Рішення

від 10.10.2024 по справі 902/986/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2024 р. Cправа № 902/986/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Розгон Н.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул. Магістратська, 2, м. Вінниця, 21050)

до: Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" (вул. Київська, 173, м. Вінниця, 21022)

про стягнення 215 091,38 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 12.09.2024 Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вх. № 1002/24 від 12.09.2024) з вимогами до Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" про стягнення 215 091,38 грн, з яких: 150 755,43 грн - пеня; 47 028,94 грн - інфляційні втрати; 17 307,01 грн - три проценти річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2024 справу розподілено судді Матвійчуку В.В.

У зв`язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд, ухвалою від 17.09.2024, постановив позовну заяву Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" № б/н від 12.09.2024 (вх. № 1002/24) залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Заявою № б/н від 18.09.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/9215/24 від 18.09.2024) позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Суд, ухвалою від 18.09.2024, за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/986/24 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 10.10.2024.

03.10.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву № 11/08-4059 від 03.10.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/9713/24 від 03.10.2024), в якому відповідач наводить заперечення проти позову, вказує на невірності нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Разом з цим по змісту відзиву наведено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

08.10.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву № 11/08-4059 від 03.10.2024 (зареєстрований загальним відділом "Канцелярія" за вхідним номером № 01-34/9897/24) Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал", який за змістом є ідентичним відзиву № 11/08-4059 від 03.10.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/9713/24 від 03.10.2024).

На визначену судом дату позивач та відповідач не з`явилися. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останні повідомлені належним чином ухвалою суду від 18.09.2024, яка відповідно до сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа була доставлена до електронних скриньок сторін 18.09.2024.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 10.10.2024 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання Комунальним підприємством "Вінницяоблводоканал" зобов`язань за Договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № ВІ-200000 від 04.04.2023 в частині своєчасної оплати за надані послуги за період квітень липень 2023 року. Внаслідок чого Акціонерним товариством "Вінницяобленерго" заявлено до стягнення з Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" пеню у розмірі 150 755,43 грн, інфляційні втрати у розмірі 47 028,94 грн та три проценти річних у розмірі 17 307,01 грн.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву, звертає увагу на те, що в розрахунку суми позовних вимог, наданих позивачем під пунктом 6 значиться "акт приймання - здачі послуг № 8097019759719 від 30.04.2024" на суму 2 137 679,10 грн та "платіжна інструкція від 16.05.2024" на аналогічну суму, що підтверджує той факт, що в даному розрахунковому періоді відповідачем за фактично спожиті послуги були проведені всі розрахунки у встановлені строки, а тому будь яке нарахування штрафних санкцій за даний період є неможливим.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що Комунальне підприємство "Вінницяоблводоканал" шляхом підписання заяви-приєднання уклало з Акціонерним товариством "Вінницяобленерго" (Оператор системи) Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 04.04.2023 № ВІ-200000 (Договір).

Цей договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (надалі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам (надалі - Споживач) як послуги Оператора системи. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього Договору (п.1.1. Договору).

Додатками до Договору, окрім заяви-приєднання (додаток 1), є: "Паспорт точки (точок) розподілу (передачі) електричної енергії", "Порядок розрахунків". Такі додатки від Оператора системи підписано та скріплено печаткою Структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі".

За умовами п. 2.1. Договору Оператор системи надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309 та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є Додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи.

Споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та інші послуги Оператора системи згідно з Додатком 4 "Порядок розрахунків" (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору ціною є вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на об`єкт (об`єкти) Споживача зазначені у Паспорті точки (точок) розподілу за об`єктом споживача.

Згідно п. 5.2. Договору оплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за цим Договором здійснюється на поточний рахунок оператора.

Тариф (ціна) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 "Порядок розрахунків" (п. 5.3. Договору).

За умовами п. 5.4. Договору Споживач оплачує послугу з розподілу (передачі) Оператору системи якщо згідно з умовами договору про постачання Споживач забезпечує оплату послуги з розподілу (передачі), або купує електричну енергію для власного споживання за двостороннім договором та на організованих сегментах ринку. Постачальник оплачує послугу з розподілу (передачу) Оператору системи якщо згідно з умовами договору про постачання оплату послуги з розподілу (передачі) забезпечує постачальник.

Умовами пп. 8 п. 6.2. Договору визначено, що споживач зобов`язується у разі здійснення оплати за послугу з розподілу (передачу) безпосередньо Оператору системи здійснювати таку оплату у терміни передбачені Додатком до цього Договору.

Згідно п. 8.5. Договору за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених додатком 4 до цього Договору, у разі якщо главою 5 цього Договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу здійснює споживач безпосередньо Оператору системи, Споживач сплачує оператору системи пеню у розмірі 0,2% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Цей Договір набирає чинності з дня приєднання Споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 11.1. Договору).

04.04.2023 Споживачем - Комунальним підприємством "Вінницяоблводоканал" підписано Заяву-приєднання до договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (Додаток № 1 до Договору).

Додатком № 1 до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № ВІ-200000 від 04.04.2023 визначено Порядок розрахунків за розподіл електричної енергії.

Згідно п. 1 Порядку розрахунків розрахунковим періодом для визначення обсягу розподіленої електричної енергії, спожитої протягом календарного місяця, приймається період часу з 00 год. 00 хв. 01-го числа поточного календарного місяця до 00 год. 00 хв. такого ж числа наступного календарного місяця.

Відповідно до умов п. 2 Порядку розрахунків Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на відповідний розрахунковий період, наступним чином: попередня оплата до кінця останнього робочого дня попереднього розрахункового періоду 100% вартості обсягу очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий місяць згідно з Додатком № 10 до цього Договору.

Споживач здійснює остаточний розрахунок за розподілену (передану) електроенергію та інших платежів згідно з умовами цього Договору на підставі самостійно отриманих у Оператора системи розподілу рахунків протягом 5-ти операційних днів з дня їх отримання.

При остаточному розрахунку за розподілену (передану) електроенергію Оператор системи враховує здійснену Споживачем попередню оплату та/або планові платежі станом на кінець розрахункового періоду.

Як стверджує позивач та відповідач, 04.04.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № ВІ-200000 від 04.04.2023, згідно якої визначено, що: "На час дії воєнного стану в Україні, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, установити наступний порядок розрахунків за розподілену (передану) електроенергію: "до останнього робочого дня наступного розрахункового періоду 100% вартості фактично розподіленого (переданого) обсягу електричної енергії протягом розрахункового періоду".

На виконання умов Договору № ВІ-200000 від 04.04.2023 позивач надав послуги з розподілу електричної енергії у період квітня липня 2024 року за точками розподілу (передачі), визначеними в Додатку № 2 до Договору, загальною вартістю 8 478 894 грн, про що складено акти приймання-здачі наданих послуг з розподілу електричної енергії, а саме:

акт № 8097019759719 від 30.04.2024 на суму 2 137 679 грн;

акт № 8096770196616 від 31.05.2024 на суму 2 195 998 грн;

акт № 8094036213481 від 30.06.2024 на суму 2 072 698 грн;

акт № 8092786850320 від 31.07.2024 на суму 2 072 519 грн.

Як доводить позивач Комунальне підприємство "Вінницяоблводоканал" здійснило оплату за надані послуги з розподілу електричної енергії з порушенням визначених строків, підтвердженням чого слугують платіжні інструкції, а саме: від 16.05.2024 на суму 2 137 679,10 грн, від 07.08.2024 на суму 210 998,24 грн, від 20.08.2024 на суму 2 072 519,59 грн, від 20.08.2024 на суму 2 072 698,79 грн, від 20.08.2024 на суму 1 985 000,00 грн.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати послуг з розподілу електричної енергії, стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 599, 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 202 ГК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Пунктом 40 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що користувачі системи - фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.

Оператор системи передачі (ОСП) - це юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Користувач системи та ОСП є учасниками ринку електричної енергії відповідно до пункту 96 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії "учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про надання послуг з передачі.

ОСП надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором (частина 4 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до частин 1 та 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Пункт 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

На реалізацію наданих законодавством повноважень постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 затверджено Кодекс системи передачі.

Відповідно до пункту 5.5 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.

Типова форма договору про надання послуг з передачі електричної енергії є додатком 6 до Кодексу системи передачі, отже, затверджена одночасно з цим Кодексом.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 04 квітня 2023 року Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" як оператор системи та Комунальне підприємство "Вінницяоблводоканал" як споживач уклали між собою договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № ВІ-200000 з додатками до нього, згідно з п. 2.1, 2.3 яких оператор системи зобов`язався надавати послугу з передачі електричної енергії, а споживач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язальні правовідносин на підставі Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № ВІ-200000.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору, у період квітня липня 2024 року позивач надав відповідачу, а останній прийняв послуги з передачі електричної енергії загальною вартістю 8 478 894 грн, що підтверджується актами приймання-здачі наданих послуг за вказаний період.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що відповідачем було у повному обсязі проведено розрахунки із позивачем за послуги з передачі електричної енергії за період квітня липня 2024 року. Разом з цим, розрахунки за послуги з передачі електричної енергії за травень-липень 2024 року було проведено з порушенням строку оплати, визначеного Договором.

Судом встановлено, що плата за послуги з передачі електричної енергії за період квітня липня 2024 року була сплачена відповідачем у повному обсязі, зокрема:

плата за послугу з передачі електричної енергії за квітень 2024 була сплачена відповідачем в повному обсязі 16.05.2024 шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 2 137 679,10 грн на рахунок СО "Вінницькі міські ЕМ" АТ "Вінницяобленерго";

плата за послугу з передачі електричної енергії за травень 2024 була сплачена відповідачем частково 07.08.2024 шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 210 998,24 грн на рахунок СО "Вінницькі міські ЕМ" АТ "Вінницяобленерго";

плата за послугу з передачі електричної енергії за червень-липень 2024 була сплачена відповідачем в повному обсязі 20.08.2024 шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 6 130 218,38 грн на рахунок СО "Вінницькі міські ЕМ" АТ "Вінницяобленерго".

Факт проведення розрахунків між сторонами за послуги з передачі електричної енергії (у тому числі відповідні дати їх здійснення) підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.

Згідно з умовами додатку № 1 до Договору розрахунковий період для визначення обсягу розподіленої електричної енергії визначається з 00 год. 00 хв. 01-го числа поточного календарного місяця до 00 год. 00 хв. такого ж числа наступного календарного місяця.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 2 до Договору № ВІ-200000 від 04.04.2023 розрахунки за розподілену (передану) електроенергію здійснюються до останнього робочого дня наступного розрахункового періоду 100% вартості фактично розподіленого (переданого) обсягу електричної енергії протягом розрахункового періоду.

Суд враховує, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечив такі строки, у які він мав здійснити виплату позивачу грошових коштів за послуги з передачі електричної енергії за травень-липень 2024 року.

Водночас як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідачем плата за послугу з передачі електричної енергії за квітень 2024 була сплачена в повному обсязі, а саме 16.05.2024, що відповідає строкам визначеним у Додатковій угоді № 2 від 04.04.2023 до Договору.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк не здійснив оплати за послуги з передачі електричної енергії за травень-липень 2024 року, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності, а саме ст. 625 ЦК України.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення 150 755,43 грн пені, суд зважає на таке.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 8.5. Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № ВІ-200000 від 04.04.2023 визначено, що за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених додатком 4 до цього Договору, у разі якщо главою 5 цього Договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу здійснює споживач безпосередньо Оператору системи, Споживач сплачує оператору системи пеню у розмірі 0,2% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань щодо термінів оплати за отриману послугу з передачі електричної енергії позивачем, відповідно до умов Договору № ВІ-200000 від 04.04.2023 та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" було нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день прострочення та становить 150 755,43 грн.

Таким чином, заявлена позивачем вимога щодо стягнення пені є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає умовам укладеного Договору та чинного законодавства України.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE судом виявлено помилку у визначенні періоду прострочення, що потягло за собою завищення розміру пені на 46 728,28 грн. За перерахунком суду, за визначений період прострочення, правомірним є розмір 104 027,15 грн. За наведеного, позовна вимога про стягнення пені в розмірі 150 755,43 грн підлягає до часткового задоволення в сумі 104 027,15 грн.

Заперечення відповідача з приводу розрахунку пені судом враховуються, в частині зазначеної вище помилки в періоді прострочення.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 17 307,01 грн - 3% річних та 47 028,94 грн - інфляційних нарахувань, суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, судом виявлено помилку у визначенні періоду прострочення. Вказана помилка вплинула на розмір заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Здійснивши власний розрахунок, судом, за період прострочення за платежами травня-липня 2024 року сума 3% річних фактично становить: 5 580,00 грн із заборгованості у сумі 2 195 998,24 грн за період з 01.07.2024 до 31.07.2024, що менше від заявленої до стягнення суми на 15,28 грн; 2 099,36 грн із заборгованості у сумі 4 268 697,03 грн за період з 01.08.2024 до 06.08.2024, що менше від заявленої до стягнення суми на 5,75 грн; 4 323,78 грн із заборгованості у сумі 4 057 698,79 грн за період 07.08.2024 до 19.08.2024, що менше від заявленої до стягнення суми на 11,84 грн (розрахунок додається).

Відтак, вимога позивача про стягнення 3% річних підлягає до часткового задоволення, у розмірі 12 003,13 грн. Водночас розраховані позивачем інфляційні втрати у розмірі 47 028,94 грн із заборгованості у сумі 2 137 679,10 грн за актом № 8097019759719 від 30.04.2024 заявлені до стягнення безпідставно.

В той же час, відповідачем у відзиві на позовну заяву № 11/08-4059 від 03.10.2024 наведено клопотання про зменшення розміру пені, у якому останній просить суд скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшивши суму пені, яка підлягає стягненню.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру нарахованої пені відповідач вказує на те, що оскільки КП "Вінницяоблводоканал" є критично важливим підприємством, враховуючи специфіку господарської діяльності останнього, відсутність вини відповідача за несвоєчасне виконання умов договору, зважаючи на скрутне фінансове становище, заявлену позивачем до стягнення пеню слід зменшити.

З приводу заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру нарахованої пені суд враховує таке.

За приписами статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, за положенням частини першої статті 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18).

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, суд враховує те, що позивач не надав суду доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії.

З урахуванням конкретних обставин в їх сукупності суд дійшов висновку, що зменшення розміру пені на 50%, з задоволених 104 027,15 грн до 52 013,58 грн, є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

При цьому, зменшуючи розмір пені до 50%, суд виходить із того, що неустойка є стимулюванням належного виконання договірних зобов`язань, а надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Суд також враховує, що крім пені, позивач заявив до стягнення з відповідача 3% річних, які є способом захисту майнового права та інтересу, що полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають частковому задоволенню, з наведених вище мотивів.

Вирішуючи питання судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у 2024 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року - 3028 грн.

Позивачем в позовній заяві заявлено позовну вимогу майнового характеру на загальну суму стягнення 215 091,38 грн, розмір судового збору з якої становить 3 226,37 грн.

Згідно з п.2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, в частині зменшення суми неустойки витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. При цьому суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 740,45 грн, решта суми судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Зменшити підлягаючу до стягнення суму пені на 50%.

Стягнути з Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" (вул. Київська, 173, м. Вінниця, 21022; код ЄДРПОУ 03339012) на користь Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул. Магістратська, 2, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 00130694) в особі Структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" (вул. Пирогова, 174, м. Вінниця, 21008; код ЄДРПОУ 25509880) 52 013 грн 58 коп пені, 12 003 грн 13 коп 3% річних та 1 740 грн 45 коп витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Примірник рішення направити сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 15 жовтня 2024 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи