Рішення

від 14.10.2024 по справі 904/3736/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3736/24за позовом Заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі

позивача-1: Головного управління Національної гвардії України, м. Київ

позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", м. Дніпро

про визнання недійсним пункту договору та стягнення 105327,11грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.

Представники:

Від прокуратури: Манзелевський Ю.В., прокурор, посвідчення №077354 від 11.04.2023 (в режимі відеоконференції)

Від позивача-1: не з`явився

Від позивача-2: ОСОБА_1, самопредставництво (в режимі відеоконференції)

Від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У :

Заступник керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі позивача-1 - Головного управління Національної гвардії України, позивача-2 - Військової частини НОМЕР_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить:

- визнати недійсним пункт 3.2 договору від 14.12.2022 № 431/231ПММ-22, що укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ "Інтекс Інвест" в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 105327,11грн;

- стягнути з ТОВ "Інтекс Інвест" на користь Військової частини НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 105327,11грн сплаченого ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що включення до вартості закупівлі пального згідно з договором поставки від 14.12.2022 № 431/231ПММ-22 податку на додану вартість в загальній сумі 105327,11грн та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та Постанові № 178. Недотримання при укладенні договору поставки від 14.12.2022 № 431/231ПММ-22 вимог податкового законодавства, зумовлює наявність підстав для визнання такого договору недійсним в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору та, відповідно, підстав для визнання недійсним пункту 3.2 вказаного договору поставки, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ "Інтекс Інвест", в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2024 справу №904/3736/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.09.2024.

Відповідач у підготовче засідання не з`явився, явку повноважних представників не забезпечив, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Ухвалу суду від 27.08.2024 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача 28.08.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 41).

Ухвалою суду від 23.09.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 14.10.2024.

У судове засідання 14.10.2024 відповідач не з`явився, явку уповноважених представників не забезпечив.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази.

У судовому засіданні 14.10.2024 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи прокурора та позивача-2, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

14 грудня 2022 року між Військовою частиною НОМЕР_1 (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (продавець) укладено договір поставки № 431/231ПММ-22, згідно з пунктом 1.1. якого постачальник зобов`язується передати покупцю у власність товари, код закупівлі ДК 021:2015:09130000-9.

Пунктом 1.2 договору визначено найменування товару: нафта і дистиляти.

Згідно з пунктом 3.2 договору загальна сума договору складає 1 610 000,00грн, у тому числі ПДВ 105327,11грн.

Відповідно до пунктів 1.5., 2.1., 5.2., 5.3. Договору поставки № 431/231ПММ-22 від 14.12.2022 передача Військовій частині НОМЕР_1 , як Покупцю, відповідного товару здійснювалася на умовах самовивезення шляхом заправки автомобілів Покупця на АЗС Постачальника при пред`явленні довіреними особами Покупця скретч-картки з дійсним терміном дії.

В силу підпункту 5.2.2. пункту 5.2. Договору поставки № 431/231ПММ-22 від 14.12.2022 скретч-картка є підставою для видачі (заправки) в АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.

Порядок здійснення оплати Військовою частиною НОМЕР_1 , як Покупцем, за товар придбаний у ТОВ "Інтекс Інвест", як Постачальника, врегульовано положеннями Розділу 4 Договору поставки № 431/231ПММ-22 від 14.12.2022.

Пунктом 4.1. Договору поставки № 431/231ПММ-22 від 14.12.2022 встановлено, що оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на Товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки.

На виконання договору поставки № 431/231ПММ-22 від 14.12.2022, відповідно до платіжного доручення № 1738 від 15.12.2022 та від 15.12.2022 №1737 Військовою частиною НОМЕР_1 на рахунок ТОВ "Інтекс Інвест" сплачено 1350000,00грн, у тому числі ПДВ 88317,76грн та 260000,00грн у тому числі ПДВ 17009,35грн відповідно (а.с.21).

Таким чином, Військовою частиною НОМЕР_1 сплачено на рахунок ТОВ "Інтекс Інвест" податок на додану вартість у сумі 105327,11грн.

При цьому, з урахуванням поставки товару (бензину, дизпалива) ТОВ "Інтекс Інвест" (видаткова накладна № 0044/0000816 від 14.12.2022 на суму 260000,00грн та видаткова накладна № 0044/0000817 на суму 1350000, а.с.25) та проведення розрахунків за нього Військовою частиною НОМЕР_1 , договір вважається таким, що повністю виконано сторонами.

Позивач просить визнати недійсним пункт 3.2. договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 105327,11грн, як такий, що не відповідає положенням Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, що, в силу вимог частини 1 статті 203, частини 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання договору недійсним у цій частині та стягнути з відповідача надмірно сплачені кошти у виді податку на додану вартість за вищевказаним Договором поставки.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для визнання недійсним пункту договору поставки.

Щодо недійсності пункту 3.2. договору поставки № 431/231ПММ-22 від 14.12.2022.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 180 Господарського кодексу України деталізовано істотні умови господарського договору. Так, за приписами частин 1, 3 цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ята статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Відповідно до частини 1 статті 1 Податкового кодексу України цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпунктів а і б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Отже, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (див. постанову Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20).

Таким чином ціна договору визначається, виходячи з її договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, які регулюються Податковим кодексом України, та не залежить від волі сторін договору.

У підпункті 193.1 статті 193 Податкового кодексу України визначено розміри ставок податку. Так, згідно з вказаною нормою ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях (з наведенням відповідних операцій).

У статті 194 Податкового кодексу України визначено операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою.

Так, відповідно до підпункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг (підпункт 194.1.1 статті 194 Податкового кодексу України).

У статті 195 Податкового кодексу України визначено операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою.

Згідно із підпунктом "г" підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про оборону України" у разі збройної агресії проти України органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії.

Згідно пунктом 4 статті 5 постанови Кабінету міністрів України "Про затвердження положення про Міністерство оборони України" Міноборони з метою організації своєї діяльності: забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів і матеріальних ресурсів, в тому числі тих, що передбачені для реалізації проектів, виконання програм, зокрема міжнародних; здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за їх використанням та усунення недоліків і порушень, виявлених органами державного фінансового контролю та правоохоронними органами.

02.03.2022 прийнято постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" № 178.

Відповідно до пунктів 1, 2 вищевказаної постанови, до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Системний аналіз вказаних вище норм права дозволяє дійти висновку, що приписи підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 поширюються на діяльність Головного Управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 , як військової установи та органу військового управління в складі Збройних Сил України.

Відтак, операції з постачання Військовій частині НОМЕР_1 пального (бензину та дизпаливу) за Договором поставки № 431/231ПММ-22 від 14.12.2022 підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою.

Відповідно до частинні статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Разом з цим, у застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.03.2018 зі справи № 910/22319/16).

Таким чином, приписи статті 217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

У даній справі можна припустити існування договору № 431/231ПММ-22 від 14.12.2022 і без включення до нього умови щодо необхідності сплати ПДВ.

Згідно правового висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який викладено у постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20, податок на додану вартість хоча і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20, договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.

Судом установлено, що пунктом 3.2. Договору поставки № 431/231ПММ-22 від 14.12.2022 до ціни договору незаконно включено суму ПДВ у розмірі 105327,11грн за придбання військовою частиною НОМЕР_1 пального для заправки (дозаправки) транспорту Збройних Сил, забезпечення транспорту Збройних Сил України та для потреб забезпечення оборони України.

Зокрема, зміст оспорюваного правочину в цій частині суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в силу вимог частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним у цій частині.

З матеріалів справи убачається, що оплата повної вартості придбаного на підставі Договору поставки товару згідно з ціною, визначеною у пункті 3.2. цього Договору, включно з податком на додану вартість на загальну суму 105327,11грн, була здійснена Військовою частиною відповідно до платіжних доручень № 1738 від 15.12.2022 та №1737 від 15.12.2022. Військовою частиною НОМЕР_1 на рахунок ТОВ "Інтекс Інвест" сплачено 1350000,00грн, у тому числі ПДВ 88317,76грн та 260000,00грн у тому числі ПДВ 17009,35грн відповідно, з відміткою казначейства про сплату зобов`язань у повному обсягу (а.с.21).

Разом з тим, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у пункті 37 постанови від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

З метою спростити порядок та сприяти оперативному матеріальному забезпеченню військових формувань 02.03.2022 прийнято Постанову КМУ № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану", яка набрала чинності з дня її опублікування і застосовувалась з 24.02.2022.

Станом на дату укладання договору поставки № 431/231ПММ-22 від 14.12.2022 дана постанова, яка регулювала питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану була чинною.

Незважаючи на те, що відповідний товар оподатковувався за нульовою ставкою, відповідач отримав від позивача суму ПДВ за договором поставки у повному обсягу.

За висновком Верховного Суду, який викладено у постанові від 10.02.2022 у справі № 916/707/21, неповернення зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Таким чином, набуття ТОВ "Інтекс Інвест", як однією із сторін господарсько-договірного зобов`язання, бюджетних коштів за рахунок Військової частини НОМЕР_1 не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза передбаченими договорами підставами, внаслідок здійснення оплати понад вартість товару, який було поставлено, свідчить про необхідність застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України в частині повернення надмірно сплачених бюджетних коштів у загальному розмірі 105327,11 грн.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Установлено, що позивач перерахував на рахунок відповідача загальну суму105327,11 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1737, 1738 від 15.12.2022.

З огляду на те, що грошові кошти в сумі 105327,11 грн були перераховані позивачем на користь відповідача поза межами їхніх договірних відносин та були безпідставно отримані відповідачем 15.12.2022, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок повернути їх згідно з нормами статті 1212 ЦК України.

Отже, строк повернення безпідставно набутих коштів настав 15.12.2022.

Початком прострочення виконання зобов`язання з повернення безпідставно отриманих коштів є 16.12.2022.

При цьому, норма частини другої статті 530 ЦК України до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України не застосовуються (п.92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22)

Враховуючи вказане, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 105327,11 грн безпідставно набутих грошових коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсягу.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у сумі 4844,8грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов Заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі позивача-1: Головного управління Національної гвардії України, позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про визнання недійсним пункту договору та стягнення 105327,11 грн задовольнити повністю.

Визнати недійсним пункт 3.2 договору від 14.12.2022 № 431/231ПММ-22, що укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 105327,11грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (ідентифікаційний код 39821153; вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 206/2, місто Дніпро, 49600) на користь Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) грошові кошти у сумі 105327,11 грн сплаченого ПДВ, видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (ідентифікаційний код 39821153; вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 206/2, місто Дніпро, 49600) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (ідентифікаційний код 38326057; вул. Клепарівська, будинок 20, м. Львів, Львівська область, 79007; р/р UA238201720343120001000082783, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4844,80грн, видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 15.10.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва