Постанова

від 07.10.2024 по справі 904/4484/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024 року м. Дніпро Справа № 904/4484/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2023 (повне рішення складено 17.04.2023, суддя Дупляк С.А.) у справі №904/4484/22

за позовом керівника Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області

в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, м. Київ, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро

до відповідача-1: Синельниківської селекційно-дослідної станції Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України, с. Раївка, Синельниківський район, Дніпропетровська область

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Степова-Агромех", с. Дерезувате, Синельниківський район, Дніпропетровська область

про визнання недійсними договорів та зобов`язання звільнити земельні ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року керівник Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України (далі - НААН України) та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Синельниківської селекційно-дослідної станції Державної установи Інституту зернових культур НААН України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Степова-Агромех" (далі - ТОВ "Степова-Агромех"), в якій просив:

- визнати удаваним та недійсним договір про надання послуг від 01.02.2022№ 01/02-22, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2;

- визнати удаваним та недійсним договір про надання послуг від 01.07.2022№ 01/07-22, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2;

- зобов`язати відповідача-2 звільнити земельні ділянки загальною площею 962,75 га, які використовуються ним на підставі договорів про надання послуг від 01.02.2022 № 01/02-22 та від 01.07.2022 № 01/07-22.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладені між відповідачем-1 та відповідачем-2 договори про надання послуг є за своєю правовою природою договорами оренди, а тому відповідно до вимог чинного законодавства підлягають визнанню недійсними, оскільки є удаваними. Прокурор також вважає, що спірні договори є єдиним господарським зобов`язанням, поділеним всупереч вимогам статті 73-2 Господарського кодексу України, оскільки спірні договори спрямовані на проведення одного циклу сільськогосподарських робіт. Земельна ділянка, на якій надавалися послуги, на думку прокурора, підлягає звільненню відповідачем-2.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2023 у справі № 904/4484/22 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Рішення мотивоване тим, що спірні договори не складають єдине господарське зобов`язання, і відповідно, оскільки сума окремо взятого оскаржуваного договору не перевищує 10% від вартості активів боржника, то для укладення цих договорів не вимагалося погодження з НААН України як органом, до сфери управління якого належить це державне підприємство. Прокурор не обґрунтував того, що відповідач-1, який згідно з установчими та реєстраційними документами є державною установою, підлягає віднесенню до державних унітарних підприємств та на нього поширюються положення статті 73-2 ГК України; матеріалами справи не підтверджується, що оспорені прокурором договори укладені з метою приховання укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки. Оскільки у справі відсутні докази володіння та користування саме відповідачем-2 спірними земельними ділянками, то відсутні і підстави для зобов`язання останнього їх звільняти, а тому зазначена вимога прокурора також не підлягає задоволенню.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 904/4484/22 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2023 у справі № 904/4484/22 скасовано в частині відмови в задоволенні позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі НААН України, у цій частині позов залишено без розгляду, в іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2023 у справі № 904/4484/22 залишено без змін.

Постанова, зокрема, мотивована тим, що НААН України не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, бездіяльність якого могла би бути підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2024 у справі № 904/4484/22 касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено частково, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 904/4484/22 скасовано, справу № 904/4484/22 передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Суд касаційної інстанції зазначив, що НАН України наділений повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, тобто на основі законодавства здійснює управлінські функції, відповідно, прокурор має повноваження на представництво інтересів держави в особі НАН України, що відповідає положенням частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи № 904/4484/22 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач), суддів - Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2024 справу № 904/4484/22 щодо перегляду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2023 за апеляційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури прийнято до свого провадження; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 07.10.2024 о 11:30

04.10.2024 у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Коваль Л.А. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі за результатами розподілу, якої для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач), суддів - Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.

Апеляційна скарга заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2023 у справі №904/4484/22 обґрунтована наступним:

-зміст спірних договорів свідчить, що вони не несуть мети наукового забезпечення розвитку галузей агропромислового комплексу та не забезпечують умови для своєчасного і високоякісного проведення наукових досліджень відповідно до мети діяльності Синельниківської СДС ДУ ІЗК НААН;

-спірні договори спрямовані на проведення єдиного циклу сільськогосподарських робіт щодо вирощування певної продукції та укладені на суму 5 млн грн, що становить більше 10% вартості активів Синельниківської СДС ДУ ІЗК. Відповідно договори підлягали погодженню органом управління державним майном, тобто НААН України, чого зроблено не було;

-спірні договори укладені з порушенням вимог ст. 73-2 ГК України та постанови КМУ від 11.04.2012 №296, що є підставою для визнання їх недійсними на підставі ч. ч. 1, 2, 5 ст. 203, ст. 215 ЦК України, ч. 1 ст. 207 ГК України;

-право володіння та користування, що належить землекористувачу, за умовами спірного договору реалізується не землекористувачем, а ТОВ "Степова-Агромех" шляхом обробки землі та збору врожаю;

-договори №1/02-22, №1/07-22 є прихованими договорами оренди землі.

06.06.2023 від Синельниківської селекційно-дослідної станції Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін. Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:

-станція не має повноважень самостійно (крім затверджених ДУ ІЗК НААН України) визначати напрями наукової діяльності на свій розсуд та здійснювати наукові дослідження;

-прокуратура помилково вважає, що відповідач-1 повинен в обов`язковому порядку впроваджувати наукові програми на всій площі земельних ділянок, що перебувають у його користуванні;

-відповідач-1 в рамках здійснення своєї діяльності не отримує жодних бюджетних коштів;

-прокуратурою не зазначено, на підставі якого нормативно правового акту визначено відсоток земель для виконання наукової програми дослідною станцією та відсоток земель для виробничої програми, оскільки такої вимоги на законодавчому рівні не існує;

-крім повного виконання наукових програм відповідач-1 забезпечив у 2022 році виконання своєї виробничої програми, засіявши 100% своїх посівних площ;

-послуги, надані за оспорюваними правочинами, є різними та не складають єдине господарське зобов`язання, сума кожного договору не перевищує 10% вартості активів боржника, погодження з НААН України не вимагалося;

-прокурором не обґрунтовано, що відповідач-1 підлягає віднесенню до державних унітарних підприємств та на нього поширюються положення ст. 73-2 ГК України;

-жодних законодавчих чи встановлених НААН України обмежень чи заборон при укладенні відповідачем-1 оспорюваних договорів про надання сільськогосподарських послуг не існує;

-прокурором не доведено, яким чином інтересам держави шкодять послуги із залученням техніки, в тому числі більш сучасної, проте з метою більш вигідного для країни в інтересах державної установи результату;

-прокурор помилково вважає спірні правочини удаваними, земельна ділянка відповідачу-2 не передавалася, акт приймання передачі не підписувався, самостійного фактичного доступу до земельної ділянки відповідач-2 не мав, надав послуги з обробітку землі за заявкою замовника, не отримував у власність сільськогосподарську продукцію, оспорювані договори припинили свою дію повним виконанням;

-умови, узгоджені сторонами в оспорюваних договорах, в повній мірі відповідають нормам ст. ст. 904-905 ЦК України щодо надання послуг у господарській діяльності;

-прокурором не доведено, в чому полягає порушення інтересів держави в особі НААН України при укладенні спірних договорів.

13.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Степова Агромех" до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечив. Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:

-всі зобов`язання сторін по оспорюваних правочинах виконані в повному обсязі;

-відповідач-2 не отримував у власність сільськогосподарську продукцію, яка збиралась;

-акти приймання передачі земельних ділянок між відповідачами не підписувались, земля в користування не передавалася;

-умови, узгоджені сторонами в оспорюваних договорах, в повній мірі відповідають нормам ст. ст. 904-905 ЦК України щодо надання послуг у господарській діяльності;

-прокурором не надано доказів, що укладення оспорюваних договорів якимось чином порушує інтереси держави.

21.06.2023, 26.06.2023 від Дніпропетровської обласної прокуратури до суду надійшли відповіді на відзив на апеляційну скаргу, в яких прокурор зазначив, що оспорювані договори не несуть мети наукового забезпечення галузей агропромислового комплексу та не забезпечують умови для своєчасного і високоякісного проведення наукових досліджень відповідно до мети діяльності Синельниківської селекційно дослідної станції ДУ ІЗК НААН України. Судом не надано оцінки меті використання земельних ділянок. Спірні угоди укладені всупереч ст. 73-2 ГК України. Постійний землекористувач не наділений правом передавати земельну ділянку у вторинне користування. Відповідач-2 незаконно набув право на користування земельними ділянками наукової установи, спірні правочини є прихованими договорами оренди землі, їх зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Керівником Синельниківської окружної прокуратури належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі визначених позивачів у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Національна академії аграрних наук України та Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відзиву на апеляційну скаргу не надали.

Під час нового апеляційного перегляду справи учасниками справи не було надано додаткових письмових пояснень.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, Державними актами на право постійного користування земельними ділянками серії ЯЯ № 046076, № 046077, № 046078, № 046079, № 046080, № 046081, № 046082, № 046083, № 046084, № 046085, № 046086, № 046087, № 046088, № 046089, № 046090, № 046091, № 046092, № 046093, № 046094, № 046095, № 046096, № 046097, № 046098, № 046099, № 046100, № 046101, № 046102, № 046103, № 046104, виданими Синельниківською райдержадміністрацією, та серії ЯЯ № 046104, № 046105, № 046106, № 046107, № 046108, №046109, №046110, №046111, №046112, №046113, виданими Раївською сільською радою, відповідачу-1 передано у постійне користування землі для ведення сільського господарства.

Інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформаційна довідка від 08.09.2022 № 309200439) підтверджується державна реєстрація права постійного користування земельними ділянками за відповідачем-1 на підставі зазначених державних актів.

01.02.2022 між ТОВ "Степова Агромех" (виконавець) та Синельниківською селекційно дослідною станцією Державної установи Інституту зернових культур НААН України (замовник) укладено договір від 01.02.2022 № 01/02-22 (далі договір-1), за умовами якого:

- протягом терміну дії цього договору виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги, визначені пунктом 1.3 цього договору, а замовник зобов`язується їх оплатити в порядку, передбаченому цим договором (пункт 1.1);

- виконавець надає замовнику послуги сільськогосподарського призначення, перелік та ціна яких визначена сторонами в додатках, які є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.3);

- орієнтовна вартість послуг, що підлягає сплаті замовником становить 2 500 000,00 грн з ПДВ та остаточно визначається сторонами в акті надання послуг, що підписуються сторонами на підставі фактично наданих послуг на узгодженій площі земельної ділянки (пункт 2.1);

- оплата замовником наданих послуг за договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на умовах відстрочення платежу в строк до 31.12.2022 включно (пункт 2.2);

- цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 9.1).

Відповідно до додатку від 25.02.2022 № 1 до договору-1 на виконання пункту 1.3 договору сторони визначили перелік послуг, які підлягають виконанню за цим договором щодо зернових культур, та узгодили ціну послуги, а саме послуги самоскиду.

Відповідно до додатку від 30.03.2022 № 2 до договору-1 на виконання пункту 1.3 договору сторони визначили перелік послуг, які підлягають виконанню за цим договором щодо зернових культур та узгодили ціну послуг, а саме: послуги боронування, навантажувально-розвантажувальні послуги, внесення добрив оприскувачем, культивація, роботи з окультурювання полів, послуги екскаватору JCB.

Відповідно до додатку від 30.05.2022 № 3 до договору-1 на виконання пункту 1.3 договору сторони визначили перелік послуг, які підлягають виконанню за цим договором щодо зернових культур, та узгодили ціну послуг, а саме: послуги з посіву пропашних, внесення ЗЗР оприскувачем.

Відповідно до додатку від 29.06.2022 № 4 до договору-1 на виконання пункту 1.3 договору сторони визначили перелік послуг, які підлягають виконанню за цим договором щодо зернових культур, та узгодили ціну послуг, а саме: послуги з міжрядної обробки.

На підтвердження виконання умов договору-1 між відповідачем-1 та відповідачем-2 підписані акти надання послуг на загальну суму 2 470 842,31 грн, а саме:

- акт надання послуг від 28.02.2022 № 33 на суму 1 200,00 грн;

- акт надання послуг від 31.03.2022 № 63 на суму 382 533,74 грн;

- акт надання послуг від 30.04.2022 № 83 на суму 265 406,03 грн;

- акт надання послуг від 31.05.2022 № 115 на суму 988 873,84 грн;

- акт надання послуг від 30.06.2022 № 134 на суму 832 828,70 грн.

Матеріали справи містять платіжні доручення на загальну суму 2 470 842,31 грн, якими підтверджується повна оплата за надані послуги.

01.07.2022 між відповідачем-1 (замовник) та відповідачем-2 (виконавець) укладено договір № 01/07-22 (далі договір-2), за умовами якого:

- протягом терміну дії цього договору виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги, визначені пунктом 1.3 цього договору, а замовник зобов`язується їх оплатити в порядку, передбаченому цим договором (пункт 1.1);

- виконавець надає замовнику послуги сільськогосподарського призначення, перелік та ціна яких визначена сторонами в додатках, які є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.3);

- орієнтовна вартість послуг, що підлягає сплаті замовником становить 2 500 000,00 грн з ПДВ та остаточно визначається сторонами в акті надання послуг, що підписуються сторонами на підставі фактично наданих послуг на узгодженій площі земельної ділянки (пункт 2.1);

- цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 9.1).

Відповідно до додатку від 28.07.2022 № 1 до договору-2 на виконання пункту 1.3 договору сторони визначили перелік послуг, які підлягають виконанню за цим договором щодо зернових культур, та узгодили ціну послуги, а саме: внесення ЗЗР оприскувачем, збір зернових, дискування, послуги вантажного автомобіля КАМАЗ, перевезення врожаю пшениці 5-15 км, подрібнення поживних залишків, послуги екскаватору JCB.

Відповідно до додатку від 30.08.2022 № 2 до договору-2 на виконання пункту 1.3 договору сторони визначили перелік послуг, які підлягають виконанню за цим договором щодо зернових культур, та узгодили ціну послуг, а саме роботи з окультурюванню полів.

На підтвердження виконання умов договору-2 між відповідачами підписані акти надання послуг на загальну суму 2 081 220,48 грн, а саме:

- акт надання послуг від 31.07.2022 № 151 на суму 1 818 920,63 грн;

- акт надання послуг від 31.08.2022 № 175 на суму 262 299,85 грн.

Матеріали справи містять платіжні доручення на загальну суму 2 081 220,48 грн, якими підтверджується повна оплата за надані послуги.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що, на думку прокурора, оспорювані договори укладено без належного погодження з органом управління, вони є прихованими договорами оренди землі, використання земельних ділянок відбулося поза статутною метою державної наукової установи, що є підставою для визнання їх недійсними, зобов`язання відповідача-2 звільнити земельні ділянки загальною площею 962,75 га, які використовуються ним на підставі цих договорів.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

За приписами частин першої - п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться в формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому зміст договору як дво- чи багатостороннього правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Тобто правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Водночас, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним (ст. 235 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20), що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинений з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Прокурор посилався на те, що спірні договори надання послуг є удаваними правочинами оренди землі, які укладені всупереч вимог діючого законодавства, що є підставою для визнання їх недійсними.

Як було встановлено судом, між відповідачами були укладені договори-1,2 про надання послуг, відповідно до п. 1.3 яких сторони узгодили, що виконавець надає замовнику послуги сільськогосподарського призначення, перелік та ціна яких визначена сторонами в додатках, які є невід`ємною частиною цього договору; замовник має сплатити вартість таких послуг в порядку, передбаченому договором на умовах відстрочення платежу в строк до 31.12.2022 включно (остаточна вартість послуг визначається в актах наданих послуг).

Метою договору було отримання врожаю сільськогосподарських культур (чи прибутку від врожаю) відповідачем-2, а не відповідачем-1. Відповідач-1 підтвердив, що отримав певний прибуток від реалізації сільськогосподарської продукції третім особам, що вказує на дійсність намірів останнього при укладання оспорюваних прокурором договорів.

Доказів укладення між відповідачем-1 та відповідачем-2 інших супутніх договорів (про спільну діяльність, поставки сільськогосподарської продукції, контрактації сільськогосподарської продукції тощо), за якими до відповідача-2 міг би перейти врожай чи прибуток від його продажу, матеріали справи не містять.

З матеріалів справи також не вбачається наявності обставин, які свідчать про передачу спірних земельних ділянок у володіння чи користування відповідачу-2, так само, як наявність можливості відповідача-2 користуватися земельною ділянкою на власний розсуд та на свою користь, а не виконання робіт передбачених договором.

Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У свою чергу, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Отже, як договір наданя послуг, так і договір оренди є оплатними. Однак, на відміну від договору надання послуг, за умовами якого замовник має оплатити надану виконавцем послугу, договір оренди укладається задля отримання однією стороною можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей (продукції і доходів), а другою стороною - плати за надане в користування майно.

Вище встановлено, що на виконання умов договору-1 відповідач -2 надав відповідачу-1 послуги на загальну суму 2 470 842,31 грн, на виконання договору-2 на загальну суму 2 081 220,48 грн, які були оплачені в повному обсязі. Зобов`язання за спірними договорами на час вирішення спору є припиненими шляхом їх виконання.

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновків, що спірні земельні ділянки не передавалися у користування відповідачем-1 відповідачу-2; доказів отримання прибутку відповідачем-2 від продажу сільськогосподарської продукції, вирощеної на земельних ділянках, які на праві постійного користування належать відповідачу-1, матеріали справи не містять; доказів одержання відповідачем-1 від відповідача-2 плати за фактичне користування спірними земельними ділянками матеріали справи також не містять.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні договори не є удаваними та укладеними з метою приховування договору оренди між сторонами.

Також апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що прокурором не доведено, що земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні відповідача-1 на підставі державних актів про право постійного користування, використовуються останнім не за призначенням та поза межами статутних завдань.

Згідно із статутом відповідача-1 основними напрямками та видами діяльності станції є: 79.19 дослідження й експериментальні розробки в сфері інших природничих і технічних наук; впровадження нових технологій та досягнень, водночас до тих же основних напрямків та видів діяльності відповідача-1, які закріплені у статуті останнього відноситься, зокрема, такі види діяльності як: 01.11. вирощування зернових, бобових культур та олійних культур; 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві, а саме виробництво, заготівля, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, у тому числі зернової; 46.21 оптова торгівля зерном, насінням, роздрібна торгівля сільськогосподарської продукції в неспеціалізованих магазинах, тощо.

За положеннями ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В державних актах на право постійного користування земельною ділянкою зазначено цільове призначення земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та ведення сільського господарства.

Колегія суддів приймає до уваги доводи відповідача-1, що діяльність селекційно-дослідної станції включає в себе два напрями:

Селекційно-дослідна діяльність: наукова програма планується та координується ДУ Інститут зернових культур НААН України і затверджується НААН України (обов`язкова до виконання).

Виробнича діяльність: здійснюється з метою отримання максимального прибутку станцією (оскільки жодні бюджетні кошти на діяльність станції, в тому числі наукову, не виділяються та планується керівництвом станції з урахуванням економічно вигідних умов на ринку і не є обов`язковою до виконання. Щодо своєї виробничої діяльності станція на постійній основі подає звіт до НААН України (щоквартально та річний звіт).

Проте, впровадження наукових програм селекційно-дослідними станціями не означає, що відповідач-1 має їх проводити на всій площі належних йому земельних ділянок. Протилежного прокурором не наведено.

З огляду на викладене, прокурором не доведено використання відповідачем-1 земельних ділянок поза метою його діяльності та поза їх цільового призначення.

Суд приймає до уваги і обставини необхідності залучення відповідачем-1 у своїй діяльності більш нової техніки, наявної у відповідача-2, для досягнення кращого результату обробки земель. Так, роки випуску техніки відповідача-1 з 1986 року до 1997 року.

Відповідач-1 неодноразово звертався до Державної установи Інституту зернових культур НААН з проханням надати у користування сільськогосподарську техніку, проте отримав відмови (а.с. 83-89, т.2 ).

У свою чергу, листом-роз`ясненням Національної академії аграрних наук України від 01.03.2022 №10.2-24 рекомендовано замовникам (у т.ч. і відповідачу-1) самостійно приймати рішення щодо необхідності проведення закупівель товарів та робіт.

Щодо порушення відповідачем-1 положень ст. 73-2 ГК України апеляційний суд зазначає наступне.

За змістом статті 73-2 ГК України значним господарським зобов`язанням державного унітарного підприємства визнається господарське зобов`язання, що вчиняється державним унітарним підприємством, якщо ринкова вартість майна, робіт, послуг, що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності. Статутом державного унітарного підприємства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення господарського зобов`язання до значного господарського зобов`язання. Значне господарське зобов`язання підлягає погодженню наглядовою радою державного унітарного підприємства або, у випадках, передбачених законом, органом, до сфери управління якого відноситься державне унітарне підприємство, в порядку, передбаченому цією статтею (частина перша).

Рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, приймається наглядовою радою (у разі її утворення) або органом, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство (частина друга).

Рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є його предметом, становить більше 25 відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, приймається органом, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство (частина третя).

При цьому відповідно до частини четвертої статті 73-2 ГК України забороняється ділити предмет господарського зобов`язання з метою ухилення від передбаченого цією статтею порядку прийняття рішень про вчинення значного господарського зобов`язання.

Згідно з частиною п`ятою статті 73-2 ГК України значне господарське зобов`язання, вчинене з порушенням порядку, передбаченого частинами першою - четвертою наведеної статті, може бути визнане судом недійсним за позовом державного унітарного підприємства або органу, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство.

Отже, для правильного вирішення спору слід з`ясувати те, чи можна спірні договори вважати єдиним господарським зобов`язанням та чи спрямовані вони на проведення одного циклу сільськогосподарських робіт.

Так предмети оскаржуваних договорів на надання сільськогосподарських послуг є різними, як і їх мета: послуги, які стосуються весняно-польових робіт (послуги боронування, навантажувально-розвантажувальні послуги, внесення добрив оприскувачем, культивація, роботи по окультурюванню полів, послуги екскаватору JCB; послуги з посіву пропашних, внесення ЗЗР оприскувачем; послуги з міжрядної обробки тощо), та послуги, які стосуються вже збору врожаю та робіт щодо окультурювання полів після збору врожаю (збір зернових, дискування, послуги вантажного автомобіля КАМАЗ, перевезення врожаю пшениці 5-15 км, подрібнення поживних залишків, роботи по окультурюванню полів тощо).

Також різними є строки укладання цих правочинів (лютий та липень 2022 року), строки надання послуг та різна вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що станом на лютий місяць 2022 року було складно передбачити обсяги врожаю, враховуючи результати якості наданих виконавцем послуг, погодні умови, фактичну обстановку, яка існувала в Україні і те, що в подальшому на всій території України було введено воєнний стан.

Враховуючи наведене, суд підставно дійшов висновку, що спірні договори не складають єдине господарське зобов`язання, і відповідно, оскільки сума окремо взятого оскаржуваного договору не перевищує 10% від вартості активів боржника, то для укладення цих договорів не вимагалося погодження з НААН України як органом, до сфери управління якого належить це державне підприємство.

Аналогічне питання досліджувалось Верховним Судом у постанові від 24.11.2022 у справі №918/351/21(918/762/21), в якій касаційним судом викладено схожі висновки.

Відповідно до ст.ст. 73-77 ГК України до кола державних підприємств відносяться державні унітарні підприємства, державні комерційні підприємства, державні некомерційні підприємства та казенні підприємства.

Згідно підпунктів 3.1.4, 3.1.4.1, 3.4.4 Державного класифікатора України "Класифікація організаційно-правових форм господарювання (ДК 002:2004), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 № 97 (далі - Державний класифікатор України), державне підприємство це підприємство, що діє на основі державної власності. Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство". Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні або казенні.

Аналогічні положення містить і ст. 73 ГК України.

За положеннями ч. 3 ст. 83 ЦК України установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об`єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Статтею 7 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" визначено, що в Україні діють наукові установи державної, комунальної та приватної форм власності, які мають рівні права у здійсненні наукової, науково-технічної та інших видів діяльності.

Наукова установа діє на підставі статуту (положення) чи іншого установчого документа, що затверджуються в установленому порядку.

Наукова установа є юридичною особою та може мати статус неприбуткової організації.

Утворення, реорганізація та ліквідація державних наукових установ здійснюються в установленому Кабінетом Міністрів України порядку (на той час була чинна постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 321 "Питання створення, реорганізації та ліквідації державних наукових установ).

Національна академія наук України, національні галузеві академії наук утворюють, реорганізують, ліквідують наукові установи, що перебувають у їх віданні, з урахуванням норм Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу".

Відповідно до пункту 3.4.4 Державного класифікатора України державна організація (установа, заклад) утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Отже, прокурором безпідставно ототожнено різні організаційно-правові форми юридичної особи - державне унітарне підприємство та державну установу.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань організаційно-правовою формою відповідача-1 є державна організація (установа, заклад).

Згідно зі статутом Синельниківської селекційно-дослідної станції Державної установи інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України, який затверджений Президентом Національної академії аграрних наук України 13.10.2017, станція є юридичною особою, зареєстрованою в порядку, визначеному законодавством, що регулює її діяльність, як державної наукової установи, що діє на основі державної форми власності як самостійний суб`єкт господарювання (п. 3.1).

Станція має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та діє за принципом повного господарського розрахунку, може від свого імені набувати права та обов`язки, бути позивачем і відповідачем в судах. Станція заснована на державній власності. На балансі станції знаходиться майно, закріплене за нею академією на праві оперативного управління, придбане за рахунок власних коштів (п. 3.2, 3.3).

З урахуванням зазначеного, відповідач-1 має статус саме державної установи.

Водночас прокурор не обґрунтував того, що відповідач-1, який згідно установчими та реєстраційними документами є державною установою, підлягає віднесенню до державних унітарних підприємств та на нього взагалі поширюються положення статті 73-2 ГК України.

Враховуючи, що у справі не встановлено підстав для визнання недійсними договорів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання спірних договорів недійсними та у похідній вимозі про зобов`язання звільнити земельну ділянку.

Окрім того, у справі відсутні докази володіння та користування саме відповідачем-2 спірними земельними ділянками, то відсутні і підстави для зобов`язання останнього їх звільняти. Прокурор не надав доказів того, що відповідач-2 станом на час вирішення спору виконує певні роботи (чи надає послуги) на земельних ділянках відповідача-1; зобов`язання за спірними договорами станом на час вирішення спору є припиненими шляхом їх виконання.

Щодо повноважень прокурора у даній справі апеляційний суд зазначає наступне.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

У справі, що розглядається, Прокурор подав позов в інтересах держави та визначив органи, уповноважені на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах Національну академію аграрних наук України та Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

У статті 8 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визначено, що об`єкти державної власності за рішенням Кабінету Міністрів України передаються НАН України, галузевим академіям наук у безстрокове безоплатне користування. НАН України, галузеві академії наук, яким державне майно передано в безстрокове безоплатне користування, виконують щодо цього майна функції, передбачені пунктами 1, 3-11, 14, 15, 18-38 статті 6 цього Закону, за винятком повноважень, що стосуються утворення господарських структур.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" об`єкти майнового комплексу НАН України та об`єкти майнового комплексу національних галузевих академій наук належать відповідно НАН України та національним галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання НАН України та до відання національних галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Пунктом 7 Статуту визначено, що НААН України з метою виконання покладених на неї завдань, зокрема, здійснює повноваження з управління державним майном, забезпечує його ефективне використання та розпоряджається ним у межах, визначених законодавством, виступає головним розпорядником бюджетних коштів (підпункт 17).

Пунктом 90 Статуту визначено, що НААН України здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника таких об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається у межах, визначених законодавством.

Аналіз положень статей 1, 3, 4, 6, 8 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та Статуту дає підстави для висновку, що НААН України здійснює повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається цими об`єктами майнового комплексу в межах, визначених законодавством, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно з Положенням про ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 603 від 23.12.221, Головне управління здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викуп) земельних ділянок.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні відповідача-1 є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Таким чином і Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є уповноваженим державною органом на реалізацію повноважень у спірних правовідносинах.

Прокурор обґрунтував підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі позивачі, посилаючись на те, що у цій справі наявний як державний, так і суспільний інтерес. Так прокурор зазначив, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; прийняття незаконного рішення чи правочинів, що суперечать вимогам законодавства про передачу у володіння чи користування земельних ділянок державної власності позбавляє народ або конкретну державну установу правомочностей щодо ефективного використання відповідних земельних ділянок; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів відносяться до особливо цінних; інтереси держави полягають в ефективній діяльності підприємств і установ НААН України та виконані ними важливої науково-дослідної функції для забезпечення інтересів національної продовольчої безпеки; саме для задоволення цих суспільних потреб такі підприємства були створені державою, а у постійне користуванні останнім передані земельні ділянки, що мають спеціальний правовий статус і перебувають під особливим захистом держави. Пред`явлення цього позову зумовлено необхідністю відновлення інтересів держави, порушених внаслідок неправомірного використання та розпорядження земельними ділянками державної форми власності, які належать до особливо цінних земель.

У свою чергу, Синельниківською окружною прокуратурою на адресу Національної академії аграрних наук України 30.12.2021 за № 04/65-3146 вих-21 направлено запит щодо порушення вимог законодавства при укладенні та виконанні спірних договорів.

Національна академія аграрних наук України 01.02.2022 направила листа за вих.№10.2-12/134 в якому зазначено, що для отримання інформації остання звернулася до відповідача-1 та надала копію його відповіді відповідно до якої, строк дії договорів про надання послуг сільськогосподарського призначення, які укладені з ТОВ "Степова- Агромех" закінчився, у зв`язку з чим вони не можуть бути розірвані (припинені), відповідно, послуги (роботи) за такими договорами сторонами не надаються та не отримуються.

На адресу Національної академії аграрних наук України 27.06.2022 за вих.№04/65-1187вих.22 прокуратурою повторно направлено запит щодо усунення попередніх порушень законодавства відносно спірних договорів; відповідь на лист не надходила.

В подальшому 08.09.2022 за вих.№04/65-1804вих-22 прокуратурою на адресу Національної академії аграрних наук України направлено запит щодо укладених відповідачем-1 протягом 2022 року правочинів відносно виконання робіт та надання (отримання) послуг сільськогосподарського призначення та їх погодження HAAH; проведених перевірок діяльності відповідача-1, вжитих Національною академією аграрних наук заходів щодо усунення вищезазначених порушень законодавства.

Листом від 05.10.2022 за вих. №10.2-12/651 надійшла відповідь Національної академії аграрних наук України, якою повідомлено, що зазначені у запиті прокуратури правочини про передачу у користування чи володіння земельних ділянок на погодження до НААН не надходили і академії про них невідомо.

Незважаючи на те, що Національною академією аграрних наук України протягом тривалого часу було відомо про факти укладання відповідачем-1 договорів про надання послуг сільськогосподарського призначення, жодних заходів претензійно - позовного характеру щодо припинення чи оскарження вищезазначених договорів не вжито.

Окрім того, Синельниківською окружною прокуратурою на адресу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області направлено лист від 08.09.2022 №04/65-1802вих-22, яким проінформовано про виявлені порушення та вказано на необхідність вжиття заходів позовного характеру, спрямованих на захист інтересів держави.

За результатами розгляду ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, листом від 27.09.2022 за №10-4-0-332-4071/2-22 на адресу прокуратури скеровано відповідь, відповідно до якої заходи позовного характеру з метою повернення, вилучення, витребування вказаних у запиті земельних ділянок від відповідача-1 або відповідача-2 не вживались.

Невжиття органами державної влади, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави у спірних правовідносинах свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі шляхом подання даного позову.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, сплачений за її подання судовий збір слід покласти на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2023 у справі №904/4484/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2023 у справі №904/4484/22 - залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Дніпропетровську обласну прокуратуру.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 14.10.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков