Постанова

від 15.10.2024 по справі 927/336/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2024 р. Справа№ 927/336/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України

на рішення Господарського суду Чернігівської області 16.07.2024 (дата повного тексту 16.07.2024)

у справі №927/336/24(суддя Демидова М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор Плант"</a>,

до Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України

про стягнення 246533,00 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новатор Плант"</a> звернулося з позовом до суду про стягнення з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України 187910,00 грн. пені, 22701,00 грн. 3 % річних та 35922,00 грн. інфляційних втрат за порушення умов договору № 15-09/22 на постачання товару від 15.09.2022.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/336/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор Плант"</a> пеню у сумі 187910,00 грн, 3 % річних у сумі 22688,54 грн, інфляційні втрати у сумі 19999,67 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 3458,98 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 9353,64 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішення, Прилуцька дослідна станція Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України подала апеляційну скаргу, у якій просила суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/336/24 та ухвалите нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним. На думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги, апелянт стверджує про наявність підстав для звільнення від відповідальності в силу п. 7.5 та п. 7.6 Договору в зв`язку з відсутністю фінансування відповідача як бюджетної установи та наявність фінансових труднощів, зумовлених воєнним станом.

12.08.2024 через систему «Електронний суд» позивачем було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу у якому позивач просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/336/24, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 15.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новатор Плант" (постачальник) та Прилуцькою дослідною станцією Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (замовник) укладено договір на постачання товару №15-09/22.

Згідно п.1.1., 1.2. вказаного Договору постачальник зобов`язується поставити замовникові товари за предметом закупівлі код ДК 021:2015: 24440000-0 - Добрива різні (мінеральні добрива) - далі Товар, зазначені в цьому Договорі та специфікації до нього, а замовник - прийняти і оплатити таким товар.

Найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару наведені у специфікації (Додаток 1 до Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна договору становить 798268,56 грн., у тому числі ПДВ - 133044,76 грн.

За умовами п. 4.1., 4.2. Договору замовник здійснює оплату вартості поставленого товару шляхом перерахування належних до сплати сум коштів в національній валюті України у безготівковій формі на поточний рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з моменту передачі товару за кінцевим місцем призначення та на підставі видаткової накладної.

У разі затримки фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання замовником призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Згідно з п. 5.1., 5.2. Договору поставка товару здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту надання замовником письмової заявки. Місце поставки товару за адресою: вул. Вавілова, 16, м. Прилуки, Чернігівська область, 17511.

Відповідно до п. 6.1.1 Договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі (за наявності фінансування) сплатити поставлений товар.

Пунктом 7.5 Договору сторони визначили, що у разі прострочення замовником строків виконання своїх грошових зобов`язань, передбачених цим договором, замовник сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми, оплата якої прострочена, за кожний календарний день прострочення. При цьому замовник звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату за поставлений товар у випадку, якщо це сталося внаслідок затримки фінансування та/або несплати за поставлений товар Державною казначейською службою України та/або внаслідок незалежних від замовника обставин.

За умовами п. 7.6 Договору сторони визначили, що у разі відсутності фінансового ресурсу на Єдиному казначейському рахунку, знаття та/або перенесення кошторисних призначень, штрафні санкції (пеня), передбачені цим Договором до замовника не застосовуються. Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до припинення чи скасування правового правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), затвердженими Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, але не довше ніж до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного виконання взятих на себе зобов`язань (п. 11.1 Договору).

Згідно п. 11.3 Договору закінчення терміну дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Між сторонами підписано та скріплено печатками сторін Специфікацію, яка є додатком № 1 до Договору, якою сторони визначили найменування, кількість та загальну вартість товару, що поставляється - 798268,56 грн, в т.ч. ПДВ - 133044,76 грн.

На виконання умов укладеного між сторонами Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 798268,56 грн. на підставі видаткових накладних № 11 від 15.09.2022 на суму 440160,00 грн., № 12 від 16.09.2022 на суму 170768,64 грн., № 13 від 17.09.2022 на суму 181300,08 грн, № 71 від 19.09.2022 на суму 6039,84 грн. Вказані видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін.

Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачем не спростовується. Видаткові накладні підписані з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Додатковою угодою №1 від 28.12.2022 до Договору сторони дійшли згоди про зміну умов п. 11.1. Договору та викладення його у такій редакції: "Даний договір набуває чинності з дати його підписання і діє до припинення чи скасування правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), затвердженими Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ в частині розрахунків - до повного виконання взятих на себе зобов`язань, але не пізніше 01.04.2023".

ТОВ "НОВАТОР ПЛАНТ" звернулось з позовом до Господарського суду Чернігівської області про стягнення з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України 798268,56 грн. заборгованості за поставлений товар за договором від 15.09.2022 № 15-09/22.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2024 у справі № 927/1549/23 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 798268,56 грн. боргу, 9579,22 грн. судового збору та 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене судове рішення набрало законної сили, на його примусове виконання судом видано відповідний наказ.

Позовні вимоги у даній справі № 927/336/24 обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання в частині оплати за поставлений товар у визначений додатковою угодою до Договору строк, суму заборгованості за отриманий товар не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

З посиланням на п. 7.5 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за прострочення обов`язку з оплати поставленого товару за період з 02.04.2023 по 02.10.2023 у сумі 187910,00 грн., що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення оплати за поставлений товар за період з 02.04.2023 по 13.03.2024 у сумі 22701,00 грн., а також інфляційні втрати за період з травня 2023 року по лютий 2024 року у сумі 35922,00 грн. До справи позивачем надано розрахунки заявлених до стягнення сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Спір між сторонами даної справи виник у зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманого товару по Договору № 15-09/22 на постачання товару від 15.09.2022, в зв`язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення пеню, інфляційні нарахування та 3 % річних.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вказано вище, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2024 у справі № 927/1549/23 стягнуто з відповідача на користь позивача 798268,56 грн. боргу, 9579,22 грн. судового збору та 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.

Доводи відповідача у справі щодо необхідності врахування обставин, встановлених у рішенні, не стосуються тотожніх оставин, а тому не приймаются судом до уваги.

Початок періоду прострочення оплати отриманого товару починається з 02.04.2023.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару по Договору № 15-09/22 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 28.12.2022), позивач на підставі п. 7.5 Договору нарахував та заявив до стягнення пеню в сумі 187910,00 грн. за період прострочення з 02.04.2023 по 02.10.2023 (за 181 день прострочення).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, розмір пені становить 187910,23 грн.

Крім того розмір пені, обрахований судом за 181 день прострочення за період 02.04.2023 - 27.07.2023 складає 127 941,67 грн (798268,56 (сума боргу) x (2 x 25,00 (подвійна облікова ставка НБУ) : 365) x 117 днів (прострочення) : 100); за період з 28.07.2023 - 14.09.2023 - 47 152,52 грн (798268,56 (сума боргу) x (2 x 22,00 (подвійна облікова ставка НБУ) : 365) x 49 днів (прострочення) : 100), за період з 15.09.2023 - 29.09.2023 - 13 122,22 грн. (798268,56 (сума боргу) x (2 x 20,00 (подвійна облікова ставка НБУ) : 365) x 15 днів (прострочення) : 100), що загалом складає 188216,42 грн, є більшим ніж заявлено до стягнення позивачем, однак це не впливає на заявлені позовні вимоги.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження апелянта про наявність підстав для звільнення останнього від відповідальності за порушення умов договору. При цьому суд виходить з наступного.

Суд відзначає, що несплата відповідачем коштів за отриманий товар ставить позивача у невигідне становище порівняно з відповідачем, оскільки позивач товар передав, а фактично кошти за нього не отримав, що у подальшому позбавило його користування ними за відсутності будь-якої неправомірної поведінки з боку позивача.

Також суд зауважує, що відповідач не вчинив належних дій на виправлення ситуації, узгодження питання щодо відстрочення платежу, зміни умов оплати за поставлений товар та мирного врегулювання даного питання, що свідчить про недотримання ним засад добросовісності господарської діяльності.

Отже, дії відповідача свідчать лише про уникнення від відповідальності за ухилення від виконання своїх договірних зобов`язань.

Частиною 2 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1). Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2).

З частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Таким чином особа може бути звільнений від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо це порушення сталося внаслідок непереборної сили.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

Враховуючи викладене вище, відповідач не може бути звільнений від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань по Договору.

Щодо строку позовної давності суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 ст. 258 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Разом з тим пунктом 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції, яка набула чинності 17.03.2023 та була чинна до 30.01.2024) визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в України" (зі змінами) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого продовжено 14.02.2024 на 90 діб.

З огляду на те, що позовна заява сформована позивачем в системі "Електронний суд" 06.04.2024, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії воєнного стану, який триває, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що звернення до суду про захист порушеного права з вимогами про стягнення з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України відбулось в межах строку позовної давності та відповідно про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у заявленому позивачем розмірі.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення оплати за поставлений товар за період з 02.04.2023 по 13.03.2024 (за 346 днів) у сумі 22701,00 грн та інфляційні втрати за період з травня 2023 року по лютий 2024 року у сумі 35922,00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1). Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Неможливість включає в себе як наявність випадку або непереборної сили (форс-мажорні обставини), так і відсутність коштів тощо.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Враховуючи викладене вище, відповідач не може бути звільнений від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розмір 3 % річних за період з 02.04.2023 по 31.12.2023 становить 17977,45 грн (798268,56х3%х274:365:100), за період з 01.01.2024 по 13.03.2024 - 4711,09 грн (798268,56х3%х72:366:100). Загальний розмір 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 22688,54 грн. Також стягненню з відповідача на користь позивача у справі підлягають інфляційних втрат у розмірі 19999,67 грн.

Решта вимог у частині стягнення 3% річних у розмірі 12,46 грн. та інфляційних втрат у розмірі 15922,33 грн. задоволенню не підлягає. При цьому суд відзначає, що позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не враховано, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). Розрахунок позивачем проведено без врахування липня та серпня 2023 року, коли мала місце дефляція - 99,4 % та 98,6 % відповідно.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та в разі задоволення позову повністю або частково гонорар успіху адвоката у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2-6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

У підтвердження надання правничої допомоги до матеріалів справи додано договір № 08/03 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 08.03.2024; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 2030 від 26.10.2005; довіреність № 28/09 від 28.09.2023 на право адвоката Заматова Р.В. представляти інтереси товариства у всіх судах загальної та спеціальної юрисдикції.

Відповідно до п. 1.1 Договору клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобовязання надати правову допомогу з усіх питань, пов`язаних з поданням клієнтом позову до Господарського суду Чернігівської області про стягнення заборгованості, пені, 3 % річних і інфляційних втрат з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України по договору постачання товару від 15.09.2022 № 15-09/2022.

Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що юридичну допомогу, що надається адвокату, клієнт оплачує в гривнях шляхом перерахування суми, що визначена в актах виконаних робіт, що складається з розрахунку фактично витраченого часу осіб, призначених для надання правової допомоги, без ПДВ, у відповідності до наступного розрахунку:

1.Здійснення правового аналізу документів, а також документів, наданих замовником, необхідних для з`ясування фактичних обставин справи, збір матеріалів, первинної документації тощо.

2. Здійснення правового аналізу судової практики в питаннях предмету договору.

2.1. Розрахунок штрафних санкцій.

3. Підготовка додатків до позову.

4. Складання і подання позовної заяви.

5. Участь у судових засіданнях першої інстанції.

6. Підготовка і подання відзиву або відповіді на відзив.

За п. 4.1.1 Договору ціна за один час роботи складає 3000,00 грн.

Оплата за цим договором відповідно до п. 4.2 Договору здійснюється протягом 30 днів після складання повного тексту судового рішення, яке набрало законної сили.

На підтвердження здійснення адвокатом наданих послуг позивачем надано лише довіреність та договір. Актів виконаних робіт, підписаних сторонами по Договору, позивачем суду не надано.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували обсяг наданих послуг і виконаних робіт адвокатом, їх вартості та витраченого адвокатом часу на виконання відповідних робіт (наданих послуг).

Позивачем на підставі ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу відповідна заява про намір подати докази наданої правничої допомоги не заявлялась.

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає, що розмір цих витрат є завищеним.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в додатковій постанові від 06.02.2020 у справі № 916/1830/19, підставою оплати наданої правничої допомоги клієнту за умовами договору є фактичне її надання, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами, які б підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону наданих послуг, їх справжність, економічну вигоду й ділову мету. Без цього неможливо перевірити факт надання правової допомоги та встановити обґрунтованість і правомірність її оплати.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 15000,00 грн судових витрат на правничу допомогу не можуть бути задоволені у заявленому позивачем обсязі.

За умовами п. 4.3 Договору визначено, що якщо буде досягнуто мету представництва по договору повністю або частково, клієнт додаткового сплачує адвокату "гонорар успіху" у розмірі 10000,00 грн, який сплачується протягом 30 днів після складання повного тексту судового рішення, яке набрало законної сили.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено правову позицію, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Зазначений висновок відповідає позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" тлумачить "гонорар успіху" як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру."

При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.

Вказаний правовий висновок відповідно до приписів ч. 4 статті 236 ГПК України має бути врахований при виборі і застосуванні норм права.

Отже, "гонорару успіху" може включатись до витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу.

Оскільки "гонорар успіху" обумовлений сторонами до сплати під відкладальною умовою і є складовою частиною гонорару адвоката, а його розмір є розумним і співмірним із ціною позову, тому суд доходить висновку про наявність підстав для включення "гонорару успіху" до складу витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Отже, враховуючи часткове задоволення позову, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 9353,64 грн витрат на професійну правничу допомогу, що є пропорційним до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Прилуцька дослідна станція Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/336/24, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/336/24 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/336/24 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/336/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Прилуцьку дослідну станцію Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран