Постанова
від 03.10.2024 по справі 910/3209/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2024 р. м.Київ Справа№ 910/3209/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Козир Т.П.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання Зінченко А.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 03.10.2024:

від позивача: Черненко Ю.С., Литвинова А.С.

від відповідача: Акуленко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 08.08.2023 (повний текст складено 18.08.2023)

у справі № 910/3209/23 (суддя Головіна К. І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячна Енергія Захід»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 6 958 421,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонячна Енергія Захід" (далі - ТОВ "Сонячна Енергія Захід", позивач) до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець" , відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 6 958 421,72 грн. за договором № 15494/01 від 30.08.2018 про купівлю-продаж електричної енергії (в редакції додаткових угод № 113/01 від 30.06.2019 та № 434/01/20 від 12.03.2020).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором в частині своєчасної та повної сплати вартості поставленої позивачем електроенергії, у зв`язку з чим у відповідача виникала заборгованість.

У позові ТОВ "Сонячна Енергія Захід" просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 5 146 683,78 грн., пеню у сумі 1 150 941,85 грн., штраф у сумі 360 267,86 грн., інфляційні втрати в сумі 245 567,22 грн. та 3 % річних у сумі 54 952,01 грн, що разом становить 6 958 421,72 грн.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував з огляду на відсутність заборгованості в останнього перед позивачем з урахуванням положень наказів Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та № 206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом", а відтак, і про відсутність підстав для нарахування штрафних та фінансових санкцій. Щодо стягнення пені та штрафу відповідач також заперечив, посилаючись на прийняття НКРЕКП постанови № 332 від 25.02.2022, якою зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану. Крім того зазначав, що у зв`язку з настанням у державі обставин непереборної сили, відповідач має бути звільнений від відповідальності, визначеної ст. 625 Цивільного кодексу України. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та подав клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій та матеріальних втрат.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.08.2023 у справі № 910/3209/23 провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячна енергія Захід" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 6 958 421,72 грн. в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 303 720,57 грн. - закрито. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячна енергія Захід" до Державного підприємства "Гарантований Покупець" про стягнення 6 654 701,15 грн. задоволено частково, а саме: стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячна енергія Захід" (31252, Хмельницька область, Волочанський район, село Кривачинці, вул. Центральна, буд. 53, ідентифікаційний код 41344170) заборгованість у сумі 4 842 963 (чотири мільйона вісімсот сорок дві тисячі дев`ятсот шістдесят три) грн. 21 коп., інфляційні втрати у сумі 245 576 (двісті сорок п`ять тисяч п`ятсот сімдесят шість) грн. 22 коп., 3 % річних у сумі 54 952 (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві) грн. 01 коп., витрати на правову допомогу в сумі 14 783 (чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 50 коп. та судовий збір в сумі 77 152 (сімдесят сім тисяч сто п`ятдесят дві) грн. 37 коп; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив в тому числі із того, що 09.09.2022 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято постанову № 117 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року", та постанову № 1190 від 20.09.2022, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2022 року

Отже, керуючись п. 10.4 Порядку купівлі, остаточними термінами оплати ДП "Гарантований покупець" електричної енергії, відпущеної ТОВ "Сонячна Енергія Захід" в місяцях, що виникла заборгованість є:

розмір вартості послуги наданої ДП "Гарантований покупець" за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року - затверджений постановою НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117.

Таким чином остаточним терміном оплати ДП "Гарантований покупець" електричної енергії, відпущеної ТОВ "Сонячна Енергія Захід" за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, є 15.09.2022.

розмір вартості послуги наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2022 року затверджений постановою НКРЕКП від 20.09.2022 №1190.

Таким чином остаточним терміном оплати ДП "Гарантований покупець" електричної енергії, відпущеної ТОВ "Сонячна Енергія Захід" у липні 2022 року, є 26.09.2022.

Відтак, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами договору та п. 10.4. Порядку купівлі, строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за період жовтень 2021 року та лютий-липень 2022 року є таким, що настав.

Проте, судом першої інстанції встановлено, що у визначений строк відповідач взяті на себе зобов`язання за договором про купівлю-продаж електричної енергії виконав неналежним чином, сплатив вартість електроенергії частково, у зв`язку з чим на час подання цього позову до суду у нього виникла заборгованість за договором у сумі 5 146 683,78 грн, що підтверджується банківськими виписками по здійснених ДП "Гарантований Покупець" платежах.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи по суті відповідач сплатив частину вказаного боргу на суму 303 720,57 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 298910 від 06.06.2023 на суму 197 142,33 грн. та № 297912 від 31.05.2023 на суму 106 578,24 грн, у зв`язку з чим представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі в цій частині позову.

Отже судом першої інстанції встановлено, що грошове зобов`язання відповідача в частині сплати коштів за електроенергію за квітень припинилось, а тому в цій частині (про стягнення основного боргу на суму 303 720,57 грн.) провадження необхідно закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору.

Що стосується решти основного боргу відповідача, що складає 4 842 963,21 грн. (5 146 683,78 грн. - 303 720,57 грн), то доказів його оплати відповідач суду - не надав, тому вимога позивача про стягнення вказаної суми заборгованості задоволена судом першої інстанції.

Також, зважаючи на те, що позивачем здійснено нарахування пені та штрафу за період, що входить у період дії воєнного стану, та враховуючи приписи п. 16 постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022, яка є чинною та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій, у зв?язку з чим у задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 1 150 941,85 грн. та штрафу у розмірі 360 267,86 грн. - відмовлено.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, то воно також не було задоволено, з огляду на відмову в позові у цій частині.

Також, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції присудив до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційну складову боргу в сумі 245 576,22 грн. та 3 % річних у сумі 54 952,01 грн., а у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем - відмовлено.

Крім того, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд першої інстанції встановив розмір судових витрат ТОВ "Сонячна Енергія Захід" на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн., і на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 104 376,34 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн. поклав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у зв`язку із частковим задоволенням позову в наступних розмірах: судовий збір - 77 152, 37 грн., витрати на правничу допомогу - 14 783, 50 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Державне підприємство "Гарантований покупець" (18.08.2023 згідно штемпеля канцелярії суду на апеляційній скарзі, яка подана безпосередньо до суду) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду від 08.08.2023 у справі № 910/3209/23 в задоволеній частині та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення в задоволеній частині ухвалено з порушенням норм матеріального права ст.ст. 11, 509, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та норм процесуального права - ст.ст. 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236, параграфи 2-4 Глави 6 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник наголошував на неврахуванні форс-мажорних обставин у зв?язку з введенням воєнного стану, а також неврахуванні обставин, які надають право суду зменшити розмір інфляційних втрат та 3% річних, які скаржник просив зменшити суд апеляційної інстанції до 1% від стягнутої суми. Також, посилався не неврахування обставин невиконання спеціальних обов?язків НЕК «Укренерго».

16.11.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній наголошував, щодо необхідності врахування при виріщенні спору наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206, тобто спеціального нормативного врегулювання здійснення оплат за договором.

15.02.2024 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній наголошував:

- проведення Гарантованим покупцем розрахунків з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел енергії на період дії воєнного стану в Україні, які мають договірні відносини з Гарантованим покупцем, в т.ч. з позивачем, з урахуванням показників, визначених наказами Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022, №206 від 15.06.2022 є належним виконанням умов Договору;

- твердження позивача про те, що накази Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022, №206 від 15.06.2022 не обмежують права позивача на отримання повної вартості проданої електричної енергії та не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань в частині проведення остаточних розрахунків - є неправомочними.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

04.10.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом до розгляду у відповідності до приписів ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у оскаржуваній частині - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, позивач посилався на те, що:

- скаржник жодним чином не підтвердив належними та допустимими доказами вплив обставин непереборної сили на можливість виконання ним обов?язків по договору № 15494/01 від 30.08.2018(в редакції додаткової угоди № 434/01/20 від 12.03.2020);

- заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов?язання, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, як не доведено і підстав звільнення його від виконання таких зобов?язань внаслідок дій форс-мажору чи внаслідок невиконання спецобов?язків, покладених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на НЕК «Укренерго».

06.12.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (подані також і у паперовому вигляді через канцелярію суду), в яких останній наголошував на тому, що

- твердження скаржника, щодо того, що виконання зобов`язань, що є предметом даного спору врегульовані нормами Наказу №140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» винесеного Міністерством енергетики України та нормами Наказу №206 від 15.06.2022 «Про розрахунки з виробником за «зеленим» тарифом» винесеного Міністерством енергетики України - є помилковими;

- станом на дату подачі позивачем позовної заяви по даній справі та на дату підготовки даних Додаткових пояснень, єдиним документом, що встановлює процедуру, строки та тарифи оплати коштів виробникам електричної енергії за вироблену електричну енергію (в тому числі і Позивачу) є чинний Порядок купівлі-продажу гарантованим покупцем електричної енергії у продавців за «зеленим» тарифом, що затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641, котрий жодних змін щодо обмежень розміру оплати коштів не встановлює;

- Наказ №140 та Наказ №206 встановлювали порядок дій саме для Державного підприємства «Гарантований покупець» (відповідача) та жодним чином не обмежували та не могли обмежувати права позивача, як виробника в отриманні ним коштів за вироблену та продану електричну енергії в розмірі 100%;

- Наказ №206, а саме, його підпункт 6 пункту 2 передбачає: «6) у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за «зеленим» тарифом для такого виробника;»;

- пункт 3 Наказу №206 визначає наступне: « 3. Установити, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку державного підприємства «Гарантований покупець» (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності державного підприємства «Гарантований покупець») станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу; у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 пункту 2 цього наказу, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам відповідно до підпункту 6 пункту 2 цього наказу.»;

- в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували відсутність залишків грошових коштів, які можна було б розподілити між виробниками, зокрема, в матеріалах справи відсутні банківські довідки, які б довели розмір наявних коштів у відповідача, відсутні фінансові звіти, які б показували збитки відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2023, апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду від 08.08.2023 у справі № 910/3209/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/3209/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду від 08.08.2023 у справі № 910/3209/23.

30.08.2023 матеріали справи № 910/3209/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у задоволенні клопотання Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 08.08.2023 у справі № 910/3209/23 в частині оскарження задоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 4 842 963, 21 грн., інфляційних втрат у розмірі 245 576,22 грн., 3% річних у розмірі 54 952,01 грн. відмовлено. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду м. Києва від 08.08.2023 у справі № 910/3209/23 - залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржнику надано право усунути недоліки, а саме подати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати судового збору у розмірі 115 728 (сто п`ятнадцять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 55 коп. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 08.08.2023 у справі № 910/3209/23.

14.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшло клопотання на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі № 910/3209/23, до якого долучено оригінал платіжної інструкції від 19.09.2023 № 866 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 08.08.2023 у справі № 910/3209/23 у розмірі 115 728, 55 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3209/23 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду м. Києва від 08.08.2023. Розгляд справи № 910/3209/23 призначено у судовому засіданні 16.11.2023 року о 11 год. 00 хв. у приміщенні Північного апеляційного господарського суду (м. Київ, вул. Шолуденка, 1А, зал судових засідань № 16).

04.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду м. Києва від 08.08.2023 у справі 910/3209/23, в якому останній просив відмовити Державному підприємству «Гарантований покупець» в задоволенні апеляційної скарги по справі № 910/3209/23 в повному обсязі, а рішення Господарського суду м. Києва від 08.08.2023 у справі 910/3209/23 залишити без змін.

02.11.2023 через підсистему «Електронний суд» від Черненко Юлії Сергіївни надійшла заява про вступ у справу як представника позивача.

15.11.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та закриття провадження в частині, в якому відповідач просить суд приєднати до матеріалів справи засвідчені копії платіжних доручень від 18.10.2023 № 316841, від 20.10.2023 № 317764, від 26.10.2023 № 319690 та закрити провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 2 143,77 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

16.11.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшли додаткові пояснення по справі № 910/3209/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2023 розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду м. Києва від 08.08.2023 у справі № 910/3209/23 відкладено на 07.12.2023 о 11 год. 50 хв. Судове засідання відбудеться за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1 літера А, зал судових засідань № 16 (2й поверх).

06.12.2023 через підсистему «Електронний суд» та засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячна енергія Захід» надійшли додаткові пояснення на пояснення надані попередньо відповідачем.

07.12.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та закриття провадження в частині, в якому відповідач просить суд приєднати до матеріалів справи засвідчену копію платіжного доручення від 30.11.2023 № 326408 та закрити провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 985,58 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

07.12.2023 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. з 20.11.2023 по 08.12.2023 включно у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 справу № 910/3209/23 призначено до розгляду в судовому засіданні 15.02.2024 об 11 год. 00 хв за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду м. Києва від 08.08.2023.

14.02.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та закриття провадження в частині, в якому відповідач просить суд приєднати до матеріалів справи засвідчену копію платіжного доручення від 28.12.2023 №332772 та закрити провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 1 682,85 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

15.02.2024 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячна енергія Захід» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд якої призначено на 15.02.2024.

15.02.2024 через підсистему «Електронний суд» від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшли додаткові пояснення у справі №910/3209/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 призначено до розгляду в судовому засіданні № 910/3209/23 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду м. Києва від 08.08.2023. Судове засідання призначено на 04.04.2024 об 11 год. 30 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка,1 літера А в залі судових засідань № 16.

У зв`язку з перебуванням з 03.04.2024 по 04.04.2024 включно у відпустці судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 03.04.2024, справу № 910/3209/23 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду м. Києва від 08.08.2023, передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Шаптала Є.Ю., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 прийнято справу №910/3209/23 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду м. Києва від 08.08.2023, до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Шаптала Є.Ю., Козир Т.П. Судове засідання призначено на 23.05.2024 об 12 год. 00 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка,1 літера А в залі судових засідань № 16.

04.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та закриття провадження в частині, в якому відповідач просив приєднати до матеріалів справи засвідчені копію платіжної інструкції від 21.02.2024 № 348 468 та закрити провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 4 967.14 грн. в зв`язку з відсутністю предмета спору.

21.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/3209/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/4439/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 зупинено апеляційне провадження у справі № 910/3209/23 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду м. Києва від 08.08.2023 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/4439/23.

15.07.2024 через підсистему «Елктронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячна Енергія Захід» надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, обґрунтовуючи тим, що постановою Верховного суду України від 21.06.2024 відмовлено в задоволенні касаційної скарги Держдавного підприємства «Гарантований покупець», у справі №910/4439/23.

06.08.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та закриття провадження в частині, в якому відповідач просить суд приєднати до матеріалів справи засвідчені копії платіжних доручень від 18.10.2023 №316841 у сумі 730,13 грн; №317764 від 20.10.2023 у сумі 306,01 грн; №319690 від 26.10.2023 у сумі 1 107,63 грн; №326408 від 30.11.2023 у сумі 985,58 грн; №332772 від 28.12.2023 у сумі 1 682,85 грн; №348468 від 21.02.2024 у сумі 4967,14 грн; №387523 від 30.11.2024 у сумі 80 467,09 грн; та закрити провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 90 246,43 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024 про звільнення у відставку судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024, справу №910/3209/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Яковлєв М.Л., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 прийнято справу 910/3209/23 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду м. Києва від 08.08.2023, до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Яковлєв М.Л., Козир Т.П.; поновлено провадження у справі №910/3209/23 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду м. Києва від 08.08.2023; призначено до розгляду в судовому засіданні 03.10.2024 о 12:30 хв справу №910/3209/23 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду м. Києва від 08.08.2023.

02.10.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та закриття провадження в частині, в якому відповідач просить суд приєднати до матеріалів справи засвідчені копії платіжних доручень від №394 573 від 28.08.2024 у сумі 8 588,16 грн; та закрити провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 98 834,59 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 02.10.2024 з`явились представники позивача та відповідача (скаржника).

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Представник скаржника (відповідача)- Державного підприємства "Гарантований покупець" в судовому засіданні 02.02.2023 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні просили залишити рішення в оскаржуваній частині - без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30.08.2018 між Державним підприємством "Енергоринок" (далі ДПЕ, покупець) та ТОВ "Сонячна Енергія Захід" (далі ВАД, продавець ) був укладений договір № 15494/01 (далі - договір), відповідно до умов якого ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок", з однієї сторони, Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець), з другої сторони, та ТОВ "Сонячна Енергія Захід" (далі - виробник за "зеленим" тарифом), з третьої сторони, була укладена додаткова угода № 113/01 до договору від 30.08.2018 № 15494/01. Дана додаткова угода укладена з метою реалізації Закону України "Про ринок електричної енергії" в частині правонаступництва відповідача за договором купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом № 15494/01 від 30.08.2018 між ДП "Енергоринок" та позивачем, тобто здійснено заміну сторони договору та приведення такого договору у відповідність до Типового договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом між відповідачем та позивачем, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641.

Також 12.03.2020 до вищевказаного договору була укладена додаткова угода № 434/01/20 (далі - додаткова угода № 434/01/20), у пункті 2 якої сторони дійшли згоди викласти статті 1-7 договору в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 договору (в редакції додаткової угоди № 434/01/20), продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок купівлі), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Відповідно до пункту 2.1 договору, сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 308, керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

Зобов`язання гарантованого покупця визначено пунктом 4.5 договору (в редакції додаткової угоди № 434/01/20) відповідно до якого, гарантований покупець зобов`язаний: купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії необхідних для власних потреб та у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим тарифом електричну енергію та нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.

Згідно п. 3.2 договору (в редакції додаткової угоди № 434/01/20), розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховується на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4.5 договору (в редакції додаткової угоди № 434/01/20), гарантований покупець зобов`язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію.

Пунктом 7.4 договору (в редакції додаткової угоди № 434/01/20) визначено, що якщо продавець за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому "зелений" тариф і продавець за "зеленим" має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого тарифу" (до 01.01.2023).

Матеріалами справи підтверджується, що у період жовтня 2021 року та лютий - липень 2022 року позивач, на виконання своїх зобов`язань за договором, здійснив поставку електричної енергії відповідачу, яка була прийнята останнім без заперечень та зауважень, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії:

- за жовтень 2021 від 31.10.2021 на суму 1 519 070, 96 грн;

- за лютий 2022 від 28.02.2022 на суму 736 393,58 грн;

- за березень 2022 від 31.03.2022 на суму 711 760,03 грн;

- за квітень 2022 від 30.04.2022 на суму 1 128 143,88 грн;

- за травень 2022 від 31.05.2022 на суму 1 356 165,73 грн;

- за червень 2022 від 30.06.2022 на суму 1 380 242,76 грн;

- за липень 2022 від 31.07.2022 на суму 1 899 212,15 грн.

За умовами укладеного сторонами договору, оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Відповідно до положень глави 10 Порядку, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

09.09.2022 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято постанову № 117 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року", та постанову № 1190 від 20.09.2022, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2022 року

Суд першої інстанції встановив, що згідно умов укладеного сторонами договору та п. 10.4. Порядку купівлі, строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за період жовтень 2021 року та лютий-липень 2022 року - є таким, що настав, проте, у визначений строк відповідач взяті на себе зобов`язання за договором про купівлю-продаж електричної енергії виконав неналежним чином, сплатив вартість електроенергії частково, у зв`язку з чим на час подання позову до суду першої інстанції у нього виникла заборгованість за договором у сумі 5 146 683,78 грн, що підтверджується банківськими виписками по здійснених ДП "Гарантований Покупець" платежах.

