Постанова

від 15.10.2024 по справі 911/113/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 911/113/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2024, суддя суду першої інстанції Щавинська Ю.М., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 22.07.2024

по справі №911/113/24

за позовом: Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

до відповідача: Дочірнього підприємства "Український Термінал"

про стягнення 41 514,21 грн

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

12.01.2024 Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Український Термінал", в якій просило суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №5/61 у розмірі 5 952,16 грн, яка складається з суми основного боргу 3715,91 грн, інфляційних втрат - 188,91 грн, 3% - 127,96 грн, пені - 1919,38 грн; заборгованість за договором №710-о у сумі 35 562,05 грн, яка складається з суми основного боргу 6 718,85 грн, інфляційних втрат 391 грн, 3% річних 233,03 грн, пені 28219,17 грн.

Позов обґрунтовано тим, що в порушення умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5/61 від 09.08.2013 та договору №710-0 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 14.11.2013, відповідач не здійснив оплату орендної плати балансоутримувачу у розмірі 30 % за жовтень 2022 року та не здійснив оплату витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за жовтень 2022 року.

Крім того, позивачем на суму основної заборгованості були нараховані інфляційні втрати, пеня та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.01.2024 відкрито провадження у справі 911/113/24, прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою від 01.04.2024 Господарським судом Київської області вирішено передати справу №911/113/24 за виключною підсудністю до Господарського суду Одеської області.

За наслідком автоматичного розподілу справ між суддями, справу №911/113/24 розподілено судді Щавинській Ю.М.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 справу прийнято до провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на "20" травня 2024.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, з огляду на припинення дії договору 30.09.2022, що підтверджує сам позивач, вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився, суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а посилання позивача на п.4.1 договору у якості підстави для стягнення орендної плати не приймаються судом до уваги. Отже, підстави для стягнення орендної плати за жовтень 2022 року, пені, 3% та інфляційних втрат як похідних вимог відсутні.

Суд першої інстанції також вказав, що з огляду на закінчення строку дії договору оренди №5/61 30.09.2022, договір №710-о від 14.11.2013 також припинив свою дію 30.09.2022, тому суд також не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення платежів за договором про відшкодування витрат.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 по справі №911/113/24.

Позивач зазначає, що судом першої інстанції не враховані доводи позивача, що процедура припинення Договору ореиди у відповідності до п. 4.2 не застосовувалась, оскільки договір припинено достроково за згодою сторін.

Апелянт вказує, що лише 01.11.2022 сторони підписали Акт повернення з оренди нерухомого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, у якому зазначено, що датою припинення договору оренди є 30.09.2022. Відповідно до абз.2 п.4.1 Договору оренди, у разі припинення договору оренди Орендар зобов`язаний сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення Майна з оренди., пеню (за наявності), сплатити Балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю, нараховану до дати, що передує даті повернення Майна з оренди.

На думку апелянта, в порушення умов Договору Відповідач не здійснив оплату орендної плати Балансоутримувачу у розмірі 30 % до дати, що передує даті повернення Майна з оренди.

Апелянт зазначає, що судом не враховано, що спірні правовідносини регулюються абз.2 п.4.1 Договору оренди. Тобто, суд повинен був врахувати, що сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою визначили порядок сплати орендної плати у разі припинення договору.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції, належним чином не перевірив в повному обсязі фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки аргументам позивача про те, що позивач не заявляв до стягнення неустойки, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендним майном за час прострочення. Суд повинен був установити, що Відповідач порушив умови договору. Та, встановлюючи, що Позивачем був обраний спосіб захисту, передбачений саме умовами Договору, а не ст. 785 ЦК України, повинен був застосувати його до спірних правовідносин.

Крім того, апелянт вказав, що суд першої інстанції повинен був встановити підстави стягнення витрат балансоутримувача за договором №710-о від 14.11.2013 після припинення договору оренди, а також встановити факт того, що до моменту підписання акту повернення майна, здійснювалось його фактичне користування, у зв`язку з чим і були понесені витрати балансоутримувачем.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 по справі №911/113/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Дочірнього підприємства "Український Термінал" надійшов відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 по справі №911/113/24.

Відповідач зазначає, що з 24 лютого 2022 року ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" зупинило свою роботу також і у зв`язку із блокуванням російськими військовими кораблями морських шляхів в територіальних водах України. Таким чином, з 24 лютого 2022 року ДП "Український Термінал" також зупинило свою роботу в ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ".

Відповідач вважає, що послуги, які зазначені в рахунках Пр/5 210 від 31.10.2022 - сума заборгованості 6 718,85 грн та АН/5 042 від 31.10.2022 - сума заборгованості 3 715,91 грн, не надавались, а вимоги щодо їх оплати є безпідставними. При цьому, відповідач звертає увагу суду те, що договір оренди припинив чинність 30.09.2022.

Відповідач зазначив, що акт повернення з оренди нерухомого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, укладено та підписано 01 листопада 2022 року з огляду на те, що раніше було неможливо потрапити до будівлі ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" без ризику для життя та здоров`я співробітників. Згідно з анкетою про стан майна і розрахунків за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.08.2013 №209840910917, станом на 30.09.2022 заборгованість з орендної плати та платежів з відшкодування витрат відсутня.

Крім того, відповідач вказує, що посилання позивача на "зернову угоду" від 22 липня 2022 року, згідно якої відбулось часткове строкове на 120 днів відновлення виробничої діяльності позивача виключно для обробки зернових вантажів, є безпідставним, оскільки угода мала виключно характер експорту, тобто відправки виключно зерна, а не будь-яких товарів, а позивач жодним чином не підтвердив, коли саме останній відновив доступ до адміністративної будівлі для орендарів

Таким чином, відповідач вважає апеляційну скаргу ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» до ДП «Український Термінал» щодо сплати 41 514,21 грн., безпідставною та необґрунтованою, а рішення Господарського суду Одеської області законним.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить відмовити ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а Рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 року залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/113/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 по справі №911/113/24; розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 по справі №911/113/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 09.09.2024; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №911/113/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 16.08.2024, якою відкрито апеляційне провадження у справі №911/113/24, була отримана в електронному кабінеті позивачем 17.08.2024, відповідачем 17.08.2024, що підтверджується довідками секретаря судового засідання.

Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом.

09.08.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та Дочірнім підприємством "Український Термінал" (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5/61 (т.1 а.с.24-27), згідно з п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення блоку службово - побутових приміщень разом з їдальнею (другий поверх) на території 5-го терміналу, інв.№4613, реєстровий №01125672.2.РАЯИЮК0854, загальною площею 46,30 кв.м., за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4, далі - Майно, що обліковуються на балансі Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ ОФ "Інюг - Експертиза" станом на 30.04.2013 і становить 191 300 грн.

Відповідно до п.2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання- передавання майна.

Згідно з п.2.4 договору обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (червень 2013 р.) - 2 872,37 грн.

Відповідно до п.10.1. цей договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 09.08.2013 до 09.08.2014 включно.

Згідно з п.10.2. договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх надходження до розгляду іншою стороною, можуть укладатися у вигляді договору про внесення змін.

Пунктом 10.6. договору передбачено, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна;

достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; у разі ліквідації орендаря;

банкрутства орендаря; в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п.10.9. договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендодавця.

09.08.2013 сторонами договору підписано акт приймання-передачі державного нерухомого майна, що обліковується на балансі Державного підприємства

"Іллічівський морський торговельний порт" до договору оренди від 09.08.2013 (т.1 а.с.28 зі звороту).

30.12.2013 сторони уклали договір №2, у якому виклали п.1.1, 3.1. договору та додатки до договору у новій редакції, а саме, змінили вартість нерухомого майна, орендної плати, та, зокрема, затвердили акт приймання-передачі від 30.12.2013 (т.1 а.с.29).

30.12.2013 сторонами підписано акт приймання-передавання державного нерухомого майна до договору оренди (т.1 а.с.30 зі звороту).

Договором від 29.08.2014 продовжено строк дії договору до 09.08.2015 включно (т.1 а.с.31), договором від 21.09.2015 продовжено строк дії договору до 09.08.2016 включно (т.1 а.с.31 зі звороту).

07.04.2017 сторони уклали договір, у якому виклали п.1.1, 3.1. договору та додатки до договору у новій редакції, а саме, змінили вартість нерухомого майна, орендної плати, та, зокрема, затвердили акт приймання-передачі від 07.04.2017 (т.1 а.с.32).

07.04.2017 сторонами підписано акт приймання-передавання державного нерухомого майна до договору оренди (т.1 а.с.33 зі звороту).

Договорами від 04.08.2017, від 15.08.2017 та від 26.07.2019 строк дії договору продовжено до 09.08.2018, 09.08.2019 та до 09.08.2020 відповідно (т.1 а.с.34-35).

12.04.2021 сторонами укладено договір №1 (т.1 а.с.36-43), відповідно до п.4.1. якого у разі припинення договору Орендар зобов`язаний, зокрема, сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди, пеню (за наявності), сплатити балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послут орендарю, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди.

Згідно з п.4.2. договору протягом трьох робочих днів з моменту припинення цього договору балансоутримувач зобов`язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором і за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю в акті повернення з оренди орендованого майна. Балансоутримувач складає акт повернення з оренди орендованого майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані балансоутримувачем примірники орендарю.

Не пізніше ніж на четвертий робочий день після припинення договору Балансоутримувач зобов`язаний надати Орендодавцю примірник підписаного акта повернення з оренди орендованого Майна або письмово повідомити Орендодавцю про відмову Орендаря від підписання акта та/або створення перешкод Орендарем у доступі до орендованого Майна з метою його огляду, та/або про неповернення підписаних Орендарем примірників акта.

Пунктом 4.3. договору визначено, що майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.

Відповідно до п.4.4. договору, якщо орендар не повертає майно після отримання від балансоутримувача примірників акта повернення з оренди орендованого майна, орендар сплачує до державного бюджету неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору.

30.09.2022 сторонами укладено договір, відповідно до п.1 якого сторони дійшли згоди про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.08.2013, з 30.09.2022 (т.1 а.с.44).

Матеріали справи містять заяву відповідача про припинення договору оренди від 05.09.2022 (т.1 а.с.116), лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 19.09.2022, у якому останній наголошує про необхідність звільнення орендованого приміщення орендарем та повернення майна Балансоутримувачу згідно акту повернення з оренди нерухомого майна (т.1 а.с.117).

01.11.2022 сторони склали акт повернення з оренди нерухомого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, у якому зазначено, що датою припинення договору оренди є 30.09.2022 (т.1 а.с.44 (зі звороту) - 45).

Згідно з анкетою про стан майна і розрахунків за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.08.2013 №209840910917, станом на 30.09.2022 заборгованість з орендної плати та платежів з відшкодуванням витрат відсутня (т.1 а.с.45 зі звороту).

В матеріалах справи наявний акт здачі-прийняття робіт №АН/5 042 від 31.10.2022 та рахунок від 31.10.2022 на суму 8 918,18 грн, направлений на електронну адресу відповідача (т.1 а.с.46-47).

Акт здачі-прийняття робіт №АН/5 042 від 31.10.2022 відповідачем не підписаний.

14.11.2013 між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" та Дочірнім підприємством "Український Термінал" було укладено договір №710-0 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, згідно з п.1.1 якого балансоутримувач виконує обслуговування та експлуатацію державного нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення блоку службово-побутових приміщень разом із їдальнею (другий поверх на території 5-го терміналу Іллічівського морського торговельного порту, що знаходиться за адресою: м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 6, (територія 5-го терміналу), загальною площею 46,30 кв.м., а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі у цьому приміщенні, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором (т.1 а.с.48-49).

Пунктом 4.5. договору передбачено, що за несвоєчасні розрахунки за надані послуги орендар сплачує пеню у розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з п.6.1. договору, даний договір набуває чинності від дня його укладення сторонами та діє протягом строку дії договору оренди №5/61 від 09.08.2013. Сторони досягли угоди, що умови договору, відповідно до ст.631 ЦКУ, застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 09.09.2013, тобто з дати укладення договору оренди нерухомого майна №5/61 від 09.08.2013.

Відповідно до п. 6.4 договору №710-0, чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку оренди нерухомого майна №5/61 від 09.08.2013; загибелі орендованого майна, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Сторонами укладались додаткові угоди до даного договору, а саме: додаткова угода від 22.04.2015 та додаткова угода від 13.12.2018 (т.1 а.с.50-51).

В матеріалах справи наявний акт здачі-прийняття робіт №Пр 5210 від 31.10.2022 та рахунок від 31.10.2022 на суму 6 718,85 грн, (т.1 а.с.81-82), а також лист позивача від 02.03.2023 до відповідача щодо сплати заборгованості у сумі 785 184,42 грн (т.1 а.с.52).

Акт здачі-прийняття робіт №Пр/5210 від 31.10.2022 відповідачем не підписаний.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1,2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

09.08.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та Дочірнім підприємством "Український Термінал" (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5/61 (т.1 а.с.24-27).

30.09.2022 сторонами укладено договір, відповідно до п.1 якого сторони дійшли згоди про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.08.2013 з 30.09.2022 (т.1 а.с.44).

01.11.2022 сторони склали акт повернення з оренди нерухомого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, у якому зазначено, що датою припинення договору оренди є 30.09.2022.

Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Зі змісту наведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Таким чином, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. При цьому, для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Таким чином, яким би способом в договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Як вбачається з анкети про стан майна і розрахунків за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.08.2013 №209840910917, станом на 30.09.2022, тобто до дати його припинення, заборгованість з орендної плати та платежів з відшкодуванням витрат відсутня (т.1 а.с.45 зі звороту).

Таким чином, з огляду на припинення дії договору 30.09.2022, що підтверджує сам позивач, вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився, суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а посилання позивача на п.4.1 договору у якості підстави для стягнення орендної плати не приймаються судом до уваги. Адже після припинення 30.09.2022 дії договору №5/61 його положення не підлягають до застосування у правовідносинах, що виникли мі сторонами спору.

Розірвання договору не звільняє сторін від виконання зобов`язань, що виникли під час дії такого договору. В той же час, положення розірваного договору не можуть породжувати для сторін договору після його розірвання нові обов`язки щодо виконання такого договору.

Таким чином, після припинення дії договору оренди №5/61, тобто після 30.09.2022 у відповідача не міг виникати обов`язок зі сплати орендної плати за даним договором.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що підстави для стягнення орендної плати за жовтень 2022 року, пені, 3% та інфляційних втрат як похідних вимог відсутні.

Щодо позовних вимог стосовно стягнення з відповідача заборгованості за договором №710-о у сумі 35 562,05 грн на підставі п.4.1 договору №5/61 від 09.08.2013, яка складається з суми основного боргу 6 718,85 грн, інфляційних втрат 391 грн, 3% річних 233,03 грн, пені 28219,17 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п.6.1 договору №710-о від 14.11.2013, останній набуває чинності від дня його укладення сторонами та діє протягом строку дії договору оренди №5/61 від 09.08.2013.

Договір припиняється внаслідок закінчення строку оренди нерухомого майна №5/61 від 09.08.2013 (п.6.4 договору).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вказаний договір фактично є похідним від договору оренди, строк дії якого припинився 30.09.2022.

Отже, з огляду на закінчення строку дії договору оренди №5/61 30.09.2022, договір №710-о від 14.11.2013 також припинив свою дію 30.09.2022.

Беручи до уваги, що договір №710-о від 14.11.2013 припинив свою дію 30.09.2022, тобто до початку спірного періоду, а також враховуючи вищенаведені висновки суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за договором №710-о.

Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 по справі №911/113/24 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 по справі №911/113/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 по справі №911/113/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 по справі №911/113/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.

Постанову складено та підписано 15.10.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран