Постанова

від 01.10.2024 по справі 517/1163/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5278/24

Справа № 517/1163/23

Головуючий у першій інстанції Гончар І. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 12 лютого 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 - адвокат Корой Іван Дмитрович звернувся до Фрунзівського районного суду Одеської області з позовом до Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина. Заповітом спадкодавця, посвідченим 29.10.2021 року за реєстром № 1649 приватним нотаріусом Подільського районного нотаріального округу Одеської області, визначено ОСОБА_1 спадкоємцем усього майна померлої. Листом № 105/01-16 від 30.03.2023 року нотаріус Романова І.С. Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області повідомила позивача про неможливість видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно померлої ОСОБА_3 через відсутність спадкової справи до її майна, а також відомостей про постійне проживання (реєстрацію) спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Позивач вважає, що строк для прийняття нею вказаної спадщини матері, шляхом подання відповідної заяви нотаріусу був пропущений з поважних причин, а саме: у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та ведення бойових дій в країні, а також із-за суперечливих положень законодавства щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які декілька разів кардинально змінювалися.

Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 12 лютого 2024 року відмовлено у задоволені позову представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Корой Івана Дмитровича до Захарівської селищої ради Роздільнянського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 12 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити та визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини у три місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сиди, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не врахував, що у період для подання позивачкою заяви про прийняття спадщини з 27 листопада 2021 року по 26 травня 2022 року діяли положення п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», які передбачали на час воєнного стану зупинення перебігу строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття, які надалі були визнанні Верховним Судом такими, що не підлягають застосуванню, у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі №676/47/21 та скасовані самим Кабінетом Міністрів України в постанові №469 від 09.05.2023 року.

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи на 01.10.2024 року на 15.00 годину, представник Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області до суду не з`явився, причини неявки не повідомив, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотав, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Присутній в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 адвокат Корой Іван Дмитрович не заперечував проти розгляду справи за фактичною явкою.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належно сповіщених сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, в зв`язку з чим у даному випадку відсутні правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Матеріалами справи встановлено.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 26 листопада 2021 року, актовий запис №959.

ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка площею 6,0587 кадастровий номер 5125280900:01:001:0172 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована ну на території Войничівської сільської ради Фрунзівського район Одеської області. Масив № НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 (далі - земельна ділянка), що підтверджується державним актом на право слабості на землю І-ОД №046348 виданого 05 серпня 2004 року Фрунзівською районною державною адміністрацією Одеської області на підставі власного розпорядження від 15.01.2024 року № 13/2004 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1602 та записом № 27756192 від 20.08.2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_3 після смерті все своє майно, в тому числі і земельну ділянку, призначила ОСОБА_1 , що підтверджується копією заповіту посвідченим 29 жовтня 2021 року за реєстром № 1649 приватним нотаріусом Подільського районного нотаріального округу Одеської області Сівун Ф.Й.

ОСОБА_4 ( після шлюбу ОСОБА_1 ) є донькою ОСОБА_4 що підтверджується копією свідоцтва про її народження, виданим на підставі запису № 223 складеного 31 липня 1974 року Дубосарським рай бюро ЗАГС Молдавської РСР від батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Після реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 за актовим записом № 06 складеним 14 листопада 1992 року Гулянською сільською радою Красноокнянського району Одеської області, ОСОБА_4 присвоєне прізвище ОСОБА_7 , що підтверджується рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 25.032016 року у справі 406/156/16-ц про розірвання вказаного шлюбу, яке вступило в законну силу 05.05.2016 року.

За довідкою Войничівського старостинського округу відповідача № 372 віл 28.03.2023 року, спадкодавець постійно проживала і була зареєстрована до дня своєї смерті в АДРЕСА_1 , і крім неї у цьому житловому будинку на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ніхто не був зареєстрований і не проживав.

Листом № 105/01-16 від 30.03.2023 року нотаріус ОСОБА_8 Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області, повідомила позивачку про неможливість видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно померлої спадкодавця через відсутність спадкової справи до її майна, а також відомостей про постійне проживання (реєстрацію) спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, пропуск спадкоємцем строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Листом державний нотаріус Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області Романова І.С. від 30.03.2023 року, повідомила, що за наявними паперовими носіями інформації Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області стосовно ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 : заповіт щодо майна ОСОБА_3 не залишався; спадкоємці із заявою про прийняття спадщини не зверталися; спадкоємці із заявами про відмову від прийняття спадщини не звертались; свідоцтво про право на спадщину не видавалось; спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_3 в Захарівській державній нотаріальній конторі Одеської області не заводилась.

Колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

У відповідності до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Керуючись ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15 зроблено висновок, що: «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі №234/17511/19 (провадження №61-8215св20) вказано, що: «як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі №756/957/18 (провадження №61-5590св21) вказано, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має врахувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Презумпція знання законодавства закріплена в статті 57 Конституції України, а саме: кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Суть презумпції полягає в тому, що ніхто не може посилатись на незнання закону, якщо він був опублікований у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 5 Указу Президенту України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов`язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Постановою Кабінету Міністрів України №719 від 24 червня 2022 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану» внесено зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», і викладено його в такій редакції: «Установити, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці».

У справі що переглядається, позивачка обґрунтовуючи позовну заяву, поважною причиною пропуску строку, крім іншого зазначила, що у період для подання позивачкою заяви про прийняття спадщини з 27 листопада 2021 року по 26 травня 2022 року діяли положення п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».

Цей пункт був в подальшому виключений на підставі постанови Кабінету Міністрів України №469 від 09 травня 2023 року (набуття чинності 23 травня 2023 року).

Проте, дійсно, вказаний пункт постанови суперечив статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягав застосуванню.

Однак, впровадження цієї норми права Кабінетом Міністрів України як вищим органом у системі органів виконавчої влади свідчить про нечіткість норм національного законодавства щодо строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану.

Частина третя статті 82 ЦПК України визначає, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Постанова Кабінету Міністрів України №719 від 24 червня 2022 року була опублікована у встановленому законом порядку, тобто доведена до відома населення.

Відповідно, обставина нечіткості норм національного законодавства щодо строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану є загальновідомою та, незалежно від того, посилалася позивач в позовній заяві на цю обставину, чи ні, є достатньою підставою для надання їй додаткового строку для прийняття спадщини.

Як встановлено з матеріалів справи, що спадщина після смерті матері позивачки не заводилась і не оформлена, та в цей період була опублікована вищевказана постанова Кабінету Міністрів України, яка передбачала зупинення перебігу строку для прийняття спадщини на час дії воєнного стану, що на переконання колегії суддів слід врахувати при вирішені даного позову.

До того ж, слід врахувати, що введення воєнного стану на всій території України з 24 лютого 2022 року є тією обставиною, що беззаперечно впливає на права громадян. З метою недопущення порушення цих прав законодавець вніс певні зміни до нормативно-правових актів. Зокрема, Прикінцеві і перехідні положення ЦК України доповнені пунктом 19, у якому передбачено, що в період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

На відміну від зупинення перебігу позовної давності на весь строк дії воєнного стану в Україні, строк подання заяви для прийняття спадщини після первісного зупинення на час дії воєнного стану, в подальшому був доповнений словосполученням, але не більше ніж на чотири місяці, а потім і взагалі даний пункт постанови із Постанови Кабінету Міністрів України взагалі був вилучений.

Дані обставини свідчать про те, що центральний орган виконавчої влади держави не мав протягом перших 15 місяців запровадження воєнного стану в Україні (з 24.02.2022 року до 23.05.2023 року) послідовності та стабільності в нормативному врегулюванні строку для прийняття спадщини.

При таких обставинах, пересічний громадянин не може нести негативних наслідків в частині пропуску ним строку подання заяви про прийняття спадщини, принаймні якщо такий пропуск припав на період нормативної нестабільності в державі щодо врегулювання строку подання заяви для прийняття спадщини з лютого 2022 року до травня 2023 року.

Як вбачається, на зазначений період з 24.02.2022 року до 26.05.2022 року припали три місяці та два дні строку для прийняття спадщини з 6-ти місяців, які передбачені ст. 1270 ЦК України з часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційний суд бере до уваги і те, що як встановлено матеріалами справи, позивачка є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_3 , яка за життя склала заповіт на її ім`я. Інші спадкоємці, якщо вони були, у встановлений законом спосіб та строк не звертались, відповідач - Захарівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області позов ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини визнала, проти задоволення позову не заперечувала.

Даних обставин суд першої інстанції не врахував і набув помилкового висновку про відсутність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заявлених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 12 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком три місяці після набрання рішенням суду законної сили.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 15.10.2024 року

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова