «квартирний облік». Згідно з п. 66 Правил у надане жиле приміщення переселяються члени сім`ї, які включені в ордер і дали письмове зобов`язання про переселення в це приміщення. Відповідно до п. 69 на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер (додаток № 7), який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів. Додатком № 7 до Правил встановлено, що при вселенні ордер здається до відповідної житлово-експлуатаційної організації. Згідно з п. 70 Правил ордер вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред`являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім`ї, включених до ордера. Відповідно до п. 72 Правил при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім`ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

Частинами першою, другою статті 61 ЖК Української РСР встановлено, що користування жилим приміщенням у будинках державного житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно із частиною першою статті 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі.

Частиною першою статті 63 ЖК Української РСР встановлено, що предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира, що складається з однієї чи кількох кімнат.

Відповідно до статті 812 ЦК України предметом договору найму житла можуть бути помешкання придатні для постійного проживання у ньому, зокрема квартира.

Згідно із частиною третьою статті 810 ЦК України до договору найму житла, крім найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 62 ЖК Української РСР до відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також норми ЦК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 17 квітня 1997 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відомостей про реєстрацію місця проживання за вказаною адресою іншими особами, крім ОСОБА_4 , з матеріалів справи не встановлено.

Для визнання наймачем на підставі статті 106 ЖК Української РСР іншого члена сім`ї необхідно щоб попередній член сім`ї мав правовий статус «наймача» (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року по справі № 682/933/16-ц).

Відповідачем - Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією, відомостей про зареєстрованих (в тому числі раніше) за адресою осіб не надано.

Розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 26 січня

2022 року № 58 «Про зміну договору найму житлового приміщення» заяву ОСОБА_4 задоволено, визнано її наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані обставини відповідачем - Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією, не заперечувалися. Відомостей про причини зміни особи наймача за договором не надано.

Правом на приватизацію вказаної квартири ОСОБА_4 не скористалася, у матеріалах справи відсутні докази звернення до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про намір здійснити приватизацію квартири, наймачем якої вона була.

Як уже було встановлено раніше, малолітня ОСОБА_2 має статус внутрішньо переміщеної особи з 2014 року (довідка від 19 листопада 2014 року № 3004-5000328540 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, видана 07 лютого 2024 року). Фактичне місце перебування: АДРЕСА_1 .

Статус внутрішньо переміщеної особи з 2014 року також має і її матір - ОСОБА_1 (довідка від 19 листопада 2014 року № 3004-3287 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, видана

07 лютого 2024 року). Фактичне місце перебування: АДРЕСА_1 .

При цьому, з 21 лютого 2022 року місце проживання ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 22 лютого 2022 року № 80275202.

Відповідачем - Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією, факт реєстрації місця проживання позивача ОСОБА_1 за адресою:

АДРЕСА_1 , не заперечувався. Доказів на підтвердження порушення порядку реєстрації місця проживання позивача за вказаною адресою не надано.

Таким чином, вселення позивача ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_2 в спірну квартиру до місця проживання ОСОБА_4 відбувалось добровільно за дозволом ОСОБА_4 та за її ініціативою. Отже, згода житлово-експлуатаційної організації, на утриманні та обслуговуванні якої знаходиться спірний будинок була не потрібна, та така згода не передбачена на законодавчому рівні. ОСОБА_4 за життя визнавала позивача ОСОБА_1 та малолітню ОСОБА_2 членом своєї сім`ї і не заперечувала користування ними спірною квартирою, склала відповідний заповіт. За її життя позивачі не визнавалися таким, що були незаконно вселені, чи не набули та/або втратили право користування спірною квартирою, також ОСОБА_4 не укладалися будь-які договори під час вселення позивачів до спірної квартири щодо піднайму або тимчасовості їх проживання.

Відповідно до частини першої статті 65 ЖК Української РСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Згідно зі статтею 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Повнолітньою є фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (частина перша статті 34 ЦК України).

Частиною першою статті 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, та у віці від десяти до чотирнадцяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Згідно зі статтею 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

З матеріалів справи встановлено, що батько малолітньої ОСОБА_2 помер, місце її проживання у встановленому законом порядку зареєстровано на тимчасово окупованій території України. Фактично малолітня дитина проживала та проживає разом з матір`ю, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами.

Таким чином, померла ОСОБА_4 визнавала позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 членами своєї сім`ї і не заперечувала проти користування ними спірною квартирою з моменту їх фактичного вселення, тобто з 2014 року. Позивачі постійно проживали та проживають у спірній квартирі з дозволу ОСОБА_4 за її усною згодою, мають достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначена квартира є їх житлом у розумінні статті 8 Конвенції, іншого постійного місця проживання у них немає. Позивачі не визнавалися таким, що були незаконно вселені, чи не набули та/або втратили право користування спірною квартирою, також між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та ОСОБА_1 від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 не укладалися будь-які договори під час їх вселення до квартири щодо піднайму або тимчасовості їх проживання. Фактів про внесення позивачами плати за проживання у спірній квартирі на умовах оренди з матеріалів справи також не встановлено.

Відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду. Верховний Суд зазначає, що згідно із встановленими обставинами у цих справах, спірні квартири є житлом позивачів у розумінні статті

8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2023 року по справі № 199/736/22; від 28 червня 2022 року по справі № 754/14628/17; від 21 травня 2021 року по справі № 643/6850/17; від 14 квітня 2021 року по справі № 645/7796/19; від 16 грудня 2019 року по справі № 750/8351/15-ц; від 21 травня 2020 року в справі № 199/9418/16-ц; від 12 грудня 2019 року по справі № 335/9212/16-ц.

Виходячи з положень Конституції про гарантування громадянам свободи пересування і вільного вибору місця проживання, сама по собі наявність чи відсутність прописки не може бути підставою як для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка вселилася до наймача, так і для відмови в цьому (абз. 2 п. 13 Правових позицій Верховного Суду України щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право) від 26 травня 2001 року).

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року по справі № 753/8506/19 зазначено, що сама по собі реєстрація в певному місці проживання не дає особі права на користування певним житлом, якщо особа не проживала в ньому та втратила або не набула статусу члена сім`ї власника цього житла.

Суд враховує, що позивач ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою:

АДРЕСА_5 . За вказаною адресою також до 21 лютого

2022 року була зареєстрована позивач ОСОБА_1 . Однак, територія Луганської області є тимчасово окупованою територією України, позивачі з 2014 року мають статус внутрішньо-переміщених осіб, фактично позбавлені можливості проживати за вказаною адресою та користуватися таким житлом.

Також у матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували, що у власності чи користуванні позивачів перебуває інше житлове приміщення, про що також свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14 березня 2024 року № 369909399.

Малолітня ОСОБА_2 тривалий період часу проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відвідує навчальний заклад, що територіально близько знаходиться до місця її проживання, має певні соціальні зв`язки у суспільстві.

Суд також враховує, що відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з їх оплати.

Згідно із частиною третьою статті 815 ЦК України та статтею 68 ЖК Української РСР наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за найм житла, квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору (частина перша статті 64 ЖК України).

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 здійснює витрати на утримання спірної квартири. Відповідно до інформації ОСББ «Дніпровська набережна 9-А», що надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , станом на травень 2024 року за спірною квартирою заборгованість відсутня.

Відомостей про наявність заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, що надавалися іншими організаціями, яка б сформувалася за життя ОСОБА_4 чи після її смерті, з матеріалів справи не встановлено.

Відповідачем вказані обставини не спростовано, інформації про порушення наймачем ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зобов`язань з оплати житлово-комунальних послуг, що надавалися до будинку АДРЕСА_3 чи безпосередньо до квартири АДРЕСА_4 , не надано.

За приписами статті 47 Конституції України, статті 1, частини четвертої статті 9 ЖК Української РСР кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду, а також ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статею 48 Конституції України встановлено, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Частиною першою статті 270 ЦК України визначено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 311 ЦК України житло фізичної особи є недоторканним. Фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно.

Статтею 310 ЦК України визначено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну.

Абзацом п`ятим статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що місце проживання це житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає.

Згідно зі статтею 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Статтею 103 ЖК України передбачено, що договір найму жилого приміщення може бути змінено відповідно до вимог законодавства України.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони уклали б договір на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відповідно до частини другої статті 64 ЖК Української РСР до членів сім`ї наймача належать їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Частинами першою, другою статті 106 ЖК Української РСР встановлено, що повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Відповідно до статті 824 ЦК України на вимогу наймача та інших осіб, які постійно проживають разом з ним, та за згодою наймодавця наймач у договорі найму житла може бути замінений однією з повнолітніх осіб, яка постійно проживає разом з наймачем. У разі смерті наймача наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна із цих осіб. У цьому разі договір найму житла залишається чинним на попередніх умовах.

Частиною четвертою статті 816 ЦК України визначено, що порядок користування житлом наймачем та особами, які постійно проживають разом з ним, визначається за домовленістю між ними, а у разі спору - встановлюється за рішенням суду.

Згідно із частинами першою, третьою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.

Таким чином, закріплене в частині першій статті 9 ЖК Української РСР право безстрокового користування жилими приміщеннями в будинках державного та комунального житлового фонду, що виникає на підставі ордеру та договору найму, не свідчить про те, що договір не може змінюватись. З часом стосунки між наймачем та членами його сім`ї змінюються; виникають інші фактори, у відповідності до яких договір найму жилого приміщення потребує змін.

Частини перша, друга статті 106 ЖК Української РСР передбачає право будь-якого члена сім`ї наймача, що має повну цивільну дієздатність, у разі смерті наймача, на зміну договору найму жилого приміщення, що був раніше укладеним, визнання його наймачем за договором найму, а у разі відмови наймодавця спір може бути вирішено в судовому порядку. Отже, у цьому випадку член сім`ї наймача має право вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення, у разі смерті попереднього наймача, та має право вимагати визнання за ним права користування жилим приміщення.

Інший член сім`ї, що залишився проживати у жилому приміщенні та звертається до суду за захистом своїх прав, заміщує попереднього наймача в договірних правовідносинах найму за раніше укладеним договором, що узгоджується із принципом рівності прав та обов`язків наймача та членів його сім`ї згідно зі статтею 64 ЖК Української РСР.

Отже, судовому розгляду підлягають спори у випадку, якщо наймодавець не визнає в якості члена сім`ї наймача особу, яка поставила питання про визнання її наймачем за договором згідно з частиною другою статті 64 та частиною першою статті 106 ЖК Української РСР.

Таким чином, договір найму жилого приміщення може бути змінено у разі смерті наймача та визнання в судовому порядку іншої особи членом сім`ї померлого наймача, а також визнання за ним права користування жилим приміщенням. Визнання в судовому порядку за ним права користування жилим приміщенням є у подальшому підставою для укладення договору найму жилого приміщення, в якому і буде зазначено наймачем іншого члена сім`ї, який постійно проживав разом з попереднім наймачем в неприватизованій квартирі і вів з ним спільне господарство.

Відповідачем - Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією, не заперечувався факт того, що будинок АДРЕСА_3 належить до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

При цьому, розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 13 лютого 2015 року № 61 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_3 було закріплено з 16 лютого 2015 року на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва».

Таким чином, вирішення питання про зміну договору найму житлового приміщення у будинку АДРЕСА_3 належить до компетенції Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та підлягає оформленню шляхом видачі відповідного розпорядження.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи. Будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті. (Рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року по справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»); (Рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року в справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, п. 47).

В контексті Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції (пункт 44 Рішення від 02 грудня 2010 року в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява № 30856/03); (Рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року в справі «Прокопович проти Росії», заява № 58255/00, пункт 36); (Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від

11 січня 1995 року, пункт 63); (Рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява № 19009/04, пункт 50).

Отже, право на житло, зокрема право користування житлом, підпадає під сферу охорони статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Тому, закріплені зазначеними статтями умови втручання у це право підлягають застосуванню судом при вирішенні спору про визнання права користування жилим приміщенням.

Частинами першої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що доводи позивача є обґрунтованими та доведеними, а тому позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_1 , підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтею 47 Конституції України, статтями 9, 61, 63-65, 103, 106, 107 ЖК Української РСР, статтями 3, 6, 160 СК України, статтями 29, 310, 311, 379, 810, 811, 812, 816 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва», треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська набережна 9-А», про визнання права користування квартирою та зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення, - задовольнити.

Визначити за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_2 .

Зобов`язати Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію укласти з ОСОБА_1 договір найму житлового приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_7 .

Позивач - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_7 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 , місце фактичного проживання:

АДРЕСА_7 .

Відповідач - Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37203257, адреса місцезнаходження: вул. Івана Котляревського, 1/1,

м. Київ, 02094.

Відповідач - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39606435, адреса місцезнаходження: вул. Пантелеймона Куліша, 9-Г, м. Київ, 02002.

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37397237, адреса місцезнаходження: шосе Харківське, 4-А, м. Київ, 02160.

Третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська набережна

9-А», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 41716051, адреса місцезнаходження:

наб. Дніпровська, буд. 9-А, м. Київ, 02098.

Повний текст рішення виготовлено 14 жовтня 2024 року.

Суддя О.О. Хромова