Під час розгляду справи по суті судом першої інстанції, відповідач сплатив частину вказаного боргу на суму 303 720,57 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 298 910 від 06.06.2023 на суму 197 142,33 грн. та № 297 912 від 31.05.2023 на суму 106 578,24 грн, а решта суми основного боргу відповідача складає 4 842 963,21 грн. (5 146 683,78 грн. - 303 720,57 грн), доказів його оплати відповідач не надав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, з урахуванням меж оскарженння (щодо стягненян спірних сум) перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України, до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

При цьому нормами спеціального законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

Згідно з ч.ч. 4-5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з п. 10.1 Порядку купівлі, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Відповідно до п. 10.2 Порядку купівлі, з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

Згідно п. 10.3 Порядку купівлі, після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.

Гарантований покупець у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.

За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.

Відповідно до п. 10.4 Порядку купівлі, після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у період жовтня 2021 року та лютий - липень 2022 року позивач, на виконання своїх зобов`язань за договором, здійснив поставку електричної енергії відповідачу, яка була прийнята останнім без заперечень та зауважень, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії: за жовтень 2021 від 31.10.2021 на суму 1 519 070, 96 грн; за лютий 2022 від 28.02.2022 на суму 736 393,58 грн; за березень 2022 від 31.03.2022 на суму 711 760,03 грн; за квітень 2022 від 30.04.2022 на суму 1 128 143,88 грн; за травень 2022 від 31.05.2022 на суму 1 356 165,73 грн; за червень 2022 від 30.06.2022 на суму 1 380 242,76 грн; за липень 2022 від 31.07.2022 на суму 1 899 212,15 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, за умовами укладеного сторонами договору, оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції, керуючись п. 10.4 Порядку купівлі, дійшов висновку, що остаточними термінами оплати ДП "Гарантований покупець" електричної енергії, відпущеної ТОВ "Сонячна Енергія Захід" в місяцях, що виникла заборгованість є:

Таким чином остаточним терміном оплати ДП "Гарантований покупець" електричної енергії, відпущеної ТОВ "Сонячна Енергія Захід" у липні 2022 року, є 26.09.2022. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Отже, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами договору та п. 10.4. Порядку купівлі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за період жовтень 2021 року та лютий-липень 2022 року- є таким, що настав як в розумінні умов укладеного договору, так і ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України та глави 10 Порядку.

Проте, у визначений строк відповідач взяті на себе зобов`язання за договором про купівлю-продаж електричної енергії виконав неналежним чином, сплатив вартість електроенергії частково, у зв`язку з чим, станом на момент подачі позову до суду першої інстанції у нього виникла заборгованість за договором у сумі 5 146 683,78 грн, що підтверджується банківськими виписками по здійснених ДП "Гарантований Покупець" платежах.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач сплатив частину вказаного боргу на суму 303 720,57 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 298 910 від 06.06.2023 на суму 197 142,33 грн. та № 297 912 від 31.05.2023 на суму 106 578,24 грн, а тому грошове зобов`язання відповідача в частині сплати коштів за електроенергію за квітень припинилось, у зв?язку з чим провадження у справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору. У наведеній частині рішення суду першої інстанції учасниками спору не оскаржується, і відповідно, судом апеляційної інстанції не переглядається.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції непогашеним є основний борг загалом в розмірі 4 842 963,21 грн. (5 146 683,78 грн. - 303 720,57 грн), і доказів його оплати станом на момент вирішення спору судом першої інстанції - відповідач не надав, а тому вимога позивача про стягнення вказаної суми заборгованості є обгрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

В свою чергу, відповідачем на стадії апеляційного розгляду спору, до матеріалів справи подано докази часткового погашення основного боргу: платіжні інструкції: № 319690 від 26.10.2023 на суму 1 107,63 грн., № 317764 від 20.10.2023 на суму 306,01 грн., № 316841 від 18.10.2023 на суму 730,13 грн. , № 326408 від 30.11.2023 на суму 985,58 грн., № 332772 від 28.12.2023 на суму 1 682,85 грн., №348468 від 21.02.2024 на суму 4 967,14 грн., № 387523 від 30.07.2024 на суму 80 467,09 грн.№ 394573 від 28.08.2024 на суму 8 588,16 грн., а загалом на суму 98 834,59 грн., і що вказаної суми боргу відповідач просив закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, про що подано відповідні клопотання.

Проте, суд апеляційної інстанції відхиляє вказані клопотання як необгрунтовані, з огляду на наступне.

Статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для закриття провадження у справі. Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 95)).

З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Отже, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

При цьому протилежне, зокрема скасування рішення суду з тих підстав, що сторона спору на стадії апеляційного перегляду рішення вчинила дії, які направлені, по суті, на вирішення питання шляхом фактично позапримусового виконання зобов`язання, хоча і за наслідками встановлення судом першої інстанції обставин та ухвалення рішення про зобов`язання вчинення дій на користь позивача, означало б скасування законного та обґрунтованого рішення, яке ухвалене за результатами встановлення фактичних обставин справи, надання оцінки доказам, правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

За суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Статтею 278 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині. Відповідно до наведеної статті судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Разом з тим статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, у розумінні статті 278 Господарського процесуального кодексу України підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі є порушення судом процесуального законодавства, зокрема, й коли суд першої інстанції не врахував обставини того, що предмет спору припинив існувати до ухвалення рішення.

Коли порушення Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції не допущено та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, встановлення апеляційним судом обставин припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, саме по собі не може бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

ГПК України передбачає спеціальні процесуальні механізми та процедуру для випадку припинення існування предмета спору, які виникли після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Так, у разі, коли боржник добровільно виконав рішення суду (повністю чи частково), яке підлягає виконанню на підставі виконавчого документа (наказу), то боржник відповідно до частини другої Господарського процесуального кодексу України наділений правом звернутися до суду із відповідною заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою).

Судове рішення також може бути переглянуто за правилами глави 3 Господарського процесуального кодексу України за наявності для цього відповідних підстав.

Суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.

Отже, при застосуванні пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли:

- предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення;

- при апеляційному перегляді судового рішення першої інстанції встановлено, що судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України .

У тому разі, коли суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, то встановлені апеляційним судом обставини припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 Господарського процесуального кодексу України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України .

Наведені правові висновки викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23.

Таким чином, оскільки станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції непогашеним є основний борг загалом в розмірі 4 842 963,21 грн. (5 146 683,78 грн. - 303 720,57 грн), і доказів його оплати станом на момент вирішення спору судом першої інстанції - відповідач не надав, а тому вимога позивача про стягнення вказаної суми заборгованості є обгрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, а тому встановлені апеляційним судом обставини припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 Господарського процесуального кодексу України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, як зазначено вище, ГПК України передбачає спеціальні процесуальні механізми та процедуру для випадку припинення існування предмета спору, які виникли після ухвалення рішення судом першої інстанції. Також, відповідач не позбавлений можливості подати відповідні докази на стадії виконання судового рішення, з врахуванням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України - задоволенню не підлягають та відхиляються судом.

Також, посилання скаржника на необхідність врахування при вирішенні спору наказів Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та № 206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом", тобто спеціального нормативного врегулювання здійснення оплат за договором, судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для касування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та станом на момент розгляду даної справи діє воєнний стан.

У зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, з урахуванням вимог частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", Міністерством енергетики України в межах повноважень, передбачених пунктом 8 Положення № 507, видано накази від 28.03.2022 № 140, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу від 05.07.2022 № 221) та № 206 від 15.06.2022 № 206 (втратив чинність на підставі наказу від 01.04.2024 № 136). Накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206 зареєстровані в Міністерстві юстиції України і є нормативно-правовими актами.

Як вбачається із нормативно-правового регулювання, яким керується гарантований покупець при розрахунках, в тому числі, з позивачем, Накази № 140 та № 206 є обов`язковими для виконання.

Так, Наказом № 140 Державне підприємство "Гарантований покупець" з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державного підприємства "Гарантований покупець", із дотриманням Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 26.04.2019 № 641, та з урахуванням таких положень:

- за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "Гарантований покупець" станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік (підпункт 1.1.1 наказу № 140);

- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктом 1.1.1 - 1.1.5, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1 - 1.1.5 (пункт 1.2 наказу № 140);

- за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків передбачених підпунктами 1.1.1- 1.1.5 (пункт 1.3 наказу № 140).

Аналогічний механізм розподілу коштів після втрати чинності наказу Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 запроваджено наказом Міністерства енергетики України № 206 від 15.06.2022 (діяв протягом періоду з 24.06.2022 до 16.04.2024).

Наказом № 206 Державне підприємство "Гарантований покупець" на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", із дотриманням вимог Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 26.04.2019 № 641, та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 наказу:

- установити, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників:

- сума, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік (підпункт 1 пункту 2);

- у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту 2, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за "зеленим" тарифом для такого виробника (підпункт 6 пункту 2);

- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1-5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1-5 пункту 2 (підпункти 7 пункту 2);

- установити, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу.

У випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 пункту 2 цього наказу, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам відповідно до підпункту 6 пункту 2 цього наказу (пункт 3).

Правомірність наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунки з виробниками за "зеленим" тарифом" була предметом дослідження Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 640/10894/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар-Груп" до Міністерства енергетики України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунки з виробниками за "зеленим" тарифом". Рішенням адміністративного суду у цій справі від 06.12.2022 у позові відмовлено, і це рішення залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2023.

Адміністративні суди дійшли висновку про наявність повноважень та компетенції у Міністерства енергетики України щодо прийняття наказу № 206. Суди зазначили, що:

- Міненерго здійснює нормативно-правове регулювання відносин у електроенергетичному комплексі в особливий період шляхом видання наказів, які мають відповідати вимогам Конституції та законів України, а електроенергетичні підприємства у своїй діяльності в особливий період повинні керуватись прийнятими актами Міненерго;

- наказ від 15.06.2022 № 206 прийнятий в межах повноважень та з метою забезпечення розрахунків за електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії;

- державна реєстрація наказу відбулась відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 12.04.2005 № 34/5;

- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 № 172 "Про внесення зміни до пункту 13 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади" передбачено, що у невідкладних випадках, пов`язаних із введенням в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану, що потребують негайного прийняття рішення, суб`єкт нормотворення може видати відповідний нормативно-правовий акт без узгодження із суб`єктами нормотворення та/або з іншими заінтересованими органами;

- приймаючи оскаржуваний наказ Міненерго реалізувало передбачену компетенцію по регулюванню сталого функціонування підприємства паливо-енергетичного комплексу (ДП "Гарантований покупець") в особливий період, а саме: під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64;

- регулювання порядку здійснення ДП "Гарантований покупець" протягом періоду дії воєнного стану в Україні перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", не відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України щодо управління ДП "Гарантований покупець", а тому підстави стверджувати про те, що видання оскаржуваного наказу є перевищенням повноважень Міненерго, є необґрунтованими.

Оцінюючи зміст наказу № 206 адміністративні суди констатували, що:

- наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунки з виробниками за "зеленим" тарифом" був виданий для стабілізації ситуації в енергетичному секторі країни в період дії воєнного стану та з метою збереження можливості для всіх без винятку генерацій здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел в умовах значного дефіциту коштів на ринку електричної енергії;

- оскаржуваний наказ не надає необґрунтованих переваг іншим виробникам електричної енергії, реалізація якої здійснюється за "зеленим" тарифом та не передбачає поводження з особами у різний спосіб у відносно схожих ситуаціях, отже прояви дискримінації відсутні.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Концепція справедливого судового розгляду також включає вимогу правової певності. Одним із аспектів правової певності є те, що сторони можуть покластися на остаточне рішення суду і діяти відповідним чином. У справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) Європейський суд з прав людини зазначив таке: "Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд справи, гарантоване пунктом 1 статі 6 Конвенції, має тлумачитися в світлі преамбули до Конвенції, яка проголошує - у відповідній частині - верховенство права як складову спільної спадщини Договірних Сторін. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який, крім іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не піддавалися сумнівам".

Виходячи з наведеного, наявні правові підстав для застосування наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії у лютому-липні 2022 року.

Також, метою Наказів №140 та № 206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.

Отже, Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за "зеленим" тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов`язок розподілу було покладено на ДП "Гарантований покупець" у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

В свою чергу, надаючи правову оцінку змісту вказаних наказів, об`єднана палата висновує, що наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, як і попередній наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.

Разом з цим, у відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом, які виникли у період до введення воєнного стану в України та до прийняття Міністерством енергетики України Наказів №140 та №206, а також у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану в Україні (особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії") строк виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом визначається виключно згідно з умовами двостороннього договору та Порядку № 641, при цьому розмір коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії, має обраховуватися з урахуванням положень, викладених у Наказах № 140 та № 206.

Положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності / відсутності на рахунках ДП "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.

Наведена правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.06.2024 у справі № 910/4439/23.

Згідно з приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

В свою чергу, суд першої інстанції доводи відповідача про відсутність у нього заборгованості, і як наслідок, відсутність права у позивача на нарахування штрафних та фінансових санкцій, з посиланням на накази Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та № 206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом"- обгрунтовано відхилив, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, як з урахуванням вищенаведених висновків, з урахуванням правової позиції суду касаційної інстанції з вказаного питання, так і з тих підстав, що відповідачем на наведено відповідних розрахунків та не надано доказів щодо наявних грошових коштів на поточному рахунку Державного підприємства "Гарантований покупець", як це визначено у п. 2 наказу Міністерства енергетики України № 206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом". Крім іншого, в матеріалах справи відсутні докази щодо внесення змін до договору в частині розрахунків за період 2021-2022 р.

За приписами ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Оскільки відповідачем зобов`язання за договором було виконано невчасно, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1 150 941,85 грн. за період жовтень 2021 року, лютий-червень 2022 року (починаючи з 15 вересня 2022 року) та за липень (з 26.09.2022), а також штраф у сумі 360 267,86 грн., у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено, і що учасниками спору не оспорюється, і відповідно, рішення суду першої інстанції в цій частині не переглядається судом апеляційної інстанції.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 54 952,01 грн. та інфляційних втрат в сумі 245 576,22 грн., суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже вимоги в цій частині позову заявлені позивачем правомірно. Перевіривши розрахунок позивача щодо заявлених 3% річних та інфляційних втрат щодо сум, строків і ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційна складова боргу в сумі 245 576,22 грн. та 3 % річних у сумі 54 952,01 грн. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення в оскаржуваній частині щодо стягнення не було враховано настання форс-мажорних обставин з 24.02.2022, внаслідок ведення воєнного стану - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.

При цьому, підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили та неможливість у зв`язку із цим виконати договірні зобов`язання.

При цьому, обставина введення на території України воєнного стану з 24.02.2022, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за договором зобов`язань відповідач має довести, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості виконання ним договірних обов`язків зі сплати обумовлених платежів за спірні періоди, проте жодних доказів на підтвердження вказаних обстави відповідачем до матеріалів справи долучено не було.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов висновку, що скаржником не доведено об`єктивної неможливості виконання умов договору з незалежних від нього обставин, у зв`язку з чим обумовлені як законом, так і договором підстави для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язань за договором - відсутні.

Крім того, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що порушення Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" зобов`язань щодо оплати вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом, виключає фактичну можливість здійснення повних розрахунків відповідача з виробниками.

Суд апеляційної інстанції вказані доводи скаржника відхиляє як необгрунтовані, з огляду на наступне.

Ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, та відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, умовами укладеного між сторонами Договору (0з урахуванням і додаткової угоди) саме на відповідача покладено обов`язок здійснювати оплату відпущеної електричної енергії, виробленою продавцем за "зеленим" тарифом, а також відповідно до Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКЕКП від 26.04.2019 № 641.

Доводи скаржника стосовно того, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, - відхиляються і судом апеляційної інстанції з огляду на те, що недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника без підтвердження цього належними доказами, яких відповідачем надано не було, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом".

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність обумовлених законом підстав для застосування у спірних правовідносинах приписів ст. 614 Цивільного кодексу України.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, 3% річних та інфляційні витрати за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, з огляду на що у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача.

Так, обґрунтовуючи свої доводи, відповідач послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, в якій зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Проте слід зазначити, що викладена правова позиція у вказаній справі щодо права суду зменшувати розмір процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, у даному випадку не може бути застосована, оскільки у зазначеній постанові судом була надана оцінка правовідносинам, в яких сторони в договорі збільшили розмір відсотків річних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У той же час у даній справі розмір відсотків річних сторонами у договорі не збільшувався, порівняно з розміром, визначеним у ст. 625 Цивільного кодексу України, застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним.

З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу в сумі 245 576,22 грн. та 3 % річних у сумі 54 952,01 грн. - є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, оскільки відповідачем оскаржується рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді судового збору та витрат за надану правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновків про стягнення 14 783 (чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу, з якими погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У даному випадку, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 33 000 грн. позивач надав:

- договір про надання правничої (правової) допомоги №01-23 від 01.02.2023;

- додаткову угоду № 1 від 21.06.2023 про внесення змін до договору про надання правничої (правової) допомоги № 01-23 від 01.02.2023;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВН №1229331;

- свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю серії ОД № 004017;

- акт № 01 про приймання-передачу наданої правничої (правової) допомоги від 27.02.2023 на суму 12 000 грн;

- акт № 04 про приймання-передачу наданої правничої (правової) допомоги від 26.06.2023 на суму 21 000 грн;

- рахунок на оплату № 01 від 27.02.2023 на суму 12 000 грн;

- рахунок на оплату № 04 від 26.06.2023 на суму 21000 грн;

- платіжну інструкцію АБ "УКРГАЗБАНК" №76 від 28.02.2023 на суму 12 000 грн;

- платіжну інструкцію АБ "УКРГАЗБАНК" №242 від 29.06.2023 на суму 21 000 грн;

Наведені вище докази обгрунтовано визнані судом першої інстанції достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

У той же час при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19.

У даному випадку суд першої інстанції обгрунтовано врахував критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: середній ступінь складності справи; ціну позову, що перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб; розгляд справи у загальному позовному провадженні з викликом учасників справи; характер спірних відносин та значення справи для сторін; кількість наданих суду пояснень та доказів представником позивача; обсяг виконаної адвокатом роботи під час підготовки пояснень та інших заяв по суті позову; формування та викладення позиції представника позивача на всі доводи відповідача, кількість судових засідань та присутність у кожному з них адвоката позивача, а також прийняв до уваги заперечення відповідача, у яких останній просив зменшити суму правничої допомоги з огляду на її завищений розмір.

Отже, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд першої інстанції обгрунтовано встановив розмір судових витрат ТОВ "Сонячна Енергія Захід" на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн., і на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 104 376,34 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн. поклав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у зв`язку із частковим задоволенням позову в наступних розмірах: судовий збір - 77 152, 37 грн., витрати на правничу допомогу - 14 783, 50 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд надав учасникам спору вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням меж апеляційного оскарження, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 4 842 963 (чотири мільйона вісімсот сорок дві тисячі дев`ятсот шістдесят три) грн. 21 коп., інфляційні втрати у сумі 245 576 (двісті сорок п`ять тисяч п`ятсот сімдесят шість) грн. 22 коп., 3 % річних у сумі 54 952 (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві) грн. 01 коп., витрати на правову допомогу в сумі 14 783 (чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 50 коп. та судовий збір в сумі 77 152 (сімдесят сім тисяч сто п`ятдесят дві) грн. 37 коп., з чим погоджується і суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи, з урахуванням меж апеляційного оскарження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 08.08.2023 у справі № 910/3209/23, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного оскарження.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду м. Києва від 08.08.2023 у справі № 910/3209/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 08.08.2023 у справі № 910/3209/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/3209/23 повернути Господарському суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 15.10.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Т.П. Козир

М.Л. Яковлєв


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	03.10.2024
Оприлюднено	17.10.2024
Номер документу	122300466
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Станік С.Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 03.10.2024 по справі 910/3209/23ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/3209/23

Постанова від 03.10.2024

Постанова
від 03.10.2024 по справі 910/3209/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД