Рішення

від 25.09.2024 по справі 907/1008/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

25 вересня 2024 р. м. Ужгород Справа №907/1008/23

За позовом Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго, м. Київ

до відповідача Приватного акціонерного товариства Закарпаттяобленерго, с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області

про стягнення 3 303 798,18 грн, у тому числі 3 033 208,50 грн пені, 59 806,15 грн інфляційних нарахувань та 210 783,53 грн трьох процентів річних (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог),

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Шикітка О.В.

представники:

Позивача (в режимі відеоконференції) Сивик А.П., адвокат, довіреність

№06/11-53 від 06.11.2023

Відповідача Чекан В.В., адвокат, ордер серії АО №1116175 від 12.02.2024

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Приватним акціонерним товариством Національна енергетична компанія Укренерго, м. Київ заявлено позов до відповідача Приватного акціонерного товариства Закарпаттяобленерго, с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області про стягнення 35 000 233,98 грн, у тому числі 33 683 041,41 грн заборгованості за надані послуги, 1 161 888,72 грн пені та 95 497,70 грн трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.12.2023 відкрито провадження у справі №907/1008/23 в порядку загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого провадження до 22.03.2024, підготовче засідання призначено на 22.02.2024. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Ухвалою суду від 27.02.2024 судом у порядку ст. 120 ГПК України повідомлено сторін про те, що підготовче засідання у справі призначено на 27.03.2024.

У підготовчих засіданнях 27.03.2024, 30.04.2024 та 28.05.2024 судом за участю уповноважених представників сторін оголошувались перерви.

У підготовчому засіданні 28.05.2024 судом прийнято до розгляду та задоволено заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог №01/27670 від 07.05.2024 (вх. №02.3.1-02/4136/24 від 20.05.2024), якою останній просить стягнути з відповідача суму 3 303 798,18 грн, у тому числі 3 033 208,50 грн пені, 59 806,15 грн інфляційних нарахувань та 210 783,53 грн трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.06.2024 закрито підготовче провадження у справі №907/1008/23 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 22.08.2024. Явка уповноважених представників учасників процесу в судове засідання визнана судом на власний розсуд.

У судовому засіданні 22.08.2024 судом за участю уповноважених представників сторін перед стадією дослідження доказів, судові дебати оголошено перерву до 25.09.2024.

Поданою через підсистему Електронний суд заявою б/н від 23.09.2024 (вх. №02.3.1-02/7381/24 від 23.09.2024) представник позивача, серед іншого, просить повернутись на стадію підготовчого провадження в даній справі з огляду на необхідність розгляду заяви про залишення позову без розгляду в частині вимог про стягнення суми 3 033 208,50 грн пені.

За твердженням представника позивача, означена потреба зумовлена набранням законної сили постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22, в якій сформульовано правовий висновок про те, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії між учасниками ринку електричної енергії.

Покликаючись на тимчасовість вищевказаних обмежень, встановлених постановою НКРЕКП №332 від 25.02.2022, представник позивача наголошує на необхідності прийняття та задоволення поданої ним заяви про залишення позову без розгляду в частині вимог щодо стягнення пені, у зв`язку з чим просить суд постановити ухвалу про повернення до стадії підготовчого провадження в даній справі зі стадії розгляду останньої по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання представника позивача щодо повернення до стадії підготовчого провадження в даній справі, покликаючись на те, що позивач не скористався своїм процесуальним правом на зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені або залишення позову без розгляду в цій частині на стадії підготовчого провадження. Крім того, вказує на те, що представник позивача у підготовчих засіданнях зазначав про відсутність у позивача наміру подавати до суду заяви про зменшення позовних вимог чи будь-які інші заяви у частині стягнення пені, враховуючи позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22.

Із даного приводу суд вважає за доцільне відзначити наступне.

За приписами ч. 1 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошено на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Приписами ч. 1, 2 ст. 177 ГПК України встановлено, що завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Так, в ухвалі від 12.06.2024 у справі №907/1008/23 суд, встановивши, що на стадії підготовчого провадження остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; здійснені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті; забезпечені сторонам права, надані ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження в даній справі та призначення її до судового розгляду по суті.

Слід відзначити, що нормами чинного ГПК України не врегульовано питання щодо повернення до стадії підготовчого провадження у справі після його закриття, водночас згідно із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 26.01.2022 у справі №907/651/18 та від 16.12.2021 у справі №910/7103/21, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Так, обґрунтовуючи наявність підстав для повернення до стадії підготовчого провадження в даній справі, представник позивача наголошує на необхідності розгляду поданої ним заяви про залишення позову без розгляду в частині вимог щодо стягнення пені. При цьому, представник позивача посилається на правові висновки, сформульовані в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22.

Із даного приводу слід відзначити, що в підготовчих засіданнях у даній справі судом неодноразово проголошувались перерви (зокрема, 27.03.2024, 30.04.2024 та 28.05.2024), а відтак, ПрАТ Національна енергетична компанія Укренерго об`єктивно не було позбавлене можливості подати заяву про залишення позову без розгляду в частині вимог щодо стягнення пені із дотриманням строку, передбаченого процесуальним законом та відповідно на стадії підготовчого провадження.

Більше того, станом на дату постановлення судом ухвали від 12.06.2024 про закриття підготовчого провадження в даній справі об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду було розглянуто справу №911/1359/22 та прийнято за наслідками такого розгляду постанову від 19.04.2024, зі змістом якої позивач був ознайомлений, про що, зокрема, стверджував його уповноважений представник у ході підготовчого провадження у справі.

Окрім того, у підготовчому засіданні, яке відбулося 12.06.2024, представник позивача наголосив на тому, що повідомив суд про всі обставини справи, які йому відомі; зазначив про подання ним усіх доказів, якими обґрунтовано позов у даній справі, та які необхідні для розгляду справи по суті; будь-яких інших заяв та клопотань, у тому числі тих, що стосуються вимог про стягнення пені, ним не заявлялось.

За таких обставин, у задоволенні клопотання представника позивача про повернення до стадії підготовчого провадження в даній справі належить відмовити.

Водночас за змістом ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, беручи до уваги факт відмови судом у задоволенні клопотання представника позивача про повернення до стадії підготовчого провадження в даній справі, подана останнім заява про залишення позову без розгляду в частині вимог про стягнення суми 3 033 208,50 грн пені підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.

В судовому засіданні 25.09.2024 після виходу з нарадчої кімнати судом у присутності уповноважених представників позивача та відповідача проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Представник позивача просить суд задоволити позов у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, покликаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0519-02041 від 26.06.2019 (зі змінами до нього) в частині своєчасної оплати вартості послуг із передачі електричної енергії протягом червня серпня 2023 року, внаслідок чого відповідачеві на підставі п. 6.7. Договору нараховано пеню в розмірі 3 033 208,50 грн, а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні нарахування в сумі 59 806,15 грн та три проценти річних у розмірі 210 783,53 грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Представник відповідача через підсистему Електронний суд подала відзив на позовну заяву б/н від 22.02.2024 (вх. №02.3.1-02/1378/24 від 22.02.2024), в якому вказує на безпідставність заявлених позивачем вимог у частині стягнення 33 683 041,41 грн заборгованості за надані послуги, оскільки така добровільно та в повному обсязі погашена ПрАТ Закарпаттяобленерго відповідно до платіжних інструкцій №8807 від 30.10.2023 на суму 10 429 872,98 грн, №8808 від 30.10.2023 на суму 70 127,02 грн, №8860 від 31.10.2023 на суму 11 758 767,06 грн, №8861 від 31.10.2023 на суму 5 641 232,94 грн та №9119 від 09.11.2023 на суму 5 783 041,41 грн. Наведені обставини представник відповідача вважає підставою для закриття провадження в даній справі в частині вимог щодо стягнення суми 33 683 041,41 грн заборгованості за надані послуги.

Покликаючись на те, що станом на момент подання до суду відзиву на позовну заяву ПрАТ Закарпаттяобленерго повною мірою виконало умови Договору №0519-02041 від 26.06.2019 в частині сплати суми основної заборгованості за надані послуги, представник відповідача просить відмовити в задоволенні вимоги позивача про стягнення із ПрАТ Закарпаттяобленерго нарахованих трьох процентів річних.

На переконання представника відповідача, у зв`язку із недоведенням позивачем в рамках даної справи наявності в нього будь-яких збитків, завданих ПрАТ Закарпаттяобленерго внаслідок несвоєчасного внесення оплат за Договором №0519-02041 від 26.06.2019, зважаючи на наявність об`єктивних обставин, які перешкоджали своєчасному виконанню відповідачем зобов`язань із оплати послуги, та з огляду на погашення ним основної заборгованості до моменту відкриття провадження у справі, наявними є підстави для зменшення розміру нарахованих трьох процентів річних до 99,99%.

Представник відповідача звертає увагу також і на те, що підпунктом 16 пункту 1 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану постановлено на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії, між учасниками ринку електричної енергії.

За твердженням представника відповідача, період, протягом якого позивачем нараховано заявлену до стягнення суму пені (2023 рік), охоплюється періодом дії постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022, у зв`язку із чим відсутніми є правові підстави для нарахування та стягнення із ПрАТ Закарпаттяобленерго штрафних санкцій у вигляді пені, що, відповідно, узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.07.2023 у справі №922/1948/22.

Із посиланням на факт недоведення позивачем в межах даної справи наявності в нього будь-яких збитків, завданих відповідачем внаслідок несвоєчасного внесення оплат за Договором №0519-02041 від 26.06.2019, а також на факт повного погашення ПрАТ Закарпаттяобленерго суми основної заборгованості за надані послуги, представник відповідача вказує на наявність підстав для зменшення розміру нарахованої пені до 99,99%.

На думку представника відповідача, у зв`язку із відсутністю в матеріалах позовної заяви детального обґрунтування способу та періоду нарахування інфляційних збитків, розрахунок останніх не підтверджується документально; крім того, інфляційні втрати за актами приймання-передачі нараховувались із наступного дня після кінцевої дати оплати по 12.10.2023, що не відповідає умовам укладеного між сторонами Договору та призводить до штучного зменшення кількості днів прострочення в більшості періодів, протягом яких мала місце дефляція.

Покликаючись на сформований та долучений до матеріалів відзиву контррозрахунок інфляційних втрат, представник відповідача наголошує, що якщо проводити нарахування останніх не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення із визначенням періодів прострочення відповідно до умов Договору, то стає очевидною безпідставність стягнення з відповідача інфляційних втрат, оскільки через процеси дефляції в Україні кошти не були знецінені.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

У поданій через підсистему Електронний суд відповіді на відзив б/н від 26.03.2024 (вх. №02.3.1-02/2378/24 від 26.03.2024) представник позивача зазначає про те, що відповідач оплатив послуги, надані йому ПрАТ Національна енергетична компанія Укренерго у червні, липні та серпні 2023 року, лише в листопаді 2023 року, що не може свідчити про добросовісність поведінки останнього в даному випадку.

На переконання представника позивача, звернення відповідача до теми збитків в контексті предмета спору у справі №907/1008/23, нічим не обґрунтовані заяви останнього про відсутність таких у позивача та посилання на необхідність зменшення розміру трьох процентів річних до 99,99% - це не більше, ніж маніпуляція, направлена на те, щоб уникнути передбачених законом заходів впливу за неналежне виконання зобов`язань за Договором.

Представник позивача, посилаючись на правову позицію, викладену в ухвалі Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №911/1359/22, вказує на те, що положення постанови НКРЕКП №332 (підпункт 16 пункту 1), які містять рекомендації та настанови учасникам ринку електроенергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, не можуть мати наслідком відмову в задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій, адже розглядаючи вимоги про стягнення штрафних санкцій, суд повинен встановити правомірність їх нарахування та заявлення до стягнення відповідно до умов укладеного договору та чинного законодавства, норми якого не можуть бути нівельовані постановою НКРЕКП №332 як підзаконним актом.

Відтак, представник позивача вважає, що заявлена в межах даної справи вимога про стягнення пені за порушення строків оплати наданих послуг з передачі електричної енергії відповідає умовам Договору, укладеного між сторонами, та чинному законодавству України, а отже є законною і обґрунтованою.

За твердженням представника позивача, стягнення відсотків річних та інфляційних втрат як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання не належить до категорії штрафних санкцій, та, відповідно, на них не поширюється дія ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Покликаючись на те, що разом із заявою про усунення недоліків позовної заяви суду було надано таблицю з наступною інформацією: реквізити документа на оплату (рахунок/акт); сума, зазначена у документі; дата доставлення рахунку/акту; кінцевий термін оплати; заборгованість; період заборгованості; кількість прострочених днів; розрахунок пені; розрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції; розрахунок 3% річних, представник позивача наголошує на хибності тверджень відповідача про те, що розрахунок інфляційних втрат не підтверджується документально.

Представник позивача також наголошує, що базою для нарахування інфляційних втрат є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, за твердженням представника позивача, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; водночас якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період із 01 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, представник позивача зауважує, що мінімальний період, за який можна нараховувати інфляційні втрати, становить не 15, а 16 днів, та, крім того, наголошує, що поданий ним розрахунок останніх у даній справі відповідає вимогам чинного законодавства і є обґрунтованим.

Представник відповідача через підсистему Електронний суд подала письмові пояснення б/н від 25.05.2024 (вх. №02.3.1-02/4305/24 від 27.05.2024), за змістом яких вказує на те, що постановою НКРЕКП №332 від 25.02.2022 Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану із 26.04.2022 було зобов`язано учасників ринку електричної енергії зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії між учасниками ринку електричної енергії.

Представник відповідача звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22, згідно з якою рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії. Водночас обов`язковим є застосування учасниками ринку електроенергії у цьому аспекті саме норм постанов НКРЕКП, відповідно до яких на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії.

У поданих через підсистему Електронний суд письмових поясненнях б/н від 27.05.2024 (вх. №02.3.1-02/4330/24 від 28.05.2024 ) представник відповідача вказує, що в заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути із ПрАТ Закарпаттяобленерго 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 210 783,53 грн, тобто в цій частині позовні вимоги були збільшені, хоча період прострочення заборгованості, а саме, з червня 2023 року по серпень 2023 року, не змінився.

Із посиланням на факт повного погашення суми основної заборгованості до моменту відкриття провадження в даній справі представник відповідача вкотре наголошує на наявності підстав для відмови в задоволенні вимог позивача про стягнення із ПрАТ Закарпаттяобленерго нарахованих трьох процентів річних.

Водночас стверджуючи про відсутність у матеріалах справи будь-яких належних доказів у підтвердження обставин понесення позивачем збитків внаслідок прострочення виконання ПрАТ Закарпаттяобленерго взятих на себе договірних зобов`язань, представник відповідача повторно просить зменшити заявлену до стягнення суму 3% річних до 99,99%.

На думку представника відповідача, розрахунок інфляційних втрат за прострочення оплати послуги, отриманої в липні 2023 року, за період із 16.08.2023 по 12.10.2023 має бути наступним: 11 961 230,04 * 98,6% * 100,5% - 11 961 230,04 = - 108 488,36.

Таким чином, представник відповідача вчергове наголошує на безпідставності стягнення із ПрАТ Закарпаттяобленерго інфляційних втрат, оскільки через процеси дефляції в Україні кошти не були знецінені.

Представник позивача через підсистему Електронний суд подав письмові пояснення б/н від 10.06.2024 (вх. №02.3.1-02/4763/24 від 10.06.2024), за змістом яких зазначає про те, що на момент підписання акта приймання-передачі послуги від 30.04.2023 на суму 14 347 714,72 грн залишок від проведеної відповідачем 19.09.2022 оплати в розмірі 100 692 463,36 грн становив 11 320 367,18 грн. Як вказує представник позивача, в результаті зарахування зазначеного залишку коштів, а також оплат, проведених відповідачем 21.08.2023 (1 000 000 грн), 26.09.2023 (1 000 000 грн) та 06.10.2023 (1 930 375,17 грн) у рахунок погашення заборгованості за фактично надані послуги у травні 2023 року, переплата за квітень 2023 року склала 14 347 714,72 грн 11 320 367,18 грн 1 000 000 грн 1 000 000 грн 1 930 375,17 грн = 903 027,63 грн.

Представник позивача зауважує, що згідно з актом приймання-передачі послуги від 31.05.2024, заборгованість за фактично надані послуги у травні 2023 року склала 10 867 909,00 грн, водночас у результаті зарахування залишку коштів від оплат квітня 2023 року, а також оплати від 09.10.2023 в сумі 10 946 314,37 грн., переплата за травень 2023 року склала 10 867 909 грн 903 027,63 грн 10 946 314,37 грн = 981 433 грн.

За твердженням представника позивача, відповідно до акту приймання-передачі послуги від 30.06.2023, заборгованість відповідача за фактично надані у червні 2023 року послуги склала 10 773 448,81 грн; частково борг було погашено шляхом зарахування в рахунок червня 2023 року залишку від оплат травня 2023 року в розмірі 981 433 грн; неоплачений залишок склав 10 773 448,81 грн - 981 433 грн = 9 792 015,81 грн.

Таким чином, представник позивача відзначає, що сума 10 773 448,81 грн це сума заборгованості за надані послуги згідно з актом приймання-передачі послуги за червень 2023 року, а сума 9 792 015,81 грн сума неоплаченого залишку від суми 10 773 448,81 грн.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Як вбачається із наявного в матеріалах справи Статуту Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго, затвердженого наказом Міністерства енергетики України №218 від 21.09.2021 (далі Статут), Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго (далі Товариство) є юридичною особою, що утворено як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго в Приватне акціонерне товариство відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15 лютого 2019 року №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року №829-р Про погодження перетворення державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго у приватне акціонерне товариство (п. 1.1. Статуту).

За змістом п. 3.2. Статуту, Товариство є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго.

26.06.2019 між Державним підприємством Національна енергетична компанія Укренерго (оператором системи передачі, ОСП), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго (позивач у справі), та Приватним акціонерним товариством Закарпаттяобленерго (користувачем системи передачі, користувачем, відповідачем у справі) було укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0519-02041 (далі Договір), пунктом 1.1. якого визначено, що за цим Договором ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі послуга) відповідно до умов цього Договору, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору.

За змістом п. 3.1. Договору, ціна Договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, затвердженим Регулятором та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті.

Для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється на підставі даних щодо погодинних обсягів передачі електроенергії по точках комерційного обліку, які зареєстровані за відповідним користувачем (Додаток №2). З цією метою використовуються дані обліку адміністратора комерційного обліку та ЕІС користувача (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору, планова та фактична вартість послуги (грн) за цим Договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу (МВтгод) за розрахунковий період на тариф на послугу, затверджений Регулятором (грн/МВтгод). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

За умовами п. 6.1., 6.2. Договору, розрахунковим періодом (розрахунковим місяцем) за цим Договором є 1 календарний місяць. Користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП наступним чином: - 1 платіж до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з пунктом 4 цього Договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, у кожен з наступних періодів; - 2 платіж з 06 до 10 числа розрахункового періоду; - 3 платіж з 11 до 15 числа розрахункового періоду; - 4 платіж з 16 до 20 числа розрахункового періоду; - 5 платіж з 21 до 25 числа розрахункового місяця. При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, на 5 днів наперед.

Пунктом 6.5. Договору визначено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою Системи управління ринком (далі сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги, користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей (п. 6.6. Договору).

За змістом п. 6.7. Договору, у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. У разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. У разі недотримання ОСП цих термінів користувач має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% від суми коштів (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), що підлягають поверненню, за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання ОСП зобов`язань щодо повернення коштів. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів стягується штраф у розмірі 7% від суми коштів, що підлягають поверненню.

Відповідно до п. 10.1. Договору, планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов`язаний подавати ОСП до 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. ОСП протягом 5 (п`яти) робочих днів погоджує планові обсяги передачі і повертає їх користувачу. ОСП протягом перших 5 (п`яти) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги. Користувач, отримавши акт приймання-передачі наданої послуги, протягом 3 (трьох) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, повертає його ОСП, підписаний зі свого боку.

Акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, будь-які повідомлення за цим Договором повинні направлятися однією стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов`язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому Договорі або отриманої з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, повідомлення вважаються отриманими стороною: - у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником; - у день доставки рекомендованого листа або іншого реєстрованого поштового відправлення, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві або іншим повідомленням про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом); - у день направлення за допомогою сервісу/в електронному вигляді (п. 10.4. Договору).

Згідно із п. 14.1. Договору, Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії Договору повідомлення про припинення дії Договору, то цей Договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Додатками до Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0519-02041 від 26.06.2019 є: 1) підписаний ОСП та користувачем перелік віртуальних точок комерційного обліку користувача на межі з оператором системи від 26.06.2019; 2) примірна форма переліку точок комерційного обліку користувача; 3) примірна форма акту приймання передачі послуги; 4) примірна форма протоколу узгодження розбіжностей до акта приймання передачі за послугу; 5) примірна форма акта звірки розрахунків за послугу; 6) картка зразків підписів уповноважених осіб.

26.06.2019 між ОСП та користувачем укладено Додаткову угоду б/н до Договору, якою останні дійшли згоди про те, що у випадку набуття чинності статей 66-71 Закону України Про ринок електричної енергії та/або внесення зміни в Договір між членами оптового ринку України щодо закупівлі втрат електричної енергії в магістральних та міждержавних електромережах ДП НЕК Укренерго, права та зобов`язання сторін за Договором в частині розрахунків за надані послуги з передачі електричної енергії є обов`язковими для виконання, починаючи з наступного дня після настання одного з таких випадків (п. 1 Додаткової угоди); сторони домовились в термін до 15.06.2019 укласти Додаток до Договору про надання послуг з передачі електричної енергії Перелік точок комерційного обліку користувача на підставі інформації, яка надається користувачем (п. 2 Додаткової угоди); сторони дійшли згоди внести зміни до Договору у разі внесення змін до нормативно-правових актів протягом 1 (одного) місяця від дати запровадження таких змін в нормативно-правових актах (п. 3 Додаткової угоди).

12.08.2019 між ОСП та користувачем укладено Додаткову угоду б/н до Договору, якою останні дійшли згоди викласти Договір в новій редакції.

Додатковою угодою №3 від 04.11.2019 сторони домовились замінити у преамбулі Договору та Додаткових угод до нього слова Державне підприємство Національна енергетична компанія Укренерго словами Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго (п. 1 Додаткової угоди); замінити по тексту Договору та Додаткових угод до нього слова ДП НЕК Укренерго словами НЕК Укренерго (п. 2 Додаткової угоди); викласти розділ 17 Договору Юридичні адреси і реквізити сторін та Додаткових угод до нього в новій редакції (п. 3 Додаткової угоди).

За змістом Додаткової угоди №4 від 24.03.2021, сторони дійшли згоди викласти п. 6.7. Договору в наступній редакції: 6.7. У випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. У разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій. У разі недотримання ОСП цих термінів користувач має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% від суми коштів (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), що підлягають поверненню, за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання ОСП зобов`язань щодо повернення коштів. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми коштів, що підлягають поверненню.

На підставі Додаткових угод №4 (вважається укладеною 24.03.2021 з моменту підписання сторонами протоколу узгодження розбіжностей до Додаткової угоди), №5 від 17.09.2021 та б/н від 28.12.2021 сторонами було узгоджено викладення Договору в нових редакціях.

Зокрема, відповідно до останньої редакції Договору, затвердженої сторонами, планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті. Ставка плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті в євро/МВт*год. Крім цього ОСП щомісяця оприлюднює на офіційному вебсайті ставку плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру у грн/МВт*год не пізніше 03 числа місяця наступного, за розрахунковим періодом. Конвертація величини ставки здійснюється щомісяця за середньомісячним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, за розрахунковий період надання послуги. До моменту підтвердження ЕNTSO-Е нового рівня ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру на відповідний період ОСП має право застосовувати рівень ставки, що була розрахована та застосовувалася у попередньому періоді. Сторони здійснять фінансове врегулювання розрахунків не пізніше, ніж через один місяць після підтвердження ЕNTSO-Е нової ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру. ОСП зобов`язаний повідомити Користувача у спосіб, визначений цим Договором, про новий рівень ставки та спосіб донарахування різниці протягом 14 календарних днів після її підтвердження ЕNTSO-Е. Користувач зобов`язаний протягом З робочих днів у спосіб, визначений цим Договором, підтвердити ОСП отримання цієї інформації (п. 3.1. Договору).

За умовами п. 4.1. Договору (тут і надалі в останній його редакції, погодженій сторонами), для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У період після приєднання ОСП до ІТС механізму плановий обсяг послуги формується користувачем без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді; 2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі. У період після приєднання ОСП до ІТС механізму фактичний обсяг послуги формується з урахуванням обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії до/з країн периметру.

Планові обсяги послуги користувач зобов`язаний подавати ОСП до 25 доби місяця, що передує розрахунковому місяцю. Форма подання повідомлення розміщена на офіційному вебсайті ОСП. Планові обсяги можуть подаватися на більший період з подальшим їх коригуванням у терміни, передбачені цим пунктом (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 5.1., 5.2. Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць. Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: - 1 платіж до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору, відповідно до такого алгоритму: - 2 платіж до 10 числа розрахункового місяця; - 3 платіж до 15 числа розрахункового місяця; - 4 платіж до 20 числа розрахункового місяця; - 5 платіж до 25 числа розрахункового місяця.

За умовами п. 5.5. Договору, користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою Системи управління ринком (далі СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються адміністратором комерційного обліку (далі АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно). Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.

Пунктом 5.7. Договору визначено, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань. За прострочення користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. У разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості за цим Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача. У разі недотримання ОСП цих термінів користувач має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% від суми коштів (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), що підлягають поверненню, за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання ОСП зобов`язань щодо повернення коштів. За прострочення користувачем або ОСП термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми коштів, що підлягають поверненню.

За умовами підп. 1 п. 6.1., підп. 3 п. 8.3. Договору, ОСП має право отримувати від користувача своєчасну оплату за послугу, а користувач, у свою чергу, зобов`язується здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим Договором.

На підставі п. 9.4. Договору, рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, повідомлення вважаються отриманими стороною: - у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником; - у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється стороною на виконання Договору через сервіс, вважається одержаним іншою стороною з часу набуття документом статусу Доставлено у сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов`язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.

На виконання умов Договору позивачем (ОСП) протягом червня серпня 2023 року було надано відповідачу (користувачу) послуги з передачі електричної енергії сукупною вартістю 33 683 041,41 грн, свідченням чого є наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі послуги від 30.06.2023, від 31.07.2023 та від 31.08.2023, а також відповідні рахунки на оплату, доставлені (вручені) ПрАТ Закарпаттяобленерго за допомогою сервісу електронного документообігу.

Водночас як вбачається із копій платіжних інструкцій №8807 від 30.10.2023 на суму 10 429 872,98 грн, №8808 від 30.10.2023 на суму 70 127,02 грн, №8860 від 31.10.2023 на суму 11 758 767,06 грн, №8861 від 31.10.2023 на суму 5 641 232,94 грн та №9119 від 09.11.2023 на суму 5 783 041,41 грн, відповідачем після пред`явлення позову до суду було погашено наявну в нього заборгованість за надані протягом червня серпня 2023 року послуги з передачі електричної енергії в загальному розмірі 33 683 041,41 грн, що мало наслідком подання представником позивача в ході підготовчого провадження у справі заяви про зменшення позовних вимог №01/27670 від 07.05.2024 (вх. №02.3.1-02/4136/24 від 20.05.2024), якою останній просить стягнути з відповідача суму 3 303 798,18 грн, у тому числі 3 033 208,50 грн пені, 59 806,15 грн інфляційних нарахувань та 210 783,53 грн трьох процентів річних.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Таким чином, станом на день розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У свою чергу, згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, врегульовані Законом України Про ринок електричної енергії.

Згідно із п. 40, 55 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії; оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

За змістом п. 96 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії, учасник ринку електричної енергії (далі учасник ринку) виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, як, зокрема, договір про надання послуг з передачі.

Положеннями ч. 4 ст. 33 Закону України Про ринок електричної енергії визначено, що оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором. Порядок укладання таких договорів визначається кодексом системи передачі.

За приписами пункту 3 частини 2 статті 33 Закону України Про ринок електричної енергії оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Згідно пункту 5.5. глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) №309 від 14.03.2018, договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором. Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії оприлюднюється на власному вебсайті ОСП в мережі Інтернет.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами спору договір є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

За матеріали справи судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0519-02041 від 26.06.2019 (зі змінами до нього) позивачем протягом червня серпня 2023 року було надано відповідачу послуги із передачі електричної енергії на загальну суму 33 683 041,41 грн, свідченням чого є відповідні акти приймання-передачі послуги за спірний період, а також виставлені позивачем для оплати рахунки фактури.

Водночас у зв`язку із добровільним та повним погашенням відповідачем після пред`явлення позову до суду заборгованості за надані послуги у вищевказаному розмірі, представник позивача в ході підготовчого провадження у справі реалізував надане йому п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України право та подав суду заяву про зменшення позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача суму 3 303 798,18 грн, у тому числі 3 033 208,50 грн пені, 59 806,15 грн інфляційних нарахувань та 210 783,53 грн трьох процентів річних.

З наведених підстав судом відхиляється клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення із ПрАТ Закарпаттяобленерго суми 33 683 041,41 грн основної заборгованості за надані послуги з передачі електричної енергії за Договором №0519-02041 від 26.06.2019 (зі змінами до нього).

Із приводу заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми 3 033 208,50 грн пені суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.7. Договору визначено, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань.

Як вбачається із розрахунку позивача, ним, у зв`язку із порушенням відповідачем строку виконання грошового зобов`язання, нараховано та заявлено до стягнення з останнього суму 3 033 208,50 грн пені, в тому числі 1 140 819,59 грн пені за період із 16.07.2023 по 12.10.2023, 1 191 621,34 грн пені за період із 05.07.2023 по 12.10.2023 та 700 767,57 грн пені за період із 03.08.2023 по 12.10.2023.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні (із подальшими змінами) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб та в подальшому продовжено його дію до 09.11.2024.

У зв`язку із зазначеним, 25.02.2022 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №332 Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану, до якої постановою НКРЕКП №412 від 26.04.2022 внесено зміни та постановлено на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії, між учасниками ринку електричної енергії (підп. 16 п. 1 постанови №332 (в редакції постанови №413 від 26.04.2022)).

Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

За змістом приписів ст. 1 вищевказаного Закону, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 6 Закону України Про ринок електричної енергії (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

За приписами п. 4 ч. 4 ст. 6 Закону України Про ринок електричної енергії, Регулятор має право видавати обов`язкові для виконання учасниками ринку рішення.

Пунктом 3 частини 4 статті 14 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції.

Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою (абз. 3 ч. 5 ст. 14 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

З вищенаведеного вбачається, що НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки; Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов`язковими до виконання.

Водночас оскільки постанова №332 від 25.02.2022 (в редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах його повноважень, то її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії, між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.

Тобто підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 (в редакції постанови НКРЕКП №413 від 26.04.2022) це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22.

Водночас у вказаній постанові Об`єднана палата також дійшла висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор у силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

При цьому, Об`єднана палата наголосила на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії, між учасниками ринку електричної енергії.

З огляду на вищенаведене та беручи до уваги період нарахування позивачем пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, суд висновує, що в даному випадку підлягають до застосування приписи постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 (в редакції від 26.04.2022), якими на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії.

Відтак, у задоволенні заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми 3 033 208,50 грн пені належить відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.05.2024 у справі №921/540/23, від 06.06.2024 у справі №906/1091/23 та від 03.07.2024 у справі №910/6843/23.

Крім того, за прострочення оплати вартості наданих послуг із передачі електричної енергії позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача суму 59 806,15 грн інфляційних нарахувань та 210 783,53 грн трьох процентів річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18.

Здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН перерахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за визначений у розрахунку позивача період, судом встановлено, що суми 59 806,15 грн інфляційних нарахувань та 210 783,53 грн трьох процентів річних обраховані вірно та підлягають стягненню з відповідача повністю (розгорнутий розрахунок інфляційних нарахувань та трьох процентів річних міститься у матеріалах справи).

Водночас суд критично оцінює доводи представника відповідача про те, що добровільне та повне погашення ПрАТ Закарпаттяобленерго основної заборгованості за Договором є підставою для відмови у стягненні з останнього нарахованих трьох процентів річних, оскільки позивач вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання. Аналогічний правовий висновок, викладено в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №913/70/18.

Оскільки внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов`язання у позивача виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на вимогу про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних виникає у позивача за кожен місяць (день) з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц.

Із приводу доводів представника відповідача про необхідність зменшення суми нарахованих процентів річних на 99,99% суд зауважує наступне.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи питання щодо зменшення судом нарахованих відсотків річних за статтею 625 Цивільного кодексу України, вказала, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також в умовах договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої у частині другій статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів. З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені та процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вирішила справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Таким чином, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи, а саме, встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, та її явної невідповідності принципу справедливості, тоді як у даній у справі відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3%, із чого не вбачається порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час їх нарахування позивачем відповідачу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі №921/540/23.

Крім того, слід відзначити, що заявлені позивачем до стягнення три проценти річних не перевищують основної заборгованості відповідача за Договором (що була ним погашена), є співмірними порівняно з останньою (у відсотковому співвідношенні складають приблизно 0,63% суми боргу), і вказане, в сукупності з відсутністю в матеріалах справи будь-яких належних і допустимих доказів, які би свідчили про поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання, а також про те, що покладення на останнього обов`язку зі сплати трьох процентів річних у заявленому до стягнення розмірі є невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним, дає підстави до висновку про відсутність у даному випадку підстав для зменшення нарахованих позивачем відсотків річних.

Помилковими суд вважає також і доводи представника відповідача стосовно того, що інфляційні втрати слід нараховувати лише у випадку, якщо прострочення триває повний місяць, оскільки в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначила методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Як вбачається із розрахунку інфляційних нарахувань, здійсненого представником позивача, такі ним нараховані за період із 16.08.2023 по 12.10.2023, що, у свою чергу, відповідає умовам п. 5.5. Договору, за якими користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою Системи управління ринком (далі СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Водночас суд критично оцінює доводи представника відповідача про необхідність здійснення розрахунку інфляційних втрат, починаючи із червня 2023 року, оскільки у вказаному місяці у ПрАТ Закарпаттяобленерго була відсутня заборгованість у розмірі 11 961 230,04 грн, на яку позивачем нараховано інфляційні.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 270 589,68 грн, у тому числі 59 806,15 грн інфляційних нарахувань та 210 783,53 грн трьох процентів річних є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позов підлягає задоволенню частково. В решті позовних вимог належить відмовити.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 4058,84 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Водночас на підставі ст. 7 Закону України Про судовий збір, cплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.

Із урахуванням того, що зменшення позовних вимог, у розумінні приписів ст. 7 Закону України Про судовий збір, є підставою для повернення судового збору від відповідного розміру позовних вимог, що були зменшені, суд приходить до висновку про задоволення заяви представника позивача про повернення частини сплаченого судового збору у зв`язку зі зменшенням позовних вимог у справі №907/1008/23 та повернення Приватному акціонерному товариству Національна енергетична компанія Укренерго, м. Київ судового збору у розмірі 475 446,55 грн.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Закарпаттяобленерго, вул. Головна, будинок 57, с. Оноківці, Ужгородський район, Закарпатська область, 89412 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 00131529) на користь Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго, вул. Симона Петлюри, будинок 25, м. Київ, 01601 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 00100227) суму 270 589,68 грн (Двісті сімдесят тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 68 коп), у тому числі 59 806,15 грн (П`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот шість гривень 15 коп) інфляційних нарахувань та 210 783,53 грн (Двісті десять тисяч сімсот вісімдесят три гривні 53 коп) трьох процентів річних, а також 4058,84 грн (Чотири тисячі п`ятдесят вісім гривень 84 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Судовий збір у розмірі 475 446,55 грн із загальної суми 525 003,52 грн, сплаченої згідно із платіжною інструкцією №АУ-7333 від 20.10.2023, повернути із Державного бюджету України платнику Приватному акціонерному товариству Національна енергетична компанія Укренерго, вул. Симона Петлюри, будинок 25, м. Київ, 01601 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 00100227).

5. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

6. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 15.10.2024.

Суддя Л.І. Пригара