Рішення

від 15.10.2024 по справі 576/2111/24

ГЛУХІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 576/2111/24

Провадження № 2/576/475/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області

суддяУсенко Л.М.секретар судового засіданняГамалій Н.М.розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу№ 576/2111/24за позовомОСОБА_1 до Інституту луб`яних культур Національної академії аграрних наук Українипростягнення заборгованості по заробітній платі учасники справи та представники:не викликались

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2024 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом до Інституту луб`яних культур Національної академії аграрних наук України (далі також - відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платі, в якій просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість із недоплачених коштів по заробітним платам до 01.04.2024 року в сумі 41262,71 грн., повну заробітну плату за період з 01.04.2024 по 01.07.2024 та компенсацію за невикористану відпустку в кількості 22 дні з них 21 день за робочий період з 01.06.2023 по 31.05.2024 та 2 дні за робочий період з 01.06.2024 по 31.06.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 01.06.2021 року по 01.07.2024 вона працювала в Інституті луб`яних культур Національної академії аграрних наук України на посаді лаборанта відділу селекції та насінництва конопель. 01.07.2024 звільнилась. Відповідач безпідставно до дня звернення із позовом не виплачує заробітну плату, яку мав би виплатити в день звільнення. Також залишається невиплаченою компенсація за невикористану відпустку в кількості 22 дні з них 21 день за робочий період з 01.06.2023 по 31.05.2024 та 2 дні за робочий період з 01.06.2024 по 31.06.2024.

Ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 07 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач та відповідач повідомлені про розгляд справи у встановленому порядку.

Відповідач своїм правом надати відзив не скористався.

Жодна зі сторін не направила клопотання про розгляд справи з викликом у судове засідання.

Інших заяв чи клопотань від учасників процесу також не надійшло.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступне.

З 01 червня 2021 по 01 липня 2024 позивач працювала на посаді лаборанта в Інституті луб`яних культур Національної академії аграрних наук України, що підтверджується копією трудової книжки, виданої на ім`я позивача (а.с. 7-8).

Наказом № 67/к/тр від 01.07.2024 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 15).

Із матеріалів справи не вбачається наявності спору про розмір нарахованої позивачу заробітної плати, проте, із довідки Інституту луб`яних культур Національної академії аграрних наук України від 17.07.2024 року № 66-д вбачається, що станом на 01.04.2024 відповідач заборгував позивачу 41262,71 грн. заробітної плати. З квітня по день звільнення заробітна плата не нараховувалась.

Згідно п. 2 наказу директора Інституту луб`яних культур Національної академії аграрних наук України від 01.07.2024 року № 67/к/тр „Про звільнення ОСОБА_2 і виплату компенсації за невикористану відпустку тимчасово виконуючій обов`язки головного ОСОБА_3 наказано виплатити компенсацію за невикористану відпустку в кількості 22 днів з них 21 день за робочий період з 01.06.2023 по 31.05.2024 та 2 дні за робочий період з 01.06.2024 по 31.06.2024 (а.с.15).

Згіднозі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як зазначено врішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 Основний Закон України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначив зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов`язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1, 3). Складовою цього обов`язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (частина четверта статті 13, частини перша, друга, сьомастатті 43 Конституції України). Конституційний Суд України в Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Відповідно до ч. 7 ст.43, ч. 1 ст.55 Конституції Україниправо на своєчасне одержання винагороди за працю працівник може захистити в суді.

Реалізація права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Основним нормативним актом, що регулює строки звернення до суду про вирішення спорів у порядку цивільного судочинства, єЦивільний кодекс України(далі ЦК України), який установлює інститут позовної давності і містить положення щодо часових меж, упродовж яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

НормиЦК Українивизначають загальну позовну давність тривалістю у три роки (стаття 257), а також спеціальну позовну давність (стаття 258), яка може бути скороченою або більш тривалою за загальну позовну давність. Крім того, ч. 1ст. 268 ЦК Українимістить перелік позовних вимог, на які позовна давність взагалі не поширюється, а в частині другій цієї статті зазначено, що законом можуть бути встановлені додатково інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116 КЗпП).

У той же час згідно п. 19Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українив період дії воєнного стану в Україні, введеногоУказом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відповідач надав довідку про нараховану та невиплачену позивачу заробітну плату лише 17.07.2024, і саме після цього, 07.08.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, а тому строк позовної давності згідно ст. 233 КЗпП України в цій справі не може вважатися пропущеним.

Отже, суд враховує, що заробітна плата - це винагорода за виконану працівником роботу, яка є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізацїї балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. При цьому право на працю і на отримання заробітної плати гарантуєтьсяКонституцією Україниі не може бути обмежено в умовах воєнного стану.

За таких обставин судом встановлено порушені права позивача, які підлягають захисту, а позов в частині стягнення нарахованої заробітної плати - задоволенню в розмірі 41262,71 грн.

Також позивач просить стягнути на її користь ненараховану та невиплачену заробітну плату за період з 01.04.2024 по день звільнення 01.07.2024. Сума заборгованості на день розгляду справи невідома, відповідач жодного доказу не надав, що позбавило позивача можливості здійснити розрахунок такої заборгованості самостійно. Суд також не має вихідних даних, які б дозволили зробити відповідні розрахунки.

Разом із тим, статтею першою Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, поняття «майно» (possessions) може означати «існуюче майно» (existing possessions) або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (див., зокрема, згадане вище рішення у справі «Компанія «Пайн Веллі Девелопментс» та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments and Others v. Ireland), п. 51; рішення у справі «Прессос Компанія Нав`єра» та інші проти Бельгії» (Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium) від 20 листопада 1995 року, серія A, № 332, с. 21, п. 31).

Наведений вище зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, ратифікованоїЗаконом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо.

Також як зазначив Суд у цих справах, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (див. згадане вище рішення «Кечко проти України» (Kechko v. Ukraine), пункт 23).

Отже, суд враховує, що позивач має «законне сподівання» на отримання справедливої винагороди за свою працю також і за період, коли відповідач не здійснював нарахування заробітної плати, а відтак, має право вимагати оплати праці, що підпадає під поняття «майно», про яке згадується у статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та з огляду на відсутність відомостей про розмір заробітної плати позивача у попередні періоди, вважає за можливе визначити його у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2024 року, тобто 7100 грн. на місяць, а всього в сумі 21300 грн. за квітень червень 2024 року.

Разом із цим відсутність вихідних даних щодо розміру заробітної плати за конкретні періоди позбавляє суд можливості визначитись із розміром компенсації за невикористану відпустку, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а відтак з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,13,76-82,133,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) до Інституту луб`янихкультур Національноїакадемії аграрнихнаук України (41400, Сумська область, Шосткинський район, м. Глухів, вул. Терещенків, 45, код 00497845, тел. +38 (05444)2-21-35) про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.

Стягнути з Інституту луб`янихкультур Національноїакадемії аграрнихнаук України на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період до 01.04.2024 року у розмірі 41262,71 грн. з утриманням один раз з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Стягнути з Інституту луб`янихкультур Національноїакадемії аграрнихнаук України на користь ОСОБА_1 заборгованість по ненарахованій та невиплаченій заробітній платі за період з 01.04.2024 року по 01.07.2024 року у розмірі 21300,00 грн. з утриманням один раз з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Інституту луб`янихкультур Національноїакадемії аграрнихнаук України на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 15 жовтня 2024 року.

Суддя Л.М. Усенко