ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.09.2024 року м.Дніпро Справа № 912/983/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Олюха В.Г. (в залі суду);
відповідач-3: ОСОБА_3. (в залі суду);
від відповідача-3: Колотило С.В. (в залі суду);
від третьої особи: Кісуріна В.С., ордер серії АЕ №1271535 від 19.03.2024, адвокат (в залі суду);
інші представники в судове засідання не з`явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.10.2023 (суддя Кабакова В.Г., повний текст якого підписаний 10.11.2023) у справі № 912/983/23
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідачів:
1. ОСОБА_2 , АДРЕСА_2
2. ОСОБА_3 , АДРЕСА_3
3. ОСОБА_4 , АДРЕСА_4
4. ОСОБА_5 , АДРЕСА_5
5. Малого приватного підприємства "Вибір", вул. Літвінова, буд. 8, кв. 30, смт Петрове, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28300
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_6 , АДРЕСА_6
про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації,
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Малого приватного підприємства "Вибір" з такими вимогами:
- визнати недійсним рішення загальних зборів засновників Малого приватного підприємства "Вибір" щодо перерозподілу часток в статутному капіталі МПП "Вибір", оформлене протоколом № 1 від 12 червня 2019 року;
- скасувати державну реєстрацію змін та відомостей про юридичну особу Мале приватне підприємство "Вибір", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яким було змінено склад засновників (учасників) Малого приватного підприємства "Вибір" шляхом виключення (виведення) зі складу учасників Малого приватного підприємства "Вибір" ОСОБА_4 (розмір частки 10% статутного капіталу МПП "Вибір" вартістю 20 000,00 грн), ОСОБА_3 (розмір частки 10% статутного капіталу МПП "Вибір" вартістю 20 000,00 грн), ОСОБА_5 (розмір частки 10% статутного капіталу МПП "Вибір" вартістю 20 000,00 грн) та відновлення частки ОСОБА_2 у статутному капіталу МПП "Вибір" у розмірі 50% статутного капіталу МПП "Вибір" вартістю 100 000,00 грн, відновлення частки ОСОБА_7 у статутному капіталу МПП "Вибір" у розмірі 50% статутного капіталі МПП "Вибір" вартістю 100 000,00 грн, номер запису 14391050023000266 від 18.06.2019.
Ухвалою від 03.08.2023 суд залучив ОСОБА_6 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 31.10.2023 у справі №912/983/23 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась ОСОБА_1 , в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що Договори №№1,2,3 від 11.06.2019 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Малого приватного підприємства «Вибір» були надані Відповідачами лише в копіях, оригінальні примірники таких договорів не були надані суду для огляду. Не дивлячись на те, що у вказаних договорах зазначено, що вони складені у двох екземплярах - по одному для кожної із сторін. Відтак, у Відповідачів як у Покупців повинні були бути оригінальні примірних вказаних договорів.
Суд першої інстанції фактично лише зі слів відповідачів, присутніх у судовому засіданні, дійшов висновку про укладення договору № 4 від 11.06.2019 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Малого приватного підприємства "Вибір", не досліджуючи при цьому сам текст договору, так як він відсутній взагалі як в оригіналі, так і в копіях. Тобто, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про укладення договору № 4 від 11.06.2019 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Малого приватного підприємства "Вибір" на підставі усних пояснень відповідачів, присутніх у судовому засіданні, не досліджуючи при цьому сам текст договору, який за своєю правовою природою мав би бути письмовим доказом.
Окрім того, державний реєстратор Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області на виконання ухвали суду подавав матеріали реєстраційної справи Малого приватного підприємства "Вибір", в яких відсутні документи щодо переходу часток у МПП «Вибір», а саме відсутні договори №№ 1,2,3,4 від 11.06.2019 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Малого приватного підприємства "Вибір", протокол № 1 загальних зборів засновників Малого приватного підприємства «Вибір» від 12 червня 2019 року, містяться матеріали лише до 2017 року. Тобто, навіть реєстраційна справа відносно МПП «Вибір» не містить будь-яких документів/даних з приводу переходу часток у підприємстві.
Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Лідія Юріївна надала суду пояснення, що тільки засвідчувала справжність підписів на протоколі № 1 загальних зборів засновників Малого приватного підприємства «Вибір» від 12 червня 2019 року та на статуті МПП «Вибір», стосовно договорів з питань переходу часток у МПП «Вибір» жодних пояснень не надала.
МПП «Вибір» за своєю правовою природою є товариством з обмеженою відповідальністю. А відтак, для держаної реєстрації перерозподілу часток в статутному капіталі МПП «Вибір» внаслідок нібито часткового відчуження часток ОСОБА_7 , ОСОБА_2 державному реєстратору, зокрема, повинні були надаватися акти приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства, справжність підписів на таких актах повинна була бути засвідчена нотаріально. Таких документів в матеріалах справи № 912/983/23 немає, до того ж приватний нотаріус Бабіч Лідія ІОріївна засвідчувала тільки справжність підписів на протоколі № 1 загальних зборів засновників Малого приватного підприємства «Вибір» від 12 червня 2019 року та на статуті МПП «Вибір».
Оскільки, документи (договори, акти приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства, справжність підписів на яких повинна була бути засвідчена нотаріально) стосовно переходу часток у статутному капіталі МПП «Вибір» відсутні, правові підстави для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі Протоколу загальних зборів засновників МПП «Вибір» № 1 від 12 червня 2019 року безпідставні та нічим не обґрунтовані (який до того ж також відсутній у матеріалах реєстраційної справи МПП «Вибір»), а відтак є такими, що підлягають скасуванню. Учасники товариства ОСОБА_2 , ОСОБА_7 мають бути повернені у попередній стан, який був до внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.
Повернення учасника товариства МПП «Вибір» ОСОБА_2 у попередній стан має неабияке значення для неї, як до колишнього подружжя. Оскільки, як свідчить практика Верховного Суду, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього товариства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості частки у майні товариства в разі поділу майна подружжя та право вимоги половини отриманого доходу від діяльності товариства (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2022 року у справі № 369/9429/18).
Тобто вона має право не тільки вимагати половину від частки, яка була внесена за час спільного подружнього життя, а й вимагати отримання доходу від такої частки. Дохід від частки 50% буде значно більшим, ніж дохід від частки у розмірі 35%. Щоб захистити свої права як колишнього подружжя, в першу чергу мають бути скасовані реєстраційні дії, які відбулися на основі неіснуючих документів.
Відповідач-3, ОСОБА_4 , у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що викладені скаржником - ОСОБА_1 обґрунтування апеляційної скарги є непідтвердженими та не відповідають дійсності; відповідачами жодним чином не порушено права та інтереси скаржника - ОСОБА_1 ; усі твердження та доводи та докази скаржника - ОСОБА_1 , що викладені в апеляційній скарзі, були належно оцінені, детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції.
Оскільки відповідачами 2, 3, 4 договори від 11.06.2019 були подані суду першої інстанції в належним чином засвідчених копіях, також було зазначено про наявність у них оригіналів договорів; відповідність копій договорів оригіналам, які знаходиться у них, підтверджена їх підписами із зазначенням дати, то відповідачами 2, 3, 4 не порушено жодної вимоги ст. 91 ГПК України щодо до подання письмових доказів.
Дійсно відповідач-3 не мав можливості (і він цього не приховує від суду) надати суду першої інстанції один з договорів від 11.06.2019, згідно якого ОСОБА_2 продає ОСОБА_4 частку Підприємства у розмірі 5%, що в грошовому еквіваленті складає 10 000 грн., оскільки оригінал другого примірнику цього договору після державної реєстрації змін та відомостей про юридичну особу МПП «Вибір», помилково було також повернуто ОСОБА_2 і обидва примірника можуть зберігатися у нього чи/або на МПП «Вибір», директором якого він є.
Інші учасники справи правом, передбаченим ст. 263 ГПК України, не скористались, відзив на апеляційну скаргу не надали.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 11.12.2023 здійснено запит матеріалів справи №912/983/23 із Господарського суду Кіровоградської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
22.12.2023 матеріали справи №912/983/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.12.2023 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу позивача залишено без руху через неподання останнім доказів направлення скарги учасникам процесу, зокрема відповідачу-2 скаргу направлено за невірною адресою. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2024 (у складі колегії суддів: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.10.2023 у справі № 912/983/23; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 19.03.2024.
В судовому засіданні 19.03.2024 оголошено перерву на 29.05.2024.
В судовому засіданні 29.05.2024 оголошено перерву на 04.09.2024.
В судовому засіданні 04.09.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Як зазначає позивач, з 28.07.2014 вона перебувала з ОСОБА_2 у шлюбі, який за рішенням суду розірвано 12.05.2020, і саме в цей період ОСОБА_2 сформував статутний капітал МПП "Вибір" в розмірі 100 000 грн, в тому числі за рахунок їх спільних грошових коштів подружжя.
Мале приватне підприємство "Вибір" (код ЄДРПОУ 31552566) засновано ОСОБА_2 04.03.2002, що підтверджується Випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.01.2013.
Відповідно до п. 3.1 статуту МПП "Вибір" головною метою діяльності підприємства є виробництво товарної сільськогосподарської продукції, переробка та реалізація, направлені на отримання максимального прибутку.
Згідно Статуту МПП "Вибір" від 26.04.2011, затвердженого власником Підприємства ОСОБА_2 , п. "ж", ч. 4.2, розділ 4: "Майно підприємства утворюється за рахунок - Статутного фонду, який формує засновник у вигляді грошових коштів у сумі 50 000 грн та майна, яке належить засновнику в сумі 300 000 грн".
Тобто, Статутний фонд (капітал) МПП "Вибір" в розмірі 50 000 грн. (100%) був сформований до укладення шлюбу особисто ОСОБА_2 за рахунок його власних грошових коштів.
Відповідно до доповнень до Статуту МПП "Вибір" від 26.04.2011, затверджених 24.03.2015 власником Підприємства ОСОБА_2 , Розділ 4 "Майно підприємства" Частину 4.2 "Майно підприємства утворюється за рахунок" змінено пункт "ж": "Статутного фонду, який формує власник у вигляді грошових коштів у сумі 100 000 грн, що складає 100% Статутного фонду".
Таким чином, ОСОБА_2 , під час шлюбу з позивачкою, 24.03.2015 було внесено до Статутного фонду (капіталу) МПП "Вибір" грошові кошти лише в сумі 50 000 грн, а не 100 000 грн, як зазначає позивач, а відповідно 100% Статутного фонду (капіталу) МПП "Вибір" було збільшено до 100 000 грн.
Як повідомляють відповідачі, відповідно до Протоколу № 1 від 10.11.2015 Зборів засновників Малого приватного підприємства "Вибір", Голова зборів - ОСОБА_2 та Секретар зборів - ОСОБА_7 вирішили:
- Ввести до складу засновників Малого приватного підприємства "Вибір" - ОСОБА_7 із внесенням до Статутного фонду частки в розмірі 100 000 грн.;
- Статутний фонд, який формують засновники у вигляді грошових коштів в сумі 200 000 грн., а саме:
ОСОБА_2 - 100 000 грн., що становить 50 відсотків;
ОСОБА_7 - 100 000 грн., що становить 50 відсотків.
Поряд з тим, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 22.05.2015 єдиним засновником підприємства був ОСОБА_2 з розміром статутного капіталу 100000,00 грн.
Станом на 18.03.2016 засновниками згідно реєстру були ОСОБА_2 та ОСОБА_7 з частками по 100000,00 грн і статутним капіталом підприємства 200000,00 грн.
В подальшому, згідно Договору № 1 від 11.06.2019 купівлі-продажу частки в статутному капіталі Малого приватного підприємства "Вибір", ОСОБА_7 продав ОСОБА_4 частку Підприємства у розмірі 5%, що в грошовому еквіваленті складає 10 000 грн.
Відповідно до п. 1.4 вказаного договору, на день укладення Договору корпоративні права належать Продавцеві на праві власності, що підтверджується Статутом МПП "Вибір", який затверджено Рішенням засновників № 1 від 10.11.2015.
Відповідно до п. 4.1 вартість частки становить 10000,00 грн (т. 1 а.с. 109).
Згідно Договору № 2 від 11.06.2019 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Малого приватного підприємства "Вибір", ОСОБА_7 продав ОСОБА_5 частку Підприємства у розмірі 10%, що в грошовому еквіваленті складає 20 000 грн.
Відповідно до п. 1.4 вказаного договору, на день складення Договору корпоративні права належать Продавцеві на праві власності, що підтверджується Статутом МПП "Вибір", який затверджено Рішенням засновників № 1 від 10.11.2015 (т. 1 а.с. 162).
Згідно Договору № 3 від 11.06.2019 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Малого приватного підприємства "Вибір", ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 частку Підприємства у розмірі 10%, що в грошовому еквіваленті складає 20 000 грн.
Відповідно до п. 1.4 вказаного договору на день складення Договору корпоративні права належать Продавцеві на праві власності, що підтверджується Статутом МПП "Вибір", який затверджено Рішенням засновників № 1 від 10.11.2015.
Відповідно до п. 4.1 договору, вартість частки в статутному капіталі становить 20000,00 грн (т. 1 а.с. 136).
Як повідомляють відповідачі, і не заперечується позивачем, згідно Договору № 4 від 11.06.2019 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Малого приватного підприємства "Вибір", ОСОБА_2 продав ОСОБА_4 частку Підприємства у розмірі 5%, що в грошовому еквіваленті складає 10 000 грн. (цей договір сторонами не надано).
Згідно протоколу загальних зборів засновників МПП "Вибір" від 12.06.2019, прийнято рішення:
"В зв`язку з продажем ОСОБА_7 частини частки в статутному капіталі підприємства в розмірі 10 відсотків (грошовий еквівалент - 20000 грн) ОСОБА_8 , та частини частки в статутному капіталі підприємства в розмірі 5 відсотків (грошовий еквівалент 10000,00 грн) ОСОБА_4 , а також продажем ОСОБА_2 частини частки в статутному капіталі підприємства в розмірі 10 відсотків (грошовий еквівалент - 20000,00 грн) ОСОБА_3 і частини частки в статутному капіталі підприємства в розмірі 5 відсотків (грошовий еквівалент - 10000 грн) ОСОБА_4 , необхідно провести перерозподіл часток в статутному капіталі підприємства наступним чином:
ОСОБА_2 ...частка в статутному капіталі - 35 відсотків, що в грошовому еквіваленті складає 70000,00 грн;
ОСОБА_7 ...частка в статутному капіталі - 35 відсотків, що в грошовому еквіваленті складає 70000,00 грн;
ОСОБА_4 ...частка в статутному капіталі - 10 відсотків, що в грошовому еквіваленті складає 20000,00 грн;
ОСОБА_5 ...частка в статутному капіталі - 10 відсотків, що в грошовому еквіваленті складає 20000,00 грн;
ОСОБА_3 ...частка в статутному капіталі - 10 відсотків, що в грошовому еквіваленті складає 20000,00 грн"
Також затверджено органи управління підприємства: вищий - загальні збори учасників; виконавчий - директор. Затверджено статут в новій редакції.
Згідно витягу з реєстру станом на 29.05.2023, засновниками підприємства є:
- ОСОБА_2 з розміром частки 70000,00 грн;
- ОСОБА_7 з розміром частки 70000,00 грн;
- ОСОБА_4 з розміром частки 20000,00 грн;
- ОСОБА_5 з розміром частки 20000,00 грн;
- ОСОБА_3 з розміром частки 20000,00 грн.
Розмір статутного капіталу 200000,00 грн.
Позивач зазначає, що порушено її право на об`єкт права спільної сумісної власності подружжя у зв`язку з чим вона звернулася до суду.
Відповідачі 2, 3, 4 просять відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що ОСОБА_1 не має жодного відношення до органів управління підприємства, прийняття, голосування, затвердження будь-яких рішень, і взагалі до МПП "Вибір".
Відповідачем 1 - ОСОБА_2 , а тим більше іншими відповідачами 2, 3, 4, права позивача - ОСОБА_1 , зазначені в позовній заяві, не порушено, оскільки в наявності і були, і є: Договори від 11.06.2019 щодо купівлі-продажу частки в статутному капіталі МПП "Вибір"; Рішення загальних зборів засновників МПП "Вибір" (Протокол № 1 від 12.06.2019), тобто всі необхідні документи, які відповідають діючому законодавству України, щодо перерозподілу часток в статутному капіталі МПП "Вибір" і щодо державної реєстрації змін та відомостей про юридичну особу МПП "Вибір".
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачка не довела недобросовісність дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при укладенні у 2019 році з ОСОБА_2 договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі МПП "Вибір" (схожі висновки наведені у постанові Великої палати Верховного суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 та постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у cправі № 912/318/22).
Також з матеріалів справи не вбачається, що виконані договори купівлі-продажу часток визнані недійсними, як і не заявлено такої вимоги, в т.ч. про застосування наслідків недійсності правочину.
Суд прийняв до уваги висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.11.2021 у справі № 179/130/13-ц, в якому зазначеному, що якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.
Отже, позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
З урахуванням висновків, наведених у пунктах 8.13 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 та положень статуту МПП "Вибір", колегія суддів приходить до висновку, що МПП "Вибір" у цій справі є товариством з обмеженою відповідальністю.
Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постанові Великої Палати Верховного суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 та постанові від 24 травня 2023 року у cправі № 515/1060/19, справа належить до юрисдикції господарського суду.
Відповідно до ч.1 ст.355 ЦК майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст.60 СК). Аналогічні положення закріплені в частинах 1, 3 ст.368 ЦК.
Вказані норми закону встановлюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі №404/1515/16-ц, а також Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №372/504/17.
Як вбачається з матеріалів справи, в період шлюбу статутний фонд збільшився на 50 000,00 грн.
Що стосується внеску коштів до статутного капіталу МПП "Вибір" слід зазначити наступне.
Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 13 Закону України «Про господарські товариства» у редакції, чинній на час державної реєстрації у лютому та жовтні 2016 року юридичних осіб). Аналогічна норма передбачена частиною другою статті 115 ЦК України.
Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів (частина перша статті 144 ЦК України у редакції, чинній на час державної реєстрації у лютому та жовтні 2016 року юридичних осіб).
Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (частина перша статті 12 Закону України «Про господарські товариства» у вказаній редакції). Аналогічна норма передбачена частиною першою статті 115 ЦК України.
Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом (абзац четвертий частини другої статті 148 ЦК України у вказаній редакції).
Учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом (пункти «б» та «д» частини першої статті 10 Закону України «Про господарські товариства» у вказаній редакції).
У разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства.
Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Водночас, як учасник товариства, який вносить спільне сумісне майно у статутний капітал цього товариства, так інші його учасники мають розуміти наслідки у випадку ухвалення рішення про виплату вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.
Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред`явлення вимог кредиторами (частина перша статті 149 ЦК України у вказаній редакції).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц викладений наступний правовий висновок:
93. З урахуванням зазначених висновків Верховного Суду України суди першої та апеляційної інстанцій у справі № 760/20948/16-ц посилалися також на висновок у справі № 490/1408/15-ц. За обставинами справи № 490/1408/15-ц позивачка звернулася з позовом до відповідача про поділ спірного майна, визнання за нею права власності на квартиру та стягнення на її користь грошової компенсації різниці між ідеальною та реально виділеною часткою у спільних коштах, переданих до статутного капіталу господарських товариств, та зустрічним позовом про поділ спірної квартири пропорційно до участі сторін у витратах на її придбання. Верховний Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без змін постанову апеляційного суду про часткове задоволення первісного позову та стягнення з відповідача грошової компенсації половини вартості його внеску до статутних капіталів господарських товариств; в іншій частині касаційний суд рішення про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів не переглядав. Керувався статтями 61, 63, 65, 69, 70 СК України, статтями 113 та 115 ЦК України. Застосував висновок Верховного Суду України, сформульований у постановах від 3 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, від 2 жовтня 2013 року та від 3 липня 2013 року у справі № 6-61цс13. Згідно з цим висновком, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства. Мотивував тим, що позивачка порушує питання про поділ майна подружжя з проведенням відповідної компенсації за частину внесених відповідачем до статутного капіталу товариств грошових коштів, набутих сторонами під час перебування у шлюбі. При цьому порядок внесення грошових коштів до товариств та питання правового режиму їх власності сторони не оспорюють. Відтак, вважав, що позивачка має право вимоги щодо виплати половини суми грошових коштів, внесеної відповідачем до статутного капіталу цих товариств.
94. З огляду на висновки сформульовані у цій постанові Велика Палата Верховного Суду виснує про наявність підстав для відступу від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постановах від 3 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 3 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, а також Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 7 травня 2019 року у справі № 490/1408/15-ц. Вказаний відступ полягає у тому, що один з подружжя при поділі спільного сумісного майна може претендувати на виплату частки у статутному капіталі, що є відмінним від виплати половини вартості внеску засновника у статний капітал цього товариства.
101. Ураховуючи викладене та висновки, зроблені у розділі 2.4 цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постановах від 3 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 3 червня 2015 року у справі № 6-38цс15 та зазначити, що у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Суд виходить з презумпції про те, що вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску, якщо тільки сторона, яка стверджує про зміну цієї вартості на час розгляду справи, не доведе, що вартість частки змінилась (зросла або внаслідок звичайної діяльності товариства зменшилась).
Таким чином, інший з подружжя (в даному випадку Позивач ОСОБА_1 ), яка була співвласником коштів, внесених у статутний капітал МПП "Вибір" (50 000,00 грн), з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.
Натомість, у цій справі № 912/983/23 позивачка з посиланням на те, що вона має право не тільки вимагати половину від частки, яка була внесена за час спільного подружнього життя, а й вимагати отримання доходу від такої частки, звернулася з позовом до відповідачів про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників Малого приватного підприємства "Вибір" щодо перерозподілу часток в статутному капіталі МПП "Вибір", оформлене протоколом № 1 від 12 червня 2019 року; та про скасування державної реєстрації змін та відомостей про юридичну особу Мале приватне підприємство "Вибір", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яким було змінено склад засновників (учасників) Малого приватного підприємства "Вибір".
Згідно із частинами першою, другою ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини другої ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний Позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права Позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний Позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи:
1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;
2) документ про сплату адміністративного збору;
3) один із таких відповідних документів:
а) рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників;
б) рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про виключення учасника з товариства;
в) заява про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;
г) заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;
ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;
д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві;
е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;
Позов про стягнення (витребування з володіння) з відповідачів частини частки Малого приватного підприємства "Вибір" у статутному капіталі приватного підприємства чи про виплату половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі не заявлявся.
З огляду на що поданий позивачем позов є неефективним, оскільки його задоволення в розумінні ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" не призведе до реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників Малого приватного підприємства "Вибір".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16 зазначено:
"Велика Палата Верховного Суду вкотре звертає увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі права чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 02.07.2019 у справі №48/340 (провадження №12-14звг19).
59. Водночас за змістом позовної заяви позивача він прагне відновлення становища, яке існувало до порушення його прав, тобто відновлення такого складу учасників ТОВ "Агрофірма "Славія": ОСОБА_2 частка 19%, тобто 157 700 грн; ОСОБА_7 частка 15%, тобто 124 500 грн; ОСОБА_8 частка 15%, тобто 124 500 грн; ОСОБА_1 частка 51%, тобто 423 300 грн. Позивач може мати законний інтерес у такому відновленні, оскільки участь у товаристві з обмеженою відповідальністю передбачає співпрацю у вищому органі з невеликою, як правило, кількістю учасників, а тому учаснику товариства з обмеженою відповідальністю може бути не байдуже, хто саме входить до складу вищого органу.
60. При цьому позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
61. Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у с. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту в цьому випадку є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (пп. "д" п. 3 ч. 5 ст. 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи-учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому вираженні.
62. Ухвалюючи рішення про задоволення позову одного з учасників товариства, суди мали врахувати, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства, включаючи колишніх учасників, також не збігаються (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, провадження №12-77гс19). Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мали врахувати баланс інтересів усіх учасників та товариства, уникати зайвого втручання у питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, та надавати оцінку добросовісності відповідачів, які у разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому вираженні.
За частинами першою та другою ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права й інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 Суд надав правовий висновок стосовно застосування правових положень щодо правильності, належності та ефективності обрання способів захисту, а саме: права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача; якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (пункт 6.5.); розглядаючи справу суд має з`ясувати чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором, чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах (пункт 6.6.); якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню; однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (пункт 6.7.).
Частина перша ст. 162 ГПК України регламентує, що у позовній заяві позивач (прокурор) викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої цієї ж статті позовна заява повинна містити, з-поміж іншого, спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
З огляду на наведені норми законів та практики Верховного Суду, з визначенням у справі способом захисту - визнання недійсним рішення загальних зборів засновників МПП "Вибір" щодо перерозподілу часток в статутному капіталі та скасування державної реєстрації змін та відомостей про юридичну особу, колегія суддів вважає, що належним та ефективним способом захисту мав би бути позов про визначення розміру статутного капіталу Малого приватного підприємства "Вибір"; визначення розмірів часток учасників у такому підприємстві; про виплату половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі (у випадку поділу їх спільного сумісного майна).
Обрання Позивачем неналежного/неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому суд апеляційної інстанції не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам апеляційної скарги Позивача (подібні за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20 ).
Отже, враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що Позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, суд апеляційної інстанції констатує, що господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог.
Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.369 ЦК).
Відповідно до ч.4 ст.369 ЦК правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Наявність згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном наділяє його необхідним обсягом повноважень на вчинення такого правочину.
Укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема, знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя. Аналогічні висновки містяться у п.8.65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №916/2813/18.
Положення ч.2 ст.369 ЦК та ч.2 ст.65 СК, з урахуванням п.6 ст.3 ЦК, спрямовані на захист прав саме добросовісного набувача, а тому саме в разі його недобросовісності договір може бути визнаний недійсним.
До засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність (п.6 ч.3 ЦК).
Відповідно до ч.2 ст.369 ЦК та ч.2 ст.65 СК при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі №916/2813/18 зробила висновок, що можливість визнання недійсним договору щодо розпорядження майном, яке перебуває в спільній власності, залежить від встановлення недобросовісності третьої особи контрагента за таким договором.
Позивач не довела недобросовісність дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при укладенні у 2019 році з ОСОБА_2 договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі МПП "Вибір" (схожі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 та постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у cправі № 912/318/22).
Також з матеріалів справи не вбачається, що виконані договори купівлі-продажу часток визнані недійсними, як і не заявлено такої вимоги, в т.ч. про застосування наслідків недійсності правочину.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.10.2023 у справі № 912/983/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.10.2023 у справі №912/983/23 - залишити без змін.
Судові витрати ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.10.2024.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суд | Центральний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 04.09.2024 |
Оприлюднено | 17.10.2024 |
Номер документу | 122300784 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин про оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління |
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Іванов Олексій Геннадійович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Іванов Олексій Геннадійович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Іванов Олексій Геннадійович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Іванов Олексій Геннадійович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Іванов Олексій Геннадійович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Іванов Олексій Геннадійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні